Номер провадження: 22-ц/813/1034/24
Справа № 523/8393/21
Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.
Доповідач Карташов О. Ю.
31.10.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 )
третя особа - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»
на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 23 листопада 2022 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), третя особа: ОСОБА_4 про стягнення моральної та матеріальної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог
У травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом та просив суд стягнути на його користь з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Гардіан» страхове відшкодування витрат на лікування в сумі 8 477 грн 04 коп., відшкодування заподіяного матеріального збитку пов'язану з ушкодженням автомобіля марки Nissan Tiida, реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 104 020 грн, з ОСОБА_2 решту суми заподіяної матеріальної шкоди, яка не підлягає страховому відшкодуванню в розмірі 3 730 грн., з ОСОБА_2 відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., з ТДВ «СК «ГАРДІАН» та з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 937,71 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 25 листопада 2018 р., о 12 год 04 хв у м. Одеса, ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки Audi А6, реєстраційний номер НОМЕР_2 і рухаючись по вул. Добровольського в м. Одесі на перехресті з вул. Ак.Заболотного, виконував поворот ліворуч і не надав дорогу автомобілю марки Nissan Tiida, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував позивач ОСОБА_1 що рухався по пр. Добровольського у прямому зустрічному напрямку, чим порушив вимоги п. 16.6 Правил дорожнього руху.
Постановою слідчого СВ Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Поцелуєва О.О. від 13.03.2020 р. кримінальне провадження № 12018160490005459 закрито на підставі -ст. 110, ч. 1 ст. 284 КПК України, матеріали справи направлені до УПП в Одеській області для притягнення відповідача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
В результаті ДТП позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, під апоневротичної гематоми лобової ділянки, синців та садни голови, був госпіталізований до КУ «Одеська обласна клінічна лікарня», де знаходився на стаціонарному лікуванні з 25.11.2018 р. по 05.12.2018 р. (10 койко-днів), а надалі - на амбулаторному лікуванні.
Висновком судово-медичної експертизи зазначені тілесні ушкодження віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Витрати позивача на лікування склали у розмірі 8 477 грн 04 коп.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , на момент ДТП була застрахована страховиком - ТДВ «Страхова компанія Гардіан», (поліс АМ8221768), ця страхова компанія, у відповідності до ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зобов'язана відшкодувати позивачу ОСОБА_1 збитки, пов'язані з лікуванням в сумі 8 477 грн 04 коп. - у межах страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю - 200 000 грн на одного потерпілого.
В результаті ДТП автомобіль марки Nissan Tiida, реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні ушкодження. У відповідності до висновку № 6461 від 03 червня 2019 р. автотоварознавчого дослідження, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля, дорівнює ринковій вартості цього автомобіля та складає 144606 грн. Ринкова вартість автомобіля марки Nissan Tiida, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з врахуванням аварійних ушкоджень складає 43401 грн. Таким чином, загальна сума матеріального збитку становить 101 205 грн (144606-43 401 = 101 205 грн).
За проведення дослідження позивач сплатив 2 525 грн. За евакуацію пошкодженого автомобіля з місця ДТП позивач сплатив 2 000 грн.
За зберігання автомобіля на штраф майданчику позивач сплатив 2020 грн. Таким чином, загальна сума збитку, заподіяного позивачу у зв'язку з ушкодженням автомобіля марки Nissan Tiida, реєстраційний номер НОМЕР_1 , разом з його витратами на проведення автотоварознавчого дослідження, евакуацію, та зберігання автомобіля на штраф майданчику, складає 107 750 грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , на момент ДТП була застрахована страховиком ТДВ «Страхова компанія Гардіан», страховому відшкодуванню відповідачем ТДВ «Страхова компанія Гардіан», на користь позивача ОСОБА_1 , належить матеріальна шкода в сумі 104 020 грн. Решта сума заподіяної матеріальної шкоди, яка не підлягає страховому відшкодуванню, а саме 3 730 грн (107 750 - 104 020 - 3730 грн) повинна бути стягнута з відповідача ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 1194 ЦК України.
Працівники відповідача ТДВ «Страхова компанія Гардіан» повідомили позивача ОСОБА_1 про те, що за страховим відшкодуванням він може звернутись лише після прийняття рішення у кримінальному провадженні № 12018160490005459.
09.06.2020 р. позивач, отримавши копію постанови слідчого СВ Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Поцелуєва О.О. від 13.03.2020 р. про закриття кримінального провадження негайно направив відповідачу ТДВ «Страхова компанія Гардіан» заяву про виплату страхового відшкодування, додавши до неї копію зазначеної постанови, але відповідач ТДВ «Страхова компанія Гардіан» відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи це тим, що позивач пропустив річний строк з 25 листопада 2018 р. (дня спричинення шкоди), наданий для подання такої заяви у відповідності до ст. 37.1.4 Закону (неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди).
Позивач вказує про те, що особа, яка має відшкодувати позовні вимоги у частині стягнення суми збитку, заподіяного позивачу у зв'язку з ушкодженням автомобіля марки Nissan Tiida, реєстраційний номер НОМЕР_1 , разом з його витратами на проведення автотоварознавчого дослідження, евакуацію, та зберігання автомобіля на штрафмайданчику, яка складає 107 750 грн, а саме відповідач ТДВ «Страхова компанія Гардіан», або відповідач ОСОБА_2 - може бути визначена судом. Також, позивачу заподіяна і моральна шкода, що виразилася в душевних стражданнях, складностях побутового характеру, пережитих внаслідок ДТП, яку він оцінює в розмірі 20000 грн. Враховуючи вищевикладені обставини позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2022 року ухвалено позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Гардіан» (код ЄДРПОУ 35417298, місце знаходження за адресою: вул. Саксаганського, буд.96, м.Київ) ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) про стягнення моральної та матеріальної шкоди - задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Гардіан» (код ЄДРПОУ 35417298, місце знаходження за адресою: вул.Саксаганського, буд.96, м.Київ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) суму матеріальних збитків в розмірі 99 205 (дев'яносто дев'ять тисяч двісті п'ять) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) завдані збитки у розмірі 18 545 (вісімнадцять тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. 00 коп., в тому числі вартість експертного дослідження у розмірі 2 525,00 грн., вартість евакуації автомобіля у розмірі 2 000,00 грн., франшиза у розмірі 2 000,00 грн., послуги штрафмайданчику у розмірі 2 020,00 грн., моральна шкода у розмірі 10 000,00 грн.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Гардіан» (код ЄДРПОУ 35417298, місце знаходження за адресою: вул. Саксаганського, буд.96, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 992,05 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 185,45 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТДВ «СК «ГАРДІАН» Кузьменков М. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та на те, що висновки викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог до ТДВ «СК «ГАРДІАН». Також просить покласти на ОСОБА_7 судові витрати, а саме судовий збір за подання апеляційної скарги.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В скарзі зазначено, що вимоги позивача стосуються відшкодування шкоди у зв'язку з пошкодженням Nissan Tiida, д.з.н. НОМЕР_1 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Nissan Tiida, д.з.н. НОМЕР_1 серія НОМЕР_5 , власником визначено ОСОБА_4 . А тому, ОСОБА_1 є неналежним позивачем у даній справі, оскільки він не є власником пошкодженого транспортного засобу та відсутні будь-які документи на підтвердження права представляти інтереси власника в суді, а також перед іншими підприємствами, установами та організаціями. Крім того, позивачем не доведено майнового інтересу стосовно пошкодженого майна. Таким чином апелянт вважає, що неправомірно задоволено позовні вимоги на користь неналежного позивача.
Також апелянт зазначає, що ані позивачем, ані власником пошкодженого транспортного засобу (потерпілим в розумінні Закону) на даний час не надано ТДВ «СК «ГАРДІАН» заяву на виплату страхового відшкодування з документами відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Просить звернути увагу, що відповідно до п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП. При цьому зазначений строк є присічним і поновленню не підлягає. ДТП відбулась 25.11.2018 року, а позов до суду датований 02.03.2021 року (з заявою в порядку ст. 35 Закону взагалі не звертались), таким чином на думку апелянта позивачем пропущено строк для отримання відшкодування від ТДВ «СК «ГАРДІАН».
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Представник ТДВ «СК «ГАРДІАН» Чернявський А.В. просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ «СК «ГАРДІАН», відмовивши в цій частині позовних вимог повністю.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги ТДВ «СК «ГАРДІАН», просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
25.11.2018року приблизно о 02 год 04 хв, в місті Одесі по проспекту Добровольського, напроти будинку №109, відбулась дорожньо - транспортна пригода за наступних обставин. Так, водій автомобіля марки «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , Adam Ion рухаючись по просп. Добровольського в бік вул. Марсельській, на перехресті з вул. Заболотного, здійснював поворот ліворуч, при цьому, не впевнився в безпеці маневру та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку по просп. Добровольського. В результаті ДТП, водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, СГМ, забій стегон зліва, з якими останнього госпіталізовано до КУ «ООКЛ»; пасажир автомобіля марки «Nissan» ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді: політравми, закритого перелому лівої плечової кістки, забія грудної клітини зліва, з якими його госпіталізовано до КУ «МКЛ №11».
В подальшому, 13.03.2020 р., слідчим СВ Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Поцелуєвим О.О. за результатами розгляду кримінального провадженням №12018160490005459 за фактом вчинення ОСОБА_10 вищевказаного кримінального правопорушення, винесена постанова про закриття кримінального провадження, у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 19.04.2021 року, провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України закрито, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КпАП України.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , власником автомобілю марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_4 .
Позивач вказує про те, що на момент скоєння ДТП, цивільно - правова відповідальність власника автомобіля марки «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Гардіан», відповідно до полісу АМ/8221768. Вищевказаний факт не заперечував і представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Гардіан».
Відповідно до висновку експерта № 6461 від 03.06.2019 року, загальна сума матеріального збитку завданого власнику автомобілю марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає у розмірі 99 205 грн (144 606,00 грн (вартість матеріальних збитків) - 43 401,00 грн (ринкова вартість авто) - 2 000,00 грн (сума франшизи).
Відповідно до квитанцій від 26.04.2019 року, які містяться в матеріалах справи, позивач ОСОБА_1 сплатив за зберігання автомобілю марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн та комісію банку у розмірі 20,00 грн, а всього 2 020,00 грн.
Вартість евакуації автомобілю марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 2 000,00 грн.
Вартість експертного дослідження, щодо встановлення матеріального збитку, завданого власнику автомобілю марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає у розмірі 2 525,00 грн.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Виходячи із засад диспозитивності, апеляційний суд не перевіряє рішення суду першої інстанції в частині вимог позивача до ОСОБА_5 , оскільки у цій частині рішення в апеляційному порядку представником ТДВ «СК «ГАРДІАН» не оскаржується, а тому в цій частині воно не є предметом апеляційного розгляду.
Представник ТДВ «СК «ГАРДІАН» оскаржує рішення суду тільки в частині задоволених позивних вимог до ТДВ «СК «ГАРДІАН», яке підлягає перегляду в апеляційному порядку.
Задовольняючи позовні вимоги в оскаржуваній частині суд першої інстанції виходив з того, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Audi А6, реєстраційний номер НОМЕР_2 Адама Іона, була застрахована в ТДВ «СК «ГАРДІАН», відповідно до полісу АМ/8221768.
Так, аналізуючи норми права та докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме з ТДВ «СК «ГАРДІАН» підлягає стягненню на користь позивача матеріальні збитки у розмірі 99 205 грн (виходячи з того, що 144 606,00 грн (вартість матеріальних збитків) - 43 401,00 грн (ринкова вартість авто) - 2000,00 грн (сума франшизи). В задоволенні позовних вимоги про стягнення з ТДВ «СК «ГАРДІАН» витрат на лікування судом першої інстанції відмовлено, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів з закладу охорони здоров'я.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Проте, із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
У відповідності до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов'язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов'язань щодо страхування такої відповідальності.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Водночас в статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески .
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановивши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги до ТДВ «СК «ГАРДІАН».
Доводи апеляційної скарги, що власником транспортного засобу Nissan Tiida, д.з.н. НОМЕР_1 серія САА480905, визначено ОСОБА_4 , а тому, ОСОБА_1 є неналежним позивачем у даній справі, оскільки він не є власником пошкодженого транспортного засобу, апеляційний суд відхиляє, у зв'язку з наступним.
У постанові ВС КЦС 06 червня 2018 року у справі № 597/1070/15-ц (провадження № 61-9445св18), зазначено, що «п.1 ч.1 ст. 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння. За ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. Враховуючи те, що відповідно до ст. 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну».
У постанові ВП ВС від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що «факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для неї, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну. За змістом ч. 2 ст. 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо). Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб».
Так, у цій справі, суд встановив, що позивачем, який керував автомобілем, до позовної заяви додані копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу цього автомобіля, що свідчить про правомірність володіння ним вказаним легковим автомобілем.
Отже, позивачу, який правомірно керував транспортним засобом належить право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок відповідачів.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк для отримання відшкодування від ТДВ «СК «ГАРДІАН», оскільки позивач не звернувся до них з заявою на виплату страхового відшкодування, не можуть бути підставою для скасування рішення та відмові у задоволенні позовних вимог позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1 статті 331 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)).
В іншій постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).
Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб'єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі та може бути оформлений як окремий договір, і як пункт основного договору (частина перша статті 259 ЦК України). При цьому закон не передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути скорочена за домовленістю сторін, що свідчить про те, що позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права визначається законом і може бути тільки збільшена.
Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
Поряд із цим, законодавством встановлюються також спеціальні строки позовної давності, зокрема, скорочені до одного року. Така позовна давність, яка закріплена статтею 258 ЦК України, визначена лише для вимог, зазначених у частині другій цієї норми, і зміст цієї норми не допускає розширеного тлумачення та передбачає такий строк для вимог про відшкодування шкоди, спричиненої наслідками ДТП.
Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.
Разом з тим, ані Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.
Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263264, стаття 267 ЦК України).
Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку.
Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.
Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.
Позивач у позовній заяві та поясненнях зазначав, що працівники ТДВ «СК «ГАРДІАН» повідомляли його про те, що за страховим відшкодуванням він може звернутися лише після встановлення вини відповідача ОСОБА_11 у спричиненні шкоди, у кримінальному провадженні № 12018160490005459.
Постановою слідчого СВ Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Поцелуєва О.О. від 13.03.2020 року кримінальне провадженні від 11 червня 2021 року кримінальне провадження № 12018160490005459 закрито на підставі ст. 110, ч. 1 ст. 284 КПК України.
Копію Постанови направлено до Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП для притягнення громадянина республіки Молдова, ОСОБА_12 до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 16.6 ПДР України.
Постановою Суворовського районного суду від 19.04.2021 року провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Згідно з п.п. 1-3 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Оскільки без встановлення винного у скоєнні ДТП правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування були відсутні, тому звернення після з'ясування такої обставини потерпілого до страховика винуватця є добросовісною поведінкою та виправдовує пропуск строку.
Взагалі, пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Відтак, апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги, щодо порушення судом норм процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothersv. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorouv. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, то понесені відповідачем витрати пов'язані з розглядом справи в апеляційній інстанції, не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 23 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький