Справа №591/13182/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/114/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань
Іменем України
22 січня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми заяви суддів Сумського апеляційного суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про самовідвід у кримінальному провадженні № 591/13182/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 13.01.2025,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_9 ,
особи, яка звернулася із заявою - ОСОБА_8 ,
установила:
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 13.01.2025 відмовлено ОСОБА_8 в задоволенні його скарги на бездіяльність службових осіб Сумської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей до ЄРДР за його заявою від 11.12.2024 та встановлення судового контролю у відповідності ст. 535 КПК.
На вказану ухвалу слідчого судді суду першої інстанції ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу.
До початку апеляційного розгляду суддями Сумського апеляційного суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були заявлені самовідводи, які обґрунтовані тим, що ОСОБА_8 звернувся до Вищої ради правосуддя зі скаргою про порушення суддями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлених ст. 422 КПК строків розгляду поданих ним апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів, а тому з метою унеможливлення будь-яких сумнівів у стороннього спостерігача (сторін кримінального провадження) в їх об'єктивності та неупередженості як суддів під час розгляду апеляційної скарги, інших заяв чи клопотань сторін, кримінальне провадження повинно бути передано на розгляд іншої колегії суддів.
Вислухавши пояснення суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , доводи ОСОБА_8 , який заперечив проти заявленого суддями самовідводу, доводи прокурора ОСОБА_9 про обгрунтованість самовідводу суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши підстави для самовідводу суддів, колегія суддів вважає, що заяви суддів про самовідвід підлягають задоволенню з таких підстав.
Зокрема, судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, а суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1-2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01) «неупередженість» у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу». При цьому підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів також викладені у рішеннях ЄСПЛ (зокрема, справа «Мироненко та Мартиненко проти України» (Mironenko and Martenko v. Ukraine), заява № 4785/02, 10.12.2009, п. 66, 69, 70), згідно яких наявність безсторонності має визначатися за допомогою об'єктивного та суб'єктивного критеріїв; у кожній окремій справі необхідно визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім; застосовуючи об'єктивний критерій, необхідно з'ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді; у справі «Білуха проти України» (рішення від 09.11.2006, заява № 33949/02) ЄСПЛ констатував, що «наявність безсторонності відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі; відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49); при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною».
Згідно Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків, а у п. 2.5 цих принципів визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. При цьому суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Сумнів може бути будь-яким і є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків. Отже, суд може бути справедливим, проте породжувати легітимні сумніви в своєї безсторонності.
Будь-який суддя, у відношенні якого існує легітимний привід боятися відсутності безсторонності, має вийти зі справи. При цьому слово «боятися» підкреслює допустиму ірраціональність сумніву; обставини prima facie вбачаються інтуїтивно, вони не передбачають раціонального аналізу і можуть бути, при раціональному аналізу, визнані помилковими. Ця раціональна відсутність підстав боятися не заважає насправді боятися.
Тобто, за судовою практикою ЄСПЛ достатньо мінімального, будь-якого, сумніву, тому суд повинен надати гарантії власної неупередженості поза розумним сумнівом, а за відсутності таких гарантій, переконливих для сторонньої, раціональної людини, суддя має вийти зі справи, так як виходячи з мотивів самовідводів суддів, будь-який сценарій вирішення порушених в апеляційні скарзі питань, цим складом колегії суддів, буде викликати у стороннього спостерігача сумніви в неупередженості суду, внаслідок чого буде порушено право заявника очікувати від держави справедливий суд.
Аналізуючи зазначені вимоги закону, колегія суддів приходить до переконання, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти можливій упередженості судді (суддів) під час розгляду конкретної справи, запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (суддів), оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод).
При розгляді поданих суддями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяв про самовідвід встановлено, що дії цих суддів оскаржені ОСОБА_8 до Вищої ради правосуддя шляхом подання дисциплінарної скарги і відповідно ст. 31, 49 п. 23-7 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про Вищу раду правосуддя» на запити члена ВРП суддями надані письмові пояснення щодо поданої ОСОБА_8 скарги. Станом на даний час рішення за скаргою ОСОБА_8 не прийнято, а тому судді знаходяться у стані невизначеності під певним «тиском дисциплінарного провадження».
Подання ОСОБА_8 дисциплінарної скарги до ВРП про допущені суддями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушення встановлених ст. 422 КПК строків розгляду його апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів, не є тими безумовними обставинами, які напряму виключають участь цих суддів у кримінальному провадженні, але виходячи із засад ст. 6 Конвенції, якою визначено право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, застосовуючи усталену судову практику ЄСПЛ щодо тлумачення понять «незалежний», «безсторонній» та щодо визначення суб'єктивного і об'єктивного критеріїв неупередженості (безсторонності), з метою виключення взагалі будь-яких можливих сумнівів як у ОСОБА_8 , так і у прокурора (стороннього спостерігача, сторін судового провадження) в об'єктивності та неупередженості судді-доповідача/суду, надання сторонам процесуальних гарантій щодо відсутності можливого зовнішнього тиску на колегію суддів під час апеляційного розгляду кримінального провадження, а також з метою виключення можливих очікуваних побоювань сторін кримінального провадження, що певний суддя був не безсторонній, незалежно від того, яке рішення може бути ухвалене, заяви суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про самовідвід необхідно задовольнити.
Керуючись ст. 75, 81, 405 КПК України,
постановила:
Заяви суддів Сумського апеляційного суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про самовідвід задовольнити, а матеріали кримінального провадження передати для повторного проведення автоматизованого розподілу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4