Справа № 569/25394/24
03 лютого 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне кримінальне провадження №12024181010001488 від 17.06.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Клесів, Сарненського району, Рівненської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої, із неповною середньою освітою, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
1. Історія провадження
27.12.2024 до Рівненського міського суду Рівненської області надійшли матеріали кримінального провадження №12024181010001488 від 17.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою суду від 01.01.2025 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
16 червня 2024 року, близько 18 год. 00 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи на пляжній зоні озеру «Басів Кут», який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Басівкутська, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, з метою власного матеріального збагачення, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, який в подальшому продовжено, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю спостереження за нею з боку сторонніх осіб, таємно викрала дитячу коляску марки «CARRELLO Gloria CRL-8506 Iron Gray», вартістю 3756 грн. 15 коп., належну потерпілій ОСОБА_5 , чим завдала останній майнової шкоди у вищевказаному розмірі.
Таким чином, ОСОБА_4 визнається судом винною у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно та в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
3. Позиції учасників судового провадження
Обвинувачена ОСОБА_4 вину визнала повністю, підтвердила фактичні обставини вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що викладені в обвинувальному акті, просила суд здійснювати розгляд з урахуванням вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Їй роз'яснено та зрозуміло неможливість у подальшому оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.
Під час її допиту в судовому засіданні пояснила, що дійсно 16 червня 2024 року, близько 18 год. 00 хв., перебуваючи на пляжній зоні озеру «Басів Кут», за адресою: м. Рівне, вул. Басівкутська, таємно викрала дитячу коляску, яку вподальшому мала намір передати подрузі.
Прокурор підтримав обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, просив суд, з урахуванням думки обвинуваченої, здійснювати розгляд, ураховуючи вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, та обмежитись допитом обвинуваченої, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченої, відомостей щодо процесуальних витрат та речових доказів. Прокурор не оспорив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченою, йому зрозуміло неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, не заперечувала щодо розгляду кримінального провадження згідно ч. 3 ст.349 КПК України, вказувала, що їй роз'яснені та зрозумілі наслідки застосування такого порядку, міру покарання просила визначити на розсуд суду.
4. Мотиви суду
Положенням ч. 3 ст. 349 КПК України визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За приписами ч. 2 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.
Обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст.349 КПК України є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.
Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченою за ч. 4 ст. 185 КК України, повідомлення нею фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, заслухавши думки учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та ухвалив обмежитись допитом обвинуваченої, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченої, документів щодо процесуальних витрат та речових доказів.
При цьому, суд виходить з того, що кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченою, не є складним, є одноепізодним, обвинувачена розуміє суть пред'явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявила у судовому засіданні. Відтак, у даному випадку у суду відсутні сумніви щодо добровільності й істинності позиції обвинуваченої з цього питання.
Таким чином, відповідно до ст. 22 КПК України, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Також суд враховує особу обвинуваченої, а саме те, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судима, однак раніше неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності, востаннє була засуджена 07.11.2023 Рівненським міським судом за ч.1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на один рік. Відповідно до ухвали Рівненського міського суду від 02.12.2024 ОСОБА_4 звільнена від покарання, призначеного вироком Рівненського міського суду від 07.11.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років, у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, в решті вирок залишено без змін.
Ухвалою Рівненського міського суду від 11.12.2024 ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком Рівненського міського суду від 07.11.2023, у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Таким чином, на момент ухвалення вироку ОСОБА_4 вважається такою, що відбула покарання за попереднім вироком.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
За таких обставин, суд вважає, що покарання обвинуваченій необхідно призначити в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.
Ураховуючи дані про особу ОСОБА_4 , яка має постійне місце реєстрації та проживання, на обліках у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, усвідомила протиправність своєї злочинної поведінки, те, що потерпіла не має жодних претензій до обвинуваченої, цивільного позову не заявляла, а також те, що ОСОБА_4 вказала, що зробила для себе позитивні висновки, має намір виправитись і не вчиняти нових злочинів, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства та вважає за доцільне застосувати вимоги статей 75, 76 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.
На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та запобіганню скоєнню нею нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Зазначена вимога має імперативний характер і унеможливлює (за умови встановлення судом таких обставин) будь-який інший порядок та правила призначення остаточного покарання.
Разом з тим, аналіз конструкції норми, передбаченої ч. 1 ст. 71 КК України, дозволяє дійти висновку, що для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК України правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов'язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності: перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком; друга - наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.
Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.
У зв'язку з тим, що на час ухвалення вироку ОСОБА_4 звільнена від призначеного покарання за вироком Рівненського міського суду від 07.11.2023, суд прийшов до висновку, що порядок та правила призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, визначені положеннями ч. 1 ст. 71 КК України, в даному випадку не застосовуються.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.
Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. Відповідно до частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Як вбачається зі змісту обвинувального акта витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні становлять 757,28 гривень за проведення судової експертизи №СЕ-19/118-24/7323-ТВ від 24.06.2024, що підтверджується довідкою про витрати на проведення вказаної експертизи.
З огляду на ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 витрати на проведення вказаної судової експертизи у сумі 757,28 гривень підлягають стягненню з обвинуваченої.
Згідно з частино 9 статті 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Враховуючи положення статті 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010, суд вирішує долю речових доказів наступним чином.
Речові докази по кримінальному провадженню: дитячу кофту сірого кольору з надписом марки «С-1995» та підкладку дитячу матрацик для коляски, які повернуто потерпілій ОСОБА_5 , суд вирішує залишити потерпілій ОСОБА_5 .
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України покласти на обвинувачену ОСОБА_4 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк відбування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України обчислювати з дня проголошення вироку.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експертів в сумі 757 (сімсот п'ятдесят сім) гривень 28 (двадцять вісім) копійок.
До набрання вироком чинності міру запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 не обирати.
Речові докази по кримінальному провадженню: дитячу кофту сірого кольору з надписом марки «С-1995» та підкладку дитячу матрацик для коляски - залишити потерпілій ОСОБА_5 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1