04.02.2025
Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/1456/24
Провадження № 1-кп/553/380/2025
04 лютого 2025 року м.Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , її захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024170460000133 від 11.03.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Полтави, громадянки України, із середньою освітою, пенсіонерки, удови, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимої
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України,
11.03.2024 близько 09 год. 30 хв., перебуваючи у кухонному приміщенні помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , під час спільного вживання алкогольних напоїв, між подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_5 виник умисел на заподіяння смерті ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення вбивства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на ґрунті тривалих неприязних відносин, ОСОБА_5 завдала потерпілому ОСОБА_7 один удар ножем в грудну клітину зліва.
Внаслідок заподіяного удару, ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: раньового каналу, що починається раною шкіри грудної клітини зліва, перетинає підлягаючі м'які тканини, розтинає тіло 6-го ребра, проникає у грудну порожнину зліва, ушкоджує серцеву сорочку, переходить на серцевий м'яз в ділянці верхівки передньої поверхні лівого шлуночка, сліпо закінчується в порожнині лівого шлуночка, з крововиливами по ходу і периферії раньового каналу, які носять прижиттєвий характер, утворились від дії плоского, колюче-ріжучого предмету по типу клинка ножа, та які стосовно живої особи носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію загрози для життя.
Причиною смерті ОСОБА_7 стала гостра крововтрата, яка розвинулась внаслідок сліпого проникаючого колото-різаного поранення тулубу з ушкодженням внутрішніх органів.
Таким чином ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України.
В судовому засіданні ОСОБА_5 зазначаючи про повне визнання вини, показала, що 11.03.2024 вони з чоловіком сиділи на кухні, вживали спиртні напої, були сильно п'яні. Того дня приблизно о 09 год. 30 хв. ОСОБА_7 почав сваритись на неї через картоплю, бити по голові, плечу, а потім ліг на диван. В цей час вона взяла на столі кухонний ніж, який лежав під рукою, і нанесла ним ОСОБА_7 один удар зверху вниз не цілячись. Ударила один раз, вбивати не хотіла. Після цього одразу зателефонувала дочці і викликала швидку допомогу. Зазначила, що з ОСОБА_7 вони проживали разом з 2013 року, починаючи з 2020 року між ними почали виникати сильні сварки на побутовому рівні, в ході яких чоловік підіймав руку, бив її по голові і кінцівках.
В ході судового розгляду, після перегляду відеозапису проведеного 11.03.2024 на місці події невідкладного обшуку, обвинувачена повідомила суд, що нанесла удар ОСОБА_7 в спальній кімнаті, після чого останній самостійно перейшов до кухонного приміщення, де помер від отриманого поранення.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_7 приходився їй рідним братом. Про його смерть вона дізналась випадково, приблизно останні чотири роки вони фактично не спілкувались з братом. ОСОБА_7 був спокійною людиною, постійно працював, міг випити алкоголь, але не зловживав. З його дружиною ОСОБА_5 близько не спілкувалась, зі слів брата знає, що в квартирі був безлад, все подряпано, техніка зламана. Про стосунки між братом і дружиною, про їх сварки чи побиття, їй нічого не відомо. Обвинувачену прохала покарати суворо, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявляла, вказуючи про намір звертатись до суду в порядку цивільного судочинства.
Свідок ОСОБА_8 показав суду, що проживає по сусідству з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , але дружніх стосунків з ними не підтримував. Приблизно пів року тому, до нього прийшов поліцейський, з його слів він дізнався про вбивство. Про сварки між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 йому не відомо, однак свідок неодноразово бачив їх випившими, як окремо кожного так і разом.
Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_9 суду показала, що є донькою ОСОБА_5 , з матір'ю та її чоловіком вона мала гарні стосунки. 11.03.2024 близько 09 год. їй зателефонувала ОСОБА_5 та сказала, що вдарила чоловіка ножем. Оскільки вона проживає поряд, вже через 5 хвилин свідок прибула до помешкання ОСОБА_5 , викликала швидку, почала надавати першу допомогу потерпілому, але він не подавав ознак життя. Потерпілий лежав у кріслі, на його футболці була кров посередині. Першими на місце прибули працівники поліції, потім швидка. Швидка приїхала за викликом ОСОБА_5 , коли свідок телефонувала, то їй повідомили про прийняття виклику. Перебуваючи на місці, за вказівкою лікарів, свідок убрала зі столу клейонку, зі всім що на ній знаходилось, зокрема, на столі був хліб, смажена риба, чарки, на полу була порожня пляшка. ОСОБА_7 зловживав спиртним, міг пити цілий місяць, тому ОСОБА_5 приходила інколи ночувати до свідка. ОСОБА_5 є спокійною людиною, ОСОБА_7 останні три роки мав запальний характер, проявляв агресію, бив ОСОБА_10 , але вона не зверталась кожен раз до поліції через сварки та побиття. Однак два рази поліція все ж таки приїжджала за викликом.
В ході додаткового допиту свідок ОСОБА_9 показала, що коли прийшла до помешкання матері, ОСОБА_7 знаходився на кухні, він не виявляв ознак життя, не рухався, було лише хрипіння, обличчя мало синій колір. У спальній кімнаті обстановка була звичайна, не порушена. 15.01.2024 ОСОБА_7 побив ОСОБА_5 і свідок бачила сліди схожі на кров на подушці та полу в спальній кімнаті. Матір мала проблеми з пам'яттю, часто забувала куди поклала речі.
Окрім показань потерпілої, свідків, самої обвинуваченої, винуватість ОСОБА_5 також підтверджується наступними доказами, дослідженими в ході судового розгляду.
Витягом з ЄРДР, згідно з яким відомості щодо дій ОСОБА_5 були внесені до реєстру 11.03.2024 за № 12024170460000133 з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.115 КК України, як вбивство громадянина ОСОБА_7 (а.с.92-93).
Рапортом чергового про отримання повідомлення зі служби «102» (а.с.94-95), про те, що 11.03.2024 о 09 год. 35 хв. до ШМД надійшов виклик невідомої жінки про те, що по АДРЕСА_1 вона зарізала чоловіка 59 років (ножове поранення в живіт), заявник Орган охорони здоров'я.
Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 18.03.2024 (а.с.96), згідно з яким 18.03.2024 слідчим ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_11 прийнято заяву від ОСОБА_4 про те, що жінка на ім'я ОСОБА_12 вчинила вбивство її брата ОСОБА_7 11.03.2024 о 09 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 .
Протоколом обшуку та записом слідчої дії (а.с.173-182), згідно з яким 11.03.2024 в період часу з 11 год. 03 хв. до 13 год. 06 хв. за місцем мешкання ОСОБА_7 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 в ході проведення обшуку були виявлені та вилучені гумові капці, ножі, сліди папілярних узорів пальців рук, вирізи зі слідами РБК тощо. Труп ОСОБА_7 знаходився в положенні лежачі на спині на кухонному кутку в приміщенні кухні, на трупі виявлені пошкодження на передній поверхні грудної клітини зліва. На відстані 45,5 см від трупу на килимі зроблено виріз зі слідами РБК. У спальній кімнаті на наволочці, простирадлі виявлені сліди РБК.
Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11.03.2024 (а.с.105-109), згідно з яким ОСОБА_5 було затримано 11.03.2024 об 11 год. 06 хв. за адресою: АДРЕСА_1 . Протоколом огляду від 12.03.2024, згідно з яким у приміщенні бюро СМЕ було виявлено та вилучено особистий одяг загиблого ОСОБА_7 , паперовий пакет БСМЕ з поміщеними до нього нігтьовими пластинами правої та лівої руки ОСОБА_7 , паперовий конверт БСМЕ з волоссям ОСОБА_7 .
Протоколом додаткового огляду місця події від 02.04.2024 з фототаблицею (а.с.117-120), за яким у приміщенні службового кабінету відділення поліції № 1 з чорного пакету, в якому знаходився одяг ОСОБА_7 було вилучено футболку синього кольору зі слідами РБК та пошкодженням тканини по передній поверхні тканини справа. По завершенню огляду футболка була поміщена до пакету НПУ PSP 3365195 для направлення до Полтавського бюро СМЕ.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_7 (а.с.121-123), причиною смерті ОСОБА_7 стала гостра крововтрата, яка розвинулась при сліпому проникаючому колото-різаному пораненні тулубу з ушкодженням внутрішніх органів.
При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 на його тілі виявлені тілесні ушкодження: раньовий канал, що починається раною шкіри грудної клітки зліва (вище вказаною) далі перетинає підлягаючі м'які тканини, розтинає тіло 6-го ребра, проникає в грудну порожнину зліва ушкоджує серцеву сорочку в нижній третині спереду зліва, проникає в порожнину серцевої сорочки далі переходить на серцевий м'яз в ділянці верхівки передньої поверхні лівого шлуночка, сліпо закінчується в порожнині лівого шлуночка. Крововиливи по ходу і периферії раньового каналу.
Вказані тілесні ушкодження носять прижиттєвий характер, утворились від дії плоского, колюче-ріжучого предмета, типу клинка ножа, який має обушок і гостре лезо, стосовно живої особи носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію загрози для життя.
При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупу ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт в концентрації - 3,4 проміле, що стосовно живої особи відповідає сильному ступеню алкогольного сп'яніння.
Протоколом отримання біологічних зразків для експертизи від 11.03.2024 (а.с.125), згідно з яким за добровільної згоди у ОСОБА_5 відібрані зразки нігтьових пластин правої руки і лівої руки, змиви правої і лівої руки, букальний епітелій, сліди дактилоскопіювання.
Протоколом отримання біологічних зразків для експертизи від 27.03.2024 (а.с.127), згідно з яким за добровільної згоди у ОСОБА_5 були відібрані зразки крові.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи зразків крові потерпілого ОСОБА_7 та ОСОБА_5 від 29.03.2024 № 496 (а.с.128-129), кров потерпілого ОСОБА_7 відноситься до 0(І) групи з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО. Кров підозрюваної ОСОБА_5 відноситься до В(ІІІ) групи з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО.
Згідно з висновками судово-медичних експертиз вирізів з килима, вилучених в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , від 02.04.2024 № 498 (а.с.130-131) та № 499 від 02.04.2024 (а.с.132-133), на вирізах з килима знайдена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_7 , походження цієї крові від ОСОБА_5 виключається.
Згідно з висновками судово-медичних експертиз слідів на ножі № 1 та слідів на ножі № 2 від 03.04.2024 № 180 (а.с.134-136) та від 03.04.2024 № 182 (а.с.137-139), на слідах клинку ножа № 1 та слідів клинку ножа № 2 виявлена кров людини, на руків'ї ножа - крові не виявлено. Статеву приналежність епітеліальних клітин встановити не представилось можливим, у зв'язку із деструктивними змінами їх ядер та відсутністю клітин, придатних для дослідження. При серологічному дослідженні слідів крові виявлений антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО, та антиген А ізосерологічної системи АВО, які можуть походити в тому числі від ОСОБА_7 , походження цієї крові від ОСОБА_5 виключається.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи футболки синього кольору від 10.04.2024 № 605 (а.с.140-142), на футболці «PIERRINI» знайдена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_7 , походження цієї крові від ОСОБА_5 виключається.
Згідно з висновком судово-медико-криміналістичної експертизи футболки ОСОБА_7 та трьох ножів № 67-МК від 22.04.2024 (а.с.143-146), проведенням експертизи виявлені: по передній поверхні справа, колото-різане пошкодження, яке утворилось від дії колюче-ріжучого предмета, клинок якого мав обушок і гостре лезо з однієї сторони і найбільшу ширину слідоутворюючої частини на рівні занурення біля 17 мм; по передній поверхні справа, по ходу лівого бокового шва, два колоті пошкодження, які утворились від дії колючого предмета, який мав на своїй поверхні гострий кінець. Враховуючи механізм утворення колото-різаного та колотих пошкоджень на футболці та конструктивні властивості наданих на експертизу 3 ножів, можливо допустити, що колото-різане пошкодження, могло утворитись від дії клинків ножів № 1, 2, 3 або з іншим клинком з подібними конструктивними властивостями, а утворення колотих пошкоджень могло утворитись від дії клинків ножів № 1, 2, а від клинка ножа № 3 - виключено. По передній поверхні футболки більше справа, краплі крові, які утворились в результаті попадання крапель «мілких» рідкої крові, з предмета несучої її на собі, з наступним просочуванням та висиханням. По попередній поверхні футболки зліва, на спинці, плями крові, які утворились в результаті попадання значної кількості рідкої крові на поверхню тканини футболки, з ушкоджених ділянок тіла, з наступним стіканням, просочуванням її та висиханням.
Згідно з висновком судово-трасологічної експертизи № СЕ-19/117-24/6193-Д від 15.04.2024 (а.с.147-156), слід папілярного узору пальця руки найбільшими розмірами по вісях 19х23мм, що відкопійований на відрізку клейкої прозорої стрічки найбільшими розмірами сторін 38х79мм, слід папілярного узору пальця руки найбільшими розмірами по вісях 16х21мм, що відкопійований на відрізку клейкої прозорої стрічки найбільшими розмірами сторін 387х49мм, для ідентифікації особи придатні. Окремі папілярні лінії, які не утворюють слідів пальців рук (слідів пальців чи долонних поверхонь), що відкопійовані на відрізках клейкої прозорої стрічки найбільшими розмірами сторін 38х79мм, 38х49мм, для ідентифікації особи непридатні.
Слід папілярного узору пальця руки найбільшими розмірами по вісях 19х23 мм, залишений великим пальцем лівої руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім'я ОСОБА_5 .
Слід папілярного узору пальця руки найбільшими розмірами по вісях 19х21 мм, залишений вказівним пальцем лівої руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім'я ОСОБА_5 .
Згідно з висновком судово-медичної експертизи трупу № 201-А від 17.01.2024, після отримання тілесних ушкоджень у потерпілого здатність до активних дій (бігати, ходити, повзати), вірогідніше за все, не зберіглася. Об'єктивних судово-медичних даних про переміщення тіла шляхом його волочіння, на трупі ОСОБА_7 , не виявленою.
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 02.05.2024 № 236 (а.с.158-161) про проведення судово-психіатричної первинної комісійної амбулаторної експертизи, на момент експертизи ОСОБА_5 будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством не страждає, а виявляє ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді розладу особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку комбінованого генезу (алкогольно-токсичного, посттравматичного та дисциркулярного).
ОСОБА_5 в період часу, що відноситься до інкримінованого їй протиправного діяння, будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності чи недоумством не страждала, а виявляла ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді розладу особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку комбінованого генезу. Наявний у ОСОБА_5 психічний розлад є таким, що не позбавляв її здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого протиправного діяння і не позбавляє здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними на даний час. ОСОБА_5 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Оцінивши кожний досліджений та перевірений в судовому засіданні доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумного сумніву, вважає доведеною вину обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, для відмежування вбивства повинні ретельно досліджуватися докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
З огляду на встановлені судом обставини, характер і локалізацію поранення, яке було нанесено обвинуваченою у грудну клітину, суд вважає, що в даному випадку її умисел охоплювався саме позбавленням життя потерпілого.
Так, згідно із даними протоколів обшуку, огляду, висновками експертиз, у ОСОБА_7 було виявлено тілесне ушкодження грудної клітини, яке утворилось від дії колюче-ріжучого предмету по типу клинка ножа, та по критерію загрози для життя відноситься до тяжкого.
Сама обвинувачена показала, що після сварки з потерпілими, останній ліг на диван, а вона взяла на столі кухонний ніж і нанесла ним ОСОБА_7 один удар зверху вниз не цілячись. Наявність умислу на вбивство потерпілого обвинувачена заперечила, пояснюючи, що не хотіла позбавляти ОСОБА_7 життя, вдарила його бездумно.
Однак, з огляду на поведінку обвинуваченої, характер поранення, механізм та локалізацію, беручи до уваги, що удар потерпілому було нанесено ножом у грудну клітину, суд критично ставиться до тверджень обвинуваченої щодо відсутність у неї умислу.
При цьому обвинувачена в ході судового розгляду, заперечуючи наявність умислу, так і не змогла пояснити направленість своїх дій щодо потерпілого.
Щодо посилань обвинуваченої на нанесення обвинуваченому тілесного ушкодження у спальній кімнаті, а не у приміщенні кухні, то останні повністю спростовуються дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема, висновком експертизи, за яким потерпілий після отриманих тілесних ушкоджень вірогідніше за все не міг активно рухатись (бігати, ходити, повзати), показаннями свідка ОСОБА_9 , яка першою прибула на місце події та побачила ОСОБА_7 на кухні без ознак життя.
У свою чергу, згідно з протоколом обшуку слідів схожих на кров на підлозі у спальній кімнаті виявлено не було, однак у приміщенні кухні на місці, де знаходився труп потерпілого були виявлені масивні сліди РБК.
Разом із тим, з урахуванням висновку судово-психіатричної первинної комісійної амбулаторної експертизи, згідно з яким у психічному стані обвинуваченої на час огляду було виявлено легке зниження пам'яті та уваги, а також виявлені у неї ознаки хворобливого стану психіки, враховуючи показання свідка ОСОБА_9 щодо забудькуватості обвинуваченої, суд не враховує надані ОСОБА_5 пояснення щодо місця заподіяння удару потерпілому як зміну показів та намагання уникнути відповідальності, а повязує це із певними особливостями психічного стану обвинуваченої та зниженням пам'яті.
Таким чином дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.1 ст.115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 .
Призначаючи обвинуваченій покарання, суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченої, її вік і стан здоров'я, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання.
Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
У п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації, відповідно до положень ст.12 КК України, а також враховує конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення та ступінь тяжкості наслідків, що настали.
Обвинувачена ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має місце проживання, міцні соціальні зв'язки, під наглядом лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за медичною допомогою не зверталась, згідно з випискою з медичної картки має захворювання на цукровий діабет 2 ступеня середньої тяжкості.
Обставинами, які обтяжують покарання суд враховує вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо подружжя. Інших обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання судом на встановлено.
Вирішуючи питання щодо наявності пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вказує, що рішення про їх встановлення насамперед має значення для правильного призначення покарання і має бути повністю самостійним, тобто незалежним від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки.
Зовнішня поведінка обвинуваченої, її свідоме заперечення направленості дій та умислу на вбивство, відсутність щирого жалю, не дають суду підстав вважати, що остання дійсно переживає глибокі внутрішні хвилювання, морально засуджує свою поведінку, в повному обсязі усвідомлює свою вину, відчуває достатні почуття жалю, сорому та докори сумління за скоєне, що є основними складовими такого морально-психологічного явища, як щире каяття.
Виходячи із загальних засад призначення покарання, враховуючи наведені вище характеризуючи дані обвинуваченої, її вік і стан здоров'я, обставини, які обтяжують покарання, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та думку потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні, суд вважає, що для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень необхідним і достатнім є покарання в межах санкції ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі.
Підстави для застосування положень статей 69, 69-1, 75 КК України відсутні.
Тільки таке покарання, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, принципу індивідуалізації покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, засадам гуманності і справедливості.
При цьому справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, з огляду на що суд знаходить підстави для призначення покарання, наближеного до мінімального.
Питання про речові докази вирішено судом у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у справі підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави в порядку ст.124 КПК України.
Застосовані в межах досудового розслідування заходи забезпечення у виді арешту майна підлягають скасуванню.
Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд наголошує, що на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13.03.2024 до обвинуваченої ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та згідно із матеріалами справи останню фактично затримано 11.03.2024.
За таких обставин, в межах кримінального провадження, що розглядається, до обвинуваченої застосовано запобіжний захід, а від так у строк покарання ОСОБА_5 необхідно зарахувати попереднє ув'язнення у період з 11.03.2024 до винесення вироку, відповідно до ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Оскільки підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів судом не встановлено, до набрання вироком законної сили обвинуваченій ОСОБА_5 слід залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Потерпілою в межах кримінального провадження цивільний позов пред'явлено не було.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_5 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 07 (сім) років 06 (шість) місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 04.02.2025.
У строк покарання ОСОБА_5 зарахувати строк попереднього ув'язнення з 11.03.2024 по 03.02.2025 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили застосований до обвинуваченої запобіжний захід залишити тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 2271,84 грн.
Скасувати арешти, накладені за ухвалами слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12.03.2024 та 13.03.2024 на вилучене в ході обшуку та особистого обшуку підозрюваної майно.
Речові докази у справі:
гумові капці, ножі, вирізи зі слідами РБК, підодіяльник, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Полтавського РУП - знищити;
сліди папілярних узорів, перенесені на таблицю, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Полтавського РУП - залишити у матеріалах кримінального провадження;
мобільні телефони, кофту чорного кольору, футболку сірого кольору, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Полтавського РУП - передати рідним власників речей, а в разі відмови в отриманні - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається через Ленінський районний суд м. Полтави протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження теж мають право отримати копію вироку.
Суддя
Ленінського районного суду м.Полтави ОСОБА_1