Справа № 187/2376/24
2/0187/139/25
"04" лютого 2025 р. селище Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Єрмолаєвої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягненняяз заборгованості за кредитним договором, -
31.12.2024 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява від представника ТОВ «ВІН ФІНАНС» Романенка М.Е. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №. L9023978 від 11.07.2018 у загальному розмірі 25 180,39 грн., яка складається з: суми заборгованості - 16345,00 грн., суми інфляційних втрат - 7 362,88 грн., суми 3% річних - 1 472,51 грн., а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.07.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та відповідачем укладено договір кредитної лінії № L9023978. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в наслідок чого виникла заборгованість.
Згідно детального розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості становив 16345,00 грн., яка складала з тіла кредиту в розмірі 7000,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 2730,00 грн, а також іншими заборгованостями (в тому числі комісією та пенями) в розмірі 9345,00 грн.
Відповідно до. п. 6.5, п. 6.5.1 загальних положень договору кредитної лінії, позичальник з цим погоджується, що кредитодавець має право на уступку прав, претензій та/або зобов'язань, що виникають з цього договору, будь-яким третім особам (надалі іменуються як «Правонаступники») у тому числі з моменту стягнення боргів.
06.11.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги № 06112018-DG, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії № L9023978 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача ОСОБА_1 .
Станом на дату укладення договору № 06112018-DG від 06.11.2018 відступлення права вимоги, сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 16345,00 грн.
Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Кредитний договір № L9023978 укладено з Відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
Заборгованість відповідача за кредитним договором № L9023978 від 11.07.2018 року - 16345,00 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних -1 472,51 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 7362,88 грн. Разом заборгованість становить - 25 180,39 грн.
Щодо строків позовної давності, представник позивача зазначив, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1 та 5 ст.261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку шляхом направлення вимоги позичальнику або ж у судовому порядку.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Нормами ст.267 ЦК України визначено - якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Тому, враховуючи практику застосування норм права Верховним судом, в силу приписів, зокрема, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», строк на звернення до суду із позовною заявою, який настав під час дії обмежень карантинного характеру, на думку представника позивача, має бути продовженим, а отже заява про застосування строків позовної давності має бути визнаною як передчасна та в її задоволені має бути відмовлено.
Окрім того, згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
У зв'язку з чим, представник позивача просив:
- Поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № L9023978 від 11.07.2018;
- Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДР 38750239:) заборгованість за кредитним договором № L9023978 від 11.07.2018 року у загальному розмірі 25 180,39 грн., яка складається з: суми заборгованості - 16345,00 грн., суми інфляційних втрат - 7 362,88 грн., суми 3% річних - 1 472,51 грн.;
- Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38750239) судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 08.01.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача ОСОБА_2 в позові просив розглядати справу за відсутності представника позивача. Проти заочного розгляду справи не заперечує. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача скеровувалась ухвала про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками до неї. Поштове відправлення отримано відповідачем особисто 13.01.2025.
Відповідач відзив на позов не подала.
Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку.
Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з принципом диспозитивності, встановлених ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Нормами ст. 1054 ЦК України, визначено, що за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні вимоги ставляться ч.1 ст.1049 ЦК України.
Відповідно до 4. 2 ст. 29 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими п.1-5 ч.1 цієї статті.
Норми ч.1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родові ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що б передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, його банківський рахунок.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва. У разі відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України). За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів.
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Вимогами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», встановлено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Вимогами ч.1 ст. 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Судом встановлено, що 11.07.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № L9023978 (№ АG7194250).
На веб-сайті Первісного кредитора розміщено публічний договір кредитної лінії, до якого приєднався відповідач, уклавши Спеціальні умови договору кредитної лінії в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Таким чином, відповідачем було укладено договір в порядку, передбаченому чинним законодавством, а саме Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно умов договору сума кредиту складає 7000 грн., відсоткова ставка для початково зазначеної тривалості кредиту - 1,30%, відсоткова ставка для періоду, що перевищує початково зазначену тривалість кредиту -1,50%, загальні витрати за кредитом - 2,730 грн., орієнтована загальна вартість кредиту за весь строк користування - 9730,00 грн., дата повного погашення - 10.08.2018, що також підтверджується паспортом споживчого кредиту укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Дінеро».(а.с.35)
06.11.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги № 06112018-DG, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії № L9023978 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача ОСОБА_1
25 липня 2024 року відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Згідно складеного позивачем розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № L9023978 від 11.07.2018, інфляційних витрат та 3% річних за період з 28.11.2021 до 28.11.2024, розмір загальної заборгованості складає 25 180,39 грн., з яких: сума заборгованості - 16345,00 грн., сума інфляційних втрат - 7 362,88 грн., сума 3% річних - 1 472,51 грн.
Такий розрахунок складено відповідно до умов ч.2 ст. 625 ЦК України
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 підлягають до стягнення на користь позивача тіло кредиту в розмірі 7000,00 грн., процентів для початково зазначеної тривалості - 2730,00 грн. інараховані штрафи і пеню в розмірі 3465,00 грн.
Так з виписки по рахунку складеної первісним кредитором встановлено, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором №. L9023978 станом на 14.12.2018 становить 16345,00 грн., яка складала з тіла кредиту в розмірі 7000,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 2730,00 грн, а також іншими заборгованостями в тому числі за процентами для періоду, що перевищує початково зазначену тривалість кредиту в сумі 3150 грн. і нарахованими штрафами і пенею в розмірі 3465,00 грн., а саме (а.с. 13-14).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16, рішенні Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ст. 1050 ЦК України.
Враховуючи наведене, суд вважає неправомірним нарахування позивачем (первісним кредитором) відсотків за користування кредитом в сумі 3150,00 грн поза строком дії кредитного договору, а саме після 10.08.2018 та в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Позивачем відповідно до умов ч.2 ст. 625 ЦК України складеного розрахунок суми заборгованості за кредитним договором № L9023978 від 11.07.2018, інфляційних витрат та 3% річних за період з 28.11.2021 до 28.11.2024, за яким розмір загальної заборгованості складає 25 180,39 грн., з яких: сума заборгованості - 16345,00 грн., сума інфляційних втрат - 7 362,88 грн., сума 3% річних - 1 472,51 грн. (а.с. 39).
Відповідно до п.18 «Перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, проведення позивачем нарахувань відповідно до вимог ст. 625 ЦК України не відповідає вказаним положенням Закону та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст. 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається на учасників справи.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідатиме встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути тіло кредиту в розмірі 7000,00 грн., проценти для початково зазначеної тривалості - 2730,00 грн. інараховані штрафи і пеню в розмірі 3465,00 грн.
Оскільки відповідачем не заявлено про застосування правил позовні давності, позовні вимоги про поновити строку позовної давності судом не вирішуються.
Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідача витрати понесені позивачем за оплату судового збору в розмірі 1239,08 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст.133та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: Договір про надання правової допомоги № 36 від 25.04.2024 року, укладеного між ТОВ "ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" та Адвокатським бюро "Анастасії Міньковської", акт про підтвердження факту надання (правничої правової) допомоги адвокатом та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Міньковська А.В.
Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Так, позивачем заявлена сума стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 5000,00 грн. є не обґрунтованим та завищеним.
Звертаючи увагу на те, що розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з'являвся до суду, розмір правової допомоги в сумі 5000,00 грн. є неспівмірним від стягненої суми.
Суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., вона буде об'єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 15-16, 81, 89, 141, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112) суму заборгованості за кредитним договором № L9023978 від 11.07.2018 у загальному розмірі 13 195,00 грн. (тринадцять тисяч сто дев'яносто п'ять грн. 00 коп.), яка складається з наступного: тіло кредиту - 7000,00 грн., проценти для початково зазначеної тривалості - 2730,00 грн., комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю - 3465,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112) судові витрати в розмірі 4239,08 грн. (чотири тисячі двісті тридцять дев'ять грн. 08 коп.), що складаються із судового збору у розмірі 1239,08 грн. та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3000 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: В. О. Говоруха