Справа № 158/3586/24
Провадження № 2/0158/80/25
/ЗАОЧНЕ/
31 січня 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання - Оніщук Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Луцької міської ради - виконавчий комітет Луцької міської ради про позбавлення батьківських прав, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Луцької міської ради - виконавчий комітет Луцької міської ради про позбавлення батьківських прав.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що за час перебування у шлюбі, який було зареєстровано 26.05.2017 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області за актовим записом № 564, який згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.09.2018 року розірвано, у них народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилаючись на те, що матір дитини свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не приймає участі у вихованні та утриманні дочки просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.11.2024 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче провадження.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 19.12.2024 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. До суду надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи у його відсутності; щодо постановлення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.
Представник третьої особи - Шульган Ф.П. в судове засідання не з'явився. До суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Щодо задоволення позовних вимог не заперечив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.
Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який було зареєстровано 26.05.2017 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області за актовим записом № 564. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.09.2018 року даний шлюб розірвано (а.с.13-14).
За час перебування у шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.07.2017 року, матір'ю якої у вищевказаному свідоцтві про народження зазначена відповідач у справі - ОСОБА_2 (а.с.12).
Відповідно до вимог ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Зокрема ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав у разі ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до роз'яснень Пленум Верховного Суду України від 30 березня 2007 року в постанові № 3, позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питань, що стосуються дітей, згідно ст. 3 «Конвенції про права дитини», суд має виходити з принципу максимального забезпечення інтересів дитини, її захисту і забезпечення турботи про неї.
Крім того в рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи грунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Суд також враховує, що таке судове рішення повинно відповідати й принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини ст. 166 Сімейного кодексу. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Судом також встановлено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 14.08.2023 року визначено місце проживання малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 за місцем його проживання (а.с.15-17).
Відповідно до судового наказу Ківерцівського районного суду Волинської області від 15.08.2024 року, присуджено стягувати з боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь стягувача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду - 14.08.2024 року та до досягнення нею повноліття. (а.с.21-22).
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 , заборгованість останньої по аліментах станом на 22.11.2024 року становить 11701,56 грн. (а.с.28).
Відповідно до інформації про виконання батьками обов'язків щодо виховання та утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № 01-05/107 від 09.07.2024 року та № 01-05/207 від 22.11.2024 року, остання навчається у КЗЗСО «Луцький ліцей № 23 Луцької міської ради» мати дитини ОСОБА_2 не проживає з дочкою, не цікавиться її навчанням і вихованням. Всі питання щодо навчання і виховання дитини вирішуються з батьком (а.с.19,20).
Згідно висновку № 376 від 30.12.2024 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 45-1 від 15.01.2025 року, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є доцільним і відповідає інтересам дитини. У вказаному вище висновку констатовано факти свідомого ухилення матері від виховання та матеріального утримання дочки, байдужості стосовно її подальшого життя та розвитку, здоров'я.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач ухиляється від виконання обов'язків по вихованню та утриманню дитини, не цікавиться її фізичним і духовним розвитком, інтересами до внутрішнього світу, не забезпечує належного харчування, медичного огляду і лікування; не спілкується з дитиною.
Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовна заява є підставною і підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про задоволення позивних вимог про позбавлення батьківських, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
На підставі ст. ст. 150, 155, 164, 165 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 3 «Конвенції про права дитини», керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 141, 206, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Луцької міської ради - виконавчий комітет Луцької міської ради, адреса: вул. Богдана Хмельницького, 19, м. Луцьк Волинської області.
Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч