04.02.25
22-ц/812/246/25
Справа №487/10363/24
Провадження № 22-ц/812/246/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
04 лютого 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,
за участі позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2024 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Нікітіним Д.Г., дата складання повного тексту не вказана, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про притягнення до кримінальної відповідальності
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив ініціювати питання про притягнення її до кримінальної відповідальності за статтею 382 КК України; доставити відповідача на лаву підсудного, оштрафувати на суму 4 000 000 грн. по ст. 382 КПК України, у разі несплати штрафу застосувати міру покарання встановлену Законом; борг по пенсії нарахувати на рахунок позивача; стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Роз'яснено позивачу, що він має право ініціювати питання про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності в порядку Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала суду мотивована тим, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав, шляхом звернення до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заявлені позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_2 повідомлена належним чином. Подала до апеляційного суду заяву про розгляд справи без її участі за наявними у справі матеріалами. З врахуванням приписів частини 2 статті 372 ЦПК України справу розглянуто за її відсутності.
В судовому засідання апеляційного суду позивач підтримав апеляційну скаргу та просив про її задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржувана ухала суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив ініціювати питання про притягнення її до кримінальної відповідальності за статтею 382 КК України; доставити відповідача на лаву підсудного, оштрафувати на суму 4000000 грн. по ст. 382 КПК України, у разі несплати штрафу застосувати міру покарання встановлену Законом; борг по пенсії нарахувати на рахунок позивача; стягнути з відповідача судові витрати.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суду першої інстанції дійшов висновку, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується у повному обсязі, з огляду на наступне.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №910/8729/18 визначено, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.
По-друге, таким критерієм є суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду, особа (позивач) наводить у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес, ким воно порушено та спосіб його захисту.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Так, під предметом позову розуміється матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів, а підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Разом з тим, згідно із положеннями статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Виходячи з положень частини першої статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 55 КПК України).
Відповідно до статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Частиною четвертою статті 214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Чинним законодавством України не віднесено до компетенції суду на проведення слідчих дій та притягнення до кримінальної відповідальності без проведення відповідного досудового розслідування правоохоронними органами.
У справі, що переглядається в апеляційному порядку, встановлено, що предметом спору є вимоги про ініціювання питання про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за статтею 382 КК України у зв'язку з невиконанням спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ОСОБА_2 судових рішень в адміністративній справі про зарахування періоду роботи заявника до страхового стажу.
З відомостей Миколаївського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 05 вересня 2023 року за №К-80/50-2023 вбачається, що лист зі зверненням ОСОБА_1 в частині питання про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення долучені до матеріалів кримінального провадження № 12023152030000542, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
За вказаних обставин, спірні у цій справі правовідносини, з огляду на підстави і предмет позовних вимог, виникли з приводу прав заявника у кримінальному провадженні в процесі реалізації учасниками кримінального процесу своїх прав і повноважень. Тому розгляд заявлених вимог з підстав, наведених у позовній заяві, повинен здійснюватися шляхом звернення до органів досудового розслідування у порядку, визначеному КПК.
Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини у цій справі, з огляду на підстави і предмет позовних вимог, не є цивільними, а виникли з приводу порушення, на думку позивача, відповідачем норм Кримінального кодексу України та пов'язані з реалізацією учасниками кримінального процесу своїх прав і повноважень. Тому розгляд заявлених вимог з підстав, наведених у позовній заяві, не може відбуватися за правилами цивільного судочинства, а повинен здійснюватися шляхом звернення до органів досудового розслідування у порядку, визначеному КПК України, тому наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Із такою заявою позивачу необхідно було звернутися до відповідних правоохоронних органів. Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
З позовних вимог у цій справі також вбачається, що позивач просить нарахувати борг по пенсії на його рахунок в ощадбанку у зв'язку з невиконанням постанови адміністративних судів від 27 жовтня 2021 року, від 22 червня 2022 року про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу певних періодів роботи позивача.
Тобто за вказаною позовною вимогою між сторонами виник публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу.
Разом із цим, апеляційний суд звертає увагу на те, що слід розрізняти вимоги щодо стягнення недоотриманої суми пенсії (борг за пенсійними виплатами) та стягнення компенсації втрати частини доходів через порушення строків їх виплати.
Так у справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197 цс 19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки відповідач (Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області) вже погасив борг за пенсійними виплатами позивачу, а ця справа стосується захисту права позивача на компенсацію, зумовлену простроченням виплати пенсії належного розміру, тобто позовні вимоги пов'язані з відшкодуванням шкоди та заявлені без вимоги вирішити публічно-правовий спір, то такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.
Натомість спір у цій справі стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599 цс 18) та від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 (провадження № 14-556 цс 19).
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно визначив предметну юрисдикцію спору, відмовив у відкритті провадження в порядку цивільного судочинства.
У випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано позов, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За такого, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідає обставинам справи та вимогам цивільно-процесуального законодавства. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 04 лютого 2025 року.