іменем України
31 січня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/5674/24
Головуючий у першій інстанції - Маринченко О. А.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/362/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.
секретар: Шкарупа Ю.В.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: ОСОБА_2
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, встановлення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею (суддя Маринченко О.А.), ухвалене о 12 год. 02 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 26 листопада 2024 року,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити такі способи участі позивачу у спілкуванні та вихованні дитини: безперешкодне спілкування у телефонному режимі, а також за допомогою відеозв'язку з використанням будь-якого зручного для них месенджера у будь-який зручний для ОСОБА_1 та ОСОБА_3 час з врахуванням режиму навчання та відпочинку дитини; особисті побачення та спілкування без присутності матері кожної суботи або неділі з 10.00 год. до 17.00 год. з врахуванням графіку служби ОСОБА_1 , а також можливість зустрічі у п'ятницю після закінчення шкільного процесу та відвідування гуртків і можливість залишення ОСОБА_3 за місцем проживання батька на ночівлю (за бажанням дитини) у випадку, коли вихідні відповідача приходяться з п'ятниці на суботу або з суботи на неділю до 11.00 год. наступного дня відповідно; протягом року, в період шкільних канікул дитина 3 дні (2 ночі) перебуває та проживає разом з батьком за місцем його проживання, ночівля за згодою дитини; в період шкільних канікул надання можливості ОСОБА_1 за умови перебування його у відпустці, забирати дитину на період до 7 календарних днів до свого місця проживання без присутності матері з можливістю відвідування культурно-масових, спортивних та розважальних заходів, а також виїзду за межі Чернігівської області на відпочинок та оздоровлення; у разі хвороби дитини (підтвердженої згідно з записом педіатра), якщо це припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу, погоджену між батьками дату, враховуючи інтереси дитини, стан її здоров'я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини. Позов мотивовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 . Шлюб розірвано 31 липня 2023 року рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова. Місце проживання дитини після розірвання шлюбу за спільною згодою сторін було визначено з відповідачкою. За доводами ОСОБА_1 , ситуація у його спілкуванні з сином змінилася після укладення ОСОБА_2 нового шлюбу, зокрема вона почала створювати усілякі перепони батьку у спілкуванні з сином - у домовлений день зустрічі не відповідала на телефонні дзвінки, не відчиняла двері квартири. Позивач придбав сину спочатку мобільний телефон, а згодом - кнопковий телефон, але відповідачка їх забрала. ОСОБА_1 звернувся до Управління служби у справах дітей Чернігівської міської ради, яка рішенням від 28 лютого 2024 року №107 визначила спосіб участі позивача у вихованні сина ОСОБА_4 . Незважаючи на таке рішення, позивач жодного разу не зміг зустрітися з сином у визначені для нього дні, тобто в позасудовому порядку вирішити спір щодо участі батька у вихованні дитини виявилося неможливим через небажання матері.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 листопада 2024 року позов задоволено частково; зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в спілкуванні з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його вихованні; визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його вихованні, а саме: кожної суботи або неділі з 12.00 год. до 17.00 год. відповідно до графіку роботи ОСОБА_1 за умови: задовільного стану здоров?я дитини; попередження матері за добу про можливість спілкування з дитиною шляхом направлення їй смс-повідомлення; повідомлення матері про місце перебування дитини; відвідування позашкільних навчальних закладів; обов?язкового повернення дитини матері в обумовлений час; дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, установлених для дітей даного віку; у період шкільних канікул та відпустки батька спілкування батька з дитиною має відбуватись за домовленістю з матір?ю дитини; у задоволенні решти вимог - відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2422 грн 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 6000 грн витрат на правничу допомогу. Рішення суду мотивовано тим, що саме такий порядок та час спілкування сина з батьком відповідатиме інтересам дитини, забезпечить справедливу рівновагу між правами та інтересами сторін і дитини, сприятиме підтриманню зв'язку дитини із батьком та забезпеченню прав дитини на виховання обома батьками.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити вказане рішення суду і викласти абзац 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його вихованні, а саме: кожної суботи або неділі з 12.00 год. до 17.00 год. відповідно до графіку роботи ОСОБА_1 за умови: задовільного стану здоров?я дитини; бажання дитини, погодних умов, а також з урахуванням повітряних тривог у регіоні; попередження матері за добу про можливість спілкування з дитиною шляхом направлення їй смс-повідомлення; повідомлення матері про місце перебування дитини; відвідування позашкільних навчальних закладів; обов?язкового повернення дитини матері в обумовлений час; дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, установлених для дітей даного віку. У період шкільних канікул та відпустки батька спілкування батька з дитиною має відбуватись за домовленістю з матір?ю дитини за умови: задовільного стану здоров?я дитини; бажання дитини, погодних умов, а також ситуацію з повітряними тривогами; попередження матері за добу про можливість спілкування з дитиною шляхом направлення їй смс-повідомлення; повідомлення матері про місце перебування дитини; відвідування позашкільних навчальних закладів; обов?язкового повернення дитини матері в обумовлений час; дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, установлених для дітей даного віку». Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не підтверджено чинення відповідачкою перешкод у побаченні батька з сином. За доводами ОСОБА_2 , позивач відмовився проживати з сім'єю, однак періодично телефонував сину та декілька разів зустрічався з ним. 18 квітня 2023 року дитина відмовилася від зустрічі з батьком, у зв'язку з чим останній бив ногами по дверях квартири, після чого син почав боятися батька. Після розірвання шлюбу позивач неодноразово телефонував відповідачці і погрожував застосуванням фізичного насильства, чинив психологічне насильство. ОСОБА_2 вказує, що позивач під час літніх канікул у 2023 році жодного разу не виявив бажання провести час із сином. Також зазначає, що син кожного робочого дня навчається в школі, відвідує гуртки (в тому числі в суботу), у зв'язку з чим мати проводить з ним незначний час, а задоволення вимог ОСОБА_1 призведе до нерівних умов, оскільки фактично відповідачка буде позбавлена можливості спілкуватися з дитиною та виховувати її у вихідні дні. ОСОБА_2 стверджує, що позивач ігнорує наявність/відсутність бажання дитини спілкуватися з ним, його фізичний та психологічний стан. Натомість вважає, що встановлений судом графік побачень буде суперечити інтересам дитини та позивачем не надано докази того, що у нього є вільний на це час, не зайнятий в запропоновані дні для побачення з дитиною та дитині буде цікаво і корисно перебувати значний проміжок часу з позивачем і це не буде шкодити дитині. Також вважає, що судом визначено спосіб спілкування позивача із сином без відображення справедливого балансу між інтересами сторін і дитини, без врахування його бажання та реалій, які склались на сьогоднішній час в Україні, а саме постійні щоденні повітряні тривоги.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Позивач вказує, що судом першої інстанції в повному обсязі було з'ясовано обставини, які мають значення для справи та встановлено, що відповідачка чинить перешкоди позивачу в спілкуванні з сином та його вихованні. ОСОБА_1 вважає, що його зустріч та фізичне спілкування з сином один раз на тиждень ставить лише його у нерівні умови щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною і жодним чином не позбавляє відповідачку можливості спілкуватися з дитиною у її вихідні дні. Звертає увагу, що саме на ОСОБА_2 , з якою проживає дитина та яка чинить перешкоди позивачу у спілкуванні та вихованні дитини, покладено обов'язок доводити шляхом подання відповідних доказів, що таке спілкування суперечитиме інтересам дитини і шкодитиме їй, а не обов'язок ОСОБА_1 доводити наявність у нього вільного часу для спілкування. Позивач вважає, що саме вказана судом умова «з дотриманням правил безпеки, установлених для дітей даного віку» включає в себе погодні умови, а також повітряні тривоги в регіоні, тому окреме їх відображення у графіку спілкування є некоректним і недоцільним. ОСОБА_1 також категорично не згоден із апеляційною вимогою щодо зазначення у визначеному способі його участі у спілкуванні та вихованні дитини як бажання дитини, адже відповідачка з весни 2024 року через конфлікт із позивачем та створення нової сім'ї умисно впливала на сина у формуванні негативної думки про батька, розповідаючи неправдиві історії, залякуючи та забороняючи їх зустрічі, розриваючи їх психоемоційний зв'язок. Вказана умова призведе до невиконання ОСОБА_2 судового рішення, оскільки бажання у сина, враховуючи його вік та дії відповідачки, залежить тільки від особистого бажання матері дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині визначеного судом першої інстанції способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні з сином та його вихованні, в іншій частині рішення судом апеляційної інстанції не переглядається.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_5 (після укладення іншого шлюбу - ОСОБА_2 ) перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 листопада 2013 року, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 31 липня 2023 року (а.с.13-15).
Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).
На виконанні в Чернігівському відділі державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа 2/750/1457/23 від 24 серпня 2023 року Деснянського районного суду м.Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 липня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.19). Станом на 20 березня 2024 року заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому провадженню відсутня.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №107 від 28 лютого 2024 року визначено ОСОБА_1 способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, малолітнім ОСОБА_3 , встановлено наступний порядок спілкування: кожної суботи або неділі з 12.00 год. до 17.00 год., відповідно до графіку роботи батька, за умови: задовільного стану здоров'я дитини; попередження матері за добу про можливість спілкування з дитиною шляхом направлення їй смс-повідомлення; повідомлення матері про місце перебування дитини; відвідування позашкільних навчальних закладів; обов'язкового повернення дитини матері в обумовлений час; дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, установлених для дітей даного віку (а.с.17).
Відповідно до психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_3 , учня 3-Г класу ЗОШ №29, від 22 квітня 2024 року батько дитини приймає активну участь в навчанні та вихованні свого сина. Емоційний стан дитини переважно стабільний, поведінка адекватна. Але на перших зустрічах він охоче спілкувався, розповідав, грався, позитивно відповідав на питання про батька. А на останній зустрічі поводився насторожено, був замкнений. Діагностика виявила, що образ батька для дитини є позитивним. Проте спостерігаються емоції страху і підвищеної тривоги, що пов'язані з відносинами батька й матері (а.с.51).
Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» до Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області надійшло 3 звернення від ОСОБА_1 : 09 березня 2024 року, 17 березня 2024 року, 31 березня 2024 року про те, що дружина ОСОБА_2 не дає бачитися з дитиною попри рішення виконкому (а.с.52).
У ході проведення перевірки вказаних звернень органами поліції було опитано ОСОБА_2 , яка пояснила, що не перешкоджає та не має заперечень стосовно зустрічі колишнього чоловіка з сином, однак останній самостійно відмовляється від зустрічі з батьком, так як ОСОБА_1 постійно в телефонних розмовах погрожує, виражається нецензурною лайкою в бік сина та колишньої дружини, приходить за адресою проживання та вибиває двері, про що є відповідні виклики поліції, у зв'язку з чим дитина боїться свого батька та відмовляється від зустрічей (а.с.54).
У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Чернігівського районного управління поліції із заявою про вжиття відповідних заходів щодо припинення насильницьких дій з боку ОСОБА_1 щодо спільної малолітньої дитини, ОСОБА_3 (а.с.70-71), на яку було надано відповідь, що в даній ситуації містяться ознаки цивільно-правових відносин, обом сторонам конфлікту було роз'яснено норми чинного законодавства України та рекомендовано звернутись із цивільним позовом до суду (а.с.73).
27 червня 2024 року рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №405 від 27 червня 2024 року затверджено висновок органу опіки та піклування щодо визначення способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини, ОСОБА_3 , а саме: встановлено наступний порядок спілкування: кожної суботи або неділі з 12.00 год. до 17.00 год., відповідно до графіку роботи батька, за умови: задовільного стану здоров'я дитини; попередження матері за добу про можливість спілкування з дитиною шляхом направлення їй смс-повідомлення; повідомлення матері про місце перебування дитини; відвідування позашкільних навчальних закладів; обов'язкового повернення дитини матері в обумовлений час; дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, установлених для дітей даного віку. У період шкільних канікул та відпустки батька спілкування має відбуватись за домовленістю з матір'ю дитини (а.с.107).
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки, зростаючи, дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.
У статті 5 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.
В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року (заява № 35481/20 «Терещенко проти України»), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Матеріали не містили відомостей про те, що особиста зустріч батька з дитиною становила ризик для добробуту чи безпеки дитини. Крім того, судом констатовано неврахування національними судами положень статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.
Повноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір'ю, відповідає її якнайкращим інтересам.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
Відповідно до частини четвертої і п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Встановивши активне, стабільне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні з сином, відсутність обставин, які б могли бути підставою для обмеження цього права, невиконання відповідачкою рішення органу опіки та піклування, яким було визначено способи участі батька в спілкуванні з дитиною, наявність перешкод позивачу зі сторони відповідачки в реалізації його прав, неможливість батьків самостійно дійти згоди про порядок участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про визначення такого способу згідно з висновком виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 27 червня 2024 року №405.
Колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для встановлення іншого способу участі батька у спілкуванні з сином та його вихованні, про який просить ОСОБА_2 .
Батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Відновлення емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.
Колегія суддів зауважує, що правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостроемоційними і мінливими стосунками між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ може бути тимчасовою і нетривалою.
У ході розгляду справи не встановлено жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили, що проведення дитиною часу з батьком становить ризик для благополуччя чи безпеки дитини. Шкільний психолог школи, в якій навчається ОСОБА_3 , у психолого-педагогічній характеристиці ОСОБА_3 підтвердила, що образ батька для дитини є позитивним.
Натомість встановлено наявність неприязних стосунків між позивачем та відповідачкою. При цьому, негативні емоції дитини, підвищена тривожність пов'язані саме зі стосунками батька і матері, про що зазначено шкільним психологом.
Зважаючи на те, що між батьками дитини існує конфлікт, постійно виникають суперечки та сварки, що впливає на ставлення дитини до батька, малолітній вік дитини та факт її постійного проживання з матір'ю, небажання ОСОБА_3 спілкуватися з батьком може бути обумовлене ситуацією, яка склалася між батьками, проте не може бути підставою для обмеження ОСОБА_1 у реалізації його батьківських прав на участь у вихованні сина і спілкуванні з ним. За вказаних обставин та з метою недопущення зловживань з боку матері, запобігання унеможливлення виконання рішення суду у даній справі, відсутні підстави для зазначення однією з умов участі позивача у спілкуванні з сином та його вихованні такої умови як бажання дитини, як про то просить відповідачка.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність визначеного судом графіку побачень позивача з сином інтересам дитини є необгрунтованими.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов'язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (рішення ЄСПЛ Странд Лоббен та інші проти Норвегії, № 37283/13, 30 листопада 2017 року; рішення ЄСПЛ Хаддад проти Іспанії, № 16572/17, 18 червня 2019 року).
Також не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2 про необхідність врахування ситуації з повітряними тривогами, оскільки вказана ситуація стосується безпеки дитини, яка врахована судом першої інстанції шляхом зазначення такої умови спілкування позивача з сином як дотримання правил безпеки.
Щодо врахування погодних умов, то в апеляційній скарзі відповідачка не вказує, які саме погодні умови необхідно враховувати і яким чином вони заважатимуть зустрічам ОСОБА_3 з сином.
Питання про те, чи є у позивача вільний час на побачення з сином також враховано в оскаржуваному рішенні суду, оскільки визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні з сином та його вихованні відповідно до графіку роботи ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у період шкільних канікул та відпустки батька спілкування батька з дитиною має відбуватись за домовленістю з матір'ю дитини, відповідно сторони мають можливість домовитися щодо направлення ОСОБА_1 смс-повідомлення ОСОБА_2 та повідомлення місця перебування дитини, щодо відвідування позашкільних навчальних закладів та інших умов, а тому зазначення таких умов у судовому рішенні не є обов'язковим.
Доводи апеляційної скарги, що відповідачкою не чиняться перешкоди батьку у спілкуванні з сином, спростовуються матеріалами справи, а саме зверненням ОСОБА_1 до органу опіки та піклування з метою визначення участі батька у вихованні дитини, а також його неодноразовими зверненнями до органів поліції щодо невиконання матір'ю дитини встановленого порядку спілкування.
Також не заслуговуть на увагу твердження ОСОБА_2 про нерівність умов спілкування батьків із сином.
Так, у суді першої інстанції відповідачка погоджувалася з вимогою позивача про встановлення особистих побачень та спілкування позивача з сином в одну суботу або неділю з 12.00 до 17.00 годин щомісяця, у той час як ОСОБА_1 просив у позовній заяві кожної суботи або неділі з 10.00 до 17.00 годин.
Встановлення судом першої інстанції зустрічей батька з сином кожної суботи або неділі з 12.00 годин до 17.00 годин жодним чином не порушує права матері, оскільки вона має на спілкування з сином інший вихідний день, а також час до і після побачення дитини з батьком.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, в разі зміни обставин, позивач у подальшому не позбавлений права ставити питання про зміну способу його участі в спілкуванні з сином.
Враховуючи викладене в сукупності, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині, яке є законним, обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування в цій частині відсутні.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 4 лютого 2025 року.
Головуючий: Судді: