Справа № 209/8238/24
Провадження № 2/209/287/25
/ЗАОЧНЕ/
04 лютого 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Левицької Н.В.,
за участі секретаря судового засідання Погрібної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
05 листопада 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФК КЕШ ТУ ГОУ», в особі представника Пархомчук С.В. (далі також ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст позовних вимог.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 17.02.2022 між ТОВ ««ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ТОВ «ФК «Авіра Груп» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за пату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 до цього договору факторингу, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача до ОСОБА_1 .
Також зазначає, що 22.05.2021 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та відповідачем укладено кредитний договір № 33254 про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією.
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2000 грн, дата надання кредиту 22.05.2021, строк кредиту 17 днів, валюта кредиту UAH, стандартна процентна ставка - 2 % в день або 730, % річних. ТОВ «ФК «Авіра груп» виконало взяті на себе зобов'язання згідно з договором. Відповідач кредит не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 22.07.2024 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 11900,00 грн, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000 грн, простроченої суми заборгованості за процентами в сумі 9900 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь прострочену суму боргу за кредитним договором - 2000 грн, прострочену заборгованість за процентами - 9900 грн, судовий збір - 2422,40 грн, також у позові зазначає, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає - 12922,40 грн.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 12 грудня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 16 січня 2025 року.
Ухвалою суду від 16 січня 2025 року розгляд справи було відкладено на 04 лютого 2025 року.
У судове засідання представник позивача Пархомчук С.В. не з'явився, однак на адресу суду подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Суд вважає за можливе слухати справу за відсутністю представника позивача згідно вимог ч.3 ст. 211 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 68, 77).
Про проведення судового засідання відповідач також повідомлявся та викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не заявив, відзив проти позову не надав.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи достатність доказів та те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов до переконання, що є всі правові підстави провести заочний розгляд даної справи, про що 04 лютого 2025 року прийнята відповідна ухвала.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Положеннями ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Фактичні обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 22.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та відповідачем укладено договір № 33254 про надання фінансового кредиту (а.с. 21а-21г).
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором АV5480, зо також підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.17).
Згідно з п.1.2 Договору, кредит надається строком на 18 днів, до 08.06.2021. Пункт 1.3. передбачає, що за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % на добу. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної картки, вказаної клієнтом.
Відповідно до п. 2.3 цього договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №33254 укладеного 22.05.2021 -визначено графік розрахунків. Вказаний додаток підписано електронним підписом ОСОБА_1 з одноразовим ідентифікатором (а.с.21ґ).
Факт отримання коштів позичальником підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 07.10.2024 вих №389/10, відповідно до якої 22.05.2021 на банківську картку НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 2000,00 грн (а.с.30).
Відтак, судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» свої зобов'язання за договором № 33254 від 22.05.2021 про надання фінансового кредиту виконало, надавши відповідачу кредит в розмірі 2000,00 грн.
17.02.2022 між ТОВ «ФК Авіра Груп» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-17/02/2022 (а.с.22-29).
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №02-17/02/2022 від 17.02.2022, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , номер договору 33254, дата укладення договору 22.05.2021, дата закінчення договору 08.06.2021, загальна заборгованість 11900,00 грн, з яких залишок по тілу кредиту - 2000,00 грн., залишок по відсотках - 9900,00 грн (а.с.16).
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 33254 заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» станом на 22.07.2024 року складає 11900,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2 000,00 грн.; простроченої заборгованості за процентами в розмірі 9900,00 грн (а.с. 15).
Позивачем 20.06.2024 року на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с.14).
Доказів погашення кредитної заборгованості, як первісному кредитору, так і ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», відповідачем суду не надано.
Ураховуючи вимоги статей 526, 625, 610, 612, 1049, 1054 ЦК України та дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про те, що відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, внаслідок чого станом на 22.07.2024 у нього виникла заборгованість в сумі 11900,00 грн, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000,00 грн, простроченої суми заборгованості за процентами в сумі 9900,00 грн.
Суд урахував правові позиції, висловлені Верховним Судом у постанові від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, за змістом яких виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Разом з тим, перевіряючи позовну вимогу щодо стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 33254 від 22.05.2021, укладеного між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та відповідачем, суд не може погодитися з розміром нарахованих відсотків за користування кредитними коштами в сумі 9900,00 грн, виходячи з наступного.
При укладенні кредитного договору, сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
З постанови ВП Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Тобто, позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством.
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
При цьому, також слід врахувати, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
За умовами договором про надання фінансового кредиту №33254 укладеного 22.05.2021 строк кредитування був погоджений сторонами та становив 18 днів.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Відповідно до вказаного договору про надання фінансового кредиту, клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту (п.п. 3.3.3 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи належних та допустимих доказів пролонгації договору про надання фінансового кредиту №33254 від 22.05.2021 матеріали справи не містять, оскільки така пролонгація, за умовами договору, мала здійснюватися шляхом здійснення платежу на користь позивача.
Відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, позичальник у період з дати укладення договору від 22.05.2021 по 22.07.2024, не здійснив оплату суми нарахованих процентів.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність факту продовження строку кредитування понад 18 днів, який було визначено у пункті 1.2 договору про надання фінансового кредиту.
У зв'язку з цим, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування відсутні.
Як вже вище встановлено судом, сторони у договорі № 33254 від 22.05.2021 узгодили строк кредитування 18 днів, дату повернення кредиту 08.06.2021. Отже, кредитодавець мав право нараховувати проценти за користування кредитом відповідачем протягом 18 днів. Визначений у п. 1.3. Договору розмір процентної ставки становить 2,5 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Разом з цим, нарахований позивачем розмір процентів перевищує встановлений договором строк користування коштами, поза межами якого проценти не нараховуються. Так розмір процентів на які має право позивач становить 900,00 грн (2000 грн * 2,5 % * 18 днів).
При цьому, як вбачається з Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 33254 від 22.05.2021 в ньому наявний графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту, де сума нарахованих процентів визначена у розмірі - 900,00 грн, сума кредиту 2000 грн (а.с. 21г).
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту № 33254 від 22.05.2021 становить 900,00 грн (2000х2,5%х18), та підлягає стягненню з відповідача.
17.02.2022 між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та ТОВ «ФК «Авіра Груп»« укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за пату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 22-29).
Відповідно до копії витягу з реєстру боржників від 17.02.2022 до цього договору факторингу, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 16).
Керуючись положеннями статей 1077, 1078, 1081 ЦК України суд дійшов висновку про набуття позивачем права вимоги до відповідача та наявність підстав для часткового задоволення позову.
Враховуючи викладене, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо сплати спірної заборгованості, приймаючи до уваги те, що ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача щодо цієї заборгованості, суд доходить до висновку, щокористь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі: 2000,00 грн - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) та 900,00 грн - заборгованість за відсотками.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Щодо покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн, суд враховує наступне.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До позовної заяви та заяви, яка надійшла до суду через систему «Електронний суд» 13.01.2025 про розподіл судових витрат представником позивача додано:
- копію договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, за умовами якого ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (Клієнт) доручило, а адвокат Пархомчук С.В. узяв на себе зобов'язання надавати правову допомогу товариству. Сторонами у п. 1.2 договору визначено такі вили правової допомоги: представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності Клієнта. Також у п. 3.1 цього договору сторони узгодили, що вартість правової допомоги адвоката обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката та розраховується виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 2000,00 грн. за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8096/10 від 18.07.2019 на ім'я Пархомчук С.В.;
- довіреність ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» від 29.12.2024, відповідно до якого товариство уповноважило адвоката Пархомчука С.В. представляти його інтереси;
- акт про отримання правової допомоги від 06.01.2025, згідно з яким адвокат надав, а клієнт- ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» прийняв правову допомогу під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором. Сторони визначили вартість послуг з надання правової допомоги: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості1 година, вартістю 2000,00 грн; складання та подання до суду позовної заяви2,5 години5000,00 грн; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу судової справи1,5 годин3000,00 грн; 500 грнканцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції. Всього10500,00 грн;
- рахунок від адвоката Пархомчук С.В. № 14.01.2025-2 від 14.01.2025 на суму 10500,00 грн;
- платіжну інструкцію № 34109 від 06.01.2025, відповідно до якої ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» перерахувало ОСОБА_3 кошти в сумі 10500,00 грн за правничу допомогу згідно з договором про надання правової допомоги.
Понесення позивачем та представником позивача витрат на поштову кореспонденцію підтверджується списком відправлень № сп 23,09 Ф.103 у розмірі 60,00 грн, списком відправлень № СВ № 6 Ф.103 у розмірі 65,00 грн, що становить в сумі 125,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15ц, провадження №14-382цс19, вирішення питання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у пунктах 21-22 постанови вказала таке: «21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). 22. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як було встановлено судом, між позивачем ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та його представником- адвокатом Пархомчук С.В. був укладений договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, у якому сторони визначили вартість 1 години роботи адвоката2000,00 грн. Також позивачем та його представником складений акт про отримання правової допомоги від 06.01.2025.
Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), суд вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката, а також підтверджені фіскальними чеками поштові витрати позивача та представника в сумі 125,00 грн.
При цьому, з урахуванням складності справи, що була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення судових витрат на правову допомогу та зменшення їх розміру до 4000,00 гривень.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією № 3 2161 від 04.12.2024 позивачем при поданні цієї позовної заяви до суду сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень (0,8).
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 590,33 грн (2900 х 2422,40/11900 = 590,33 грн.)
Керуючись ст.12, 13, 76-89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 33254 від 22.05.2021, в сумі 2900,00 (дві тисячі дев'ятсот) гривень, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 2000 (дві тисячі) гривень, заборгованість за процентами - 900,00 (дев'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрат за надання правничої допомоги в розмірі 4125 (чотири тисячі сто двадцять п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір в розмірі 590 (п'ятсот дев'яносто) гривень 33 копійки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, м. Київ, 04080.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Дата складення судового рішення 04 лютого 2025 року.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА