Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" січня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2523/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковський С.В.
при секретарі судового засідання Черновою В.О.
та за участю:
представника АТ "Сенс Банк" : Дем'янець Яна Вікторівна (в режимі відеоконференції), ордер серії СА № 1054059 від 03.05.2023;
представника ПрАТ "Харківенергозбут": Шевченко Д.В., адвокат
представника боржника : Харламов Дмитро Вікторович (в режимі відеоконференції), ордер серії АЕ №1196103 від 28.04.23
розпорядника майна : арбітражний керуючий Кошовський С.В., свідоцтво
представника ГУ ДПС у Харківській області : Клюєва Н.І. - витяг з ЄДР
розглянувши заяву ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" з грошовими вимогами до боржника у справі
за заявою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 відкрито провадження у справі №922/2523/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Харківський підшипниковий завод». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича (свідоцтво №923 від 14.05.2013).
На виконання вимог ухвали суду від 23.03.2023 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України http://www.arbitr.gov.ua/pages/157 - 24.03.2023 опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство за номером №70275.
На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом, в межах строку визначеного ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, надійшла заява ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод", м. Лозова (вх.№ 10303 від "26" квітня 2023 р.) з грошовими вимогами до боржника Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" на суму 305 443 358,00 грн та 5368 грн судового збору (направлена засобами поштового зв'язку 23.04.2023)
Ухвалою від 27.04.2023 заяву ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" з грошовими вимогами до боржника прийнято до розгляду в попередньому засіданні.
10.10.2023 та 22.01.2024 року до суду від заявника надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.
04.04.2024 до суду від ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" надійшли додаткові пояснення до заявлених вимог, відповідно до яких заявник зазначає, що загальний розмір заявлених вимог становить 399 377 989 грн. Втім оскільки вказана сума перевищує первинно заявлену суму грошових вимог 305 448 726,00, то грошові вимог ТОВ "ЛКМЗ" залишаються на рівні первинно заявленої грошової суми 305 448 726,00 грн.
В подальшому, 13.06.2024 року до суду від ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" надійшли додаткові пояснення, в яких заявник просить суд визнати заявлені вимоги у розмірі 399 377 989,54 грн, з яких за договором № 24/015 від 18 листопада 2013 року - 320 397 334 грн; за договором відступлення права вимоги № 03/09-2020 від 03 вересня 2020 р. - 26 846 923,9 грн.; за договором відповідального зберігання № 93 від 19 лютого 2015 року - 59 185,39 грн.; за договором № 74/015 від 04 квітня 2019 року - 47 681 425,5 грн; за договором № 157/436 від 23.06.2015 - 9443,38 грн.; за договором № 04/14 від 25.07.2014 - 4 378 309, 25 грн та заборгованість з оплати судового збору - 5 368,00 грн. та включити їх до першої черги реєстру вимог кредиторів у загальному розмірі 5368,00 грн. (судовий збір); до четвертої черги реєстру вимог кредиторів (з правом вирішального голосу в представницьких органах кредиторів) у загальному розмірі 305 443 358,00 грн;· до четвертої черги реєстру вимог кредиторів (без права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів) у загальному розмірі 93 929 263,5 грн.
Також від заявника надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копії угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26 грудня 2018 року, укладеної між ТОВ "Упек Трейдинг" та ТОВ "ЛКМЗ".
27.11.2024 року від ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" надійшли додаткові пояснення, в яких заявник зазначає, що він не в змозі відшукати первинні документи за цим договором № 04/14 від 25.07.2014, у зв'язку з чим просить зарахувати суму вимог за вищевказаним договором у розмірі 4 378 309, 25 грн, в рахунок суми перевищення за договором поставки № 24/015 від 18.11.2013, а вимоги за договором № 04/14 від 25.07.2014 не розглядати. Таким чином, загалом за вищезазначеним договорами заборгованість АТ "ХАРП" перед ТОВ "ЛКМЗ" становить 305 448 725,82 грн, з яких:
- за договором № 24/015 від 18 листопада 2013 року - 230 846 379,65 грн;
- за договором відступлення права вимоги № 03/09-2020 від 03 вересня 2020 р. - 26 846 923,9 грн.
- за договором відповідального зберігання № 93 від 19 лютого 2015 року - 59 185,39 грн.
- за договором № 74/015 від 04 квітня 2019 року - 47 681 425,5 грн;
- за договором № 157/436 від 23.06.2015 - 9 443,38 грн.
- заборгованість з оплати судового збору - 5 368,00 грн
27.01.2025 до суду від ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" надійшли додаткові пояснення в яких заявник уточнив заявлені вимоги та зазначив, що загальний розмір вимог до боржника становить 279 108 136,63 грн, з яких:
- за договором № 24/015 від 18 листопада 2013 року: 198 999 383,29 грн;
- за договором відступлення права вимоги № 03/09-2020 від 03 вересня 2020 р.: 26 846 923,9 грн;
- за договором відповідального зберігання № 93 від 19 лютого 2015 року: 59185,39 грн;
- за договором № 21/12-Ф0 від 21.12.15: 1 128 097,92 грн;
- за договором № 74/015 від 04 квітня 2019 року: 47 681 425,5 грн;
- за договором № 157/436 від 23.06.2015: 9 443,38 грн;
- за договором № 04/14 від 25.07.2014: 4 378 309, 25 грн;
- судовий збір за подання заяви про грошові вимоги: 5 368,00 грн.
Розпорядником майна Кошовським С.В. у письмовому повідомленні про розгляд вимог ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" від 28.01.2025 вимоги заявника визнано частково у розмірі 246 526 952,65 грн.
Боржником у відзиві на заяву із грошовими вимогами від 30.04.2024 визнано вимоги ТОВ "ЛКМЗ" повністю, а саме в сумі 305 448 726,00, з яких: 5 368,00 грн - перша черга; 305 443 358,00 - четверта черга.
Присутній в судовому засіданні розпорядник майна підтримав свої доводи, викладені у повідомленні про результат розгляду вимог кредитора.
Представник боржника визнає вимоги заявника частково та звернувся до суду із усним клопотанням про відкладення розгляду вимог ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод", з метою розгляду останніх додаткових пояснень заявника від 27.01.2025
Заявник - ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" в судове засідання не з'явився, втім до суду від його представника надійшло клопотання про відкладення попереднього засідання. В обґрунтування поданого клопотання представник заявника посилається на неможливість бути присутнім в призначеному судовому засіданні, у зв'язку із його участю в іншому судовому засіданні.
Розглянувши клопотання учасників про відкладення, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, з огляду на наступне.
Згідно з рекомендаціями Верховного Суду від 04.03.2022 щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, процесуальні строки в умовах воєнного чи надзвичайного стану, визначено як розумні.
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012). Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Крім того суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Суд зауважує, що розгляд кредиторських вимог ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" в попередньому судовому засіданні в даній справі триває довгий час, явка в судове засідання ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" обов'язковою не визнавалась.
Додатково суд звертає увагу на те, що ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" реалізовано своє процесуальне право на подання додаткових пояснень в обґрунтування заявлених вимог. В останніх додаткових поясненнях заявника від 27.01.2025 зазначено лише про арифметичну помилку в розрахунку 3 % річних та інфляційних нарахувань за договором № 24/015 від 18 листопада 2013 року, розмір основної заборгованості за цим договором не змінився. За іншими підставами ТОВ "ЛКМЗ" не має уточнень чи додаткових пояснень відносно тих, що надавалися раніше у цій справі.
Отже з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи у попередньому судовому засіданні, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для розгляду кредиторських вимог ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" в даному судовому засіданні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" та боржника про відкладення розгляду справи в попередньому судовому засіданні та можливість розгляду кредиторських вимог заявника за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, заяву ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" з грошовими вимогами до ПрАТ "Харківський підшипниковий завод", надані суду документи, вислухавши пояснення учасників справи, здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
ЩОДО ПОРЯДКУ РОЗГЛЯДУ ГРОШОВИХ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47, ч.1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ, Кодекс).
Відповідно до положень частин 1, 3, 5 статті 45 КУзПБ:
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов'язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Приписами ч.1 ст. 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Крім того, суд вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови ВС: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (Постанови ВС: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (Постанови ВС: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови ВС: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВС: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Як було вказано вище, до Господарського суду Харківської області надійшла заява ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" з грошовими вимогами до боржника, відповідно до якої заявник просить суд визнати вимоги на загальну суму 305 448 725,82 грн, з яких:
- за договором № 24/015 від 18 листопада 2013 року - 217 310 384,00грн;
- за договором відступлення права вимоги № 03/09-2020 від 03 вересня 2020 р. - 26 846 923,90 грн;
- за договором відповідального зберігання № 93 від 19 лютого 2015 року -59185,39 грн;
- за договором № 74/015 від 04 квітня 2019 року - 56 839 111,90 грн;
- за договором № 04/14 від 25.07.2014 - 4 378 309, 25 грн;
- за договором № 157/436 від 23.06.2015 - 9 443,38 грн.
- заборгованість з оплати судового збору - 5 368,00 грн.
В подальшому в ході численних уточнень кредиторських вимог за вищевказаними договорами, ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" просить визнати вимоги у загальному розмірі 279 108 136,63 грн, з яких:
- за договором № 24/015 від 18 листопада 2013 року: 198 999 383,29 грн;
- за договором відступлення права вимоги № 03/09-2020 від 03 вересня 2020 р.: 26 846 923,9 грн;
- за договором відповідального зберігання № 93 від 19 лютого 2015 року: 59185,39 грн;
- за договором № 21/12-Ф0 від 21.12.15: 1 128 097,92 грн;
- за договором № 74/015 від 04 квітня 2019 року: 47 681 425,5 грн;
- за договором № 157/436 від 23.06.2015: 9 443,38 грн;
- за договором № 04/14 від 25.07.2014: 4 378 309, 25 грн;
- судовий збір за подання заяви про грошові вимоги: 5 368,00 грн.
ДОГОВІР №24/015 від 18.11.2013
18.11.2013 року між ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" (Продавець) та ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" (Покупець) було укладено договір №24/015, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується сплачувати поківки під кільця підшипників та інші матеріали, визначені цим договором (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.3.1 договору оплата здійснюється Покупцем протягом 10 банківських днів з моменту відвантаження продукції.
Продавцем було виконано зобов'язання щодо поставки Покупцю продукції на загальну суму 121517444,99 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.
Боржником зобов'язання по сплаті виконано частково в сумі 36 048 759,11 грн шляхом перерахування грошових коштів та зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Борг, що залишився складає 85 468 685,88 грн та підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.2016 по 22.03.2023.
У відповідності до ч.1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами заяви та доданими до неї документами підтверджується, що боржник в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості продукції у визначений договором строк не виконав належним чином, у зв'язку з чим на час розгляду поданої заяви, заборгованість ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" за договором №24/015 від 18.11.2013 становить 85468685,88 грн.
Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних за договором №24/015 від 18.11.2013
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання за договором №24/015 від 18.11.2013, заявник нарахував боржнику 3% річних за період з 05.06.2016 по 21.03.2023 у розмірі 18 074 870,86 грн. та інфляційні втрати у сумі 99 617 756,78 грн.
У додаткових поясненнях від 27.01.2025 року заявник уточнив заявлені вимоги та зазначив, що розмір 3% річних за період з 03.12.2013 року по 22.03.2023 становить 19 025 686,10 грн (суму збільшено на 963 041,51 грн.) та інфляційні втрати - (94 505 011,31 грн.,-- суму зменшено на 5 112 745,47 грн.).
Розпорядник майна у наданому до суду додатковому повідомленні від 27.01.2025 року про розгляд кредиторських вимог зазначив, що розрахунок інфляційних втрат у розмірі 94 505 011,31 грн. та 3% річних у розмірі 19 025 686,10 грн., нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, є обґрунтованим. Втім оскільки вимоги в частині збільшення 3% річних заявлені з порушенням строку, встановленого ч. 1 ст. 45 КУПБ, такі вимоги відповідно до ч. 4 ст. 45 КУзПБ є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу та згідно з ч. 6 ст. 45 КУзПБ мають розглядатися після попереднього засідання.
Суд перевіривши наданий уточнений заявником розрахунок 3% річних та інфляційних на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, дійшов висновку, що він є вірно розрахованим. Проте, суд звертає увагу на те, що фактично заявник у додаткових поясненнях від 27.01.2025 року збільшив розмір заявлених вимог в частині нарахованих 3% річних відносно заявлених вимог у первісній заяві від 22.04.2023.
Суд звертає увагу на те, що статтею 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У ст. 1 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, конкурсні кредитори ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" зобов'язані були протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство нарахувати до 23.03.2023 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" та запровадження мораторію) та заявити свої грошові вимоги, тобто до 24.04.2023.
У ч. 4 ст. 45 КУзПБ передбачено, що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Частиною ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Відповідно до ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову (постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 910/19210/15, від 03.08.2020 у справі № 911/2139/19).
Згідно з ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Разом з тим, Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено права для кредиторів подавати заяву про уточнення своїх грошових вимог через їх збільшення до боржника після закінчення строку, визначеного в ст. 45 цього Кодексу.
Проте, суд зазначає, що кредитор має право заявити додаткові вимоги до боржника, втім така заява має бути оформлена відповідно до вимог ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч.3 ст.45 Кодексу України з питань банкрутства, заява кредитора має містити:
найменування господарського суду, до якого подається заява;
найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені);
виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування;
відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог;
перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Натомість, подані до суду додаткові пояснення, в яких заявник-кредитор уточнює кредиторські вимоги до боржника в частині їх збільшення відносно заявлених у первісній заяві від 22.04.2023 вимог (3% річних на суму 963 041,51 грн), за своїм змістом не є додатковою заявою кредитора із грошовими вимогами до боржника, до того ж вищевказані вимоги фактично заявлені поза межами строку, визначеного в ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому повинні розглядатись судом після проведення попереднього судового засідання, у порядку черговості.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими та доведеними грошові вимоги ТОВ "ЛКМЗ" до боржника за договором №24/015 від 18.11.2013 у загальному розмірі 198 036 341,78 грн., з яких 85 468 685,88 грн. - основний борг, 94 505 011,31 грн. - інфляційні втрати, 18 062 644,59 грн. - 3% річних, які були заявлені в межах строку, встановленого ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства.
ДОГОВІР №03/09-2020 від 03.09.2020 ПРО ВІДСТУПЛЕННЯ ПРАВА ВИМОГИ.
03.09.2020 року між ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" (Первісний кредитор) та ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" (Новий кредитор) та ПрАТ Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш" (Боржник) було укладено договір відступлення права вимоги №03/09-2020.
Відповідно до п.1.1. Договору, Первісний кредитор за згодою Боржника - ПрАТ Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш" передає належне йому право вимоги грошових коштів в розмірі 17221746,38 грн., яке виникло на підставі Договору безпроцентної зворотної фінансової допомоги №65/14 від 08.05.2014 р. (далі Основний договір) з додатками та додатковими угодами, а Новий кредитор приймає право вимоги грошових коштів, що належне Первісному кредитору за Основним договором в розмірі 17221746,38 грн зобов'язується сплатити Первісному кредитору в порядку та строки визначені цим договором обумовлену суму за відступлення права вимоги.
Відповідно до п. 2.1. Договору, право вимоги, що відступається Новому кредитору за Основним договором перейшло до ТОВ "ЛКМЗ" на підставі договору №222/18 про відступлення права вимоги від 07.12.2018, укладеного між ТОВ "ЛКМЗ", ТОВ "Упек Трейдинг" та ПрАТ "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш".
Відповідно до п.2.2. Договору №03/09-2020 від 03.09.2020 Новий кредитор зобов'язується перерахувати Первісному кредитору 17221746,38 грн до 20.09.2020 (включно).
Проте, заявник- кредитор зазначає, що ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» не виконав свої зобов'язання по договору №03/09-2020 від 03.09.2020 щодо сплати ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" 17 221 746,38 грн за відступлене право вимоги, у зв'язку із чим останнім було нараховано інфляційні витрати в розмірі 8 290 768,67 грн, а також три відсотки річних за період з 21.09.2020 по 21.04.2023 в сумі 1 334 408,82 грн. Отже, загальна сума заборгованості за договором №03/09-2020 від 03.09.2020 становить 26 846 923,87 грн.
Суд звертає увагу на те, що заміна сторони в зобов'язанні регулюється статтями 512-529 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до п.1 статті 517 ЦК України первісний кредитор повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Договір про відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги.
Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі №904/9428/21.
Згідно з преамбулою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 зазначила, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.
В матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на виконання Основного договору - Договору безпроцентної зворотної фінансової допомоги №65/14 від 08.05.2014 (платіжних доручень/інструкцій, банківських виписок), що унеможливлює підтвердження факту дійсного надання фінансової допомоги боржнику ПрАТ "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш".
Наявність акта звіряння взаємних розрахунків з 01.10 2020 по 22.03.2023 року не може підміняти собою первинний бухгалтерський документ, тому що за своєю природою акт є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють облік операцій.
Як визначено в Постанові ВС по справі №910/1389/18 від 05.03.2019 акт звірки може бути доказом, якщо: інформація, що в ньому відображена, підтверджена первинними документами; містить підписи уповноважених на це осіб.
Надана заявником угода про взаємозалік від 26.12.2018 між ТОВ "ЛКМЗ" та ТОВ "УПЕК Трейдинг" також не є доказом, який підтверджує факт надання фінансової допомоги за договором №65/14 від 08.05.2014.
Суд наголошує на тому, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Суд звертає увагу, що порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ, за змістом яких під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржникащодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №911/2498/18 та від 13.09.2022 у справі №904/6251/20). Разом з тим, кредитором не було доведено та не надано документів в обгрунтування своих вимог за договором про відступлення права вимоги №03/09-2020 від 03.09.2020 в сумі 26 846 923,87 грн.
Обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство (відповідний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Таким чином, у зв'язку з ненаданням кредитором ТОВ "ЛКМЗ" первинних бухгалтерських документів, щодо надання фінансової допомоги по договору №65/14 від 08.05.2014 боржнику, суд відхиляє вимоги ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" за договором про відступлення права вимоги №03/09-2020 від 03.09.2020 в сумі 26 846 923,87 грн,, в тому числі 17 221 746,38 грн основного боргу, 8 290 768,67 грн - інфляційних втрат, 1334408,82 - 3% річних.
ДОГОВІР ВІДПОВІДАЛЬНОГО ЗБЕРІГАННЯ №93 від 19.02.2015.
19.02.2015 року між ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" (далі-Зберігач), ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" (далі - Поклажодавець) був укладений договір відповідального зберігання №93.
Відповідно до п.1.1. в порядку та на умовах, визначених цим договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання на платній умові майно згідно Переліку, наведеному в Додатку, який є невід'ємною частиною цього договору, та зобов'язується повернути його Поклажодавцеві у схоронності.
Датою передачі майна на відповідальне зберігання згідно Переліку, наведеного у Додатку №1 до цього Договору, вважається підписання Сторонами Акта прийому-передачі майна на відповідальне зберігання (п.1.2. Договору)
Згідно п.3.1. договору за один день зберігання майна Поклажодавець сплачує Зберігачу плату у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Зберігача у сумі 12,00 грн, в тому числі ПДВ-2,00 грн.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що плата сплачується Поклажодавцем щоквартально до останнього дня останнього місяця відповідного кварталу, протягом якого відбувалося зберігання майна, включно.
Факт виконання ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" своїх зобов'язань по договору підтверджується відповідними актами. Залишок несплаченої заборгованості складає 21000,00 грн., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 до 22.03.2023.
Відповідно до ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Частиною 1 ст.946 ЦК України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами заяви та доданими до неї документами підтверджується, що боржник в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання щодо оплати послуг зі зберігання у визначений договором строк не виконав належним чином, у зв'язку з чим на час розгляду поданої заяви, заборгованість ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" за договором №93 від 19.02.2015 становить 21000,00 грн.
Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних за договором №93 від 19.02.2015.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Кредитором за період з 1 квартал 2020 року по 3 квартал 2021 року проведено нарахування інфляційних втрат в сумі 32 903,00 грн. та 3% річних в сумі 5 282,39 грн., нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
Суд перевіривши наданий заявником розрахунок 3% річних та інфляційних на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, дійшов висновку, що він є обґрунтованим, правомірним та вірно розрахованим.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими та доведеними грошові вимоги ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника за договором №93 від 19.02.2015 в загальному розмірі 59 185,39 грн (21000,00 грн - основного боргу; 32903,00 грн - інфляційних; 5282,39 грн - 3% річних).
ДОГОВІР №21/12-ФО від 21.12.15 (БЕЗПРОЦЕНТНОЇ ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ.
21.12.2015 року між ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" (Кредитор) та ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" (Позичальник) був укладений договір безпроцентної поворотної фінансової допомоги №21/12-ФО.
Згідно п.2.1. Договору загальний розмір фінансової допомоги складає 10000000,00 грн.
На виконання умов Договору Кредитором була надана фінансова допомога Позичальнику на загальну суму 6 000 000,00 грн, згідно платіжних доручень №319743 від 23.12.2015 на суму 3 800 000,00 грн, та №319772 від 24.12.2015 на суму 2 200 000,00 грн.
Згідно п. 4.1. фінансова допомога надається на строк до 29 грудня 2016 включно.
Відповідно до п. 4.3 договору, розмір та строк повернення фінансової допомоги, вказані відповідно в п.2.1 та 4.1 цього договору, можуть бути збільшені за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.
Додатковими угодами від 30.12.2015 від 10.10.2017, від 27.12.2019, від 28.12.2020 року строки фінансової допомоги були продовжені.
Судом встановлено, що Позичальником зобов'язання щодо повернення отриманої фінансової допомоги виконано частково на суму 5250000,00 грн, згідно платіжного доручення №1140 від 25.12.2015 на суму 650000,00 та відповідно банківських виписок АТ "Сенс Банк" за 04.01.2018 на суму 2 100 000,00 грн. та АТ "Укрсоцбанк" за 11.01.2018 на суму 2 500 000,00 грн. Борг, що залишився несплачений боржником складає 750 000,00 грн.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами заяви та доданими до неї документами підтверджується, що боржник в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання щодо повернення безпроцентної поворотної фінансової допомоги у визначений договором не виконав належним чином, у зв'язку з чим на час розгляду поданої заяви, заборгованість ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" за договором безпроцентної поворотної фінансової допомоги №21/12-ФО від 21.12.2015 становить 750 000,00 грн.
Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних за договором №21/12-ФО від 21.12.2015
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається первісної заяви від 22.04.2023, кредитором за період з 01.01.2021 року по 21.04.2021 року (всього за 111 днів) проведено нарахування інфляційних втрат в сумі 326255,45 грн. та 3% річних в сумі 51842,47 грн.
Суд перевіривши підстави та правильність розрахунку не погоджується з нарахуванням інфляційних та трьох відсотків річних та зазначає, що додатковою угодою від 28.12.2020 до договору №21/12-ФО від 21.12.15 (безпроцентної поворотної фінансової допомоги) термін повернення фінансової допомоги визначено до 31.12.2021. Таким чином нарахування інфляційних втрат та 3% річних повинно розпочинатися з 01.01.2022 року, саме з цієї дати починається прострочення виконання зобов'язання в розумінні статті 612 ЦК України.
Судом проведено розрахунок за заявлений кредитором період у 111 днів з моменту порушення боржником зобов'язання, а саме з 01.01.2022 по 21.04.2022, який складає 27750,00 грн інфляційних втрат та 6842,47 грн 3% річних, решту заявлених вимог суд відхиляє.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими та доведеними грошові вимоги ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника за договором №21/12-ФО від 21.12.2015 в загальному розмірі 784 592,47 грн, з яких 750000,00 грн - основного боргу; 27750,00 грн - інфляційних; 6842,47 грн - 3% річних.
ДОГОВІР №74/015 від 04.04.2019.
04 квітня 2019 року між ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" (Продавець) та ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" (Покупець) було укладено договір №74/015, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, поківки під кільця підшипників та інші матеріали, згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вказаний товар (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.3.2. договору оплата здійснюється прямим банківським переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 10 банківських днів з моменту відвантаження продукції.
Продавцем було виконано зобов'язання щодо поставки Покупцю продукції на загальну суму 37 177 432,76 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.
Боржником зобов'язання по сплаті виконано частково в сумі 780 000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів. Борг, що залишився несплаченим боржником складає 36 397 432,76 грн та підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 04.04.2019 по 22.03.2023.
У відповідності до ч.1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписи ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами заяви та доданими до неї документами підтверджується, що боржник в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості товару у визначений договором строк не виконав належним чином, у зв'язку з чим на час розгляду поданої заяви, заборгованість ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" за договором №74/015 від 04.04.2019 становить 36 397 432,76 грн.
Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних за договором №74/015 від 04.04.2019
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з заяви від 24.03.2023 року заявником здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 17 358 923,63 грн. та 3% річних у розмірі 3 082 755,48 грн.
В подальшому, з огляду на зауваження розпорядника майно щодо проведених ним розрахунків в частині нарахованих 3% та інфляційних, ТОВ "ЛКМЗ" надано відповідні уточнені розрахунки щодо спірних позицій, а саме: розрахунок інфляційних втрат становить 9 614 814,18 грн. (суму зменшено) та 3% річних за період з 30.04.2020 по 05.04.2023 становить 1 669 178,54 грн. (суму зменшено).
Суд перевіривши наданий заявником розрахунок 3% річних та інфляційних на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, дійшов висновку, що він є обґрунтованим, правомірним та вірно розрахованим.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими та доведеними грошові вимоги ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" до боржника за договором №74/015 від 04.04.2019 в загальному розмірі 47 681 425,48 грн, з яких 36 397 432,76 грн - основного боргу; 9 614 814,18 грн - інфляційних втрат та 1 669 178,54 грн - 3% річних.
ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ №157/436 від 23.06.2015.
23.06.2015 року між ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" (Виконавець) та ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" (Замовник) було укладено договір надання послуг №157/436.
Відповідно до п.1.1. договору, Виконавець зобов'язується надати послуги, передбачені Додатками 1; 2;… і т.д., а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги і оплатити їх.
Замовник здійснює оплату послуг шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця. Умови оплати послуг вказуються у відповідних Додатках 1; 2;… і т.д. (п.3.1 Договору)
Відповідно до п.4.1. договору надання (виконання) послуг відбувається з підписанням уповноваженими представниками сторін по договору Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Проте, заявником не надано відповідних первинних документів (актів виконаних робіт / наданих послуг), що унеможливлює підтвердження факту дійсного надання послуг за договором надання послуг №157/436 від 23.06.2015.
Наявність акта звіряння взаємних розрахунків не може підміняти собою первинний бухгалтерський документ, тому що за своєю природою акт є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють облік операцій.
Як визначено в Постанові ВС по справі №910/1389/18 від 05.03.2019 акт звірки може бути доказом, якщо: інформація, що в ньому відображена, підтверджена первинними документами; містить підписи уповноважених на це осіб.
Крім того, надані заявником додаткові докази, а саме Додаткова угоду від 26.12.2016 та Специфікація №7 до Договору №157/436 від 23.06.2015, в обґрунтування заявлених вимог, не підтверджують факту дійсного надання послуг.
Згідно з преамбулою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 зазначила, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.
В матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на виконання договору надання послуг №157/436 від 23.06.2015, а саме акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що унеможливлює підтвердження факту дійсного надання послуг за цим договором, тому суд відхиляє вимоги ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" по договору надання послуг №157/436 від 23.06.2015 в сумі 9 443,38 грн в тому числі 6209,75 грн основного боргу, 2781,49 грн інфляційних втрат та 452,14 грн - 3% річних.
ДОГОВІР КОМІСІЇ №04/14 від 25.07.2014.
03.11.2020 року між ТОВ "УПЕК Трейдинг" (Первісний кредитор), АТ "ХАРП" (Боржник) та ТОВ "ЛКМЗ" було укладено договір відступлення права вимоги №3/11, відповідно до якого Первісний кредитор за згодою АТ "ХАРП" передає належне йому право частини боргу в розмірі 2 841 757,62 грн згідно з договором комісії №04/14 від 25.07.2014 року, укладеному між Первісним кредитором та АТ "ХАРП", а Новий кредитор приймає право вимоги частини боргу, за належне Первісному кредитору за основний договором комісії №04/14 від 25.07.2014 року в розмірі 2 841 757,62 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням боржником умов договору комісії №04/14 від 25.07.2014 року, заявником нараховано інфляційні витрати в розмірі 1 326 377,07 грн та 210 174,56 грн. - 3 % річних. Отже, загальна сума заборгованості за вищевказаним договором становить 4 378 309,25 грн.
Розпорядником майна були розглянуті та відхилені заявлені вимоги, оскільки заявником не надано відповідних первинних документів (додаткових угод / додатків за кожною поставкою, актів виконаних робіт, видаткових накладних тощо), звітів комісіонера, що унеможливлює підтвердження факту дійсного виконання зазначеного договору.
В наданих до суду додаткових поясненнях до заяви з грошовими вимогами до боржника від 27.01.2025 ТОВ "ЛКМЗ" зазначив, що не в змозі відшукати первинні документи за Договором комісії №04/14 від 25.07.2014 року, у зв'язку з чим заявник просить зарахувати суму вимог за вищевказаним договором у розмірі 4 378 309, 25 грн в рахунок суми перевищення за договором поставки № 24/015 від 18.11.2013, а вимоги за договором № 04/14 від 25.07.2014 не розглядати.
В останніх додаткових поясненнях від 27.01.2025 року щодо суми заявлених вимог ТОВ "ЛКМЗ" зазначає, що загальний розмір заявлених вимог становить до боржника становить 279 108 136,63 грн, з яких за договором комісії № 04/14 від 25.07.2014 - 4 378 309, 25 грн. Проте будь-яких належних та допустимих доказів а обґрунтування заявлених вимог, а саме первинних документів за вищевказаним договором, заявником не надано.
Таким чином, з огляду відсутні первинні бухгалтерські документи на виконання договору комісії № 04/14 від 25.07.2014, що унеможливлює підтвердження факту дійсного надання послуг за цим договором, суд відхиляє вимоги ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" по договором комісії № 04/14 від 25.07.2014 у повному обсязі.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З'ясування відповідних обставин здійснюється із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов'язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).
Крім того, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
Відхиляючи доводи кредитора частково суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
Таким чином, розглянувши заяву ТОВ Лозівський ковальсько-механічний завод" із грошовими вимогами до боржника, дослідивши надані заявником докази на підтвердження поданої заяви, суд вважає вимоги ТОВ Лозівський ковальсько-механічний завод" обґрунтованими і такими, що підлягають визнанню судом частково на суму 246 561 545,12 грн. (з яких 122 637 118,64 грн. - основний борг, 19 743 947,99 грн. - 3% річних, 104 180 478,49 грн. - інфляційних), а також 5368,00 грн витрат зі сплати судового збору, решту заявлених вимог відхиляє.
Керуючись ст. ст. 2, 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст.74, 79, 86, 234-235, 236 ГПК України,
Визнати вимоги кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" частково в сумі 246 561 545,12 грн. (з яких 122 637 118,64 грн. - основний борг, 19 743 947,99 грн. - 3% річних, 104 180 478,49 грн. - інфляційних), а також 5368,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Решту вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" відхилити.
Ухвалу направити кредитору, боржнику, розпоряднику майна.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Ухвала підписана 04.02.2025 (з урахуванням того, що 03.02.2025 - суддя Міньковський С.В перебував у відпустці).
Суддя Міньковський С.В.