Справа № 496/6218/22
Провадження № 1-кп/496/274/25
22 січня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
Судді - ОСОБА_1 , секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника- адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням: ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,-
На розгляді Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене кримінальне провадження.
30 січня 2025 року закінчується строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 . Прокурором до суду було подано клопотання про продовження тримання під вартою відносно обвинуваченого.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив його задовольнити, так як ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Посилається на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, також перебуваючи поза межами слідчого ізолятора, обвинувачений може вчинити тиски на свідків, з метою зміни ними показань. Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі ухвалення обвинувального вироку, а також відсутність міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи, гідної репутації, а також враховуючи характер вчиненого злочину, який інкримінується ОСОБА_4 , є підставами для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості призначення більш м'якого запобіжного заходу.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначаючи, що обвинувачений зобов'язується виконувати приписи суду, тому вважає за доцільне призначити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, також просить знизити розмір застави.
Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, та підтримав захисника, зазначав, що жодним доказами не підтверджено його вини, він належним чином буде виконувати свої процесуальні обов'язки.
Заслухавши думку прокурора, заперечення обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали, що додані до клопотання, суд дійшов до наступного висновку.
За змістом ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність продовження перебування під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.
Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Стаття 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 р. "Про взяття під варту до суду" зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Відмовляючи у застосуванні відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд виходить з того, що санкція статті за якою він обвинувачується передбачає покарання від 6 до 10 років позбавлення волі, що на думку суду є важливим аргументом, вважати, що він може переховуватись від правосуддя, тому враховуючи сукупність зазначених прокурором ризиків та аргументів, які на даний час не відпали, суд вважає клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Ризики, які дають достатні підстави судді вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, суд вважає такими, що не зменшились і наявні умови обґрунтованої ймовірності можливості здійснення ним зазначених дій.
Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, вік, стан здоров'я обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачуються у скоєнні тяжкого злочину, незважаючи на те, що обвинувачений зареєстрований у встановленому законом порядку, суд приходить до висновку, про необхідність відступу від правил поваги свободи особи та вважає необхідним продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки зазначені фактори виправдовують тримання даної особи під вартою.
Щодо постійних зауважень обвинуваченого, що у клопотаннях прокурора нічого не змінюється та вказуються одні й теж підстави, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Після першого продовження строку тримання під вартою, після первісного обрання запобіжного заходу ризики можуть бути одними й теж самими. Діюче законодавство не вимагає, кожного разу надання нових. Головне у цьому випадку є те, що вони продовжують існувати і об'єктивність такого існування перевірена судом.
Вирішуючи питання про зменшення розміру застави, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що відноситься до тяжких злочинів.
Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Продовжуючи ОСОБА_4 строк тримання під вартою до 22.03.2025 року, суддя не вбачає підстав для зменшення розміру застави, визначеного ухвалою слідчого судді від 28.09.2022 року у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому, визначаючи розмір застави, суд бере до уваги обставини, встановлені ст. ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Такий розмір застави, на думку суду, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права обвинуваченого.
Керуючись ст. ст. 23, 177, 178, 184, 376, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме з 22 січня 2025 року до 22 березня 2025 року, включно.
Розмір застави залишити без змін.
Утримувати обвинуваченого в ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Копію ухвали направити обвинуваченому, прокурору та уповноваженій службовій особі - начальнику ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена в частинні продовження запобіжного заходу безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 27 січня 2025 року о 12:00 годині.
Суддя ОСОБА_1