Справа № 588/2366/23
Провадження № 2/588/7/25
23 січня 2025 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю: секретаря судового засідання Гаврилович Я.Д., позивачки-відповідачки ОСОБА_1 , представниці позивачки-відповідачки ОСОБА_2 , відповідачки-позивачки ОСОБА_3 , представника відповідачки-позивачки ОСОБА_4 , представника відповідача ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування майна з незаконного володіння,
ОСОБА_1 у листопаді 2023 року звернулася до суду із указаним позовом, який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 та після його смерті відкрилася спадщина у виді рухомого і нерухомого майна, земельних ділянок, тимчасових споруд. До складу цього майна входить те, що було придбано померлим під час фактичних шлюбних відносин із нею, за її безпосередньої участі та із залученням коштів, які вона заробляла і направляла на спільний із ОСОБА_7 сімейний бюджет.
У встановлений законом строк вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка, з яким вона проживала однією сім'єю з 2016 року. Дану заяву нотаріус прийняла, але повідомила, що відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину надасть після спливу піврічного терміну, оскільки вона є спадкоємицею четвертої або п'ятої черги, а спадкодавець має двох дітей, які є спадкоємцями першої черги. Цими дітьми є відповідачі.
З дітьми померлого вона добре знайома, увесь час спільного проживання з ОСОБА_7 вони тісно спілкувалися, підтримували один одного до і після смерті чоловіка. Однак після поховання чоловіка постало питання про зміну черговості спадкування, але відповідачі згоди не надали.
Відносини між нею та померлим ОСОБА_8 зав'язалися ще на початку 2016 року, а з 01.06.2026 вони стали проживати разом як чоловік та дружина. Однак, маючи раніше невдалі офіційні шлюби, з реєстрацією відносин вони не поспішали. Разом вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, що складався переважно з її доходів, оскільки ОСОБА_7 не був працевлаштованим та постійного заробітку не мав. Вона отримувала постійний дохід, а також отримувала перекази на банківську картку від своїх дітей, які працюють за кордоном.
Незважаючи на реєстрацію місця проживання за різними адресами, вона разом із ОСОБА_7 проживали по АДРЕСА_1 , де і продовжує проживати по цей час.
Разом із чоловіком вони будували свій побут та особисті взаємини, притаманні подружжю, відпочивали і проводили час разом, подорожували, робили ремонти, покупки, відвідували родичів і знайомих, зокрема сестру померлого у м. Львів. Також відвідували її дітей, які сприймали ОСОБА_7 , як її чоловіка. Вона підтримувала ОСОБА_7 під час обстежень та операції у травні 2020 року, їздила з ним на обстеження та доглядала після оперативного втручання. Жоден із дітей не брав участі в його лікуванні і догляді. Так само ОСОБА_7 був із нею в лікарні під час її обстежень. Разом із нею відвідував її хворих батьків.
З червня 2016 року по 23.12.2020 вона з ОСОБА_7 проживала у незареєстрованому шлюбі.
З метою допомогти своїй дочці ОСОБА_3 та підтримати колишню дружину ОСОБА_9 , яка мала хронічну хворобу нирок та останнім часом була інвалідом 1 групи, потребувала сторонньої допомоги, ОСОБА_7 згодився на догляд останньої, але для цього потрібно було перебувати з нею у зареєстрованому шлюбі.
23.12.2020 ОСОБА_7 зареєстрував шлюб із ОСОБА_9 та перебував з нею у шлюбі до дня її смерті, до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У цей період ОСОБА_7 не припиняв із нею шлюбних відносин та вони разом здійснювали догляд за ОСОБА_9 .
Підтвердити шлюб між нею та ОСОБА_7 у період з 23.12.2020 по 02.04.2022 із позиції моралі та законодавства не можливо. Однак, вже з 03.04.2022 вони знов продовжили проживати по АДРЕСА_1 , без застережень. Таким чином у незареєстрованому шлюбі вони проживали однією сім'єю як чоловік та дружина з 01.06.2016 по ІНФОРМАЦІЯ_3 включно та у період з 03.04.2022 по день смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після смерті ОСОБА_7 вона здійснила його поховання та здійснює огляд за його могилою самостійно із залученням спеціалізованих служб. Також вона організувала поминальні обіди.
Під час спільного проживання однією сім'єю у період з червня 2016 року по 22.12.2020 включно та у період з 03.04.2022 по 21.07.2023 у неї та ОСОБА_7 було чимало спільних витрат. Зокрема, 16.06.2020 був придбаний автомобіль сірого кольору марки Volvo модель ХС60, легковий - загальний, тип - універсал - В, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , вартість якого станом на 17.10.2023 становила 677152,92 грн. Цей автомобіль вони придбали за 828000 грн спільних коштів, що також складались із її заробітної плати та допомоги її дітей. Оскільки вона не курує автомобілем, тому реєстрацію права власності було проведено на ОСОБА_7 . Наразі автомобіль перебуває у її користуванні, документи на автомобіль знаходяться у неї та вона оплачує страховку.
Також 19.10.2020 ними була придбана земельна ділянка площею 0,0633 га, кадастровий номер 5920388000:04:001:5338, для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . За спільною домовленістю право власності було зареєстровано на ОСОБА_7 .
Крім того, у 2017 році ними була встановлена тимчасова споруда № 67 для підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_3 площею 28,1 кв.м. Споруджували її самостійно господарським способом та у загальній сумі витратили 480000 грн. Однак паспорт прив'язки на дану споруду був виданий на ім'я ОСОБА_7 .
Посилаючись на вказані обставини позивачка - відповідачка просить суд:
1) встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , однією сім'єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу більше п'яти років, а саме з 01.06.2016 по ІНФОРМАЦІЯ_3 включно та з 03.04.2022 по час смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
2) визнати спільним майном подружжя земельну ділянку площею 0,0633 га, кадастровий номер 5920388000:04:001:5338, надану для індивідуального дачного будівництва, розташовану по АДРЕСА_2 , та автомобіль сірого кольору марки Volvo модель ХС60, легковий - загальний, тип - універсал - В, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ;
3) визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0633 га, кадастровий номер 5920388000:04:001:5338, надану для індивідуального дачного будівництва, розташовану по АДРЕСА_2 ;
4) виділити у власність ОСОБА_1 автомобіль сірого кольору марки Volvo модель ХС60, легковий - загальний, тип - універсал - В, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ;
5) змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , та надати ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , у першу чергу.
Ухвалою суду від 06.12.2023 було відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання.
21.12.2023 представник відповідача адвокат Борика О.О. подав до суду відзив на позов, у якому вказав, що відповідач ОСОБА_6 є рідним сином померлого ОСОБА_7 . Увесь час відповідачем підтримувались родинні відносини з померлим. Наведені в позовній заяві обставини не відповідають дійсності, оскільки позивачка не проживала постійно із померлим у АДРЕСА_1 , спільного побуту та спільного господарства вони не вели. Дійсно відповідачу відомо, що позивачка була знайома з померлим батьком ОСОБА_7 , іноді приходила до нього у гості вже після смерті його дружини ОСОБА_9 . Даний шлюб був добровільний, не був визнаний судом фіктивним.
Також представник відповідача зазначив, що чинним Сімейним кодексом і іншими законами не передбачено зупинення та поновлення періодів спільного проживання, тим паче додавання на власний розсуд періодів щоб отримати у сумі п'ять років.
Наведені позивачкою доводи про фінансовий стан померлого ОСОБА_7 не заслуговують на увагу, оскільки останній все життя працював, мав власний бізнес, здійснював підприємницьку діяльність, яку припинив 30.12.2016, мав у власності комерційну нерухомість, тому за життя мав власні накопичення. Крім того, ОСОБА_7 мав дохід від здачі в оренду земельних паїв близько 80000 грн на рік. Як співзасновник КП «Стелла» померлий ОСОБА_7 продав магазин по АДРЕСА_4 . На отримані гроші у м. Києві було придбано автомобіль Вольво.
Надані позивачкою документи про її фінансовий стан вказують про невисокі доходи, інформація про доходи позивачки починається з січня 2022 року, а за період 2016-2020 роки інформація відсутня.
Жодних доказів на підтвердження проведення ремонтних робіт, спільного відвідування родичів, спільного відпочинку і побуту, спільних покупок за спільної участі позивача до суду не було надано. Ведення спільного господарства по вул. Трикутній ніяким чином не підтверджено позивачкою, не надано фінансових документів по спільному утриманню майна.
Факт спільного відпочинку та святкування свят, а також періодичне проживання разом не вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Тому представник відповідача просить суд відмовити позивачці у задоволенні позову повністю та стягнути з неї понесені ОСОБА_6 судові витрати.
25.12.2023 представник відповідачки-позивачки адвокат Сумцов Є.С. подав відзив на позов, у якому зазначив, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів того, що вона з померлим постійно спільно проживали, мали спільний бюджет, харчування, мали спільні витрати на купівлю майна спільного користування, брали участь в утриманні житла, ремонті, тобто відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин з померлим не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Саме по собі існування стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є недостатнім для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Натомість, відомо, що ОСОБА_7 мав відносини з іншими жінками у спірний період, в який позивачка просить встановити факт проживання однією сім'єю. Зокрема, померлий мав відносини з ОСОБА_10 . Вказані обставини ставлять під сумнів обґрунтованість заявлених позивачкою вимог та наявність між нею та ОСОБА_7 відносин, які мали б ознаки сімейних у відповідності до статті 3 Сімейного кодексу України та чинного законодавства.
Також позивачка не надала жодних доказів, підтверджуючих обставини придбання спірного автомобіля саме за спільні кошти, у тому числі за рахунок наданої її дітьми допомоги, та в інтересах сім'ї.
Крім того, позивачка не надала доказів на підтвердження придбання земельної ділянки, які б вказували на спільне набуття цього майна та в інтересах сім'ї.
Не відповідають дійсності твердження позивачки щодо відсутності у померлого ОСОБА_7 доходів, які б могли бути джерелом для набуття у власність спірного майна. Так, ОСОБА_7 був засновником та директором Колективного підприємства «Компанія «Стелла» та мав відповідну частку у статутному капіталі підприємства, державна реєстрація якого не припинена. Також померлий мав за життя у власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Яблучненської сільської ради Великописарівського району Сумської області. Померлий здійснював активну підприємницьку діяльність та мав у особистій власності та на балансі підприємства рухоме та нерухоме майно, мав доходи з продажу нерухомості. Відтак, спірне нерухоме майно, на яке заявляє свої вимоги позивачка було набуте ОСОБА_7 в особисту власність і не може бути визнано спільною з ОСОБА_1 власністю як подружжя. Також позивачка не надала доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставами для зміни черговості одержання права на спадкування.
Тому представник відповідачки-позивачки просить суд відмовити у задоволенні позову повністю та стягнути з неї понесені ОСОБА_3 судові витрати.
Також, 25.12.2023 представник відповідачки-позивачки адвокат Сумцов Є.С. подав до суду в інтересах ОСОБА_3 зустрічний позов до ОСОБА_1 про витребування майна з незаконного володіння, мотивуючи вимоги тим, що вимоги первісного позову є недоведеними та необґрунтованими. Позивачка не надала жодних доказів, підтверджуючих обставини придбання спірного автомобіля саме за спільні кошти, у тому числі за рахунок наданої її дітьми допомоги, та в інтересах сім'ї. У позові позивачка стверджує, що здійснює користування автомобілем ОСОБА_7 , але не є спадкоємцем за законом на відміну від його дітей. Таким чином автомобіль належний по праву спадкоємцям за законом померлого ОСОБА_7 перебуває у незаконному володінні ОСОБА_1 .
Тому представник відповідачки-позивачки просить суд витребувати з незаконного володіння у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_6 автомобіль сірого кольору марки Volvo модель ХС60, легковий - загальний, тип-універсал -В, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Крім того, 25.12.2023 представник відповідачки-позивачки ОСОБА_4 подав до суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 27.12.2023 було частково задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову та накладено арешт, шляхом заборони відчуження та заборони передавати у користування іншим особам автомобіль марки Volvo модель ХС60, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
24.01.2024 представниця позивачки-відповідачки адвокат Ключенкова Х.В. подала відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_11 , у якій посилалася на аналогічні обставини, що були викладені у позові, а також вказала, що стосунки відповідача з батьком не були теплими та підтримувалися за безпосередньої участі позивачки, яка намагалася налагодити контакт родини з усіма дітьми чоловіка та вивести їх на рівень теплих родинних. Померлий підтримував досить формальний зв'язок із сином. Відповідач не так тісно і часто спілкувався із батьком, щоб робити висновки про терміни спільного проживання позивачки зі спадкодавцем. Шлюб із ОСОБА_9 містив ознаки фіктивності. Твердження відповідача про те, що позивачка була жінкою, яка час від часу приходила у гості, чи винаймала його як водія, є образливим для позивачки та відверто неправдиве. Тому представниця позивачки-відповідачки просить суд відхилити доводи відзиву та задовольнити позов.
Ухвалою суду від 24.01.2024 зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, задоволено клопотання представників сторін про виклик свідків та про витребування доказів.
07.02.2024 представниця позивачки-відповідачки адвокат Ключенкова Х.В. подала відзив на зустрічну позовну заяву у якому вказала, що спірний автомобіль був придбаний позивачкою разом із ОСОБА_7 , під час спільного проживання за спільні кошти в інтересах сім'ї. Спільний бюджет ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у переважній більшості складався з доходів позивачки-відповідачки, оскільки ОСОБА_7 не працював та не мав постійного заробітку. Таким чином автомобіль Volvo модель ХС60, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки яких є рівними, що дає позивачці право на володіння та користування цим майном. Спірний автомобіль не вибував з володіння спадкодавця поза волею останнього, адже ОСОБА_7 володів, розпоряджався та користувався даним майном з моменту його купівлі до самої смерті. Автомобіль не передавався третім особам й знаходився весь час у володінні померлого і позивачки. У зв'язку з наведеним, представниця позивачки-відповідачки просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 за зустрічним позовом до ОСОБА_12 у повному обсязі.
07.02.2024 представниця позивачки-відповідачки адвокат Ключенкова Х.В. подала відповідь на відзив представника ОСОБА_3 , у якому просила відхилити доводи відзиву та задовольнити позов ОСОБА_12 . Також, окрім обставин викладених у позові, представниця вказала, що ОСОБА_3 неодноразово була у гостях у родини під час їх спільного проживання та вже після поховання батька. Зустрічалася із донькою та знайомими позивачки на території подвір'я по АДРЕСА_1 , де позивачка вже лишалася сама після смерті ОСОБА_7 . При цих людях відповідачка визнавала її за господиню, пригощалася чаєм, кавою, питала про документи, речі і запевняла у своєму доброму відношенні при свідках. Факт проживання позивачки за даною адресою підтверджується актами обстеження доданими до позову. Позивачка мала ключі від приміщення, де проживала разом із померлим, зберігала там особисті речі, продукти. Відповідачка стверджує про тривалі стосунки померлого і ОСОБА_10 , на підтвердження яких було надано фото з відпочинку на природі, однак дані фото були зроблені задовго до сімейних відносин позивачки та померлого. При цьому, ні про що, окрім того, що ОСОБА_10 знайома з ОСОБА_7 і перетиналася із ним в одній компанії фото не свідчать. Квитанції про сплату ОСОБА_10 за електроенергію та за землю датовані 2014, 2015 роками, які не заявлені позивачкою як період спільного проживання з ОСОБА_7 . Позивачці не відомо достовірно про характер їх відносин у цей період. З яких причин ОСОБА_10 сплачувала по рахункам КП «Стелла» достеменно не відомо. Посилання відповідачів на ведення спільного господарства померлого з іншими жінками є безпідставним та таким, що суперечить здоровому розумінню родинних відносин і спільного життя. Позивачка перебувала разом із ОСОБА_7 в останній день його життя, викликала швидку допомогу, поліцію, отримала документ про смерть, звернулась до ритуальної служби та оплатила послуги поховання. ОСОБА_10 не брала участь у похованні, не була на поминальному обіді в день смерті та по 40 дням. З урахуванням всіх обставин спільного проживання, спільного бюджету, участі в утриманні, лікуванні, похованні позивачкою ОСОБА_7 та відсутністю аналогічної участі дітей у його житті, позивачка вважає за можливе мати право на авто і земельну ділянку та право на спадкування на рівні з дітьми. Вона сумлінно і беззаперечно виконувала свої подружні обов'язки і попри всі обставини лишалася з цим чоловіком та будувала свій побут і взаємовідносини з його оточенням. Відповідачами не надано доказів догляду за батьком та участі в його утриманні, у той час як позивачка надала підтвердні документи про відсутність стабільного доходу у померлого, що свідчить про її переважне утримання сім'ї, а отже і про правомірність вимог про зміну черговості спадкування.
Ухвалою суду від 13.02.2024 закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено до судового розгляду.
13.06.2024 представницею позивачки-відповідачки ОСОБА_2 була подана заява про відмову від частини позовних вимог, а саме про відмову від вимоги до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про зміну черговості одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_7 та надання ОСОБА_1 права на спадкування у першій черзі. Вказана відмова була прийнята судом та первісний позов залишено без розгляду у цій частині вимог.
12.12.2024 представником відповідача адвокатом Борикою О.О. було подано клопотання про стягнення судових витрат.
12.12.2024 представником відповідачки-позивачки ОСОБА_4 була подана заява про розподіл судових витрат.
22.01.2025 представниця позивачки-відповідачки ОСОБА_2 подала додаткові пояснення по справі, у яких крім обставин викладених у позові та відповіді на відзив зазначила про незгоду з показами свідка ОСОБА_13 та поясненнями відповідачки - позивачки ОСОБА_3 .
У судовому засіданні позивачка-відповідачка ОСОБА_1 та її представниця ОСОБА_2 заявлений позов підтримали, просили задовольнити позов, а зустрічний позов залишити без задоволення. Також представниця позивачки-відповідачки вказала, що відповідачка ОСОБА_3 намагається приховати інформацію про проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_7 однією сім'єю більше 5 років.
Відповідачка-позивачка ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечила проти вимог первісного позову та підтримала вимоги зустрічного позову. Також ОСОБА_3 пояснила, що її батько ОСОБА_7 та мати ОСОБА_9 мали гарні сімейні відносини, як збоку матері так і збоку батька. Вони разом завжди обідали, снідали та вечеряли. Мати проживала у батьковому будинку, як до шлюбу так і під час шлюбу, поважали один одного, їздили на відпочинок разом. У батька завжди було багато коханок. Вона знала цих жінок та спілкувалась з ними. Батько не казав, що хотів одружитися з коханкою. Вважає, що батько одружився з тим з ким хотів. Вона спілкувалась з батьком і вони були близькі. Кожного дня батько повертався додому на АДРЕСА_5 , туди де жила мати. Інколи батько залишався на ночівлю на роботі по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 спілкувалась з її матір'ю та відвідувала в лікарні. Скільки років вона знає ОСОБА_1 , не може сказати точно. Батько дуже любив гостей, на святах була присутня ОСОБА_1 просто як знайома, як і багато інших жінок, що приходили. Батько під час окупації нікуди не виїжджав. Коли окупація закінчилась, то він відвіз її матір до м. Суми. Чи їздив батько до Польщі їй невідомо. Можливо і їздив, оскільки у батька є донька ОСОБА_14 . У 2022 році батько з ОСОБА_1 забирали її з Німеччини.
Представник відповідачки-позивачки ОСОБА_4 у судовому засіданні також заперечив проти первісного позову, підтримав зустрічний позов та просив стягнути з ОСОБА_1 судові витрати. Також представник вказав, що стороною позивача не доведено, що майно було набуто за спільні кошти позивачки та ОСОБА_7 , їх спільного бюджету.
Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні вимоги первісного позову не визнав та зазначив, що стороною позивача не було доведено факт спільного проживання позивачки із ОСОБА_7 . Період спільного проживання розбито на два періоди, між якими померлий перебував у зареєстрованому шлюбі. Допитані у судовому засіданні свідки спростували факт того, що позивачка проживала із померлим. У померлого були доходи на підтвердження придбання автомобіля, а позивачка таких коштів не мала.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов'язані із сімейними та спадковими спорами, первісний позов не обґрунтований і підлягає задоволенню, а зустрічний позов обґрунтований і підлягає задоволенню виходячи з такого.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Тростянець Охтирського району Сумської області помер ОСОБА_7 , що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 25.07.2023 (а.с. 18 том 1).
До складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7 входить крім іншого майна також спірне майно, а саме: 1) земельна ділянка площею 0,0633 га, кадастровий номер 5920388000:04:001:5338, для індивідуального дачного будівництва, яка розташована по АДРЕСА_2 . Право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_7 набув на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2020; 2) транспортний засіб Volvo модель ХС60, легковий - загальний, тип - універсал - В, 2013 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 . Право власності на вказаний транспортний засіб ОСОБА_7 набув 16.06.2020 (а.с. 38-40, 70 том 1).
Згідно до повідомлення та Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 08.02.2024 за № 75753401, 75753385, наданих приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу Гребіник З.Д., після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , заведена спадкова справа 16.08.2023 за 38/2023. Заяви про прийняття спадщину подали: ІНФОРМАЦІЯ_7 донька померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ІНФОРМАЦІЯ_9 син померлого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заповіт від імені померлого не посвідчувався (а.с. 228-229а том 1).
Отже, судом установлено, що, окрім дітей померлого ОСОБА_7 , на його спадщину претендує позивачка ОСОБА_1 .
Спір між сторонами виник з приводу права власності на майно набутого, як стверджує позивачка, за час проживання нею однією сім'єю із ОСОБА_7 за спільні кошти.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження факту проживання однією сім'єю ОСОБА_15 із ОСОБА_7 та спільного придбання майна, стороною позивача за первісним позовом було надано наступні докази:
копії закордонних паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_7 із відмітками про виїзди за кордон (а.с. 13-16 том 1);
відомості Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_7 , згідно якої у 2016 році та з січня 2019 року по серпень 2019 року відсутні відомості про страхові внески останнього (а.с. 22-25 том 1);
відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно до яких 30.12.2016 було зареєстровано припинення підприємницької діяльності ОСОБА_7 (а.с. 26 том 1);
копію трудової книжки ОСОБА_7 у якій відсутні записи його трудової діяльності у період після 29.12.2005 (а.с. 27-31 том 1);
виписки по рахунку ОСОБА_1 відкритому в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 15.06.2023 по 04.10.2023 згідно яких щомісячно відбувалося зарахування коштів на рахунок (а.с. 32, 33 том 1);
довідку видану виконавчим комітетом Тростянецької міської ради від 23.08.2023 за № 2308/2 про те, що ОСОБА_1 з 20.11.2020 по теперішній час працює в Тростянецькій міській раді на посаді старости сіл Мартинівка, Артемо-Растівка Тростянецької територіальної громади (а.с. 34 том 1);
копію трудової книжки ОСОБА_1 у якій міститься запис від 02.08.2016 про призначення її на посаду начальника відділу культури Тростянецької РДА (а.с. 35 том 1);
- акт обстеження по розгляду заяви щодо встановлення місця проживання від 19.09.2023, відповідно до якого, комісією у складі працівників виконавчого комітету Тростянецької міської ради було встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 36 том 1);
- акт обстеження по розгляду заяви щодо встановлення місця проживання від 21.09.2023, відповідно до якого, комісією у складі працівників виконавчого комітету Тростянецької міської ради було встановлено, що ОСОБА_1 проживала спільно з ОСОБА_7 до моменту його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 37 том 1);
- довідку видану Тростянецькою районною філією Сумського ОЦЗ від 09.12.2021 за № 1132 про те, що ОСОБА_7 не зареєстрований як безробітній (а.с. 42 том 1);
- довідку видану Охтирським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Сумській області від 09.12.2021 за № 22/016-08-04 про те, що ОСОБА_7 , не перебуває на обліку в Охтирському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Сумській області як потерпілий на виробництві від нещасного випадку (а.с. 43 том 1);
- довідку видану УСЗН Охтирської РДА від 09.12.2021 за № 2857 про те, що ОСОБА_7 , не перебуває на обліку у відділ з питань призначення державних соціальних допомог як отримувач допомоги і не отримує ніяких видів державних соціальних допомог і компенсацій (а.с. 44 том 1);
- медичні документи (амбулаторні картки, виписки із медичної картки та історії хвороби, результати комп'ютерного обстеження), згідно яких ОСОБА_7 мав шлунково-кишкові захворювання, перебував на лікуванні у хірургічному відділенні у травні, червні 2020 року (а.с. 45-50 том 1);
- договір-замовлення №2612 від 24.07.2023 на організацію та проведення поховання, замовником у якому значиться ОСОБА_1 , а також квитанцію про оплату послуг поховання на суму 44 грн (а.с. 51-52 том 1);
- квитанцію від 05.10.2023 про сплату ОСОБА_1 коштів у розмірі 145 грн за прибирання могили ОСОБА_7 (а.с. 53 том 1);
- довідку видану ПП «Коррунд» про те, що ОСОБА_1 . 22.07.2023 поховала ОСОБА_7 та замовила у ПП «Коррунд» повний перелік ритуальних послуг на суму 20630 грн (а.с. 54 том 1);
- паспорт прив'язки групи тимчасових споруд № 26 замовником якого є ОСОБА_7 (а.с. 55-56 том 1);
- повідомлення виконавчого комітету Тростянецької міської ради від 24.05.2017 про відповідність намірів щодо місця розташування тимчасових споруд Комплексній схемі розміщення тимчасових споруд на території міста Тростянець (а.с. 59 том 1);
- схему розміщення тимчасової споруди ( а.с. 60-65 том 1);
- поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків страхувальником за яким є ОСОБА_7 , а забезпечений транспортний засіб - Volvo модель ХС60, номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 71-72 том 1);
- договір на постачання електричної енергії №231255 від 26.06.2018, укладений між Філією «Тростянецький РЕМ» та ОСОБА_7 (а.с. 74-78 том 1);
- квитанцію на оплату за електричну енергію на платника ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 79 том 1);
- скрін-шоти сервісу «Приват24», щодо оплати ОСОБА_1 за послуги інтернету, які надавались у вересні 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 80, 81 том 1);
- довідку видану КНП Сумської обласної ради «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 15.01.2024 за № 01-56/6/4б згідно якої 21.07.2023 о 13 год. 43 хв. надійшло звернення про виклик бригади екстреної (швидкої) допомоги до ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 . Заявниця яка здійснила виклик представилася цивільною дружиною потерпілого (а.с. 198 том 1).
Також за клопотанням сторони позивача за первісним позовом у судовому засіданні були допитані свідки.
Зокрема свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона знає ОСОБА_17 та знала ОСОБА_18 , який помер у 2023 році, була у них у гостях 3-4 рази, вони жили поряд на АДРЕСА_1 . Там є кімната, де можна поспати, сан-вузол, кухня. Коли вона з ними спілкувалася, то вважала їх за пару. Приблизно 7 років вони були разом. Вона бачила їх кожного ранку, як вони їхали з вул. Трикутна в м. Тростянець та зустрічала їх увечері. Відстань від її будинку до будинку, де жила ОСОБА_17 з ОСОБА_19 складає 40 метрів. Приблизно 3-4 роки вона бачила, як вони їздили з вул. Трикутної на роботу. Під час окупації м. Тростянець вони проживали разом та разом виїжджали в інший населений пункт. Коли ОСОБА_7 лежав у лікарні, то ОСОБА_17 доглядала за ним. Вони вели свій спільний побут. Вона бачила близько 10 разів як вони разом скуповувались. Зі слів ОСОБА_17 їй відомо, що дочка ОСОБА_20 давала кошти на придбання автомобіля. Близько 5 разів ОСОБА_21 та ОСОБА_20 їздили відпочивати разом. ОСОБА_10 та ОСОБА_22 вона не бачила. Чи робили разом ОСОБА_21 та ОСОБА_20 ремонт їй невідомо. Поховання ОСОБА_18 було проведено з вул. Трикутна, 31. Організацією поховання займалась ОСОБА_17 .
Свідок ОСОБА_15 пояснив, що ОСОБА_17 проживала разом із ОСОБА_23 у АДРЕСА_1 із 2015-2016 років до дня смерті останнього. Він був у них у гостях не один раз, святкували разом дні народження. Коли ОСОБА_7 робили операцію, то ОСОБА_17 разом із сином приїжджала в м. Суми по кров і він показував де знаходиться станція переливання крові. Також вони разом відпочивали у ОСОБА_24 у 2019-2021 роках. До того як вони придбали автомобіль Вольво, то він придбав у сина ОСОБА_20 автомобіль ОСОБА_25 , та ОСОБА_20 дала ці гроші на придбання автомобіля Вольво. У 2020 чи 2021 році ОСОБА_20 з ОСОБА_21 приїжджали до них 1 числа на Новий Рік. Між ними були відносини як у чоловіка та дружини. Кожного разу, коли він приїжджав по роботі у м. Тростянець, то заїжджав до ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Це було майже кожного місяця. Будинок по АДРЕСА_1 був як однокімнатна квартира. Разом ними був придбаний автомобіль Вольво та земельна ділянка у с. Климентове. Чи були у ОСОБА_18 інші жінки йому невідомо. Коли він заїжджав до них, та якщо вони не були на роботі, то були у двох вдома. Інну ОСОБА_26 він знає. Чи була дружина у ОСОБА_18 йому невідомо. Земельну ділянку біля річки Ворскла купляв ОСОБА_7 . Гроші за автомобіль Фольксваген він віддав ОСОБА_20 . ОСОБА_27 ОСОБА_21 говорив, що мав намір купити автомобіль Вольво, та що гроші дасть йому ОСОБА_20 .
Свідок ОСОБА_28 пояснила, що вона знає позивачку із дитячого садка. ОСОБА_7 знає, оскільки той водив до дитячого садка дитину, а ближче познайомилася з ним, коли вони були парою із ОСОБА_17 , близько 10 років. Вони почали проживати разом з 2015-2016 років. Коли вони скуповувалися в магазині, то везли в той будинок де проживали разом. Побутові речі у будинок теж придбавала ОСОБА_20 . Вони їздили разом на відпочинок у с. Климентове, с. Зарічне, у Нескучне. Також ОСОБА_21 та ОСОБА_20 разом приїжджали до неї на день народження та весілля дитини. Коли ОСОБА_21 лежав у лікарні, то ОСОБА_20 доглядала за ним, придбавала кров для нього. Їй нічого не відомо про стосунку ОСОБА_21 з іншими жінками. ОСОБА_21 хотів жити разом з ОСОБА_20 та вони шукали будинок, щоб придбати. Їй відомо, що ОСОБА_21 та ОСОБА_20 придбали земельну ділянку у с. Климентове. Коли ОСОБА_21 зробив ремонт у будинку по АДРЕСА_1 , то він з ОСОБА_20 стали там жити разом. Там була пилорама. При ній ОСОБА_20 оплачувала покупки. Їй відомо, що донька ОСОБА_20 , з ОСОБА_29 , передала генератор. Усе що в середині будинку, то це завезла ОСОБА_20 . Спочатку ОСОБА_21 та ОСОБА_20 зустрічалися та жили окремо, а коли ОСОБА_21 зробив ремонт, то стали жити разом. Одразу коли ОСОБА_20 переїхала жити до ОСОБА_21 , то перевезла холодильник, тумбу під телевізор, кавоварку, каструлі, тарілки, одіяло та подушки. Донька ОСОБА_20 переслала газонокосарку. ОСОБА_20 придбала садові крісла, мангал. ОСОБА_7 одружився другий раз з ОСОБА_30 для того, щоб отримувати опікунську допомогу. Це був фіктивний шлюб. ОСОБА_10 вона знає, але її не бачила на АДРЕСА_1 . Коли помер ОСОБА_21 , то їй зателефонувала мати ОСОБА_20 та повідомила про це. Похованням займалась ОСОБА_20 , замовляла гроб, домовлялась про поховання.
На спростування доводів позивачки, за клопотанням сторони відповідача за первісним позовом також були допитані свідки.
Так, свідок ОСОБА_10 пояснила, що з 2003 року вона перебувала у тісних сімейних стосунках з ОСОБА_7 , без реєстрації шлюбу. 29.12.2022 вона з ОСОБА_7 їздили у м. Суми, потім пішли до спільних друзів та після цього посварилися та припинили стосунки. Вони проживали разом у нього по АДРЕСА_1 . Також з весни до осені вони проживали у неї по АДРЕСА_6 . Разом вони їздили на відпочинок у м. Бердянськ у 2010, 2017 та 2018 роках. Також разом вони відпочивали у с. Климентове, проводили час із друзями. Їхні стосунки були відкриті. Вони спілкувалися із ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , разом відпочивали з палатками. Під час окупації м. Тростянець ОСОБА_7 виїжджав у м. Львів та приїхав до неї 01.04.2022 після деокупації. Після цього ОСОБА_7 став проживати разом з нею. 01.05.2022 на поминальну неділю вони їздили разом на кладовище та після цього поїхали до ОСОБА_7 на АДРЕСА_1 . Там до них приєдналась ще одна пара та вони провели поминальний обід. Коли вона приїхала до ОСОБА_7 , то не побачила жодних особистих речей іншої жінки. Після смерті ОСОБА_7 , вона стала дізнаватися, що у нього були інші жінки. Коли вони жили разом, то вона допомагала ОСОБА_7 по роботі, задавала звіти, проводила деякі фінансові операції. У 2020-2021 роках ОСОБА_7 продав свій магазин про вул. Шевченка у м. Тростянець за 20000 доларів США та придбав автомобіль Вольво. Також у ОСОБА_7 було торгівельне приміщення по вул. Набережна у м. Тростянець та земельна ділянка у с. Климентове. Крім того, була пилорама по АДРЕСА_1 . Це офісне приміщення, куди приходили клієнти. Там усе разом, і санвузол, і спальня, і офіс. Спочатку вони жили у маленькому приміщенні, а потім вона запропонувала зробити окреме приміщення з колишньої прохідної. У 2015 році було переобладнало прохідну в офіс. ОСОБА_7 продавав пиломатеріали. Коли вони жили разом, то ОСОБА_7 дарував їй подарунки та давав гроші на потреби. Коли він приїжджав до неї, то допомагав по господарству. Вона також приїжджала до нього, готувала їсти, прала речі. Вона вела всі його фінансові справи. Також вона придбавала речі для ОСОБА_7 . Коли працювали будівельники, то вона прибирала, підшукувала робітників для ремонту. Із ОСОБА_36 вона була знайома, це дружина ОСОБА_7 з якою він жив 11 років та розлучилися. Потім вона захворіла та переїхала до ОСОБА_3 . Через деякий час ОСОБА_7 знову одружився із ОСОБА_36 . Вона спокійно віднеслась до цього, оскільки це був фіктивний шлюб, так як по догляду отримувались кошти. Ці кошти забирала ОСОБА_37 . З ОСОБА_17 вона особисто не знайома та їй нічого не відомо про її стосунки з ОСОБА_7 . Коли почалось повномасштабне вторгнення РФ, то між ними не було зв'язку. ОСОБА_7 виїжджав із ОСОБА_36 . Їй відомо, що ОСОБА_7 їздив у Польщу, так як там у нього є донька, яку він забрав. На весіллі у дочки ОСОБА_14 вона не була присутня. До дочки ОСОБА_38 вона ходила на весілля. Свої дні народження вона святкувала на вул. Трикутна. Останній день народження, у 2022 році, вони святкували разом із ОСОБА_39 та ОСОБА_40 на АДРЕСА_4 . Похованням ОСОБА_7 займалась ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_41 пояснила, що вона знає ОСОБА_10 та 12 років знає ОСОБА_7 . З ОСОБА_42 вони подруги. ОСОБА_7 це коханий чоловік ОСОБА_43 . У них були стосунки близько 10 років, він був коханцем ОСОБА_43 . Він приїздив до неї додому, їздили разом у м. Суми, с. Климентове. З 2012 року і по день смерті між ними зберігались стосунки. 29 грудня 2022 року вони були разом у ОСОБА_44 , у гостях, та ОСОБА_7 був разом з ОСОБА_10 . Про інші відносини з ОСОБА_17 він не говорив нічого. ОСОБА_7 проживав по АДРЕСА_1 в старому приміщенні «бойні». Вона їздила туди в гості до ОСОБА_7 . Чужих речей там не було. У ОСОБА_18 була лісопильна. Також він продав магазин та купив машину ОСОБА_45 . Придбання машини вони святкували. Із ОСОБА_36 одружився другий раз ОСОБА_7 , оскільки їй потрібно було допомагати, доглядав за нею, придбавав продукти, ліки. ОСОБА_37 проживала в будинку ОСОБА_7 на АДРЕСА_4 . У нього було багато жінок, він усіх любив. У 2016 році ОСОБА_10 та ОСОБА_7 разом їздили на море у Крим. Також він дарував їй подарунки. ОСОБА_10 піклувалась про ОСОБА_7 , допомагала йому. ОСОБА_10 та ОСОБА_7 проживали разом на АДРЕСА_1 , а також на дачі протягом 10 років з 2012 року. На похорони вона не прийшла, бо там була ОСОБА_1 . Спільного бюджету у ОСОБА_10 та ОСОБА_7 не було.
Крім того, представником відповідачки-позивачки ОСОБА_3 адвокатом Сумцовим Є.С. разом з відзивом було надано світлини спільного відпочинку ОСОБА_7 з ОСОБА_10 (а.с. 144-146).
Також представниками відповідачів було надано копії платіжних квитанцій про сплату ОСОБА_10 від імені ОСОБА_7 коштів за електроенергію та орендної плати з юридичних осіб по КП «Стелла» ( а.с. 108-109, 122-143).
Конституцією України передбачено як захист права власності.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, провадження № 14-130цс19, звернуто увагу на те, що відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Подібні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20).
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно із частиною 4 статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21) та інших.
Також у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20 містяться висновки про те, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання коштів, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
Надаючи оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши докази в сукупності, суд вважає, що позивачкою - відповідачкою не доведено, поза розумним сумнівом, належними, допустимими та достатніми доказами факту її спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки з померлим ОСОБА_7 , ведення спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, подружніх взаємних прав та обов'язків, а також інших обставин які вказують на наявність між нею та померлим ОСОБА_7 , відносин притаманних подружжю у період з 01.06.2016 по 22.12.2020 та з 03.04.2022 по 21.07.2023.
Сукупність досліджених доказів дає підстави для висновку про наявність між позивачкою та померлим ОСОБА_7 певних відносин, але вони не були такими, що притаманні чоловіку та жінці.
Крім того, як установлено судом, померлий ОСОБА_7 мав відносини з іншими жінками у період за який позивачка просить встановити факт проживання однією сім'єю, зокрема з ОСОБА_10 , що остання підтвердила у судовому засіданні.
Таким чином, за відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України, вважати спірну земельну ділянку та спірний автомобіль такими, що належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , як чоловіку та жінці, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою.
Відтак, позовні вимоги позивачки-відповідачки не підлягають задоволенню повністю.
Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування майна з незаконного володіння суд зазначає таке.
Згідно ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Отже, аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття.
Як установлено судом, спадкоємці за законом першої черги ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у встановлений законом строк прийняли спадщину після смерті батька ОСОБА_7 . Відтак саме їм належить спадщина після смерті ОСОБА_7 .
Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Таким чином, оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, передбачене статтею 387 ЦК України, переходить до спадкоємців власника.
Зважаючи на те, що спірний автомобіль за життя належав на праві власності ОСОБА_7 , а після його смерті належить по праву його спадкоємцям за законом, перебуває у незаконному володінні ОСОБА_1 , суд погоджується із доводами сторони позивача за зустрічним позовом та вважає за необхідне витребувати даний автомобіль з незаконного володіння на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
Таким чином зустрічний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні первісного позову відмовлено, тому понесені позивачкою-відповідачкою судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Разом з тим, зважаючи на повне задоволення зустрічного позову, витрати відповідачки-позивачки на оплату судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову мають бути стягнуті з ОСОБА_1 повністю у сумі 1610,40 грн.
Вирішуючи питання про відшкодування понесених сторонами судових витрати на професійну правничу допомогу, зокрема відповідачкою-позивачкою ОСОБА_3 у розмірі 15000 грн та відповідачем ОСОБА_6 у розмірі 13000 грн суд враховує таке.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідачки-позивачки ОСОБА_3 у обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав: ордер на надання правової допомоги адвокатом Сумцовим Є.С. від 25.12.2023; договір про надання правової допомоги від 11.12.2023; акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 11.12.2024; квитанцію від 11.12.2024 про сплату Яковенко М.В. коштів у розмірі 15000 грн за надану професійну правничу допомогу (а.с. 165 том 1; а.с. 56-60 том 2).
Указані докази підтверджують факт понесення ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір у сумі 15000 грн.
Представник відповідача Яковенка А.В. у обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав: ордер на надання правової допомоги адвокатом Борикою О.О. від 14.12.2023; договір про надання правової допомоги від 14.12.2023; акт наданих послуг від 12.12.2024; розрахункову квитанцію серії АААБ № 26 від 12.12.2024 про сплату Яковенком А.В. коштів у розмірі 13000 грн за надану правничу допомогу (а.с. 110 том 1; а.с. 49-53 том 2).
Указані докази підтверджують факт понесення ОСОБА_6 витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір у сумі 13000 грн.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Дослідивши надані представником відповідачки-позивачки ОСОБА_3 докази понесених витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним зважаючи на те, що до цих витрат включено вартість підготовки заяви про розподіл судових витрат у розмірі 1500 грн.
Заява про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 02.02.2024 по справі №910/9714/22.
Отже витрати відповідачки-позивачки ОСОБА_3 на правничу допомогу суд вважає за необхідне зменшити до суми 13500 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.
Дослідивши надані представником відповідача докази понесених витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що заявлений розмір є співмірним зі складністю справи та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Таким чином, оскільки первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов підлягає задоволенню, тому з позивачки-відповідачки на користь відповідачки-позивачки та відповідача підлягають стягненню понесені ними витрати на професійну правничу допомогу у зазначених вище розмірах.
Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності подружжя - відмовити повністю.
Зустрічний позов ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про витребування майна з незаконного володіння - задовольнити повністю.
Витребувати з незаконного володіння у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_6 автомобіль марки Volvo модель ХС60, легковий - загальний, тип-універсал -В, 2013 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 1610 (одну тисячу шістсот десять) грн 40 коп., а також на відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 13500 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 кошти на відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 13000 (тринадцять тисяч) грн.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивачка-відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідачка-позивачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
відповідач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повне рішення суду складено 03.02.2025.
Суддя О. О. Огієнко