Номер провадження: 22-ц/813/2489/25
Справа № 521/9617/24
Головуючий у першій інстанції Роїк Д. Я.
Доповідач Комлева О. С.
28.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Сегеди С.М., Сєвєрової Є.С.,
з участю секретаря Волкової Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Громадського Олексія Васильовича, представника ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 24 червня 2024 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Роїка Д.Я., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, визначення способів участі батька у вихованні дитини, -
У червні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, визначення способів участі батька у вихованні дитини.
Одночасно, ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_1 забезпечувати спілкування (контакт) з малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 шляхом відеозв'язку, телефонного зв'язку, зокрема з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype три рази на тиждень, з урахуванням інтересів та графіку дитини.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 зазначив, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості батька регулярно спілкуватися з дитиною.
На думку позивача, такі дії матері дитини свідчать про свідоме позбавлення дитини опіки з боку батька з метою створити передумови, щоб дитина його забула, що погіршує психоемоційний зв'язок дитини з позивачем та призведе до суттєвих складнощів при виконанні рішення суду.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 червня 2024 року заява про забезпечення позову задоволена частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною - сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом телефонного та відеоконференц зв'язку, кожного тижня, раз у два дні, зокрема у кожний вівторок, четвер та у суботу у періоди доби, коли таке спілкування не порушує режиму дитини та навчального процесу.
Не погодившись з ухвалою суду, адвокат Громадський О.В., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, прийняти нову ухвалу, якою у забезпечені позову відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального права.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не вказав яким чином невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання судового рішення.
Також апелянт зазначив, що суд не розглядаючи жодних доказів і доводів сторін забезпеченням позову фактично вирішив справу по суті і задовольнив позов, що є неприпустимим.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Цимбал С.Ю., представник ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу суду без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для її скасування, а ухвалу суду законною та такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання, призначене на 28 січня 2025 року учасники справине з'явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 70-72).
Від адвоката Невмержицького О.М., представника ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи без його та позивача участі (а.с. 77-79).
Від адвоката Громадського О.В., представника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою апелянта (а.с. 75-76).
Колегія суддів залишає вказане клопотання без задоволення, з наступних підстав.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Колегія суддів вважає, що посилання адвоката Громадського О.В., представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою апелянта є неналежною підставою для відкладення розгляду справи за ненаданням до суду належних доказів.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ні адвокат Громадський О.В., ані ОСОБА_1 до суду з клопотаннями про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до ст. 212 ЦПК України не зверталися.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що зміст заяви про забезпечення позову зводиться до забезпечення його спілкування з сином, а оскільки предметом позову у даній справі є визначення способу спілкуванні з малолітнім сином, суд частково задовольнив заяву про забезпечення позову.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, визначення способів участі батька у вихованні дитини, в якому просив усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлення способу участі батька у вихованні дитини.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, ОСОБА_2 просив зобов'язати ОСОБА_1 надавати йому можливість спілкуватися з сином за допомогою відеозв'язку ,телефонного зв'язку, зокрема з використанням соціальних мереж ( Telegram Viber WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype три рази на тиждень, з урахуванням інтересів та графіку дитини, до вирішення справи по суті.
В обґрунтування поданої заяви, позивач зазначив, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості батька регулярно спілкуватися з дитиною та на думку позивача, такі дії матері дитини свідчать про свідоме позбавлення дитини опіки з боку батька з метою створити передумови, щоб дитина його забула, що погіршує психоемоційний зв'язок дитини з позивачем та призведе до суттєвих складнощів при виконанні рішення суду.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, шляхом заборони вчиняти певні дії.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Процесуальний закон передбачає право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову подати до суду заяву про забезпечення позову, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше,у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
Судом вірно зазначено, що звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову ОСОБА_2 фактично ставить питання про встановлення певного графіку спілкування з дитиною до моменту набрання сили рішенням у справі, проте, встановлення такого графіку власне і є предметом спору у даній справі.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги практику ЄСПЛ про те, що у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, а також посилання заявника на те, що між сторонами справи склалися стосунки, які позбавляють можливості батька спілкуватися з дитиною, що може призвести до суттєвих складнощів при виконанні рішення у межах цієї справи.
На підставі вищевикладеного, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, а також, що у таких чутливих правовідносинах, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини із сім'єю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від окремих членів сім'ї, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини, суд з урахуванням встановленого спору між сторонами по справі, дійшов обґрунтованого висновку про зобов'язанняОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною - сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом телефонного та відеоконференцзв'язку, кожного тижня, раз у два дні, зокрема у кожний вівторок, четвер та у суботу у періоди доби, коли таке спілкування не порушує режиму дитини та навчального процесу.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.
Доводи апеляційної скарги адвоката Громадського О.В., представника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не вказав яким чином невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання судового рішення, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки суд, оцінивши докази у їх сукупності, зважаючи на обставини, які передували зверненню позивача до суду за захистом своїх прав та доведеність дійсного виникнення спору між сторонами, на законних підставах задовольнив частково заяву, чим забезпечив позов ОСОБА_2 , враховуючи можливі негативні наслідки для ефективного захисту прав ОСОБА_2 , за захистом яких він звернувся до суду.
Доводи про те, що суд не розглядаючи жодних доказів і доводів сторін забезпеченням позову фактично вирішив справу по суті і задовольнив позов, що є неприпустимим є необґрунтованими, оскільки суд задовольнивши частково заяву про забезпечення позову, виходив насамперед з найкращих інтересах дитини, приймаючи до уваги, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості батька спілкуватися з дитиною.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
До того ж заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та діють лише до ухвалення остаточного рішення в справі.
У відповідності з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Громадського Олексія Васильовича, представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 24 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 04 лютого 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ С.М. Сегеда
______________________________________ Є.С. Сєвєрова