Дата документу 03.02.2025Справа № 554/6051/24
Провадження № 2-а/554/12/2025
03 лютого 2025 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави в складі:
головуючий суддя: Сініцин Е.М.
за участю секретаря: Кувіти М.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в залі суду, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції НП України, про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи, -
ДоОктябрського районного суду м. Полтавинадійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції НП України, про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи.
В обґрунтування позову зазначав, що він - ОСОБА_1 , під час руху 05.06.2024 на транспортному засобі VolkswagenAtlas, д.н. НОМЕР_1 , по вул. Європейській неподалік зупинки громадського транспорту «Данила апостола», був зупинений представниками Управління патрульної поліції в Полтавській області.
За результатом зупинення транспортного засобі, відповідачем було встановлено в його діях ознаки правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП у зв'язку з порушенням п.8.7.3.е ПДР, а саме здійснення повороту ліворуч на забороняючий сигнал світлофору. За результатами розгляду справи на місці відповідачем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2320252 від 05.06.2024.
З вказаною Постановою він не погоджується, вважає незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного:
1) процедурні порушення - відсутність підстав зупинки автомобіля, зловживання службовими повноваженнями, відеофіксація на особистий мобільний телефон, порушення на ознайомлення з матеріалами адміністративного правопорушення;
2) відсутній склад правопорушення у своїх діях.
На обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає, що після того, як він повернув з вул. Європейська (біля зупинки громадського транспорту «Данила апостола»), патрульними було зроблено сигнал про зупинку автомобіля на якому він рухався. Позивач зупинив свій автомобіль, після чого до нього підійшов патрульний з вимогою надати документи.
Позивач відмовився надавати документи без інформації про підставу його зупинення, на що патрульний повідомив про порушення ним ПДР та продовжив вимагати документи. Далі позивач запитав, якими доказами підтверджується висновок патрульного про його порушення, на що патрульний продемонстрував особистий телефон з наявним на ньому відео. Позивач пояснив, що використання особистого телефону при реалізації поліцейським його службових повноважень є недопустимим, тож відмовився від ознайомлення з таким пристроєм та повторно заявив клопотання про ознайомлення з доказами, які б підтверджували правомірність зупинки.
В порушення вимог ч.3 ст. 35 та ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про Національну поліцію» патрульний не надав належної інформації про підстави зупинки та почав погрожувати затриманням. Вказані погрози є очевидним виходом за межі службових повноважень, що обумовлені нездатністю патрульного поліцейського дотриматися передбаченої процедури зупинення транспортного засобу. Не бажаючи бути затриманим та усвідомлюючи можливість неправомірного застосування до мене примусових заходів, позивач надав свої документи. Після початку процедури розгляду справи позивача так і не ознайомили з матеріалами, які б належним чином обґрунтовували як підставу моєї зупинки так і факт вчинення порушення, чим порушили не лише вимоги ЗУ «Про Національну поліцію», а й передбачене ч.1 ст.268 КУпАП право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на ознайомлення з матеріалами справи. Особистий мобільний телефон патрульного не є належним пристроєм, яким можуть користуватися підрозділи поліції.
Отже, в порушення вимог законодавства патрульний безпідставно, за відсутності доказів вчинення правопорушення, зупинив автомобіль на якому рухався позивач, погрожував безпідставним затриманням, використовував несанкціонований пристрій відеофіксації під час здійснення ним службових повноважень та порушив право позивача на ознайомлення з належними та допустимими доказами з матеріалів справи. Вказане свідчить про допущення патрульним критичних порушень процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, що само по собі нівелює правомірність винесення будь-яких рішень патрульним щодо притягнення до відповідальності.
Позивач також зазначає, що вйого діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч.2 ст. 122 КУпАП з огляду на наступне.
Так, він рухався по вул. Європейській (неподалік зупинки «Данила апостола») на ділянці руху, де на відстані кількох десятків метрів розташовано одразу кілька світлофорів. Напередодні проїзду перехрестя позивач почав готуватися до здійснення повороту ліворуч, з огляду на що почав зменшувати швидкість руху. Враховуючи, наявність дозвільного до руху сигналу світлофора позивач продовжив рух на зменшеній швидкості та сконцентрував увагу на дорожній обстановці для прийняття рішення про реалізацію маневру «поворот ліворуч». В момент, коли він перебував посередині перехрестя, автомобіль, що рухався по зустрічній смузі скинув швидкість, що дало йому можливість закінчити маневр та прибрати автомобіль з перехрестя.
Таким чином, він вказує, що здійснення ним повороту ліворуч на перехресті по вул. Європейській (неподалік зупинки «Данила апостола») відбулося внаслідок закінчення маневру, який він розпочав на дозвільний для руху сигнал світлофору, а вказані дії не мають протиправного характеру, що свідчить про протиправність винесеної постанови.
Ураховуючи вищевикладене, він просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2320252 від 05.06.2024, яким ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП.
Позивач про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Представник відповідача -Управління патрульної поліції у Полтавській області ДПП про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином, направив до суду відзив, у якому зазначив про необґрунтованість позову, з огляду на те, що в діях ОСОБА_1 встановлено склад адміністративного правопорушення, а надані докази беззаперечно вказують на факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.Враховуючи наведене, просить у позові відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до постанови серії ЕНА №2320252, 05.06.2024 року об12 год. 13 хв. в м. Полтава, по вул. Європейська, 152, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VolkswagenAtlas, номерний знакBI4773АТ, здійснив рух, а саме поворот ліворуч, на заборонений червоний сигнал світлофору, чим порушив п.п. 8.7.3.(Е) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП України.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Слід зазначити, що ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, Великою Палатою Верховного Суду у п. 47 постанови від 25.06.20 у справі №520/2261/19 зроблено висновок, що визначений вищезгаданою правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Крім того, ст. 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Отже, обов'язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, на підставі яких він виніс оскаржуване рішення.
Суд вважає, що позивачем не доведено протиправність винесеної відносно нього Постанови Серії ЕНА №2320252 від 05.06.2024 року, оскільки з належного та допустимого доказу, що наданий відповідачем - відеозапису, що здійснений поліцейським на відео реєстратор, встановлено, що відомості викладені в оскаржуваній постанові відповідають дійсності.
Так, на зазначеному відеозаписі чітко спостерігається, що автомобіль марки VolkswagenAtlas, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив поворот ліворуч на заборонений червоний сигнал світлофору.
З огляду на вищевикладене, суд вважає доводи позивача необґрунтованими та такими, що у повній мірі спростовані відповідачем.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Суд зазначає, що використання у зазначеній вище нормі формулювання «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень», вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція з приводу включення до кола відповідачів у справі особи, яка приймала оскаржуване рішення у справі про адміністративне правопорушення, викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 року у справі за № 724/716/16-а.
Пунктом 1 Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 19.12.2022 року № 903) визначено, що Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозиції Голови Національної поліції України в установленому законодавством України порядку.
Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції) (п. 4 Положення про Департамент патрульної поліції).
Пунктом 1 Положення про Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, затвердженого наказом Департаменту патрульної поліції від 03.03.2016 року № 208 (у редакції наказу Департаменту патрульної поліції від 18.11.2021 року № 2605), зокрема, встановлено, що Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції.
За загальним поняттям провадження в справах про адміністративні правопорушення, це врегульована нормами адміністративно-процесуального права діяльність уповноважених органів, яка спрямована на притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили адміністративні правопорушення.
Суд вважає, що не зважаючи на аналогічність положень п.7 розділу ІІ Положення про Департамент патрульної поліції та п. 15 розділу Ш Положення про управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, з огляду на приписи ст. 222 КУпАП відповідачем у цій справі має бути Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.12.2019 по справі №724/716/16-а зауважив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Як вбачається із постанови ЕНА №2320252 від 05.06.2024, позивач зазначив відповідачем по даному позову Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, тоді як належним відповідачем є Департамент патрульної поліції.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4 ст. 48 КАС України).
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч. 5 ст. 48 КАС України).
Згідно з частинами 6, 7 ст. 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Суд також враховує той факт, що позивач під час розгляду справи в суді, отримавши відзив від Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції не заявляв клопотання про заміну належного відповідача або залучення співвідповідача.
За вказаних обставин, в задоволенні позову до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції слід відмовити.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що Постанова серії ЕНА №2320252 від 05.06.2024 року, за якою притягнуто ОСОБА_1 за ч. 2 ст.122 КУпАПУкраїни, винесена відповідно до вимог чинного законодавства, а позивачем заявлено позов до неналежного відповідача, тому необхідно відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи відмову у задоволенні позову в повному обсязі а також те, що позивач звільнений від його сплати на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд, відповідно до ст. 139 КАС України, вважає судові витрати компенсованими за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст.2,12, 75, 139, 241-246 КАС України, суд,-
У адміністративному ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції НП України, про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач - Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження - 36008, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 164.
Суддя: Е.М. Сініцин.