03.02.25
33/812/49/25
Справа № 487/9280/24
Провадження № 33/812/49/25
Іменем України
29 січня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Тищук Н.О.,
із секретарем - Травкіною В.Р.,
за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його - захисника адвоката Михайлюка Максима Олександровича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , адвоката Михайлюка М.О., на постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, водій експедитор WIZ-ECO, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , такого, що раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та піддано стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №560847, о 21 год 42 хв 25 вересня 2024 року водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Ford Transit д.н.з НОМЕР_2 в районі будинку № 21 по просп. Центральному в м. Миколаєві. Не надав перевагу в русі автомобілю BMW 520 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався у попутному напрямку по тій смузі, на яку мав намір перестроїтися водій ОСОБА_1 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху та скоїв зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_3 внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним в інкримінованому правопорушенні та призначено покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.
03 січня 2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Михайлюк М.О. подав апеляційну скаргу на постанову суду.
В апеляційній скарзі захисник просив постанову скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Зазначав, згідно схеми ДТП водій ОСОБА_3 перед зіткненням здійснив екстрене гальмування та гальмівний шлях становить близько 16,5 м. При цьому ОСОБА_3 пояснював, що він їхав зі швидкістю близько 70 км/год. Однак, з огляду на гальмівний шлях - 16,5 м, швидкість його авто була більшою.
Крім цього апелянт посилався на те, що ОСОБА_1 працює водієм-експедитором, отже позбавлення права керування транспортними засобами призведе до втрати ним роботи, позбавлення можливості утримувати родину та відшкодувати збитки потерпілому. Отже покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є занадто суворим.
Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до наступного.
За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Згідно положень статті 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше (частина 1 статті 251 КУпАП).
Пленум Верховного Суду України у пункті 7 Постанови № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що у випадках, коли передбачені суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з'ясувати характер порушень, які допустив кожний із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків.
Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.
Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна є підставою адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.
Правила дорожнього руху України (надалі - ПДР України) відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1).
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.3).
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
У відповідності до 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів;
г) під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;
ґ) не забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
е) повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або уповноваженим підрозділам Національної поліції про виявлені факти створення перешкод для дорожнього руху;
є) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам.
Крім того, пунктом 13.1. ПДР України передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 інкриміновано порушення п. 2.3 «б», 10.1, 10.3 ПДР України.
Відповідно до п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
Маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.
За правилами пункту 10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до пункту 10.3 ПДР у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Вина ОСОБА_1 у порушенні зазначених пунктів правил дорожнього руху підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, схемою ДТП та поясненнями учасників події на місці пригоди.
Довід апеляційної скарги про перевищення швидкості водієм ОСОБА_3 , та як наслідок - вчинення ДТП, не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.
Крім іншого, у своїй апеляційній скарзі захисник зазначає, що обрана судом міра покарання ОСОБА_2 є надмірно суворою, оскільки він працює водієм-експедитором та позбавлення права керування транспортними засобами призведе до втрати ним роботи, унеможливить утримання родини та відшкодування збитків потерпілому.
Аналізуючи цей довід апеляційної скарги апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до частини 1 статті 35 КУпАП обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: продовження протиправної поведінки, не зважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; втягнення неповнолітнього в правопорушення; вчинення правопорушення групою осіб; вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерела права.
У рішенні по справі "О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Санкція статті 124 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Одним із видів покарань у розумінні ЄСПЛ є штрафи. Суворість цього примусового заходу оцінюється через його розмір, проте у визначенні правової природи такого заходу для ЄСПЛ важливішою є мета, з якою призначається штраф, ніж його розмір.
У рішенні по справі "Озтюрк проти Туреччини"(Ozturk v Turkey) від 28 вересня 1999 року Європейським судом з прав людини штраф у розмірі 60 DM був оцінений як покарання з огляду на цілі його застосування.
Відповідно до положень статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На переконання судді апеляційної інстанції при визначенні виду і розміру стягнення суд не врахував у повній мірі характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та ступінь його вини. Отже призначене судом ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців є занадто суворим.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наявність обставин, що пом'якшують адміністративну відповідальність, щире каяття ОСОБА_1 , відсутність обставин, що обтяжують адміністративне стягнення, а також відсутність відомостей про те, що він раніше притягувався до адміністративної відповідальності.
Крім того, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_4 працює водієм-еспедитором, має родину, яка потребує його утримання.
Також апеляційний суд враховує намір ОСОБА_1 відшкодувати потерпілому ОСОБА_3 спричинені дорожньо-транспортною пригодою збитки.
Враховуючи зазначене вище суд апеляційної інстанції вважає за можливе змінити накладене адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, що відповідатиме меті адміністративного стягнення, буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Михайлюка Максима Олександровича задовольнити частково.
Постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2024 року змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
Накласти на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Н.О.Тищук