Номер провадження: 33/813/383/25
Номер справи місцевого суду: 495/7355/24
Головуючий у першій інстанції Анісімова Н. Д.
Доповідач Громік Р. Д.
28.01.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.
за участю секретаря Скрипченко Г.В.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2024 року, якою провадження у справі №495/7355/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП,
З матеріалів справи вбачається, що 20 липня 2024 року ОСОБА_2 перебуваючи по АДРЕСА_1 , умисно висловлювала погрози, образи в адресу своєї сестри ОСОБА_1 , чим вчинила психологічне насилля.
20 липня 2024 року відносно ОСОБА_2 за ст.173-2 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення був складений адміністративний протокол серії ВАД №167203.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 року матеріали адміністративної справи №495/7355/24 (номер провадження 3/495/2724/2024) передані на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І..
Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №546 від 17.09.2024 року та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2024 року, матеріали адміністративної справи №495/7355/24 (номер провадження 3/495/2724/2024) передані на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д..
30.07.2024 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, за ст.173-2 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2024 року ОСОБА_2 перебуваючи по АДРЕСА_1 , вчинила конфліктну ситуацію, в результаті чого штовхала, кричала, погрожувала фізичною розправою своїй сестрі ОСОБА_1 та її чоловіку, чим вчинила психологічне насилля.
22.07.2024 року відносно ОСОБА_2 за ст.173-2 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення був складений адміністративний протокол серії ВАД №167241.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.07.2024 року матеріали адміністративної справи №495/7409/24 (номер провадження 3/495/2736/2024) передані на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І.
Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №545 від 17.09.2024 року та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2024 року, матеріали адміністративної справи №495/7409/24 (номер провадження 3/495/2736/2024) передані на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомової О.Ю..
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.09.2024 року матеріали адміністративної справи №495/7409/24 (номер провадження 3/495/2736/2024) для обєднання передані судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д..
Постановою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2024 року об'єднано в одне провадження адміністративні справи відносно ОСОБА_2 у скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 173 КУпАП, а саме: справу №495/7409/24 (номер провадження 3/495/2736/2024) та справу №495/7355/24 (номер провадження 3/495/2724/2024) та об'єднаному провадженню присвоєно номер справи №495/7355/24 (номер провадження 3/495/2724/2024) та провадження у справі №495/7355/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою справу відносно ОСОБА_2 за винення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на новий розгляд, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що в порушення вимог ст.ст. 249, 269, 277-2 КУпАП суд першої інстанції не повідомив ОСОБА_1 як потерпілу про місце, дату та час розгляду справи, а також судом першої інстанції залишено поза увагою клопотання ОСОБА_1 як потерпілої від 31.07.2024 та від 04.08.2024, що свідчить про неповний, необ'єктивний розгляд справи.
Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2024 року, мотивуючи тим, що судом першої інстанції не було направлено копію оскаржуваної постанови, а повний текст судового рішення опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20 грудня 2024 року.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Так, 08 жовтня 2024 року судом прийнято оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 09 жовтня 2024 року і закінчився 18 жовтня 2024 року.
За приписами ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
Відповідно до положень ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Як убачається з матеріалів справи, відомостей на підтвердження вручення потерпілій ОСОБА_1 повістки про виклик до суду у судове засідання на 08 жовтня 2024 року (день прийняття судом оскаржуваної постанови), як і щодо вручення останній копії оскаржуваної постанови суду матеріали справи не містять.
Крім того відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень постанова судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2024 року була оприлюднена на сайті реєстру 20 грудня 2024 року, тобто більше ніж через 2 місяця з дати ухвалення такого рішення.
Враховуючи матеріали справи, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2024 року.
Про судове засідання, призначене на 28 січня 2025 року, потерпіла ОСОБА_1 та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення судової повістки-повідомленням, однак у судове засідання не з'явилися.
20 січня 2025 року засобами поштового зв'язку від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі.
28 січня 2025 року засобами поштового зв'язку від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Таким чином, враховуючи належне повідомлення про дату, час та місце слухання справи, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та потерпілої не є обов'язковою, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
У відповідності до приписів ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов'язок, обумовлений з'ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.
При цьому, законодавець у положеннях ст. 7 КУпАП констатує, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Диспозиція ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» (далі - Закон).
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Визначення поняття домашнього насильства також надано і у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) відповідно до положень якої "домашнє насильство" означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже необхідною передумовою з наявністю (існуванням) якої законодавець передбачає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, є встановлення тієї обставини, що у зв'язку з неправомірною поведінкою кривдника, настають наслідки, які викликають у особи, яка постраждала від домашнього насильства, побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
При цьому, саме по собі лише застосування кривдником нецензурної лексики, образливих висловів на адресу потерпілої, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, а відтак і не може бути правовою підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності саме за цієї статтею закону.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати, чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість завдання чи завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Приймаючи постанову про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції правильно виходив з того, що самі по собі, зокрема висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Домашнє насильство у контексті ст.173-2 КУпАП, являє собою ситуацію, коли людина, що чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіти шкоду потерпілому, порушивши його права та свободи.
Різність позицій, що не сумісна з інтересами іншої особи, зіткнення протилежних поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій - це конфлікт.
Відтак суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що факт конфліктної ситуації між сестрами, який у більшій мірі спровокований хвилюванням і побоюванням за стан здоров'я, не може свідчити про домашнє насильство у розумінні вимог ст.173-2 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками місцевого суду щодо відсутності у діях ОСОБА_2 складу інкримінованого правопорушення, оскільки за наслідками апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції не встановлено фактичних обставин, які б спростовували правильні висновки суду першої інстанції.
Щодо доводів про те, що в порушення вимог ст.ст. 249, 269, 277-2 КУпАП суд першої інстанції не повідомив ОСОБА_1 як потерпілу про місце, дату та час розгляду справи, а також судом першої інстанції залишено поза увагою клопотання ОСОБА_1 як потерпілої від 31.07.2024 та від 04.08.2024, що свідчить про неповний, необ'єктивний розгляд справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу та, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Приписами ст. 269 КУпАП встановлено, що потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
Дійсно матеріали справи не містять відомостей на підтвердження вручення потерпілій ОСОБА_1 повістки про виклик до суду у судове засідання на 08 жовтня 2024 року (день прийняття судом оскаржуваної постанови), однак суд апеляційної інстанції зазначає, що реалізація права доступу до суду та захисту свої прав, свобод та інтересів здійснена судом апеляційної інстанції, шляхом поновлення строку на апеляційне оскарження та вподальшому дослідження наявних матеріалів справи.
Крім того, нормами КУпАП не встановлено, що несповіщення особи про дату, час та місце розгляду справи є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Також суд апеляційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що заявлене клопотання ОСОБА_1 від 02 серпня 2024 року, в якому остання просила перевірити ОСОБА_2 по психоневрологічним облікам жодним чином не стосується подій, що мали місце 20 та 22 липня 2024 року та не впливає на доведеність вини останньої у вчиненні адміністартвиного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Таким чином, право на доступ до суду ОСОБА_1 було поновлено судом апеляційної інстанції, досліджено усі наявні матеріали справи, а також клопотання потерпілої сторони.
Іншими доводами апеляційну скаргу потерпіла не обґрунтовує.
Твердження скаржника, про направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції не заслуговують на увагу, оскільки частиною 8 частиною 1 статті 294 КУпАП передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Тобто, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості, за даних обставин, направити справу для нового розгляду до суду першої інстанції.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Білгород-Днітровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2024 року.
Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки за наслідками апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції не встановлено фактичних обставин, які б спростовували правильні висновки суду першої інстанції, а потерпілою стороною не надо доказів на доведення вини останньої.
Тому відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Білгород-Днітровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Білгород-Днітровського міськрайонного суду Одеської області від 08 жовтня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік