Справа № 559/3810/24
Провадження № 8/559/1/2025
29 січня 2025 року місто Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючої судді Жуковської О.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Рижко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Пащук Тарас Сергійович, про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу виданого Дубенським міськрайонним судом Рівненської області 16 жовтня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Пащук Т.С. 06.11.2024 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 16.10.2024 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина. Мотивує тим, що син без реєстрації проживає з батьком і повністю знаходиться на його, а не матері, утриманні та надає на підтвердження довідку органу місцевого самоврядування від 30.10.2024 і копію акту обстеження матеріально побутових умов від 09.09.2022. І ці обставини існували на момент звернення стягувачки до суду та вона не мала права звертатись до суду із заявою про стягнення судового наказу, бо вже 4 роки проживає в Польщі. Просять заяву розглянути без їх участі і задовольнити.
Представниця стягувачки письмово повідомила суд, що вони вимоги заяви не визнають. В акті обстеження побутових умов проживання ще від 09.09.2022 вказано, що в помешкання проживає дружина, син і чоловік, який сам зареєстрований за іншою адресою, тому за тим актом вони проживали всі разом і за іншою адресою в орендованій квартирі. А згідно довідки від 30.10.2024 батько проживає з сином за іншою адресою в смт. Смига Дубенського району, проте ці обставини не є нововиявленими в розумінні ЦПК, бо довідка про фактичне місце проживання датована часом після винесення судового наказу. Надані докази не спростовують проживання дитини з матір'ю станом на 16.10.2024, боржник не довів свою позицію і просять відмовити в задоволенні заяви, яку розглядати за відсутності стягувачки та її представниці.
Дослідивши матеріали судової справи №559/3810/24 разом із заявою представника боржника, суд вирішив, що підстави для її задоволення відсутні.
Перш за все, суд зауважує, що за ч.1ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і без повідомлення заявника та боржника, на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. І згідно п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано про стягнення аліментів. Частинами 7, 8 ст.170 ЦПК України передбачено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої ст.161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. По друге, в разі видачі судового наказу згідно пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Відповідно п.1 ч.2 ст.423 ЦПК підставою для перегляду судового рішення є, зокрема істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.
Крім того, суд згідно ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, яка відповідно ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства України, в усіх діях щодо дітей, першочергову увагу приділяє якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отже, істотною обставиною у даній справі є те, що постійне місце проживання дитини було з батьком на час звернення до суду матері та ухвалення судового наказу, і що саме батько, а не матір, утримує дитину. Проте, доказів, що підтверджували б ці обставину і існували станом на 16.10.2024, - суду не надано.
Судом встановлено, що від імені заявниці (стягувачки) ОСОБА_2 подала до суду заяву про видачу судового наказу 08.10.2024 її представниця ОСОБА_3 разом із пакетом необхідних документів. Зокрема, згідно витягів з реєстру територіальної громади №2024/012060339 від 06.10.2024, що сформований о 18:04 год. та №2024/012060738 від 06.10.2024, що сформований о 18:35 год., а також сукупності документів, що підтверджують походження дитини, неповнолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстроване місце проживання з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з 23.09.2014. Одночасно згідно відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації реєстрації місця проживання УДМС України в Рівненської області на запит суду від 09.10.2024, що надійшла до суду 11.10.2024, та документів, що підтверджують походження дитини, встановлено: батько неповнолітнього ОСОБА_5 з 25.05.2006 має зареєстроване місце проживання за іншою адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно судовим наказом №559/3810/24 від 16.10.2024 стягнуто з ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 жовтня 2024 року та продовжувати до досягнення дитиною повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів за 1 місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з боржника і судові витрати. Такий судовий наказ одразу набрав законної сили. Боржник отримав копію судового наказу та заяви з додатками за зареєстрованим місцем проживання 24.10.2024 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а представниця стягувачки отримала судовий наказ 29.10.2024 безпосередньо в суді.
Так, суду надано копію Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №108 від 09.09.2022, тобто за понад два роки до ухвалення судового наказу. Згідно цього акту сім'я тоді складалася з трьох людей: матері, батька та сина, а проживала за адресою: АДРЕСА_3 (без реєстрації), однак лише зі слів заявника-батька матір дитини працює в Польщі з 2020 року, а він самостійно здійснює догляд за сином. Суд звертає увагу, що факт самостійного утримання дитини батьком не підтверджується актом про проживання і це може та має бути доведено лише в цивільному порядку в змагальному процесі, оскільки має наслідком констатацію факту неналежного виконання матір'ю обов'язків за ст. 150 СК України. Крім того, твердження в акті взаємосуперечливі, оскільки вказано, що матір саме працює в Польщі, тобто заробляє кошти та утримує дитину. Довідка ж Смизької селищної ради видана ОСОБА_1 30.10.2024 про те, що він зареєстрований та проживає разом з сином ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 . Суд звертає увагу, що підставою для видачі довідки став акт про фактичне проживання малолітнього з батьком, однак в довідці номер і дата акту не вказані, а суду надано лише вищезазначений акт понад дворічної давнини, відомості в якому внесені зі слів того ж батька, а адреса проживання вказана інша від тієї, що міститься в довідці. Одночасно, суд звертає увагу, що дані про будь-яке працевлаштування батька, які би підтверджували, що це він матеріально утримує дитину, - матеріали справи також не містять.
Отже, доказів того, що на момент винесення судового наказу 16.10.2024 дитина постійно проживала з батьком з 2020 року і він самостійно її утримував весь цей час, а не матір несла тягар утримання, - не надано, а судом не встановлено підстав, які б підтверджували визначення місця проживання дитини із батьком відмінного від місця реєстрації з матір'ю.
Таким чином обставини, на які посилається заявник у заяві про перегляд судового наказу як на нововиявленні - не є такими, і вони не можуть бути підставою для скасування судового наказу за нововиявленими обставинами, з врахуванням вище викладеного, а також вимог ст.423 ЦПК України, в тому числі не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
Обставини ж, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги, зокрема, звернутися до суду з позовом про припинення стягнення аліментів, зменшення розміру аліментів відповідно ст.192 СК України). Тоді сторони повинні довести суду підставність своїх вимог чи заперечень доказами, а суд відповідно зможе перевірити твердження батьків у змагальному цивільному процесі.
Враховуючи все вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні заяви.
Керуючись ст.161, 170, 260, 261, 353, 354, 355, 423-429 ЦПК України, суд, -
У задоволені заяви ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Пащук Тарас Сергійович, про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Дубенським міськрайонним судом Рівненської області 16 жовтня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - відмовити.
Суд роз'яснює, що заявник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, припинення стягнення аліментів за судовим наказом відповідно ч. 7 ст. 170 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Рівненського апеляційного суду безпосередньо протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали складено 03.02.2025.
Суддя О.Ю.Жуковська