04 лютого 2025 року м.Суми
Справа №585/456/24
Номер провадження 22-ц/816/103/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 березня 2024 року, у складі судді Євлах О.О., ухвалене у м.Ромни, повний текст якого складено 25 березня 2024 року,
31 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання.
Свої вимоги мотивувала тим, що відповідач є її батьком. ІНФОРМАЦІЯ_1 їй виповнилося 18 років, але вона є курсанткою 1 курсу інституту морально-психологічного забезпечення Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного (денна форма навчання) і у зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги батька.
Вказує, що вона забезпечується за рахунок держави харчуванням, військовою формою, проживанням в казармі, але для забезпечення себе на належному життєвому рівні, а саме: на додаткове харчування, розвиток, одяг, засоби догляду та гігієни, на проїзд з місця навчання до дому вона потребує матеріальної допомоги з боку батьків. Мати в добровільному порядку надає матеріальну допомогу доньці, домовленості з батьком щодо добровільної сплати аліментів вона не досягла.
Посилаючись на те, що відповідач працює в ТОВ «Таланпром», має задовільний стан здоров'я, тому має можливість утримувати її на час навчання, просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на своє утримання у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 31.01.2024 року і до 31.05.2027 року - до закінчення навчання.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання у розмірі 1/10 частини його заробітку (доходу), щомісячно, починаю стягнення з 31.01.2024 року і до 31.05.2027 року, у випадку навчання ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 грн 20 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині задоволення позову та в цій частині ухвалити нове -про відмову в задоволенні позову.
Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам про те, що ст.199 СК України передбачає, що батьки зобов'язані утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, та не врахував, що ОСОБА_1 не потребує матеріальної допомоги саме у зв'язку з навчанням, оскільки на час навчання забезпечується за рахунок держави харчуванням, форменим одягом, проживанням в казармі, грошовим забезпеченням. Крім того, суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано не взяв до уваги докази, що він не може надавати таку матеріальну допомогу, бо має неповнолітнього сина та непрацездатну матір, незадовільний стан здоров'я.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . У свідоцтві про народження її батьками вказані - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.3-6).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у відповідача народився син ОСОБА_4 ( а.с.7).
Відповідно до довідки Національної академії Сухопутних військ ім.Гетьмана П.Сагайдачного від 29.12.2023 року № 1550, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі (навчання) - являється курсанткою 1-го курсу інституту морально-психологічного забезпечення Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та забезпечується за рахунок держави харчуванням, військовою формою одягу, проживанням в казармі, грошовим забезпеченням у визначених керівними документами розмірах. Зарахована наказом начальника Національної академії сухопутних військ ім..гетьмана Петра Сагайдачного ( по особовому складу) від 25 липня 2023 року № 21-КС. Термін навчання 4 роки - попередньо до червня 2027 року. Форма навчання - денна ( а.с.8).
Згідно з довідкою від 23.02.2024 року № Т0000000033, ОСОБА_2 працює в ТОВ «Таланлегпром» з 16.02.2023 року. На даний момент займає посаду Комірник. Дохід за період з 01.08.2023 року по 31.01.2024 року склав 143045,51 грн ( а.с.18).
ОСОБА_2 в період з 13.02.2024 року по 16.02.2024 року та з 08.02.2024 року по 12.02.2024 року отримав листок непрацездатності: необхідність догляду за хворою дитиною ( а.с.25-26).
Мати відповідача ОСОБА_5 є особою пенсійного віку, знаходиться на Д обліку з діагнозом: Гіпертонічна хвороба 2 ст. 3 ст. Ризик високий. Артир правої кисті. Неускладнена катаракта обох очей ( а.с.29-31).
В протоколі МРТ дослідження від 22.01.2024 року шийного відділу хребта ОСОБА_2 зазначено: МР-ознаки порушення статики, у вигляді випрямлення шийного лордозу, ознаки дегенеративно-дистрофічних змін шийного відділу хребта, ускладнених протрузіями між хребцевих дисків С3-С4, С5-С6, остеохондроз. Поперековий відділ хребта - МР-ознаки дегенеративно-дистрофічних змін попереково-крижового відділу хребта, ускладнених протрузіями між хребцевих дисків L3- L4, L5-S6, екструзія L4- L5; спондиліт на рівні L4- L5; ознаки перенесеного спондиліту на рівні L5-S6, остеохондроз (а.с.32-33).
Частково задовольняючи позовні вимоги та, визначаючи до стягнення аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/10 частини доходів відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріальних витратах на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання зобов'язані брати участь обоє з батьків, беручи до уваги, що відповідач працює, стан його здоров'я, відсутність доказів перебування на його утриманні інших осіб, вважав, що відповідач, як батько дитини, має можливість надавати матеріальну допомогу, а донька у зв'язку з навчанням її потребує.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Частиною 1 ст. 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
За частиною 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.
У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що визначаючи розмір належних до стягнення аліментів, суд врахував усі істотні обставини, зокрема і ті, про які йдеться у відзиві на позов та апеляційній скарзі, навів відповідні мотиви.
Висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 щодо застосування статті 199 СК України, який полягає у тому, що «обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька навчається і потребує матеріальної допомоги. Відповідач зобов'язаний надавати допомогу своїй доньці, яка продовжує навчання, а остання її потребує, оскільки навчається на денній формі навчання і не може забезпечити себе в повній мірі. Коштів, які їй надає мати не вистачає. Відповідачем не надано суду доказів, на підтвердження того, що він не має можливості матеріально допомагати доньці. Відповідач працює та має задовільний стан здоров'я тому має можливість надавити фінансову допомогу ОСОБА_1 . Аліменти на утримання неповнолітнього сина відповідач не сплачує. Доказів того, що на утриманні ОСОБА_2 перебуває непрацездатна мати ОСОБА_5 ним суду не надано.
В той же час, при визначенні розміру аліментів суд врахував, що ОСОБА_1 є курсанткою 1 курсу інституту морально-психологічного забезпечення Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного та забезпечується за рахунок держави, а також те, що обов'язок утримувати повнолітню дитину покладено як на батька так і на матір.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом не враховано всі надані ним докази, неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у відзиві на позовну заяву відповідач посилався на ті ж обставини, що і в апеляційній скарзі, яким судом першої інстанції надана належна оцінка у сукупності з наявними у справі доказами та які враховані при ухваленні рішення.
Визначений судом першої інстанції розмір аліментів на період навчання дочки відповідача, на думку колегії суддів апеляційного суду, є розумним і співмірним з матеріальними можливостями відповідача утримувати свою повнолітню дочку, яка продовжує навчання.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи те, що справа є малозначною, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина