Справа №949/117/25
04 лютого 2025 року м. Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., за участю адвоката Музичко Р.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Відділення поліції №2 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , працюючої сімейним лікарем Вичівської амбулаторії,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Роз'яснивши права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України ОСОБА_1 суд
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №850220 від 07 січня 2025 року, ОСОБА_1 , того ж дня о 19 год. 27 хв. в с. Зелень по вул. Центральній керувала транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest 6810 та проходження такого огляду в медичному закладі водій відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 пояснила, що не розуміє доцільності проходження даного огляду, оскільки не має ознак алкогольного сп'яніння, про що зазначила у протоколі, який в подальшому підписала.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні даного правопорушення не визнала та пояснила, що у той день алкогольних напоїв не вживала і спочатку спілкування із працівниками поліції погодилася пройти тест на місці зупинки транспортного засобу, потім відмовилася від його проходження, а в кінці спілкування знову виявила бажання його пройти.
Вважає дії працівників поліції неправомірними, а створену ситуацію штучною для того, щоб не проводити освідування на стан алкогольного сп'яніння, а зафіксувати її відмову, скориставшись її недосвідченістю та користуючись розгубленістю.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Музичко Р.В. (ордер серії ВА №1102533 від 22 січня 2025 року) у судовому засіданні підтримала подане нею шляхом надіслання через систему "Електронний суд" клопотання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Обгрунтовує своє клопотання тим, що відображені в протоколі дані не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються іншими доказами у справі.
Зазначає, що ОСОБА_1 є водієм-початківцем. Посвідчення водія видане 12 липня 2024 року. За фахом вона лікар. Для неї є категорично неприйнятною ситуація, коли водій може керувати транспортним засобом після вживання алкоголю, тому при підготовці до складання теоретичних іспитів для отримання посвідчення водія не приділяла уваги скрупульозному вивченню ст. 130 КУпАП і особливостей її застосування до правопорушників, оскільки вважала, що це не може стосуватися її особисто, оскільки вона ніколи не буде керувати автомобілем після вживання найменшої кількості спиртного. Саме тим, що ОСОБА_1 є необізнаною щодо деталей і особливостей складу правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП і особливостей притягнення до відповідальності осіб, що його вчинили, скористалися працівники патрульної поліції та з порушенням норм чинного законодавства склали зазначений протокол.
З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що в неї не було жодних ознак алкогольного сп'яніння, а щодо хвилювання, то вона зазначає, що як будь-який водій-початківець, який вперше стикається з перевіркою документів, вона хвилювалася, однак це не виходило за рамки нормальної поведінки звичайної людини в аналогічних обставинах.
Зауважує, що поліцейськими був порушений порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки тест ОСОБА_1 не надали, хоча вона погоджувалася, а одразу запропонували їхати в лікарню. Проте, зважаючи на те, що вона не вживала алкоголь, то була переконана що немає необхідності їхати в лікарню для проходження огляду на стан сп'яніння. В подальшому, коли вона погодилася їхати в лікарню на огляд, то поліцейські їй відмовили, посилаючись на те, що вже виписали протокол, а бланк строгої звітності і тому вони вже не можуть їхати з нею до медичного закладу.
Пояснення ОСОБА_1 в повній мірі підтверджується відеозаписом з нагрудних відеокамер поліцейських, які надані до суду разом із протоколом про адміністративне правопорушення.
Тому, посилаючись на норму ст. 266 КУпАП, а також положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів однак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів вказує, що огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
У судовому засіданні вказала, що дії працівників вважає також неправомірними, однак на час розгляду справи в суді вони не оскаржувалися.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з'ясувавши повно, всебічно, об'єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Цією ж постановою Пленуму визначено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зважаючи на встановлені обставини суд вважає, що дії працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння відповідали вимогам, передбаченим ст.ст. 254 - 256 КУпАП та приписам норм нормативно-правових актів, а саме наказу МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", сумісному Наказу МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", законів України "Про дорожній рух" та "Про Національну поліцію".
Разом з тим, твердження захисника Смаглюк М.І. про те, що працівниками поліції порушено вимоги чинного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні матеріалів справи, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції та доказів на підтвердження факту істотних порушень ними, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки "зруйнували" або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
При цьому, порушення порядку проведення процесуальної дії потребують оцінки можливого впливу на достовірність одержаних відомостей. Тобто, під час оцінки джерела доказів з точки зору його допустимості необхідно також переконатися, чи позначилися або могли позначитись процесуальні порушення, якщо вони були допущені, на достовірності та повноті відомостей, які містить дане джерело.
Розглядаючи справу, суд зобов'язаний врахувати допущені порушення закону, які мали місце під час збирання доказів, однак такі порушення не можуть бути безальтернативною підставою для того, щоб суд залишив такі докази без оцінки, відкинувши їх як недопустимі, не з'ясувавши питання про можливий вплив відповідних процесуальних порушень на достовірність отриманих відомостей.
У даній справі порушення, про які зазначає захисник (відсутність факту відмови) не вплинули на можливість встановлення події та особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому не є безальтернативною підставою для визнання протоколу про адміністративне правопорушення неналежним та недопустимим доказом у справі.
Доводи про відсутність факту відмови спростовуються доданим до протоколу відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 підтвердила факт керування автомобілем, погодилася з причиною зупинки транспортного засобу під її керуванням та на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу спочатку погодилася, а потім відмовилася.
Зважаючи на вказане, вважаю, що відомості у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 порушила п. 2.5 ПДР, є достовірними та допустимими доказами.
При цьому, суд зважає на те, що дії працівників поліції в частині правомірності та підставності складання протоколу про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 не оскаржувала в передбаченому законом порядку.
Таким чином, відсутність в матеріалах справи наданих ОСОБА_1 доказів оскарження дій працівників поліції вказує на погодження ОСОБА_1 зі складеним відносно неї протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, є зокрема керування транспортними засобами особами в стані алкогольного/наркотичного сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Отже, при наявності у особи яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного/наркотичного сп'яніння, як і відмова такої особи від проходження медичного огляду на стан сп'яніння є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Тож, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів обов'язок пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
Основними доказом по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №850220 від 07 січня 2025 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, підписаний із погодженням відмови від огляду ОСОБА_1 , направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та відеозапис з автореєстратора службового автомобіля та нагрудних боді-камер поліцейських, з яких вбачається, що на неодноразову пропозицію поліцейським пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Alkotest 6810 на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовилася.
Слід відмітити, що за результатами перегляду доданих до матеріалів справи відеофайлів із місця вчинення правопорушення вбачається, що позиція ОСОБА_1 неодноразова змінювалася щодо проходження медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови його проходження, що може свідчити про її невпевненість у результатах при його проведенні та категорична відмова від такого огляду в медичному закладі з мотивів віддаленості лікарні та втратою часу.
Зважаючи на вказане, вважаю, що відомості у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 порушила п. 2.5 ПДР, є достовірними та допустимими доказами.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні усі ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а її вину у вчиненому правопорушенні, в тому, що вона відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, доведено повністю.
При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст.ст. 34, 35 КУпАП судом не встановлено обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, буде доречним застосувати, щодо неї стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки таке стягнення повністю досягне мети його застосування.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з неї слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст.ст. 40-1, 284, 287, 294, 308 КУпАП
ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
(Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Рівненській області/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001, призначення платежу: адміністративний штраф, протокол серії ААД №850220).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:
отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;
код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень).
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Тарасюк А.М.