65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"04" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/303/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С., розглянувши заяву за вх.№317/25 від 30.01.2025, подану Державним підприємством “Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770)
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22» (65069, Одеська обл., м. Одеса, вул. Героїв Оборони Одеси, буд., 90, код ЄДРПОУ 41829696)
про видачу судового наказу, -
Державне підприємство “Адміністрація морських портів України» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою за вх.№317/25 від 30.01.2025 про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22» 46074,80 грн.
В обґрунтування поданої заяви заявник вказує на укладення між сторонами договору поставки №35-В-АМПУ-21 від 28.05.2021 та не виконання відповідачем зобов'язання по реєстрації податкової накладної в ЄРПН у строки, що не перевищують строки, визначені Податковим кодексом України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних від 28.10.2024, внаслідок чого позивач втратив право на включення до податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 46074,80 грн., що призвело до понесення позивачем збитків у вказаному розмірі.
Відповідно до ч.2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
У відповідності до ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
За ч.3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Господарський суд зазначає, що з поданої заяви про видачу судового наказу вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини на підставі договору поставки №35-В-АМПУ-21 від 28.05.2021. Разом з тим, за посиланнями заявника на підставі видаткової накладної №233 від 14.06.2021 та акту приймання-передачі талонів (бланків дозволу на отримання пального) від 14.06.2021 постачальник виконав поставку товару до філії “Дельта-лоцман» ДП АМПУ та виставив рахунок на оплату №224 від 14.06.2021 на суму 276448,80 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 46074,80 грн.), в свою чергу покупцем замовлена партія товару була оплачена в повному обсязі на загальну 276448,80 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 46074,80 грн.), що підтверджується платіжним дорученням №3396 від 29.06.2021. Обґрунтовуючи заявлену суму до стягнення, заявник зазначає про те, що боржник склав податкову накладну №46 від 30.06.2021, однак її реєстрація була зупинена податковим органом, що підтверджується витягом з електронного кабінету платника податків; за посиланнями заявника станом на дату подачі цієї заяви боржником не виконано зобов'язання по реєстрації податкової накладної в ЄРПН у строки, що не перевищують строки, визначені податковим кодексом України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних від 28.10.2024, внаслідок чого заявник втратив право на включення до податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 46074,80 грн., що призвело до понесення заявником збитків у вказаному розмірі.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
При оцінці спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені у пунктах 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, згідно із якими доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача (заявника).
Оцінивши викладені заявником обставини, суд вважає, що вимоги стягувача, з урахуванням обставин, зазначених у поданій ним заяві, а саме: не виконання зобов'язань по реєстрації податкової накладної у визначені строки, а також втрата права на включення до податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 46074,80 грн., що призвело до понесення збитків, свідчать про наявність спору між сторонами, оскільки стягнення збитків не може бути безспірним, адже їх розмір має бути доведений заявником у встановленому законом порядку. Таким чином, вимоги про стягнення збитків повинні розглядатися у позовному провадженні, оскільки вони не є безспірними в розумінні частини першої статті 12 ГПК України та підлягають доказуванню. За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову Державному підприємству “Адміністрація морських портів України» у видачі судового наказу.
За ч.2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Частиною 2 ст. 151 ГПК України передбачено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 151, 152, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Державному підприємству “Адміністрація морських портів України» у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22» 46074,80 грн.
Ухвала набирає чинності 04.02.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя Ю.С. Бездоля