Провадження № 2-з/679/2/2025
Справа № 679/1474/23
31 січня 2025 року місто Нетішин
Суддя Нетішинського міського суду Хмельницької області Грибанова Л.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - первісної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про поділ майна подружжя, -
встановив:
30 січня 2025 року до Нетішинського міського суду надійшла заява ОСОБА_1 - про забезпечення позову - первісної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про поділ майна подружжя.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 зазначено:
позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 в період часу з грудня 2008 року до серпня 2021 року проживали спільно однією сім'єю у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Нетішинського міського суду від 09 серпня 2021 року, яке набрало законної сили 09 вересня 2021 року,
за час спільного проживання подружжям набуто майно, зокрема, грошові кошти, які внесено на розрахункові рахунки, відкриті на ім'я відповідача ОСОБА_2 , а також, готівкові кошти (іноземнуавалюта), в розмірі 50000 доларів США, відповідно, позивач ОСОБА_1 має право на 1/2 частину грошових коштів на розрахункових рахунках на ім'я відповідача ОСОБА_2 та готівкових коштів,
за інформацією щодо наявності та розміру вкладів вбачається, що:
1. Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»:
Депозит: Договір SAMDNWFD0072915045300 (Рахунок 02625600237323 від 12 грудня 2020 року) - знято 13 червня 2021 року кошти на суму 115000 гривень;
Депозит: Договір SAMDNWFD0072965041801 (Рахунок НОМЕР_1 від 08 лютого 2021 року) - знято 09 червня 2021 року кошти на суму 25295 гривень 56 копійок;
Депозит: Договір SAMDNWFD00072984026801 (Рахунок 26308899309800 від 02 березня 2021 року) - знято 03 червня 2021 року кошти на суму - 40323 гривні;
Картка №5168742732730720, сума коштів на 01 червня 2021 року - 100767 гривень 31 копійка;
Картка №5168742240300784 від 22 грудня 2020 року, знято 03 червня 2021 року кошти на суму 495 Євро.
2.Акціонерне товариство «Універсал Банк»:
Додаток 8: Договір № 90.30.0000766625 від 03 грудня 2020 року (Депозитний рахунок № НОМЕР_2 ) - знято кошти 06 вересня 2021 року у сумі 14913 гривень 34 копійки;
Сума коштів на момент припинення шлюбу 09 серпня 2021 року - 14807 гривень 06 копійок;
Додаток 10: Договір № 90.30.0000769701 від 05 грудня 2020 року (Депозитний рахунок № НОМЕР_3 ) - знято кошти 06 грудня 2021 року у сумі 31115 гривень 93 копійки;
Сума коштів на момент припинення шлюбу 09 серпня 2021 року - 21780 гривень;
Додаток 12: Договір № 90.30.0000913581 від 19 лютого 2021 року (Депозитний рахунок № НОМЕР_4 ) - знято кошти 20 серпня 2021 року у сумі - 43704 гривні 42 копійки;
Сума коштів на момент припинення шлюбу 09 серпня 2021 року - 43122 гривні 45 копійок;
Загальна сума коштів: у валюті Гривня - 361095 гривень 38 копійок; у валюті Євро - 495 Євро,
1/2 коштів становить: у валюті Гривня - 180547 гривень 69 копійок; у валюті Євро - 247,5 Євро.
з наданої інформації вбачається, що в період з 01 червня 2021 року до 09 серпня 2021 року відповідач ОСОБА_2 розпорядився вкладами в банківських установах без погодження з позивачем ОСОБА_1 , після фактичного припинення шлюбних відносин, при цьому, відповідач ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві зазначає про припинення шлюбних відносин в травні 2021 року,
і, у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 розпорядився вкладами без погодження позивачем ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати 1/2 частину вкладів в грошовому вираженні, а саме: у валюті гривня - 180547 гривень 69 копійок, у валюті Євро - 247,5 Євро, що по курсу НБУ (43,92 за євро) становить 10870 гривень 20 копійок, а всього, - 191417 гривень 89 копійок.
окрім того, відповідач ОСОБА_2 повинен сплатити позивачу ОСОБА_1 1/2 частину готівкових коштів (валюти) в розмірі 25000 доларів США, що по курсу НБУ, становить 1048000 гривень, а всього: 1239717 гривень 89 копійок.
що і слугувало підставою для звернення до суду з заявою про забезпечення позову, згідно ст.ст. 149-157 ЦПК України, шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно відповідача ОСОБА_2 , зокрема, на вклади в банківських установах, готівкові кошти в розмірі 25000 доларів США.
У судове засідання сторони не викликались, у відповідності до приписів ст.153 ч.1 ЦПК України, згідно яких - заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з її надходження без повідомлення учасників справи.
Так, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси - у спосіб, визначений законом, дотримуючись завдань та основних засад цивільного судочинства, якими є - справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, і судовий захист - є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників судового процесу.
Під час здійснення судочинства національні суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод №ETS N 005 від 04 листопада 1950 року та практику Європейського суду з прав людини - як джерело права.
Крім того, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах ВС (ст.263 ч.4 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст.4 ЦПК України), що, окрім того, закріплено у ст.16 ЦК України, за приписами якої - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених ЦПК України випадках, і учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору - на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, при цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, при цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог - є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.
У ст.2 ч.3 п.5 ЦПК України вказано, що однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність, отже, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ст.12 ч.2 ЦПК України), якими розпоряджаються на власний розсуд.
Відповідно до положень діючого цивільного процесуального законодавства - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ч.1 ЦПК України), що встановлюються: 1) письмовими, речовими і електронними доказами, 2) висновками експертів, 3) показаннями свідків.
На підставі приписів ст.77 ЦПК України - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування - є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, при цьому, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За змістом ст.12 ч.5 ЦПК України - суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: … сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 29 червня 2006 року (Справа «Пантелеєнко проти України») зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Згідно приписів ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ст.149 ч.2 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.149 ч.1 ЦПК України - суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову, що повністю узгоджується з Постановою Пленуму ВС України №9 від 22 грудня 2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до положень якої - особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п.6), суд (суддя) - розглядаючи заяву про забезпечення позову, має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову - є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, і про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих, в тому числі, і на ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, при цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування - не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, про що зазначається у правовій позиції ВС у Постанові від 17 жовтня 2018 року (справа №183/5864/17-ц (провадження №61-38692св18).
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, та які є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов'язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер, та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.
Тож, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника), що діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (ст.154 ЦПК України).
Метою забезпечення позову - є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Тож, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому, існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Позов забезпечується, в тому числі, і методом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1), що визначено положеннями ст.150 ч.1 п.1) ЦПК України.
Водночас, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст.150 ч.3 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії, так як заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу, про що наголошено у постанові ВС від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з урахуванням норм чинного цивільного процесуального законодавства, вважає за необхідне, на даному етапі, - у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - первісної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про поділ майна подружжя, - відмовити, за недоведеністю належними, допустимими та достатніми доказами обставин, покладених в обґрунтування вимог останньої, у відповідності до приписів ст.12, ст.81 ЦПК України, оскільки, доводи, викладені у заяві про забезпечення позову, не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, так як заявником - позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 у скерованій до суду заяві з вказівкою на загальні норми процесуального права, зазначено лише наявність банківських рахунків у фінансових установах з посиланням на наявність інформації про рух грошових коштів у АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Універсал Банк», без конкретизації рахунків, вкладів, суми грошових коштів, які підлягають забезпеченню шляхом накладення арешту, відповідної банківської установи (назва, адреса), тощо, в тому числі, і без зазначення місцезнаходження готівкових коштів, в розмірі 25000 доларів США, які підлягають забезпеченню шляхом накладення арешту, - що, на переконання суду, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Крім того, з боку позивача за первісним позовом ОСОБА_1 у спрямованій до суду заяві, за змістом якої - «позов необхідно забезпечити шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно відповідача ОСОБА_2 , зокрема, - вклади в банківських установах, готівкові кошти у розмірі 25000 доларів США», - не надано до суду жодного ґрунтовного та переконливого доказу - в підтвердження існування очевидного порушення законних прав та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів забезпечення позову та реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, в тому числі, і - в підтвердження відомостей, щодо негативних дій відповідача ОСОБА_2 , які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення в майбутньому, а також, не визначено майно відповідача ОСОБА_2 , рухоме та нерухоме, що підлягає забезпеченню шляхом накладення арешту, місцезнаходження майна, тощо, що також свідчить про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, і, хоча ст.6 п.1 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення, і питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», №4909/04, §58, рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «RuizTorija v. Spain», №303-А, §29).
На підставі викл4аденого, керуючись ст.ст. ст.ст.149-153, 260, 353 ЦПК України, суд, -
постановив:
У задоволенні заяви позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову - первісної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: