Справа №591/11626/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/68/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - домашній арешт
Іменем України
15 січня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/11626/24 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26.11.2024 про застосування запобіжного заходу,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, оскільки пред'явлена ОСОБА_8 підозра є необґрунтованою, мало місце провокація злочину, ОСОБА_8 має намір довести свою невинуватість і тому наміру переховуватись від органу досудового розслідування та суду не має. Звертає увагу, що ОСОБА_8 є особою похилого віку, має ряд серйозних захворювань і тому запобіжний захід у виді особистого зобов'язання забезпечить з достатньою повнотою виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, в тому числі у частині заборони спілкування з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13
25.11.2024 до Зарічного районного суду м. Суми із клопотанням про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, погодженим із прокурором Сумської обласної прокуратури, звернувся ст. слідчий в ОВС СУ ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, в тому, що він у своєму службовому кабінеті КНП «Тростянецької міської лікарні» ТМР в листопаді 2024 року, використовуючи своє службове становище, отримав від ОСОБА_13 неправомірну вигоду в сумі 200 дол. США.
21.11.2024 ОСОБА_8 в межах об'єднаного кримінального провадження № 42023200000000242 від 11.12.2023 було вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
Зважаючи на те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, тому слідчий просив застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 22-00 год. до 06-00 год, а також покласти обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора чи слідчого; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26.11.2024 вказане клопотання слідчого задоволено частково і до ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого у період доби з 22-00 год. до 06-00 год. та покладені обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися з Охтирського району без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України; утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 щодо обставин кримінального провадження. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що повідомлена ОСОБА_8 підозра є обґрунтованою, існують передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК ризики, запобігти яким можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний час доби.
Відповідно п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Останнім днем для подачі апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді від 26.11.2024 було 01.12.2024, яке є вихідним днем, тобто останнім днем подачі апеляційної скарги є 02.12.2024 - перший робочий день за вихідним, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 подана шляхом її надіслання на електронну адресу суду 02.12.2024 в межах процесуального строку апеляційного оскарження, що не потребує його поновлення.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_7 , який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали провадження і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК), а згідно ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Розглянувши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу та задовольнивши його частково, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування відносно ОСОБА_8 такого запобіжного заходу як домашній арешт, а не застосування будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого у ч. 1 ст. 176 КПК, та дотримався вимог ст. 176, 177, 178, 181, 194 і 195 КПК, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту особи, а саме наявність у органу досудового розслідування щодо ОСОБА_8 обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, на які вказував слідчий у своєму клопотанні, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.
Так, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, за яке законом України про кримінальну відповідальність встановлене покарання у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років, існують реальні ризики того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду і незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання визначеним в ухвалі слідчого судді ризикам.
При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів ураховує протоколи НС(Р)Д, допиту свідка, обшуку, а також усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення». «Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу» («Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88). Питання про те, що «запобіжний захід є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й запобіжний захід» (п. 3 рішення від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v. Italy), заява № 9627/81).
Таким чином, наявні у кримінальному провадженні докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому правопорушення є завданням подальшого досудового розслідування. При цьому на даному етапі досудового розслідування не оцінюється правильність кваліфікації кримінального правопорушення, а лише з урахуванням доказів встановлюється наявність підстав вважати імовірною та достатньою причетність ОСОБА_8 до обставин, що в ньому розслідуються, а тому доводи апеляційної скарги захисника про провокацію злочину є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Незважаючи на те, що на стадії застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний дослідити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК, а також встановити, чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявність обставин, зазначених в ч. 1 ст. 194 КПК, але в той же час цей же слідчий суддя позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та давати безпосередньо оцінку доказам його вчинення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, а висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені судом за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних підозрюваної особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо). При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Урахування тяжкості кримінального правопорушення, у цьому конкретному випадку, має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки «небезпека ризику переховування може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.» (рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»), а «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування…» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96).
Тобто, ОСОБА_8 може переховуватись від слідства і суду, зважаючи на тяжкість майбутнього покарання, яке загрожує в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності цього кримінального правопорушення, а також фактичні обставини його вчинення. При цьому ризик втечі, як зазначалось вище, також має оцінюватись і у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (§58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»), а тому колегія суддів вважає, що ризик переховування від слідства і суду з метою уникнення кримінальної відповідальності дійсно має місце та існує реально.
Є обґрунтованим і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки ОСОБА_8 з метою уникнення кримінальної відповідальності може спробувати впливати на свідків, з частиною яких він знайомий особисто, обізнаний про місце їх проживання, шляхом умовлянь або погроз тощо для зміни/відмови від показань.
Так, перевіряючи наявність ризику впливу на свідків, колегія суддів ураховує і встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими і свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні.
Крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного; 7) майновий стан підозрюваного; 8) наявність судимостей у підозрюваного; 9) дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ч. 1 ст. 178 КПК).
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно підозрюваного, колегія суддів враховує наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи. При цьому згідно ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також судової практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 1-2 ст. 181 КПК).
Доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_8 наміру переховуватися від орган досудового розслідування, суду на увагу не заслуговують, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення, а запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваною особою та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий суддя суду першої інстанції зробив висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Посилання захисника ОСОБА_9 на те, що ОСОБА_8 є особою похилого віку, має ряд серйозних захворювань, незважаючи на їх наявність, колегія суддів вважає такими, що в цілому не зменшують встановлені слідчим суддею ризики та не свідчать про неможливість перебування підозрюваного під домашнім арешту у нічний час доби.
Висновки слідчого судді суду першої інстанції про можливість запобігання встановленим вище ризикам застосуванням до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний період доби, а саме з 22-00 до 06:00 ранку, із покладенням на нього певних, визначених кримінальним процесуальним законом обов'язків (ч. 5 ст. 194 КПК) відповідають фактичним обставинам справи та грунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
Твердження сторони захисту про необхідність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, на думку колегії суддів, є необґрунтованим і задоволенню не підлягає, оскільки рішення слідчого судді належним чином умотивоване, матеріали кримінального провадження об'єктивно свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, які є реальними.
Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК, слідчий суддя застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю (ч. 5 ст. 194 КПК), тому слідчий суддя суду першої інстанції, покладаючи на ОСОБА_8 певні обов'язки, дотримався вимог кримінального процесуального закону, внаслідок чого відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Колегією суддів не встановлено істотних порушень положень КПК при розгляді слідчим суддею суду першої інстанції питання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, які б були безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали (п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 2 ст. 412 КПК).
Ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту колегія суддів вважає законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26.11.2024 відносно ОСОБА_14 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4