Справа № 159/208/25
Провадження № 2-а/159/68/25
45008, м. Ковель, вул. Незалежності, 15, тел.: (03352) 5-90-66,
e-mail:inbox@kv.vl.court.gov.ua, веб-адреса: http://court.gov.ua/sud0306/
04 лютого 2025 рокум.Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - Смалюха Р.Я.,
за участю:
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
позивач - не з'явиівся,
відповідачі - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Ващука Тараса Анатолійовича, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач або УПП у Волинській області) та інспектора роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Ващука Тараса Анатолійовича (далі - поліцейський або Ващук Т.А.) з позовом в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАД №966623 від 24.12.2024 (далі - оскаржувана постанова) якою позивач притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього штраф у розмірі 510,00 грн.
Із оскаржуваною постановою позивач не погоджується, вважає що порушення не вчиняв, адже 11.12.2024 рухався ділянкою головної дороги у м. Ковелі по вул. Ветеранів із заокругленням праворуч на вул. Володимира Івасюка. Вважає, що під час руху відбувалася зміна самого напрямку дороги, а не зміна напрямку руху його автомобіля. Тому, позивач вважає, що не зобов'язаний був включати світлові показчики поворотів під час проїзду цього заокруглення, оскільки він не повертав праворуч, а проїздив заокруглення головної дороги.
На підставі наведеного позивач вважає, що не порушував п. 9.2 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ 10.1.2001 №1306 (далі - ПДР).
Крім того звертає увагу суду на порушення поліцейським процедури його зупинки, те що поліцейський не повідомив про її причини, та порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення: не надання йому повідомлення (повістки) про час, дату, місце розгляду справи, що призвело до порушення його права на ознайомлення з матеріалами справи та порушення права на захист, здійснення розгляду справи за відсутності позивача, не складання протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені обставини свідчать про порушення вимог ст.ст. 258, 277-2, 268, та ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію України», п. 8 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція).
ОСОБА_1 також посилається на судову практику Верховного Суду у справах: №524/679/20 ухвала від 20.05.2020 - з обставинами справи, які аналогічні обставинам у цій справі; №463/1352/16-а постанова від 08.07.2020 - щодо прирівняння недоведеної винуватості особи до доведеної невинуватості; №537/2088/17 постанова від 15.05.2019 - щодо недостатності визнання вини особою для встановлення факту порушення ПДР; № 524/9827/16-ц постанова від 18.02.2020 - щодо безумовної підстави скасування постанови у випадку ненадання особі можливості скористатись правовою допомогою; № 482/9/17 постанова від 30.01.2020 - щодо обов'язковості повідомлення особи про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Позивач також посилається на рішення Конституційного Суду України у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010 щодо дії в Україні принципу верховенства права.
Крім того, позивач звертає увагу суду на рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі №159/3514/24 у якій суд скасував аналогічну за змістом та місцем вчинення порушення постанову, зазначивши , що під час руху головною дорогою у м. Ковелі по вул Володимира Івасюка яка плавно заокруглювалася ліворуч та переходила у вул. Ветеранів. Водій не здійснював маневру перестроювання, повороту або розвороту, а тому не порушував п. 9.2 (б) ПДР, що свідчить про відсутність у його діях адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
УПП у Волинській області подало суду відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги заперечило, просило відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вважає оскаржувану постанову законною. Вважає, що позивач, відповідно до положень п. 1.10, 16.14, 16.12 ПДР, здійснив проїзд нерегульованого перехрестя з порушенням п. 9.2 (б) ПДР. Проїзд позивача без увімкнутого світлового покажчика правого повороту підтверджується відеозаписами з камер поліцейського та відеореєстратора з їх службового автомобіля відповідно до вимог ст. 252 КУпАП та п. 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Зазначає, що зупинку автомобіля позивача поліцейські здійснили підставно, керуючись статтями 23, 31, 32, 35, 40 Закону України «Про національну поліцію». Відповідно до вимог ч. 2 ст. 222 КУпАП, п. 3, 6, 10, 11 розділу ІІІ Положення про Департамент патрульної поліції, яке затверджене наказом Національної поліції №73 від 06.11.2015, оскаржувана постанова прийнята уповноваженою на те особою. Також відповідач зазначає, що під час прийняття оскаржуваної постанови поліцейським дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема статей 251, 279, 280 КУпАП, позивачу було роз'яснено його права та обов'язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Розгляд справи відбувся за відсутності позивача, оскільки останній не прибув у повідомлений йому поліцейським час і не подав клопотання про її відкладення.
ОСОБА_2 правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Ухвалою від 13.01.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу призначив до судового розгляду 21.01.2025.
20.01.2025 від позивача у справі надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
21.01.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву наданий УПП у Волинській області, з додатків до якого видно, що він надісланий позивачу рекомендованим листом 20.01.2025.
УПП у Волинській області та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились.
Ухвалою від 21.01.2025 суд відклав судове засідання у справі на 04.02.2025.
04.02.2025 сторони у справі не прибули у судове засідання, про час, дату і місце його проведення були належним чином повідомлені.
Позивач додатково надіслав суду відповідь на відзив у якому заперечив аргументи викладені у відзиві, позов просив задовольнити.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Оскільки сторони були належним чином повідомлений про дату і час судового засідання однак не з'явилися і не повідомили про поважні причини неприбуття, суд вважає з можливе розглянути справу по суті за відсутності сторін.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюєвалось у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
24.12.2024 поліцейський прийняв постанову серії БАД №966623 якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
В оскаржуваній постанові зазначено, що 11.12.2024 о 14.37 год ОСОБА_1 на перехресті вул. Івасюка-Ветеранів керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим показчиком повороту у відповідному напрямку при зміні напрямку руху, а саме повороту правопоруч, чим порушив п. 9.2 (б) ПДР. Зазначено, що до постанови додається відео з реєстратора, відео 475423, 477875, повідомлення. У постанові зазначено, що позивач на розгляд справи не з'явився.
З копії повідомлення про запрошення до підрозділу поліції від 11.12.2024 видно, що позивач запошувався для розгляду справи про адміністративне правопорушення на 24.12.2024 на 18.00 год за адресою м. Ковел, вул. Драгоманова, 19. У повідомленні є підпис поліцейського, підпис позивача відсутній.
Копією конверта рекомендованого відправлення № 0600997689744 від ВОНС в м. Ковель УПП у Волинській області на ім'я позивача та трекінгу поштових відправлень з сайту ДП Украпошта в мережі Інтернет видно, що зазначений лист з оскаржуваною постановою отриманий позивачем 06.01.2025.
На відеозаписі з автомобільного реєстратора, видно як автомобіль поліції рухається дорогою з однією смугою руху в кожну сторону у м. Ковелі по вул. Ветеранів перед ним рухається автомобіль позивач Фіат Добло днз НОМЕР_1 , автомобілі наближаються до нерегульованого перехрестя доріг вул. Ветеранів та вул. Володимира Івасюка. Перед перехрестям наявні знаки 2.3 «Головна дорога», 7.8 «Напрямок головної дороги» з якого видно, що головна дорога по якій рухається позивач прямує праворуч. На узбіччі відсутні знаки 1.21-1.234 (Перехрещення рівнозначних доріг, Перехрещення з другорядною дорогою, Прилягання другорядної дороги, Прилягання другорядної дороги, Прилягання другорядної дороги) та знаки 4.2-4.6 (“Рух праворуч», “Рух ліворуч», “Рух прямо або праворуч», “Рух прямо або ліворуч», “Рух праворуч або ліворуч») ПДР. Автомобіль позивача проїжджаючи цю ділянку дороги, правий світловий показчик повороту не увімкнув, продовжує рух головною дорогою яка іде праворуч. За деякий час автомобіль поліції вмикає проблискові маячки синього та червоного кольорів та здійснює зупинку автомобіля позивача.
На файлах з відеозаписами відсутній запис моменту початку розмови поліцейського з позивачем та повідомлення поліцейським позивачу причини його зупинки. Однак з перших хвилин відеозапису видно, що позивач звертається до поліцейського, щоб він не розпочинав розгляд справи, оскільки є судова практика, що підтверджує, що складу адміністративного правопорушення у його діях немає.
Також з відеозапису з бодікамери поліцейського видно як поліцейський розпочинає розгляд справи роз'яснює позивачу положення ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, на 08.50 хв запису видно, що позивач просить поліцейського відкласти розгляд справ на 14.02.2025. На 11.20, 14.30 хв запису поліцейський повідомляє позивачу про перенесення розгляду справи на 24.12.2024 на 18.00 год та зазначає адресу за якою здійснюватиметься її розгляд. Відповідач не погоджується з призначеною датою та наполягає на відкладення до 14.02.2024. На 21.00 хв запису видно, що поліцейський ще раз повідомляє позивачу про час, місце і дату розгляду справи і пропонує поставити свій підпис у повідомленні про запрошення до підрозділу поліції. Позивач від підписування цього повідомлення відмовився посилаючись на незгоду з датою та бажанням у повідомленні написати свої заперечення, чого поліцейський не дозволяв зробити.
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник з приводу рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксованої в неавтоматичному режимі.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України Конституційний у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010 суд зазначив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма КУпАП є бланкетною. Тому, для того щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення ПДР вони порушують, а також чи винувата особа у їх вчиненні.
Лише підтвердження усіх зазначених вище обставин може мати наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Порядок дорожнього руху на території України відповідно ДО Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (Зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Завданнями і функціями управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції є: реалізація державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і громадського порядку, безпеки дорожнього руху, виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, контроль за додержанням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
На підставі ст. 32 Закону «Про Національну поліцію» - поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у випадках, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Згідно зі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби З виявлення та/або фіксації правопорушень;
технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Також, слід врахувати, що відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Також, відповідно до п. З, 6, 10, 11 розділу III, Положення про Департамент патрульної поліції затверджене наказом Національної поліції від 06.11.2015 р. № 73 у редакції Наказу Національної поліції України 14.08.2017 р. № 857, передбачено, що відповідно до покладених завдань Департамент патрульної поліції: «вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, передбачених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за додержанням законів з питань безпеки дорожнього руху та правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі».
Отже, суд дійшов висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за результатами якого було винесено оскаржувану постанову здійснений уповноваженою на те законодавством особою, базується на засобах доказування передбачених чинним законодавством.
Аналізуючи відеозаписи долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що зупинка автомобіля позивача та початок розгляду справи про адміністративне правопорушення відбувався з дотриманням вимог чинного законодавства. Зокрема, позивачу було повідомлено яка особа розглядає його справу; оголошено суть його порушення та якою нормою передбачена адміністративна відповідальність за таке порушення; роз'яснено права та обов'язки відповідно до ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Хоч на відеозаписах відсутній момент початку розмови поліцейського з позивачем, суд дійшов висновку, що позивачу було відомо про причину його зупинки поліцейським, оскільки перед початком розгляду справи позивач посилався у розмові з поліцейським на судову практику щодо відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, а тому стверджувати про порушення поліцейським вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» у суду немає.
Суд не погоджується, з твердженням позивача про порушення поліцейським процедури розгляду його справи про адміністративне правопорушення, адже не було складено протокол про адміністративне правопорушення, оскільки позивач не визнав свою вину у його вчиненні, що є порушенням ч. 6 ст. 258 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Із зазначеної норми слідує, що у разі оспорювання особою допущеного порушення чи стягнення протокол про адміністративне правопорушення не складається, якщо особа притягується до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі.
Оскаржувана постанова прийнята у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Отже, суд дійшов висновку, що поліцейський діяв правомірно, не склавши протокол про адміністративне правопорушення, у справі про адміністративне правопорушення за результатами якої прийнято оскаржувану постанову.
Щодо неповідомлення позивача у встановленому законом порядку про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого на переконання позивача було порушені його права на ознайомлення з матеріалами справи та право на захист, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
У долучених до матеріалів справи повідомленнях про запрошення до підрозділу поліції від 11.12.2024 на розгляд справи де зазначені час, місце і дата її розгляду справді відсутній підпис позивача, який би свідчив про його ознайомлення з цим повідомленням.
Однак, з аналізу відеозаписів видно, що поліцейський мінімум двічі повідомляв позивача точну дату, час та місце проведення розгляду справи, та пропонував під підпис ознайомитися з вказаним повідомленням, однак позивач відмовився.
Повідомлення позивача під відеозапис про час дату та місце розгляду справи відбулося 11.12.2024 а розгляд справи призначений на 24.12.2024, тобто за 12 днів до проведення розгляду.
На переконання суду, у цій справі відсутність підпису позивача у повідомленні про запрошення до підрозділу поліції позивача для розгляду справи не свідчить про те, що позивачу не було відомо про час, дату та місце розгляду справи.
Позивач мав вдосталь часу - 12 днів, для того щоб ознайомитись з матеріалами справи, скористатись правовою допомогою адвоката, користатись іншими правами.
Суд звертає увагу що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається уповноваженою на те законом службовою особою, і саме до її компетенції належить визначення часу, дати і місця розгляду справи. Особа яка притягається до адміністративної відповідальності може надавати лише свої пропозиції щодо часу, дати і місця розгляду справи, які не є обов'язковими для уповноваженої особи. Вона може з урахуванням конкретних обставин справи, її зайнятості, тощо врахувати або не врахувати такі пропозицій.
У цій справі позивач просив відкласти розгляд справи на 14.02.2024 тобто по спливу двомісячного терміну притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП, поліцейський повідомив про це позивачу обґрунтовуючи причину відмови у його клопотанні. Натомість поліцейський розгляд справи відклав на 24.12.2024 надавши позивачу достатньо часу (12 днів) для реалізації ним його прав.
Верховний Суд у постанові від 30.01.2020 у справі №482/9/17 дійшов висновку, що обов'язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, що якої застосовується адміністративне стягнення не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п'ять днів до дати розгляду справи.
Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов'язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п'ять днів до дати розгляду справи.
З'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
Повідомлення має на меті забезпечити участь особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п'ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
Із встановлених у цій справі обставин суд дійшов висновку, що позивач відмовився від одержання повідомлення про час, дату, місце розгляду справи під особистий підпис, просив розгляд справи проводити по завершенню терміну притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначене свідчить про недобросовісність дій позивача під час ознайомлення його з часом, датою та місцем розгляду справи в результаті чого ОСОБА_1 ухилився від повідомлення його поліцейським у порядку встановленому ч. 1 ст. 277-2 КУпАП. На відеозаписах зафіксовано, що позивач знав про час, дату та місце розгляду справи.
Суд враховує позицію Верховного Суду висловлену у справі № 524/9827/16-ц постанова від 18.02.2020, щодо безумовної підстави скасування постанови у випадку ненадання особі можливості скористатись правовою допомогою та у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, щодо прирівняння недоведеної винуватості особи до доведеної невинуватості.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про відсутність порушення поліцейським ч. 1 ст. 277 КУпАП, п. 8 розділу ІІІ Інструкції та прав позивача передбачених ст. 268 КУпАП у тому числі права на правову допомогу. Позивач мав достатньо часу (12 днів) для реалізації своїх прав, однак у встановлений час на розгляд справи не прибув, клопотання про її перенесення не подав, а тому поліцейський підставно провів розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності позивача.
Аналізуючи диспозицію ч. 2 ст. 122 КУпАП, фабулу правопорушення зазначену в оскаржуваній постанові, суд дійшов висновку, що позивачу ставиться у провину порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Порушення правил проїзду перехресть, що входить у диспозицію ч. 2 ст. 122 КУпАП, у провину позивачу оскаржуваною постановою не ставиться.
Отже, суд вирішуючи спір, застосовує норми права, які регулюють правила користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
З цих підстав, суд не застосовує положення ПДР, що регулюють порядок проїзду перехресть, зокрема п. 16.14, 16.12 ПДР, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення
Водночас, у провину позивачу ставиться порушення п. 9.2 (б) ПДР відповідно до якого водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Отже, для встановлення чи порушував позивач п. 9.2 (б) ПДР необхідно встановити чи здійснював він перестроювання, поворот чи розворот.
Відповідно до п. 1.10 ПДР маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.
Отже, перестроювання можливе у разі руху автомобіля по дорозі з кількома смугами в одному напрямку та відбувається, якщо автомобіль змінює одну смугу руху на іншу в тому ж напрямку.
У цій справі позивач рухався автомобілем з однією смугою руху в одному напрямку, а тому перестроювання здійснити не міг.
Визначення поняття «розворот» ПДР не містять. Водночас, графічне зображення знаку 5.29 «Місце для розвороту» свідчить про те, що розворотом є зміна смуги руху на смугу протилежну за напрямком руху які знаходяться на одній дорозі.
У цій справі позивач розвороту не здійснював, смугу для руху у протилежному напрямку не змінював.
Дефініції «повороту» ПДР також не містять.
Водночас, підрозділом 4 «Наказові знаки» розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР передбачені зокрема такі дорожні знаки: 4.2 “Рух праворуч», 4.3 “Рух ліворуч», 4.4 “Рух прямо або праворуч», 4.5 “Рух прямо або ліворуч», 4.6 “Рух праворуч або ліворуч». Рух лише у напрямках, показаних стрілками на знаках 4.1-4.6.
Знаки 4.3, 4.5 і 4.6 дозволяють також розворот транспортних засобів. Дія знаків 4.1-4.6 поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким вони встановлені.
Отже, суд дійшов висновку, що проїжджаючи головною дорогою перехрещення проїзних частин на яку поширюється дія знаків 4.2-4.6 водій здійснює «поворот» та повинен вмикати світловий показчик повороту відповідного напрямку.
В підрозділі 3 «Заборонні знаки» розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР передбачені знаки 3.22 “Поворот праворуч заборонено», 3.23 “Поворот ліворуч заборонено», Забороняється поворот ліворуч транспортних засобів. При цьому розворот дозволяється.
Дія знаків 3.22-3.24 поширюється на перехрещення проїзних частин та інші місця, перед якими встановлено один з цих знаків.
В підрозділі 1 «Попереджувальні знаки» розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР передбачені знаки 1.1 “Небезпечний поворот праворуч», 1.2 “ Небезпечний поворот ліворуч».
Знаки 1.1 і 1.2 попереджають про заокруглення дороги радіусом менше 500 м поза населеними пунктами і менше 150 м у населених пунктах або про заокруглення з обмеженою оглядовістю.
Знаки 1.3.1, 1.3.2 “Декілька поворотів». Ділянка дороги з двома і більше розташованими один за одним небезпечними поворотами: 1.3.1 - з першим поворотом праворуч, 1.3.2 - з першим поворотом ліворуч.
Знаки 1.4.1-1.4.7 “Напрямок повороту». Знаки (1.4.1, 1.4.4, 1.4.6 - рух праворуч, 1.4.2, 1.4.5, 1.4.7 - рух ліворуч) показують напрямок повороту дороги, позначеної знаками 1.1 і 1.2, напрямок об'їзду перешкоди на дорозі, а знак 1.4.1, зокрема, - напрямок об'їзду центра перехрестя з круговим рухом; знак 1.4.3 (рух праворуч або ліворуч) показує напрямок руху на Т-подібних перехрестях, розгалуженнях доріг або об'їзду ділянки дороги, що ремонтується.
Аналізуючи зазначені норми суд дійшов висновку, що у разі руху дорогою, яка має повороти позначені знаками 1.1, 1.2, 1.3.1, 1.3.2, 1.4.1-1.4.7, рух автомобіля не супроводжується зміною проїзної частини і обов'язку вмикати світловий показчик повороту ПДР не передбачають.
Такого ж висновку дійшов Верховний суд у постанові від 29.11.2018 у справі № 537/5071/16-а, зазначивши, що заокругленість дороги про яку інформує водіїв дорожній знак 1.1 "Небезпечний поворот праворуч" є одним із елементів дорожніх умов та на відміну від маневрів не залежить від дій водія, оскільки є геометричним параметром дороги. При цьому, такий геометричний параметр дороги як заокругленість, є незмінною та передбачуваною дорожньою умовою, яку водії зобов'язані враховувати в незалежності від дій інших водіїв.
Крім того у п. 10.5 ПДР зазначено, що поворот необхідно виконувати так, щоб під час виїзду з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини.
Проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги (1.10 ПДР).
Перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території (1.10 ПДР).
Аналізуючи зазначені вище положення Правил дорожнього руху, суд дійшов висновку, що «поворот» у ПДР вживається у двох значеннях:
-«поворот» як зміна напрямку дороги;
-«поворот» як маневр який здійснюється на перехрещенні проїзних частин та супроводжується зміною проїзної частини.
Головна дорога - дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1-1.23.4 і 2.3. Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної (п. 1.10 ПДР).
Позивач рухався головною дорогою. На цій ділянці дороги знак 7.8 "Напрямок головної дороги" уточнює напрямок головної дороги на перехресті. Він застосовується разом із знаком 2.3 "Головна дорога", що надає водієві право першочергового проїзду. Знак 7.8 чітко показує, куди повертає головна дорога, а знак 2.3 підтверджує, що водій на головній дорозі має пріоритет.
Знаки 1.21-1.23.4, які попереджають про наближення до перехрестя на цій ділянці дороги відсутні, як і відсутні знаки та знаки 4.2-4.6. Тому водій повинен діяти за іншими ознаками, зокрема знаками пріоритету або за ПДР щодо нерегульованих перехресть.
Крім того суд звертає увагу, що в Україні діє принцип правової визначеності, який закріплений через визнання верховенства права у ст. 8 Конституції України та застосовується з врахуванням практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Конституційний Суд України у п. 5.4 рішення від 22.09.2005 у справі № 1-17/2005 зазначив, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Крім цього, ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, принцип правової визначеності - це фундаментальний принцип правової держави, який забезпечує передбачуваність та стабільність правового регулювання. Він означає, що норми права мають бути зрозумілими, чіткими, несуперечливими, стабільними й доступними для громадян, щоб вони могли усвідомлювати свої права та обов'язки й відповідно до цього планувати свою поведінку.
Як зазначив суд вище, визначення поняття «поворот» ПДР не містять. З аналізу ПДР можна дійти висновку, що поворот вживається у декількох значеннях (поворот як маневр та поворот як зміна напрямку проїзної частини), чіткої вказівки на те, що водій, який рухається проїзною частиною, яка змінює свій напрямок на перехресті, повинен вмикати світловий показчик повороту, навіть якщо він не змінює проїзну частину, ПДР також не містять.
За таких умов, притягнення позивач до адміністративної відповідальності за неувімкнення світлового показчика повороту у цій справі не відповідатиме принципу правової визначеності.
Підсумовуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що позивач мав подавати сигнал покажчика повороту, якби його рух під час проїзду цього перехрестя супроводжувався зміною проїзної частини (тобто він здійснив поворот), або він рухався проїзною частиною на яку б поширювалися дорожні знаки 4.1-4.6 ПДР. Правила дорожнього руху не містять чіткої вказівки на обов'язок подавати сигнал повороту у разі продовження руху через перехрестя головною дорогою без зміни проїзної частини, навіть якщо вона повертає праворуч.
Отже, позивач рухався головною дорогою яка змінювала свій напрямок, зміни смуги руху чи проїзної частини, іншого маневру він не здійснював.
На підставі наведеного суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
Пункт 10.4 ПДР, яким обґрунтовує свою позицію відповідач, регулює підготовку яку має здійснити водій перед поворотом або розворотом, що полягає у зайнятті ним відповідного крайнього положення на проїзній частині. Цей пункт не регулює користування світловими показчиками повороту і не ставиться позивачу у провину оскаржуваною постановою, а тому суд його не застосовує.
Постанова Верховного Суду у справі №537/2088/17 від 15.05.2019 щодо недостатності визнання вини особою для встановлення факту порушення ПДР, не є релевантною цій справі, оскільки позивач свою вину не визнавав з самого початку, а тому суду не застосовує зазначені висновки.
Щодо висновків Верховного Суду у справі №524/679/20 в ухвалі від 20.05.2020 то вони теж не є релевантними цій справі, оскільки стосуються можливості касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обов'язковості застосування судом висновків судів апеляційної інстанції, положення КАС України не містять.
Виходячи з мотивів наведених вище, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята не на підставі вимог закону, що є порушенням ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 6 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний, зокрема, має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова поліцейського УПП у Волинській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП є протиправною, а тому позовні вимоги слід задовольнити повністю. Постанову про адміністративне правопорушення серії БАД № 966623 від 24.12.2024 належить скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 605,00 грн необхідно стягнути в його користь з УПП у Волинській області.
Керуючись статтями 242-246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Ващука Тараса Анатолійовича задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 966623 від 24.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне найменування сторін та інших учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 (зареєстрований АДРЕСА_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 від 23.12.2025 Ковельським РВ УДМВ України у Волинській області);
Відповідач - Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (Волинська область, м. Луцьк, вул. Залізнична, 15, ЄДРПОУ 40108646);
Представник відповідача - Любохинець Іван Сергійович (Волинська область, м. Ковель, вул. Драгоманова, буд. 19);
Відповідач - інспектор роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Ващук Тарас Анатолійович (м. Ковель, вул. Драгоманова, 19).
Повний текст судового рішення складено 04.02.2025.
Головуючий:Р. Я. Смалюх