Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/636/25
провадження № 2-о/650/61/25
04 лютого 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого - судді Сікора О.О.,
за участю секретаря - Завістовської Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Великоолександрівський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,
Заявник звернувся до суду з вказаною заявою в якій просить встановити факт народження ОСОБА_2 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Скадовськ, Херсонська область, Україна. Мати ОСОБА_1 1998р.н., громадянка України, батько ОСОБА_3 1991р.н., громадянин України.
В обґрунтування вимог заяви вказано, що у заявника народилася дитина, а саме: ОСОБА_2 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Скадовськ, Херсонська область, Україна.
Отримати свідоцтво про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України. Встановлення факту народження дитини заявнику необхідне для реєстрації народження.
Сторони на судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені будь-які факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав фізичних осіб.
Відповідно до п. 7 ст. 315 ЦПК України суд вправі встановити факт народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ст. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" "Відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення". Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. За змістом частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законним представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Крім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ України в Інформаційному листі "Про окремі питання застосування Закону України від 4 лютого 2016 року № 990-УІІІ "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України", вих. №9- 1130/0/4-16 від 15.04.2016 в п. з "Щодо належних та допустимих доказів на підтвердження факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України" зазначив, "Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням зазначених положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів. Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд встановив, що ОСОБА_1 , мати, ОСОБА_2 яка народилася « ІНФОРМАЦІЯ_1 . в м. Скадовськ, про, що видано свідоцтво про народження № НОМЕР_1 .
Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), a також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Iiuycu and Оіїшт v. Ivlvldoua and Russia."), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого "намібійського винятку", який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.
Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території.
Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.
Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Кіпр проти Туреччини", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Таким чином необхідно застосувати названі загальні принципи «Намібійські винятки», сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як докази народження, оскільки можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
За вказаних обставин суд вважає, що вимоги заявника підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні на підставі, відомостей, що містяться у досліджених матеріалах справи в їх сукупності, було встановлено, що у заявника народилася дитина на території яка є тимчасово окупованою, в зв'язку з чим тимчасово окупаційна влада видала свідоцтво про народження та медичний документ свого зразка, запис щодо чого не може бути здійснений відділом державної реєстрації актів цивільного стану.
При цьому суд звертає увагу заявника та заінтересованої особи на позицію Верховного суду України, викладену в п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року, згідно з якою, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги відсутність з боку представника заінтересованої особи заперечень щодо змісту вимог заявника, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог останнього, а отже заява підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 12, 13, 209, 259, 263 - 265, 293, 315 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Великоолександрівський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт народження ОСОБА_2 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Скадовськ, Херсонська область, Україна. Мати ОСОБА_1 1998р.н., громадянка України, батько ОСОБА_3 1991р.н., громадянин України.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.О. Сікора