Справа № 149/2507/24
Провадження № 22-ц/801/198/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Павлюк О. О.
Доповідач:Копаничук С. Г.
30 січня 2025 рокуСправа № 149/2507/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів Голоти Л. О., Рибчинського В.П.,
з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г.,
позивач - акціонерне товариство «Ідея Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 23 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Павлюк О. О., у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У липні 2024 року АТ «Ідея Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначало, що 22.06.2021 між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування № Z65.31488.008222972 ,шляхом акцептування позичальником публічної пропозиції про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ "Ідея Банк", яка розміщена на офіційному веб-сайті банку. Згідно кредитного договору відповідач отримала кредит в розмірі 81900 грн. ,зі сплатою 15% річних ,з поверненням у терміни, передбачені графіком щомісячних платежів. Відповідач умови договору не виконувала, в зв'язку з чим станом на 06.06.2024 у неї виникла заборгованість у розмірі 154782, 35 грн., яку позивач просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 .
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 23 жовтня 2024 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 154 782,35 грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, ,а у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з комісії за обслуговування кредиту в сумі 48526,05 грн відмовити та зменшити суму заборгованості на 15391,41 грн, сплачених відповідачкою , які банк зарахував в рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту. відмовити. Зазначає, що суд не врахував, що положення кредитного договору про стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, а тому вимоги банку в цій частині не підлягали задоволенню. Суд не врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду ,викладений у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Ідея Банк» вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з їх доведеності та вказав, що невиконання позичальником своїх зобов'язань порушує права позивача, існуюча заборгованість за кредитним договором, в добровільному порядку заборгованість не погашена, а тому підлягає стягненню в примусовому порядку.
Однак, колегія суддів з вказаним висновком погодитись не може, виходячи з наступного.
Апеляційним судом встановлено, що 22.06.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №Z65.31488.008222972,згідно умов якого ,банк відкриває банківський рахунок та надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 81900 грн. на строк 36 місяців, зі сплатою змінюваної процентної ставки 15 % річних (а.с.15).
Пунктом 1.5 договору визначено дату повернення кредиту - 22.06.2024. Повернення заборгованості за договором здійснюється через рахунок, відкритий у банку відповідно до порядку повернення кредиту, викладеного в паспорті споживчого кредиту.
Банк надає кредит позичальнику шляхом переказу коштів на зазначені у договорі рахунки та зобов'язується сплатити страховий внесок згідно з умовами договору добровільного страхування життя, укладеного відповідачкою з ПрАТ СТ «ПЗУ УКРАЇНА СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ», шляхом зарахування коштів на рахунок останньої, який відкритий в банку (п.1.9 договору).
Нанесенням власноручного підпису під договором відповідач: акцептувала оферту ПрАТ СТ «ПЗУ Україна Страхування Життя » та уклала Договір добровільного страхування життя для клієнтів банку, який згідно ст. 634 ЦК є «Договором приєднання» (п.2 договору); погодилась із тим, що договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, тарифи та паспорт споживчого кредиту є невід'ємними складовими договору та зобов'язалась їх виконувати (п.3.3 договору); акцептувала публічну пропозицію про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк», яка розміщена на офіційному веб-сайті Банку (п.3.1 договору).
Цього ж дня відповідач підписала паспорт споживчого кредиту, зміст якого узгоджується зі змістом договору.
Відповідно до пункту 1.7 договору: «Під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до додатку №1 як «Обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачується згідно діючих Тарифів Банку. Тарифи є невід'ємною частиною договору, та розміщені на веб-сайті Банку: https://ideabank.ua».
У п.4 додатку №1 «Паспорт споживчого кредиту» до договору зазначено, що плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,60% середньомісячно від початкової суми кредиту.
З довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z65.31488.008222972від 22.06.2021 вбачається, що заборгованість за договором станом на 06.06.2024 становить 154782,35 грн., з яких прострочений борг - 78577,72 грн., прострочені проценти- 27678,58 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту - 48526,05 грн. (а.с.26).
Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно п. 1.7 договору під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до Додатку №1 як «Обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачується згідно діючих Тарифів Банку. Тарифи є невід'ємною частиною договору, та розміщені на веб-сайті Банку: https://ideabank.ua».
У додатку №1 «Паспорт споживчого кредиту» до договору зазначено, що плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,60%, середньомісячно від початкової суми кредиту.
Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у ЗУ «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1,2,5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності ЗУ «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, ЗУ«Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч.1 ст. 1 та ч.2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
ЗУ «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Згідно ч.1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч.5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11, ч.5ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення п. 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11, ч.5ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року в справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року в справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22), які підтримала Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).
У свою чергу, суд не звернув увагу, що умови кредитного договору в частині встановлення щомісячної плати за обслуговування кредиту в розмірі 2,60% від початкової суми кредиту, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те що ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, яка за законом повинна надаватись безоплатно, а умови кредитного договору в частині встановлення щомісячної плати за обслуговування кредиту в розмірі 2,65% від початкової суми кредиту є нікчемними в силу закону. За вказаних обставин вимоги банку паро стягнення з ОСОБА_1 48526,05 грн у якості плати за обслуговування кредиту задоволенню не підлягають.
Щодо решти позовних вимог про стягнення тіла кредиту та відсотків, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості за вказаним договором, станом на 06.06.2024 заборгованість за тілом кредиту складає 78577,72 грн, за простроченими процентами - 27678,58 грн, а всього 106256, 3 грн, відповідач проти стягнення з неї тіла кредиту та нарахованих відсотків у апеляційній скарзі не заперечує, а тому вимоги позивача про стягнення в цій частині вимог є обґрунтованими та підлягають задоволенню .
Доводи апеляційної скарги про необхідність зменшення суми заборгованості на 15391,41 грн, які банк зарахував в рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту, не заслуговують на увагу.
Як вбачається з банківської виписки по рахунку ОСОБА_1 , сплачені нею кошти зараховувались банком як на погашення відсотків, так і на погашення тіла кредиту. Докази, що містять відомості про сплату нею саме суми 15391,41 грн, які банк зарахував в рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту, ОСОБА_1 суду не надавала і у матеріалах справи вони відсутні.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 22.06.2021 року №Z65.31488.008222972 станом на 06.06.2024 у розмірі 106256, 3 грн, з яких: 78577,72 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту та 27678,58 грн - за прострочені проценти.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.
Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Враховуючи невірну оцінку судом наявних у справі доказів щодо наведених у апеляційній скарзі обставин , недоведеності частини обставин, що мають значення для справи , які суд вважав встановленими та встановленою невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи щодо оспорюваних фактів , колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення - про відмову у стягненні плати за обслуговування кредиту і часткове задоволення позову в частині стягнення тіла кредиту і відсотків.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат відповідно до задоволеної частини позовних вимог, з відповідачки на користь АТ «Ідея Банк» підлягає стягненню 2078,68 грн за подання позовної заяви, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З врахуванням часткового задоволення апеляційної скарги з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1423,96 грн, пропорційно до розміру позовних вимог у задоволенні яких відмовлено.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» підлягає стягненню різниця судового збору 654,75 грн (2078,68 грн-1423,96грн).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 23 жовтня 2024 року скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором від 22.06.2021 року №Z65.31488.008222972 станом на 06.06.2024 у розмірі 106256, 3 грн, з яких: 78577,72 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту та 27678,58 грн - за простроченими процентами.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» 654,75 судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С.Г. Копаничук
судді: Л. О. Голота
В. П. Рибчинський