Справа № 569/315/25
04 лютого 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне кримінальне провадження №12023186010001404 від 26.09.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
1. Історія провадження
07.01.2025 до Рівненського міського суду Рівненської області надійшли матеріали кримінального провадження №12023186010001404 від 26.09.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Ухвалою суду від 15.01.2025 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
24.01.2025 закінчене підготовче судове засідання та призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні на 04.02.2025 о 10 год 00 хв.
2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
ОСОБА_4 , порушуючи порядок, встановлений ст.ст. 4, 6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, незаконно придбав, невстановленим шляхом, поліетиленовий пакет та паперовий згорток з речовиною зеленого кольору рослинного походження, які зберігав при собі без мети збуту, до моменту проведення 26 вересня 2023 року, близько 04 год. 40 хв. поверхневої перевірки за адресою: м. Рівне, вул. В. Чорновола, 172, в ході проведення якої в сумці через плече у останнього було виявлено та вилучено, поліетиленовий пакет з речовиною зеленого кольору рослинного походження та паперовий згорток з речовиною зеленого кольору рослинного походження, яка відповідно до висновку експерта містить в своєму складі наркотичний засіб - канабіс, загальною масою 23,723 г, обіг якого обмежено, відповідно до списку 1 таблиці 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.
Таким чином, ОСОБА_4 визнається судом винним у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу, без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
3. Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, підтвердив фактичні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, що викладені в обвинувальному акті, просив суд здійснювати розгляд з урахуванням вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Йому роз'яснено та зрозуміло неможливість у подальшому оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.
Під час його допиту в судовому засіданні пояснив, що дійсно знайшов поліетиленовий пакет та паперовий згорток з канабісом, які зберігав при собі без мети збуту, до моменту проведення 26 вересня 2023 року, близько 04 год. 40 хв. поверхневої перевірки за адресою: м. Рівне, вул. В. Чорновола, 172.
Прокурор підтримала обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, просила суд, з урахуванням думки обвинуваченого, здійснювати розгляд, ураховуючи вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей щодо процесуальних витрат та речових доказів. Прокурор не оспорила фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, їй зрозуміло неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
4. Мотиви суду
Положенням ч. 3 ст. 349 КПК України визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За приписами ч. 2 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.
Обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст.349 КПК України є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.
Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим за ч. 1 ст. 309 КК України, повідомлення ним фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, заслухавши думки учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та ухвалив обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, документів щодо процесуальних витрат та речових доказів.
При цьому, суд виходить з того, що кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, не є складним, є одноепізодним, обвинувачений розуміє суть пред'явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявив у судовому засіданні. Відтак, у даному випадку у суду відсутні сумніви щодо добровільності й істинності позиції обвинуваченого з цього питання.
Таким чином, відповідно до ст. 22 КПК України, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту.
При призначенні покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків. Також суд враховує особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_4 має постійне місце реєстрації та проживання, на обліках у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, усвідомив протиправність своєї злочинної поведінки, а також вказав, що зробив для себе позитивні висновки, має намір виправитись і не вчиняти нових злочинів.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, востаннє був засуджений 12.05.2023 Рівненським міським судом за ч.1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік чотири місяці, із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на один рік шість місяців. Ухвалою Рівненського міського суду від 18.10.2024 ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком Рівненського міського суду від 12.05.2023, у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Таким чином, на момент ухвалення вироку ОСОБА_4 вважається таким, що відбув покарання за попереднім вироком.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
За таких обставин, суд вважає, що покарання обвинуваченому необхідно призначити в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 59-1 КК України.
На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Зазначена вимога має імперативний характер і унеможливлює (за умови встановлення судом таких обставин) будь-який інший порядок та правила призначення остаточного покарання.
Разом з тим, аналіз конструкції норми, передбаченої ч. 1 ст. 71 КК України, дозволяє дійти висновку, що для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК України правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов'язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності: перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком; друга - наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.
Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.
У зв'язку з тим, що на час ухвалення вироку ОСОБА_4 звільнений від призначеного покарання за вироком Рівненського міського суду від 12.05.2023, суд прийшов до висновку, що порядок та правила призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, визначені положеннями ч. 1 ст. 71 КК України, в даному випадку не застосовуються.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.
Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. Відповідно до частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Як вбачається зі змісту обвинувального акта витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні становлять 2868 гривень за проведення судової експертизи №СЕ-19/118-23/1040-НЗПРАП від 25.10.2023, що підтверджується довідкою про витрати на проведення вказаної експертизи.
З огляду на ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 витрати на проведення вказаної судової експертизи у сумі 2868 гривень підлягають стягненню з обвинуваченого.
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Враховуючи положення статті 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010, суд вирішує долю речових доказів наступним чином.
Речові докази по кримінальному провадженню: пакет з напівпрозорого полімерного матеріалу білого кольору з речовиною рослинного походження зеленого кольору, паперовий згорток з речовиною рослинного походження коричнево- зеленого кольору у подрібненому стані, нашарування речовини темно-коричневого кольору на внутрішній поверхні скляної лампочки у пошкодженому стані поміщені до сейф-пакету Експертної служби МВС України №2255944, які здані до камери зберігання речових доказів Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, суд вирішує знищити.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експертів в сумі 2868 (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) гривень.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирати.
Речові докази по кримінальному провадженню: пакет з напівпрозорого полімерного матеріалу білого кольору з речовиною рослинного походження зеленого кольору, паперовий згорток з речовиною рослинного походження коричнево- зеленого кольору у подрібненому стані, нашарування речовини темно-коричневого кольору на внутрішній поверхні скляної лампочки у пошкодженому стані поміщені до сейф-пакету Експертної служби МВС України №2255944 - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1