Справа № 567/98/25
Провадження №3/567/119/25
04 лютого 2025 року м. Острог
Суддя Острозького районного суду Рівненської області Василевич О.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
за ч.3 ст.173-2 КУпАП (2 епізоди), -
встановив:
ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство при наступних обставинах - 05.11.2024р. близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив умисні дії психологічного характеру відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме кричав та виражався нецензурною лайкою, чим міг завдати шкоди психічному здоров'ю малолітнього ОСОБА_2 .
Крім того, 09.12.2024р. близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив умисні дії психологічного характеру відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував за місцем проживання в АДРЕСА_2 , а саме із застосуванням месенджеру Telegram надсилав голосові повідомлення з приниженням малолітнього потерпілого, чим міг завдати шкоди психічному здоров'ю малолітнього ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Письмових пояснень з викладом своїх заперечень щодо суті правопорушень, вчинення яких ставиться йому у провину, а також клопотання про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило. Реалізація ОСОБА_1 свого права надати суду письмові пояснення із запереченнями по суті правопорушень є одним із способів реалізації свого права на захист, водночас про наявність будь-яких перешкод, які заважали йому реалізувати таке право впродовж усього часу після складання протоколів та до розгляду справи по суті, ОСОБА_1 суду не повідомив.
Відповідно до ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП не є обов'язковою, а відтак суд не вбачає перешкод та вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.
Європейський суд з прав людини в п.41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N8371/02, п.27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).
Беручи до уваги завдання КУпАП та з урахуванням невідворотності покарання за винні дії, доведені у встановленому законом порядку, суд приходить до переконання, що з урахуванням необов'язкової участі при розгляді даної справи, суд не вбачає порушення прав ОСОБА_1 у разі розгляду справи у його відсутності.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, за наведених вище обставин, суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд при вирішенні питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності виходить з наступного.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень доведена протоколами про адміністративні правопорушення серії ВАД №661070 від 09.01.2025р., ВАД №661070 від 09.01.2025р., письмовими поясненнями ОСОБА_3 , малолітнього ОСОБА_2 та іншими матеріалами справи.
З письмових пояснень ОСОБА_4 , доданих до матеріалів справи, вбачається, що 05.11.2024р. близько 18 год. 00 хв. вона приїхала до колишнього чоловіка ОСОБА_1 по свого малолітнього сина ОСОБА_2 , який перебував вдома у ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 хотів, щоб син залишався в нього ще на день, однак син був проти цього, в зв'язку з чим ОСОБА_1 почав кричати на неї та сина, виганяв їх з будинку та лаявся нецензурною лайкою. Окрім того, 09.12.2024р. близько 21 год. ОСОБА_1 під час спілкування з малолітнім сином ОСОБА_2 за допомогою месенджера Telegram надсилав йому голосові повідомлення, в яких принижував сина, звинувачував у брехні та психологічно тиснув на нього.
З письмових пояснень малолітнього потерпілого ОСОБА_2 , доданих до матеріалів справи, вбачається, що він проживає з матір'ю ОСОБА_4 , окремо від батька ОСОБА_1 . Під час зустрічей з батьком останній сварить його та одного разу вдарив, тому він його боїться.
25.11.2024р. ОСОБА_4 звернулась до ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області із заявою про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку було зареєстровано в журналі ЄО за №4721 від 25.11.2024р.
10.12.2024р. ОСОБА_4 звернулась до ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області вже з другою заявою про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку було зареєстровано в журналі ЄО за №5731 від 10.12.2024р.
З повідомлення ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 26.11.2024р. вбачається, що проведеною перевіркою за заявою зареєстровано в журналі ЄО за №4721 від 25.11.2024р. не встановлено наявність ознак кримінального правопорушення та вказані матеріали підлягають розгляду в порядку визначеному Законом України "Про звернення громадян" або КУпАП.
З повідомлення ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 11.12.2024р. вбачається, що проведеною перевіркою за заявою зареєстровано в журналі ЄО за №5731 від 10.12.2024р. не встановлено наявність ознак кримінального правопорушення та вказані матеріали підлягають розгляду в порядку визначеному Законом України "Про звернення громадян" або КУпАП.
Відповідно до психологічного висновку спеціаліста ГО "Центр психологічного розвитку "АНІМА" №103 від 25.11.2024р., складеного ОСОБА_5 , вбачається, що у процесі проведеного психодіагностичного обстеження виявлено акти психологічного насильства зі сторони батька ОСОБА_1 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_2 . Результати психологічного обстеження малолітнього ОСОБА_2 свідчать про те, що він зазнав психологічного травмування зі сторони батька, має високі симптоми вираженої психотравми. На час обстеження у ОСОБА_2 не виявлено індивідуально-психологічних особливостей, які значно впливають на його поведінку (навіюваність, схильність до фантазування). Оцінка сімейної ситуації ОСОБА_2 та взаємовідносини з батьком ОСОБА_1 не мають залежності від впливу з боку матері та інших дорослих. У ОСОБА_2 наяний страх повторної вербальної та фізичної агресії зі сторони батька та бажання припинити з ним будь-яке спілкування. Рекомендовано консультації у дитячого лікаря психіатра та невропатолога.
Відповідно до психологічного висновку спеціаліста ОСОБА_5 №2 від 16.12.2024р. (ГО "Центр психологічного розвитку "АНІМА") вбачається, що у процесі проведеного психодіагностичного обстеження виявлено акти психологічного насильства зі сторони батька ОСОБА_1 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_2 . Голосові повідомлення надіслані батьком 09.12.2024р. є психотравмувальними для психіки малолітнього ОСОБА_2 і мають ознаки психологічного насильства. Результати психодіагностичного обстеження малолітнього ОСОБА_2 свідчать про те, що він систематично зазнає психологічного травмування зі сторони батька. У ОСОБА_2 встановлено високий рівень нервово-психічної напруги та наявні глибокі емоційні реакції з приводу взаємовідносин з батьком ОСОБА_1 . Ситуація спричинена батьком 09.12.2024 р., а саме голосові та текстові повідомлення надіслані батьком для сина є психотравмувальними для психіки малолітнього ОСОБА_2 і мають ознаки психологічного насильства.
Згідно п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.
Згідно п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З матеріалів справи та з довідки Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 13.01.2025 р. вбачається, що ОСОБА_1 12.06.2024р. притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП (2 епізоди), що також підтверджується постановою Острозького районного суду Рівненської області від 12.06.2024 року.
З зазначених матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 , будучи таким, що протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, 05.11.2024р. та 09.12.2024р. повторно вчинив домашнє насильство, а саме - вчинив умисні дії психологічного характеру відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , чим міг завдати шкоди його психічному здоров'ю.
Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення серії ВАД №661070, ВАД №661071 дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.172-2 КУпАП.
Так, 19.12.2024 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами" № 3733-IX від 22 травня 2024 року, яким статтю 173-2 КУпАП викладено у новій редакції, відповідно до частини 3 якої адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, яка посилює відповідальність.
Разом з тим, зазначений закон набрав чинності після подій правопорушень, які мали місце - 05.11.2024р. та 09.12.2024р.
До набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами" № 3733-IX від 22 травня 2024 року, відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частинами першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, була передбачена частиною 2 ст.173-2 КУпАП (в редакції Закону № 1604-IX від 1 липня 2021 року).
Відповідно до ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Згідно із ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
У даній справі констатовано факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, за які відповідальність передбачена ч.2 ст.173-2 КУпАП (в редакції Закону №1604-IX від 1 липня 2021 року), відповідно особа, яка вчинила ці адміністративні правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв під час вчинення правопорушень.
При цьому, враховуючи, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до ст.1 КУпАП, крім іншого, є і запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, слід дійти висновку, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого звинувачення, зазначеного в протоколі, однак лише в частині зміни правової кваліфікації правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження.
З позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19 жовтня 2021 року у справі №552/2540/20, вбачається, що межі повноважень суду щодо перекваліфікації/зміни кваліфікації допускаються лише в бік покращення становища особи, зокрема, шляхом застосування закону про менш тяжке діяння. Закриття судом провадження у тих випадках, коли існують підстави для перекваліфікації дій не узгоджується із завданнями судочинства. Відмова від переслідування особи за наявності у її діях ознак іншого караного діяння (менш тяжкого, ніж те, у якому їй пред'явлено звинувачення) суперечитиме таким засадам як верховенство права, законність та диспозитивність, що призведе до безкарності винного і створить умови для повторної віктимізації.
Наведене (щодо закриття провадження у тих випадках, коли існують підстави для перекваліфікації дій) також узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 03 липня 2019 (справа № 288/1158/16-к).
Враховуючи доведеність факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 (дії психологічного характеру), в його діях вбачаються ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП (у редакції, яка діяла станом на час вчинення правопорушень), у зв'язку з чим дії останнього підлягають перекваліфікації по вказаних епізодах з ч.3 ст.173-2 КУпАП на ч.2 ст.173-2 КУпАП (в редакції Закону № 1604-IX від 1 липня 2021 року) - вчинення домашнього насильства особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП, із застосуванням до нього адміністративного стягнення, передбаченого санкцією зазначеної норми закону (в редакції Закону № 1604-IX від 1 липня 2021 року).
Суд зазначає, що перекваліфікація не погіршує становище ОСОБА_1 , не порушує його права і не змінює обставин правопорушень, зафіксованих у протоколах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Застосовуючи вид адміністративного стягнення враховується характер вчинених правопорушень, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність не встановлено.
При накладенні адміністративного стягнення судом взято до уваги, що ОСОБА_1 за віком та станом здоров'я є працездатним, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення, а тому при альтернативі стягнень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП, з урахуванням кількості епізодів правопорушень, суд вважає за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, що буде необхідним і достатнім для його виховання та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Відповідно до ст.39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.
Згідно п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить, зокрема, направлення кривдника на прохоження програми для кривдників.
Згідно п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків.
Згідно ч.1 ст.23 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суб'єктами, відповідальними за виконання програм для постраждалих осіб, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 24, 40-1, ч.2 ст.173-2, ст.ст.221, 276, 283, 284 КУпАП, -
постановив :
Визнати ОСОБА_1 таким, що вчинив правопорушення, передбачені ч.2 ст.173-2 КУпАП (в редакції Закону № 1604-IX від 1 липня 2021 року) та, із застосуванням ч.2 ст.36 КУпАП, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) грн.
Застосувати до ОСОБА_1 спеціальний захід щодо протидії домашньому насильству у вигляді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
У разі несплати штрафу в 15-ти денний термін, штраф підлягає примусовому стягненню в порядку ст.308 КУпАП у подвійному розмірі, а саме в сумі 680 грн.
Реквізити для сплати штрафу:
Отримувач коштів: ГУК у Рівн.обл/Острозька м.тг/21081100. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку отримувача (IBAN): UA658999980313090106000017469. Код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Реквізити для сплати судового збору:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДПРОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку отримувача (IBAN): UA908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.