Справа № 544/1709/24
пров. № 2/544/126/2025
Номер рядка звіту 38
іменем України
21 січня 2025 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області
у складі головуючої - судді Сайко О.О.,
за участі секретаря - Костенко Т.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Ковтуна М.В.,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду на вул. Соборна, 41 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду у серпні 2024 року з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 березня 2021 року він уклав з ОСОБА_2 договір позики, згідно з яким передав останньому грошові кошти у розмірі 100 000 (сто тисяч) доларів США з умовою повернення: 60000 доларів США до 21 серпня 2021 року, 40000 доларів США до 07 листопада 2021 року. Проте, у зазначений у договорі строк відповідач борг не повернув. Неодноразові звернення до відповідача з вимогою повернути борг позитивних результатів не дали. Відповідач порушив свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх майнових прав. Просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики в сумі 100 000 (сто тисяч) доларів США та судові витрати.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення слухання справи від нього до суду не надійшло. Відповідачу надано строк для подачі відзиву, однак останній своїм правом не скористався, відзиву до суду не надіслав.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі доказів, які додані до матеріалів справи.
Суд, заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 23 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 уклав з відповідачем ОСОБА_2 договір позики у простій письмовій формі, згідно з яким позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 2 800 0000 грн, що відповідно до курсу продажу долара США станом на 24.03.2021 еквівалентні 100 000 (сто тисяч) доларів США. Згідно п.1 Договору ОСОБА_2 зобов'язується повернути ОСОБА_1 грошові кошти у сумі, еквівалентній 100 000 (сто тисяч) доларів США, відповідно до курсу продажу долару США, встановленому НБУ на день повернення таких грошових коштів, але не менше 2 800 0000 грн - в строк до 07 листопада 2021 року. Згідно п. 3 Договору сторони домовилися, що ОСОБА_2 зобов'язаний повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі, що на момент повернення буде еквівалентна 60 000 доларів США в строк до 21 серпня 2021 року, але не менше 1 680 000 грн; та грошові кошти в сумі, що на момент повернення буде еквівалентна 40 000 доларів США - до 07 листопада 2021 року, але не менше 1 120 000 грн (а.с.7).
Відповідно до ст.ст. 1046 - 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За приписами ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 у встановлений договором строк отримані у борг у ОСОБА_1 кошти не повернув, тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у іноземній валюті, суд вважає їх законними та обґрунтованими.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання окремих договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.
Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у справі № 464/3790/16-ц у своїй постанові від 16 січня 2019 року.
Враховуючи викладене, а також те, що як встановлено судом, відповідач у строк, що встановлений договором позики від 23.03.2021 року, борг не повернув, то суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання від відповідача за договором позики від 23.03.2021 року суми боргу у розмірі 100 000 доларів США, а тому позов є законним та обґрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також з відповідача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню 15 140 грн понесених позивачем судових витрат.
Керуючись ст.13, 141, 258,259,263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає в АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає в АДРЕСА_2 ) борг за договором позики від 23 березня 2021 року в сумі 100 000 ( сто тисяч) доларів 00 центів США.
Стягнути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає в АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає в АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок ) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 31.01.2025.
Суддя О.О.Сайко