Справа № 161/15511/24
Провадження № 2/161/1216/25
27 січня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ковтуненка В.В.,
за участі секретаря судових засідань Камінського Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу № 161/15511/24 за позовною заявою адвоката Каращука Юрія Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,
Адвокат Каращук Юрій Ігорович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з вказаним позовом. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість в розмірі 339,68 гривень, з яких втрати від інфляції - 215,84 гривень, 3% річних - 123,84 гривень; стягнути моральну шкоду в розмірі 3 000,00 гривень та стягнути судові витрати з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явивлися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, представник позивача подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомляли, заявлений позов визнали частково, виключно в частині щодо стягнення заборгованості в розмірі 339,68 гривень, з яких втрати від інфляції - 215,84 гривень, 3% річних - 123,84 гривень - з підстав, викладених у відзиві.
Розгляд справи проводиться судом на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Відповідно до ч. 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 березня 2024 року у цивільній справі № 752/6035/23 рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди заподіяної пошкодженням транспортного засобу у розмірі 30 834,63 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди заподіяної пошкодженням транспортного засобу у розмірі 30 834,63 грн задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду заподіяну пошкодженням транспортного засобу у розмірі 30 834 (тридцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн 63 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 коп, а також судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп.
Постановою головного державного виконавця Голосіївського відділу ДВС у місті Києві Центрального МУМЮ (м. Київ) від 18 квітня 2024 року відкрито виконавче провадження № 74781107 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу у розмірі 30 834 (тридцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн 63 коп.
26 квітня 2024 року на рахунок ОСОБА_1 надійшли грошові кошти в сумі 30 834,63 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу (а.с. 15).
Загальний строк невиконання рішення суду - Постанови Київського апеляційного суду від 08 березня 2024 року склав 49 днів.
Згідно розрахунку, наданого стороною позивача, в ОСОБА_2 мається заборгованість перед ОСОБА_1 за невиконане грошове зобов'язання згідно рішення суду - Постанови Київського апеляційного суду від 08 березня 2024 року, в сумі 339,68 гривень, з яких втрати від інфляції - 215,84 гривень, 3% річних - 123,84 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Зазначені обставини стороною відповідача не заперечувались.
В обґрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог, відповідач та його представник посилаються на наступні обставини.
Відповідач ОСОБА_2 призваний на військову службу по мобілізації з 24 лютого 2022 року та проходить її по даний час.
Зазначають, що ОСОБА_2 не був обізнаний про грошове зобов'язання на користь ОСОБА_1 в розмірі 30 834,63 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу, відповідно рішення суду - Постанови Київського апеляційного суду від 08 березня 2024 року, зазначені грошові кошти були списані з його карткового рахунку примусово, в межах виконавчого провадження № 74781107.
Сам ОСОБА_2 перебував в цей час на військовій службі та виконував обов'язок щодо захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Зазначають, що ОСОБА_1 не звертався в позасудовому порядку до ОСОБА_2 з вимогою про стягнення заборгованості за невиконане грошове зобов'язання згідно рішення суду - Постанови Київського апеляційного суду від 08 березня 2024 року, в сумі 339,68 гривень. Вважають, що приймаючи до увагу розмір невиконаного грошового зобов'язання - 339,68 гривень, заявлений позов носить штучний характер.
Крім того, 25 січня 2025 року на користь ОСОБА_1 були добровільно сплачені грошові кошти в сумі 339,68 гривень, в рахунок погашення невиконаного грошового зобов'язання згідно рішення суду - Постанови Київського апеляційного суду від 08 березня 2024 року.
Суд також звертає увагу на наступні обставини.
Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу, відповідно до положень статті 625 ЦК України входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов'язань та застосовується незалежно від вини боржника.
Формалізм - це, здебільшого, позитивне оціночне поняття, яке означає обов'язок всіх суб'єктів (суд, учасники судового процесу, суб'єкт владних повноважень) дотримуватися процедур, визначених законодавством, нехтування якими призводить до суттєвих негативних наслідків
Надмірний формалізм - це, здебільшого, негативне оціночне поняття, яке означає безумовну вимогу дотримуватися процедур, визначених законодавством, у ситуації, за якої негативні наслідки поступаються принципу розумності (доцільності, раціональності).
В постанові ВС від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17 зазначено, що добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що, на переконання судової колегії, і мало місце у даній справі - відповідач, визнаючи в актах приймання-передачі та гарантійному листі факт виконання позивачем умов Договору щодо укладення договорів страхування та підтверджуючи надходження сум страхових платежів і зазначаючи суми комісійної винагороди позивачу, гарантуючи їх виплату, у судових засіданнях зайняв протилежну позицію та став стверджувати про відсутність доказів того, що саме за участі позивача укладено низку договорів страхування.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
Виходячи з виниклих обставин, суд звертає увагу, що з метою стягнення стягнення заборгованості за невиконане грошове зобов'язання згідно рішення суду - Постанови Київського апеляційного суду від 08 березня 2024 року, в сумі 339,68 гривень, позивачем ОСОБА_1 було понесено судові витрати в загальному розмірі 16 211,20 гривень.
Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Із змісту позовної заяви достовірно вбачається, що завдання моральної шкоди ОСОБА_1 обґрунтовується виключно невжиттям відповідачем заходів щодо добровільного відшкодування шкоди, завданої ДТП 07 жовтня 2021 року.
Суд звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 не заявляв вимогу про стягнення моральної шкоди в межах цивільної справи № 752/6035/23.
Суд констатує, що внаслідок безперервного перебування на військовій службі з 24 лютого 2022 року, з боку ОСОБА_2 не допущено жодної протиправної поведінки або бездіяльності, спрямованої на умисне ухилення від сплати на користь позивача шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу. Крім того, саме по собі задоволення позовних вимог судом (Постановою Київського апеляційного суду від 08 березня 2024 року) є достатньої сатисфакцією моральних переживань, заподіяних ОСОБА_1 .
Внаслідок чого, суд констатує, що позивачем на засадах змагальності сторін належним чином не мотивовано та не доведено суду заподіяння йому моральної шкоди.
Також суд звертає увагу, що в провадженні Луцького міськрайонного суду Вол инської області перебуває цивільна справа № 161/15507/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, із загальною ціною позову 3 128,57 гривень.
За вищевикладених обставин, суд вважає, що стороною позивача допущено зловживання у формі «вживання права на зло». Оскільки є очевидне використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню, а саме реалізація особою належного їй суб'єктивного права не для захисту легітимних інтересів щодо захисту майнових прав позивача, а з метою заподіяння матеріальної шкоди відповідачу - ОСОБА_2 . Оскільки з метою нібито стягнення заборгованості за невиконане грошове зобов'язання згідно рішення суду - Постанови Київського апеляційного суду від 08 березня 2024 року, в сумі 339,68 гривень, позивачем ОСОБА_1 було ініційовано звернення до суду та понесено судові витрати в загальному розмірі 16 211,20 гривень. При цьому, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди носить, на думку суду, виключно штучний характер, з метою підвищення загальної ціни позову та жодним чином не пов'язана з позовною вимогою про стягнення заборгованості за невиконане грошове зобов'язання в сумі 339,68 гривень.
А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову. Внаслідок чого, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до положень статті 141 ЦПК України, не підлягають до стягнення з відповідача.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В свою чергу, відповідачем заявлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу на суму 3 339,68 гривень та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката Крикунова О.В. хоч і є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони. Однак, стороною відповідача не подано суду доказів реального понесення відповідачем таких витрат, зокрема, шляхом подання доказів у вигляді квитанції, платіжного доручення, прибуткового касового ордеру тощо. А також з дійсних умов договору про надання правової допомоги, укладеного між Книшем В.А. та Крикуновим О.В. не вбачається, що відповідач може понести такі витрати в майбутньому, в тому числі після ухвалення рішення судом.
Внаслідок чого, судові витрати на професійну правничу допомогу на суму 3 339,68 гривень, нібито понесені відповідачем, належним чином суду не підтверджені, та не підлягають до стягнення з позивача.
Керуючись ст. ст. 11, 23, 526, 625, 1167 ЦК України, ст.ст. 10-18, 81, 141, 263-268 ЦПК України, суд,-
Відмовити адвокату Каращуку Юрію Ігоровичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Ковтуненко