Справа №591/9823/24
Провадження № 4-с/591/46/24
29 січня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.
при секретарі - Устименко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції -
встановив:
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову Зарічного відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення штрафу з боржника в сумі 165534 грн. 98 коп.. Свої вимоги мотивує тим, що він виконував свої обов'язки, сплачував аліменти по можливості не повною сумою, не ухилявся від сплати аліментів, враховуючи поважність цих обставин, що зараз він проходить військову службу, його матеріальне становище стабільне, наявні підстави для скасування постанови від 17.09.2024 року про накладення на скаржника штрафу в межах виконавчого провадження №58582958.
Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення скарги, оскільки вважає постанову від 17.09.2024 року про накладення на скаржника штрафу законною.
Сторони про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, до суду не з'явилися.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Пулинець Б.А.надав суду заяву про слухання справи у його відсутність та відсутність скаржника.
Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Зарічного відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження АСВП №58582958 з примусового виконання судового наказу №591/1241/18 від 04.03.2019 року, виданого Зарічним районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , який проживає зі стягувачем, у розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
15 березня 2019 року державним виконавцем Калусенко А.І., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
15 червня 2020 року за вх. №26426 на адресу Відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява від стягувача про отримання аліментів в повному обсязі за період з 01.08.2018 по 01.03.2019 року.
20 червня 2023 року державним виконавцем було винесено постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено до військової частини НОМЕР_1 .
Як зазначає представник Зарічного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у відзиві від 22.11.2024 року “Після винесення постанови до Відділу утримані кошти в рахунок аліментів від ВЧ НОМЕР_1 не надходили, однак ОСОБА_1 на депозитний рахунок Відділу частково сплачувались кошти по аліментам за період 01.05.2023 по 01.10.2024 року.»
17 вересня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 165534 грн. 98 коп.
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 17.09.2024 року також вбачається, що ОСОБА_1 частково сплачував аліменти в період з 04.03.2019 роки по 01.07.2024 року.
18.09.2024 року та 25.09.2024 року, державним виконавцем, було винесено постанови про виправлення помилки у процесуальному документі, а саме змінити розмір штрафу з 165534.98 грн. на 161282 грн..
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі Закон № 1404-VІІІ).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 ст. 13 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 ст. 71 Закону №1404-VIII передбачено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Відповідно до ч. 3 цієї статті визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03 липня 2018 року (далі Закон №2475-VIII) статтю 71 Закону №1404-VIII доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту: "14. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу".
Крім того, Законом №2475-VIII ч. 4 ст. 11 Закону № 1404-VIII викладено в наступній редакції: "Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання".
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" набрав чинності 28 серпня 2018 року.
Пунктом 8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону. Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу I цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Водночас, у постанові від 24 листопада 2020 року по справі №620/517/20 щодо подібних спірних правовідносин Верховний Суд дійшов висновків, що не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акту щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акту в часі). Нормами Закону № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, посилено відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів, зокрема, запроваджено нарахування штрафів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за рік (20% від суми несплачених аліментів), за два роки (30% від суми несплачених аліментів), за три роки (50% від суми несплачених аліментів). При цьому положення частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за певну кількість років. Тобто зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення. Тож дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до позивача. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови про накладення штрафу та її розмір, який впливає на визначення суми штрафу. Згідно пояснювальної записки до законопроекту цього закону, метою законопроекту є, зокрема, створення економічних передумов для подальшого вдосконалення механізму забезпечення конституційного права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей у випадках, якщо батьки не дійшли згоди щодо способу утримання дітей і такий спосіб утримання дітей вирішується судом.
Матеріалами справи підтверджується, довідками про офіційну роботу скаржника, але розмір аліментів в цей період нараховується середній статистичний по місту.
Статтею 71 Закону України №1404-VIII встановлений порядок стягнення аліментів та вказано, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Згідно з ч.3 ст.71 Закону визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Частиною 4 ст. 71 КАС України визначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до ч.1 цієї статті. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження. Відповідно до ч.8 ст.71 Закону України №1404-VIII спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. 28.08. 2018 року набрав чинності Закон №2475- VIII від 03.07.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яким доповнено ст.71 Закону № №1404-VIII частиною 14 наступного змісту: За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Частиною 4 ст. 71 Закону України №1404-VIII встановлені випадки направлення розрахунку заборгованості із сплати аліментів стягувача і боржника, в якому відсутня така підстава, як застосування штрафу до боржника у відповідності до ч.14 ст.71 Закону України №1404-VIII. Проте ст.2 Закону України №1404-VIII визначені засади виконавчого провадження, серед яких: - верховенства права; - законність; - гласність та відкритість виконавчого провадження; - забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців. Крім того, згідно з ч.2 ст. 2. КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Суд вважає, що державним виконавцем не дотримано вказаних принципів, оскільки розрахунок заборгованості по аліментам є видом рішення державного виконавця, проте розрахунок заборгованості здійснений державним виконавцем без урахування сплачених аліментів із заробітної плати. Відповідно порушено права скаржника на участь у процесі прийняття рішення, порушено його право на оскарження вказаного рішення, від законності та правомірності якого залежить розмір накладеного на нього штрафу. Частиною 8 ст.71 Закону України №1404-VIII встановлено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2021 року по справі N2-751/2007 (провадження N61-15422св20) дійшов правового висновку, згідно з яким у вказаній категорії справ сторона виконавчого провадження вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця у порядку контролю за виконанням судового рішення, то такий спір може розглядатися у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що передбачений розділом VII ЦПК України, або пред'явити позов на загальних підставах, що узгоджується з пунктом 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6. Скаржник був позбавлений права оскаржити розрахунок заборгованості.
При цьому представник Зарічного відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у відзиві, не спростував твердження скаржника про часткову сплату ним аліментів.
Оскільки судом встановлено, що скаржником не було допущено злісного невиконання своїх обов'язків, тобто, що він зовсім не сплачував аліменти, але по можливості кошти сплачувались не повною сумою, враховуючи поважність цих обставин, що зараз він приймає участь у бойових діях з метою захисту Батьківщини, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови від 17.09.2024 року про накладення на скаржника штрафу в межах виконавчого провадження №58582958.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення скарги шляхом скасування постанови від 17 вересня 2024 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 ..
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 260, 353, 447-451 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - задовольнити.
Скасувати постанову державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17 вересня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 165534 грн. 98 коп. в межах виконавчого провадження №58582958 за судовим наказом №591/1241/18 від 04 березня 2019 року, виданим Зарічним районним судом м. Суми.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали виготовлено 03 лютого 2025 року.
СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО