"23" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4173/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Місюрко Г.А.,
від відповідача 1: не з'явився,
від відповідача 2: Кочуров А.О.,
від відповідача 3: Кочуров А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави до відповідачів: Арцизької міської ради, ОСОБА_1 , Приватного підприємства "ТЕХНІКА" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (протирадіаційне укриття № 56041) шляхом скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів купівлі-продажу і повернення майна,
зазначає наступне:
Керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області (надалі - Прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Арцизької міської ради (надалі - Міська рада, Рада, Відповідач 1), Русєва Сергія Васильовича (надалі - Русєв С.В., Відповідач 2) та Приватного підприємства "ТЕХНІКА" (надалі - ПП "ТЕХНІКА", Відповідач 3), в якій просить:
усунути перешкоди Арцизькій міській територіальній громаді щодо користування та розпорядження підвальним приміщенням № 10, загальною площею 278 кв.м, розташованого за адресою: вул. Будівельників, 3, м. Арциз, яке є частиною протирадіаційного укриття № 56041, шляхом визнання незаконним та скасування рішенням сесії Арцизької міської ради від 11.05.2000 р. № 154-ХХІІІ “Про продаж ПП “Техніка» частини підвального приміщення у будинку АДРЕСА_1 »;
усунути перешкоди Арцизькій міській територіальній громаді щодо користування та розпорядження підвальним приміщенням № 10, загальною площею 278 кв.м, розташованого за адресою вул. Будівельників, 3, м. Арциз, яке є частиною протирадіаційного укриття № 56041, шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу частини підвального приміщення № 3 від 29.09.2000, загальною площею 278 кв.м., що є частиною протирадіаційного укриття № 56041, розташованого за адресою: вул. Будівельників, 3, м. Арциз, Белградський район, Одеська область, укладеного між Арцизькою міською територіальною громадою в особі Арцизької міської ради та ПП “ТЕХНІКА»;
усунути перешкоди Арцизькій міській територіальній громаді щодо користування та розпорядження підвальним приміщенням № 10, загальною площею 278 кв.м, розташованого за адресою: вул. Будівельників, 3, м. Арциз, яке є частиною протирадіаційного укриття № 56041, шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення, укладеного між ПП “ТЕХНІКА» та Русєвим Сергієм Васильовичем від 28.12.2022, нотаріально посвідчений державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області Панашенко І.П. та зареєстровано в реєстрі за № 2420;
зобов'язати Русєва Сергія Васильовича усунути перешкоди Арцизькій міській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні підвальним приміщенням № 10, загальною площею 278 кв.м, розташованого за адресою: вул. Будівельників, 3, м. Арциз, яке є частиною протирадіаційного укриття № 56041, шляхом повернення Арцизькій міській територіальній громаді.
Фактичними підставами звернення із позовом до суду Прокурором визначено те, що відповідно до паспорту протирадіаційного укриття № 56041 у підвальному приміщенні 5-поверхового будинку за адресою: Одеська обл., м. Арциз, вул. Будівельників, 3, перебуває споруда цивільного захисту, загальною площею 850 кв.м. У той же час, відповідний житловий будинок передано до комунальної власності Міської ради.
Міською радою 11.05.2000 прийнято рішення № 154-ХХІІІ про відчуження ПП "ТЕХНІКА" частини підвального приміщення у будинку, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Арциз, вул. Будівельників, 3. На підставі укладеного 29.09.2000 р. між Міською Радою та ПП "ТЕХНІКА" договору, частина підвального приміщення відповідного будинку, загальною площею 278 кв.м., розташованого за адресою: Одеська обл., м. Арциз, вул. Будівельників, 3, перейшла із комунальної у приватну власність. При цьому, Прокурор наголошує, що відповідна частина підвального приміщення фактично є частиною протирадіаційного укриття № 56041.
В подальшому ПП "ТЕХНІКА" 28.12.2022 р. відчужено Русєву С.В. відповідне підвальне приміщення у будинку, загальною площею 278 кв.м., розташованого за адресою: Одеська обл., м. Арциз, вул. Будівельників, 3.
Після проведення обстеження відповідної захисної споруди встановлено, що частина протирадіаційного укриття використовується під котельню будинку, а частина - в якості підсобного приміщення магазину, що належить Русєву С.В.
Втім, вказане протирадіаційне укриття відноситься до фонду захисних споруд цивільного захисту населення, яке може перебувати виключно у державній або комунальній власності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 20.09.2024 позовній заяві Прокурора присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/4173/24 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.09.2024 прийнято позовну заяву Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4173/24, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24 жовтня 2024 року.
16 жовтня 2024 року Міської радою представлено заяву про розгляд справи за відсутності представника.
21 жовтня 2024 року ПП "ТЕХНІКА" реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог посилається на те, що на момент купівлі-продажу частина підвального приміщення не мала статусу протирадіаційної або іншої захисної споруди, так само як і не мало відповідного статуту раніше дати укладеного договору; те, що акт прийому-передачі у комунальну власність будинку за адресою: м. Арциз, вул. Будівельників, 3, не містить інформації про розташування протирадіаційної споруди у підвалі; представлені технічні паспорти містять суттєві відмінності у визначенні площі підвального приміщення у будинку; представлені до матеріалів справи паспорти протирадіаційного укриття, складені лише у 2008 році, сфальсифіковані, адже площа укриття не відповідає площі приміщення, яке перебувало у користуванні Відповідача; Фонд захисних споруд на території Міської ради створено тільки у 2022 році, однак відсутні докази права комунальної власності на протирадіаційне укриття; в процесі огляду представниками ДСНС України в Одеській області укриття не залучились представника Відповідача; наведена Прокурором судова практика не є релевантною до даних правовідносин; заявлені Прокурором вимоги передбачають втручання у мирне володіння майном, визнання ж недійсним рішення сесії Міської ради є неефективним способом захисту, у той же час правові підстави для розірвання договорів мають відповідати приписам законодавства чинним на час їх укладення; те, що Прокурором не зазначено орган, який неналежним чином здійснює захист порушених інтересів держави, та який має мати статус Позивача у справі; позовну заяву підписано неуповноваженою особою; Прокурором невірно обрано звернення із негаторним позовом, оскільки вимога про зобов'язання повернути майно відповідає речово-правовому характеру віндікаційного позову, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні; те, що Прокурором пропущено строк позовної давності для звернення із позовною заявою.
21 жовтня 2024 року ОСОБА_1 реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. Обґрунтування підстав, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, аналогічне викладеному у відзиві ПП "ТЕХНІКА". Додаткового зазначає про невірне визначення Прокурором вартості об'єкту нерухомого майна, те, що є Добросовісним набувачам майна та не здійснював жодного порушення в процесі придбання.
24 жовтня 2024 року Прокурором представлено відповідь на відзив ПП "ТЕХНІКА", в якій зазначає про відсутність доказів зняття з обліку протирадіаційного укриття, розташованого в будинку за адресою: м. Арциз, вул. Будівельників, 3, у той же час, відповідно до наявної у ДСНС в Одеській області інформації вказане укриття перебуває у комунальній власності Міської Ради, при цьому, законодавство, чинне на момент виникнення права комунальної власності на укриття, не передбачало обов'язкової реєстрації; те, що обраний спосіб захисту відповідає сталій судовій практиці та передбачає ефективне поновлення прав законного власника; те, що в контексті розгляду даної справи, уповноваженим органом на захист порушених прав є Міська рада, однак остання є учасником спірних правовідносин і сама порушує інтереси держави, що унеможливлює пред'явлення позову в її інтересах, однак надає Прокурору право звертатись із позовною заявою самостійно.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2024 відкладено підготовче засідання на 14 листопада 2024 року.
06 листопада 2024 року ОСОБА_1 представлено заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що Прокурором не представлено належних та допустимих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог; із представлених технічних паспортів вбачається відмінність у площі підвального приміщення; те, що Міська рада мало обов'язок зареєструвати право комунальної власності на нежитлове приміщення, котрому надано статус протирадіаційного укриття; те, що Прокурором обрано неналежний спосіб захисту, а також те, що пропущено строк позовної давності для звернення із позовом.
06 листопада 2024 року ОСОБА_1 представлено клопотання про витребування у Прокурора документальне підтвердження про особу, уповноважену представляти інтереси мешканців будинку (відповіде об'єднання співвласників багатоквартирного будинку/управляюча компанія/збори співвласників тощо) за адресою: Одеська обл., м. Арциз, вул. Будівельників, 3; документальне підтвердження зареєстрованих фактів порушення прав мешканців територіальної громади: скарги, заяви тощо щодо неможливості користуватись захисною спорудою (укриттям) підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою: Одеська обл., м. Арциз, вул. Будівельників, 3, через перебування частини такого підвального приміщення у приватній власності. Посилаючись на ігнорування Прокурором пропозиції суду в ухвалі про відкриття провадження у справі.
14 листопада 2024 року Прокурором представлено додаткові письмові пояснення на заперечення ОСОБА_1 , в яких викладає позицію, аналогічну викладеній у відповіді на відзив.
Також 14 листопада 2024 року Прокурором представлено заперечення на клопотання про витребування доказів, адже докази, запропоновані для витребування не стосуються предмету позову. При цьому представляє наявні в нього докази звернення мешканців територіальної громади.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14 листопада 2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03 грудня 2024 року.
27 листопада 2024 року ОСОБА_1 представлено додаткові пояснення у справі, в яких підтримує клопотання про витребування доказів та просить його задовольнити.
02 грудня 2024 року Прокурором представлено заперечення на додаткові пояснення ОСОБА_1 .
Призначене на 03 грудня 2024 року судове засідання не відбулось у зв'язку із відсутністю інтернет з'єднання та непрацюючою підсистемою відео-конференц зв'язку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.12.2024 призначено підготовче засідання на 10 грудня 2024 року.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, оскільки в ухвалі про відкриття провадження у справі судом виключно запропоновано надати відповідні докази (у разі їх наявності), Прокурором представлено наявні в нього документи з цього питання. Додаткового з цього питання буде викладено у мотивувальній частині рішення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26 грудня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2024 відкладено розгляд справи на 23 січня 2025 року.
У призначене на 23 січня 2025 року представник Міської ради не з'явився.
Частиною 1 статті 6 ГПК України передбачено, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Приписами частини 5 статті 6 ГПК України визначено, що електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Згідно ж із частиною 6 названої статті адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
При цьому частина 7 статті 6 ГПК України передбачає те, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 р. № 1845/0/15-21 (із змінами), визначено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Відповідно до відображених в автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області відомостей Міська Рада (Код ЄДРПОУ 04057031) має зареєстрований електронний кабінет, до якого підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено постановлені у справі ухвали (довідки про доставку долучено до матеріалів справи).
За приписами статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
При цьому частина 4 статті 13 ГПК України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи викладене, Міська Рада вважається належним чином повідомленою про призначенні засідання суду, відтак неявка представника не є перешкодою для розгляду справи. Окрім того, Міська Рада у поданому клопотанні клопотала про розгляд справи за відсутності представника.
Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено право участі представника ПП "ТЕХНІКА" та Русєва С.В. в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідним клопотання.
В процесі розгляду справи Прокурор підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, представник ПП "ТЕХНІКА" та Русєва С.В. натомість заперечував проти заявлених позовних вимог та наполягав на відмові у задоволенні позову.
Письмового відзиву від Міської ради до Господарського суду Одеської області не надходило у зв'язку з чим у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
23 січня 2025 року судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
17 червня 1996 року складено акт приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність Міської ради, відповідно до якого, зокрема житловий будинок за адресою: вул. Будівельник, 3, 1975 року введення в експлуатацію прийнято до комунальної власності.
09 березня 2000 року ПП "ТЕХНІКА" звернулось до Міської ради із заявою про надання дозволу на продаж частини підвального приміщення колишнього магазину за адресою: вул. Будівельників, 3, з метою використання підвального приміщення під кафе.
Рішенням двадцять першої сесії Міської ради від 11.05.2000 №154-ХХІІІ “Про продаж ПП “Техніка» частини підвального приміщення у будинку № 3 по вул. Будівельників в м. Арциз» надано дозвіл ПП "ТЕХНІКА" на купівлю частини підвального приміщення площею 360 кв.м. у будинку № 3 по вул. Будівельників в м. Арциз.
06 липня 2000 року складено акт експертної оцінки нежитлових приміщень підвалу у жилому домі № 4 по вул. Будівельників у м. Арзиц, відповідно до якого приміщення перебувають у власності Міської ради та передані в управління ПП «КОМУНАЛЬЩИК», на час перевірки перебувають в оренді. Розташовані у підвалі 5-ти поверхового будинку, всього 278 кв.м. Вартість приміщення оцінена в 2670 грн. Вказаний акт затверджено Міською радою.
29 вересня 2000 року між Міською радою (Продавець) та ПП "ТЕХНІКА" (Покупець) укладено договір, відповідно до пункту 1.1 якого Продавець передає у власність Покупця наступне нерухоме майно: частину підвального приміщення у домі № 3 по вул. Будівельників, у м. Арциз, загальною площею 278 кв.м.
Вартість нерухомого майна складає 3204 грн, включає в себе 2670 грн вартості приміщення та 534 грн ПДВ (пункт 2.1).
Розрахунок між Продавцем та Покупцем відбувається в наступному порядку і строки: до 01 листопада 2000 (пункт 2.2).
Договір містить підписи представників сторін та проставлені печатки контрагентів.
12 грудня 2000 року між Міською радою як Продавцем та ПП "ТЕХНІКА" як Покупцем складено акт приймання-передачі підвального приміщення у будинку за адресою: вул. Будівельників 3.
Відповідно до представленого паспорту протирадіаційного укриття № 5 (дата заповнення 21.03.2007), останнє розташоване за адресою: м. Арзиц, вул. Будівельників, 3, належить Міській раді, дата прийняття в експлуатацію 1986 рік.
Місткість 425 осіб, загальна площа 850 кв.м., протирадіаційне укриття розміщено у підвалі житлового будинку.
Паспорт містить проставлені підписи керівника організації, яка експлуатує захисну споруду - голови Міської ради, начальника відділу з питань НС, взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційно роботи Арцизької РДА, начальника цивільного захисту Арцизької РДА.
Болградським районним управлінням ГУ ДСНС України в Одеській області представлено відповідний паспорт протирадіаційного укриття № 056041 на запит Прокурора.
Відповідно до представленої облікової картки Протирадіаційного укриття за підписом голови Міської ради від 13.05.2008 року, останнє розташоване за адресою: м. Арзиц, вул. Будівельників, 3, належить Міській раді, дата прийняття в експлуатацію 1986 рік.
Тип укриття - вбудоване, місткість 425 осіб, загальна площа 850 кв.м., містить позначки щодо використання укриття у мирний час - частина ПРУ задіяна під котельню.
Болградським районним управлінням ГУ ДСНС України в Одеській області представлено відповідну облікову картку протирадіаційного укриття № 056041 на запит Прокурора.
Відповідно до технічного паспорту КП «АРЦИЗЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНЕНТАРИЗАЦІЇ» від 02.01.2013 на виробничий будинок по вул. Будівельників, 3, підвал 1975 року побудови, площа 992,10 кв.м., усього під підвалу 583,70 м.кв.
Рішенням Міської ради від 27 жовтня 2015 року № 149 присвоєно адресу частині підвального приміщення площею 278 (двісті сімдесят вісім) кв.м., яка розташована в будинку № 3 по вул. Будівельників в м. Арциз та належить ПП «Техніка» згідно договору № 3 від 29 вересня 2000 року - Одеська обл., м. Арциз, вул. Будівельників, буд. 3, прим. № 10.
Відповідно до листа Арцизького бюро технічної інвентаризації від 06 вересня 2018 року вих. № 85 на запит державного реєстратора повідомлено, що 11.04.2001 року в реєстровій книзі 34 за номером 5 було зроблено запис про те, що на підставі договору купівлі продажу № 3 від 29.09.2000 року МП «Техніка» є власником частини підвального приміщення (278 кв.м) 5-поверхового житлового будинку за адресом: м. Арциз. вул. Будівельників, 3.
12 вересня 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Саратської районної державної адміністрації Одеської області прийнято рішення № 42972199 про державну реєстрацію права приватної власності за ПП "ТЕХНІКА" на підвальне приміщення, що розташоване в Одеській області, Арцизький р-н, м. Арциз, вул. Будівельників, буд. 3, прим. 10. Підставою виникнення права власності зазначено укладений 29.09.2000 між Міською радою та ПП "ТЕХНІКА" договір купівлі-продажу.
24 жовтня 2018 року Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області надано відповідь на колективне звернення, в якій повідомляє, що за адресою (м. Арзиц, вул. Будівельників, 3) в підвальному приміщенні обліковується протирадіаційне укриття № 56041, за яке за замовленням Міської ради складено інвентаризаційну справу № 3/56041, вказане ПРУ знаходиться на балансі Міської ради.
17 серпня 2018 року ТОВ «ІНВЕСТКОНСАЛТ ГРУП» за замовленням ПП "ТЕХНІКА" виготовлено технічний паспорт на підвальне приміщення № 10 у буд. № 3, вул. Будівельників, у м. Арциз, за яким площа підвального приміщення складає 278,00 кв.м.
Відповідно до представленого акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 56041 від 22.05.2022, останнє розташовано за адресою: м. Арзиц, вул. Будівельників, 3, форма власності комунальна та належить Міській раді, балансоутримувач Міська рада.
Загальна характеристика захисної споруди - ПРУ вбудовано в 5-ти поверхову будівлю, місткістю на 350 осіб, загальною площею 850 м.кв. Частина ПРУ використовується під котельню будинку, санітарний стан задовільний, однак приміщення захаращене майном. Використовується в якості підсобного приміщення магазину без погодження (пункти 1-3). Паспорт захисної споруди в наявності (пункт 19).
Станом на 25.05.2022 сховище (протирадіаційне укриття) № 56041 оцінюється як обмежено готове для прийняття осіб, що укриваються. Захисна споруди підлягає реставрації.
Рішенням Міської ради від 08.07.2022 № 1359-VIII створено фонд захисних споруд цивільного захисту на території Арцизької міської територіальної громади. ПРУ № 56041, за адресою: м. Арциз, вул. Будівельників 3, вбудоване, загальна площа 850 кв.м, місткість 425 осіб, перебуває у комунальній власності, перебуває на балансі/управлінні - ТОВ «АРЦИЗЬКА УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ»/КП «ЖИТЛОВИК». ПРУ обмежено готове. У додатку до рішення зазначено під номером 5.
28 грудня 2022 року між ПП "ТЕХНІКА" (Продавець) та Русєвим С.В. (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, умовами пункту 1.1 якого передбачено, що Представник Продавця передає (продає), а Покупець приймає (купує) та сплачує грошову суму за належне Продавцю підвальне приміщення під номером 10 /десять/, шо знаходиться за адресою: Одеська область. Белградський район, місто Арциз, вулиця Будівельників, будинок номер 3 /три/, загальною площею 278 кв.м.
Це підвальне приміщення належить ПП «ТЕХНІКА» на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу виданого Арцизькою міською радою 29.09.2000 року за №3 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності згідно Витягу №137520640 від 12.09.2018 року, дата державної реєстрації: 06.09.2018 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1642427951204, номер запису про право власності: 27887961.
Цей продаж, згідно довідки про балансову вартість нерухомого майна від 01.12.2022 року за №1 вчинено за 75000,00 /сімдесят п'ять тисяч гривень/ 00 копійок, які Представник Продавця отримає від Покупця протягом трьох робочих днів з дня підписання договору купівлі-пролажу шляхом перерахування коштів на особовий рахунок Продавця. Зміст Постанови Правління банку України від 06.06.2013 року №210 «Про встановлення граничної суми розрахунків правового регулювання розрахунків готівкою» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку №407 віл 25.11.2016 року), нотаріусом сторонам, роз'яснено (пункт 2).
Відповідно до звіту про оцінку підвальне приміщення становить 75000,00 сімдесят п'ять тисяч гривень. 00 копійок (пункт 3).
Договір містить підписи представників сторін, посвідчено державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області Панашенко І.П. та зареєстровано в реєстрі за номером 2420.
28 грудня 2022 року державним реєстратором прав на нерухоме майно - державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області Панашенко І.П. прийнято рішення № 65966518 про державну реєстрацію права приватної власності за Русєвим С.В. на підвальне приміщення, що розташоване в Одеській області, Арцизький р-н, м. Арциз, вул. Будівельників, буд. 3, прим. 10. Підставою виникнення права власності зазначено укладений 28.12.2022 між ПП "ТЕХНІКА" та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу.
Відповідно до представленого переліку протирадіаційних укриттів у 7-му мікрорайоні м. Арзиц, які пропонуються для зняття з обліку фонду захисних споруд - укриття, розташоване за адресою: вул. Будівельників, 3, вбудоване у підвалі зі складом харчових продуктів, рік введення в експлуатацію 1975, пропонується до зняття з обліку у зв'язку із тим, що ПРУ демонтовано повністю при установці котлів для обігріву будинку з використанням 35% площі ПРУ, решта 65% площі ПРУ передана ФОП Русєву В.К. для використання під магазин. Вказаний перелік складено директором КП «ЖИТЛОВИК».
04 травня 2023 року до Міської ради надійшло звернення мешканців будинку (м. Арциз, вул. Будівельників, буд. 3) стосовно неможливості використання протирадіаційного укриття в будинку, оскільки останнє перебуває у приватній власності.
18 травня 2023 року до Прокурора надійшло звернення мешканця будинку (м. Арциз, вул. Будівельників, буд. 3) стосовно повернення у власність співвласників будинку незаконно приватизованого протирадіаційного укриття.
24 травня 2023 Прокурор звернувся до Міської ради із запитом в поряду статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому посилається на отримання звернень від мешканців будинки, за адресою: м. Арциз, вул. Будівельників, буд. 3, стосовно незаконно приватизованого підвалу у будинку, у якому, за посиланням останніх, наявне протирадіаційне укриття, пропонує надати документи щодо: законності передачі протирадіаційного укриття, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у власність громадянину Русєву С.В. (підстави для передачі (відчуження) вищезазначеної споруди до приватної власності); підстави виключення протирадіаційного укриття № 56041 із складу фонду захисних споруд Арцизької територіальної громади; технічного стану та придатності до використання за цільовим призначенням (доступність, укомплектованість відповідним обладнанням, необхідність проведення відповідних ремонтних робіт) вказаного ПРУ; інвентарну справу, паспорт та облікову картку щодо протирадіаційного укриття № 56041, розташованого за адресою: Одеська область, Болградський район, м. Арциз, вул. Будівельників, 3.
29 травня 2023 року Міською радою на запит Прокурора повідомлено наступне. 25 травня 2022 року комісією у складі: Першого заступника голови районної військової адміністрації Кюссе І.І. - голови комісії; Начальника відділу організації наглядово-профілактичної роботи та заходів ЦЗ Болградського РУ ГУ ДСНС України в Одеській області капітана служби цивільного захисту Безушенко О.І.; Головного інспектора відділу організації наглядово-профілактичної роботи та заходів ЦЗ Болградського РУ ГУ ДСНС України в Одеській області п/п-ка служби цивільного захисту Гуцан О.О.; Начальника відділу оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами районної державної адміністрації Забуга С.О.; Начальника відділу інфраструктури, містобудування та архітектури, житлово-комунального господарства, екології районної державної адміністрації Радулова А.І., у присутності головного спеціаліста з питань організаційної та кадрової роботи Арцизької міської ради Негой І.А. проведено оцінку стану готовності, експлуатації і використання сховища (протирадіаційного укриття) № 56041, розташованого за адресою: м. Арциз, вул. Будівельників, 3, яке відноситься до комунальної форми власності, що належить Арцизькій міській раді, про що складено Акт оцінки готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 56041, загальна характеристика захисної споруди міститься у вказаному акті та у Технічному паспорті на виробничий будинок по вул. Будівельників, буд. № 3.
08 липня 2022 року рішенням Арцизької міської ради № 1359-VIII «Про створення фонду захисних споруд цивільного захисту на території Арцизької міської територіальної громади» було створено фонд захисних споруд цивільного захисту на території Арцизької міської територіальної громади, в переліку якого, значиться ПРУ № 56041 за адресою: Одеська область, Белградський район, м. Арциз, вул. Будівельників, 3, загальною площею 850 кв.м. та станом на 29.05.2023 року не виключено вказане протирадіаційне укриття із складу фонду захисних споруд Арцизької міської територіальної громади (Копія рішення з додатками додається).
Також, вищезазначене укриття зазначене в Книзі обліку захисних споруд цивільного захисту протирадіаційних укриттів Белградського району Одеської області (м. Болград).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна з 28.12.2022 року підвальне приміщення, загальною площею 278 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Арциз, вул. Будівельників, буд. 3, прим. 10 перебуває в приватній власності Русєва С.В. на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер: 2420, виданий 28.12.2022 року державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області Панашенко І.П.
Відповідно до представленого акту оперативного огляду об'єктів (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населенням від 08.06.2023, комісією у складі головного інспектора відділу ОНПР та заходів ЦЗ Болградського РУ Г ДСНС України в Одеській області п/п-к служби ЦЗ Гуцан Олександр, ДО СП ВП №1 Болградського РВП ГУ НП в Одеській області л-нт поліції, головного спеціаліста з питань цивільного захисту відділу організаційної та кадрової роботи Арцизької міської ради Негой Інни; директора КП «Житловик», проведено огляд укриття № 56041 за адресою: м. Арциз, вул. Будівельників, 3.
Встановлено, що підвальне приміщення багатоповерхового житлового будинку приведено в готовність, загальна площа укриття 850 кв.м., місткість 425 осіб. Стан задовільний.
26 червня 2024 року Прокурор звернувся до Болградського районного управління ГУ ДСНС України в Одеській області із запитом в поряду статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому просить надати для ознайомлення інвентаризаційну справу щодо захисної споруди, розташованої за адресою: Одеська область, Болградський район, м. Арциз, вул. Будівельників, 3.
28 червня 2024 року Болградський районний управлінням ГУ ДСНС України в Одеській області надано відповідь на звернення Прокурора із представленням копій, запитуваних документів.
04 липня 2023 року Прокурор звернувся до РВ Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях із запитом в поряду статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому посилається на те, що протирадіаційне укриття № 56041, яке знаходиться за адресою: м. Арциз, вул. Будівельників, буд. 3, перебуває на балансі Міської ради, у той же час, за рішенням Міської ради було передано ПП "ТЕХНІКА", а згодом Русєву С.В., у зв'язку із чим просить надати документи щодо: законності передачі протирадіаційного укриття, розташованого за адресою: Болградський район, м. Арциз, вул. Будівельників, 3 у власність громадянину Русєву С.В. Що стало підставою для передачі (відчуження) вищезазначеної споруди до приватної власності; надання згоди регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на виключення протирадіаційного укриття № 56041 із складу фонду захисних споруд Арцизької територіальної громади, а також передачу його у приватну власність ПП «Техніка» або ФОП «Русєв С.В.»; вжиття заходів на повернення вказаної захисної споруди цивільного захисту до державної власності?.
25 липня 2023 року Прокурор звернувся до Болградського районного управління ГУ ДСНС України в Одеській області із запитом в поряду статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому просить надати інформацію щодо технічного стану та придатності до використання за цільовим призначенням (доступність, укомплектованість відповідним обладнанням, необхідність проведення відповідних ремонтних робіт) захисних споруд цивільного захисту територіальних громад Болградського району, а також відповідних актів обстеження захисних споруд цивільного захисту комісією за участю спеціаліста Болградського РУ ГУ ДСНС України в Одеській області.
27 липня 2023 року Болградським районним управлінням ГУ ДСНС України в Одеській області надано відповідь на звернення Прокурора.
28 липня 2023 року РВ Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях надано відповідь на звернення Прокурора, в якій повідомляє, що на обліку Регіонального відділення захисна споруда № 56041 за адресою: м. Арциз, вул. Будівельників, буд. 3, не перебуває; інформація про перебування у державній власності у Регіонального відділення відсутня; відповідно до акту приймання-передачі від 17.06.1996 житловий будинок передано до комунальної власності Міської ради.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).
У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).
Частини 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто визначений частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).
Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов'язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
При цьому статтею 27 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Відповідно до статті 4 Кодексу цивільного захисту України цивільний захист - комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Суб'єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання, громадські організації (абзац 2 частини 1 статті 6 Кодексу цивільного захисту України).
Згідно з пунктами 23-31 частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб'єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного з фонду захисних споруд цивільного захисту; реалізація заходів, спрямованих па поліпшення пожежної суб'єктів господарювання комунальної форми власності; здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Статтею 2 ЦК України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до частини 1 статті 169 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно ж до частини 1 статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
У цій справі, як стверджує Прокурор, Міська рада розпорядилась частиною підвального приміщення у будинку (м. Арзиц, вул. Будівельників, буд. 3), шляхом його продажу ПП "ТЕХНІКА", яке згодом перейшло у власність Русєва С.В., втім вказане підвальне приміщення є складовою протирадіаційного укриття.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 звернула увагу на те, що помилковим є підхід, за якого у категорії справ - справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб - питання про належного відповідача вирішується як вторинне, похідне від питання про те, якого результату прагне досягнути прокурор своїм позовом.
Коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави.
Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи. Відповідачем у господарському судочинстві є особа, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу.
Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб'єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.12).
У пункті 7.17 постанови від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
Виходячи з викладеного, в зазначеній категорії справ (справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб) найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб'єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб'єктів задовольнити позовні вимоги.
У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України). Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.20).
Таким чином, процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.
У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 77-83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).
Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.
У пункті 8.8 постанови від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у прокурора були повноваження звернутися до суду в інтересах органу місцевого самоврядування про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення власнику, що він і зробив. Та обставина, що прокурор зазначив орган місцевого самоврядування відповідачем у справі, з огляду на звернення з вимогою про визнання недійсним рішення ради про затвердження проєкту землеустрою, не є перешкодою для розгляду справи. Орган місцевого самоврядування брав участь у цій справі. У випадку встановлення судами обрання прокурором неналежного способу захисту щодо частини позовних вимог (про визнання недійсним рішення ради про затвердження проєкту землеустрою) у задоволенні позову до такої особи належить відмовити за наслідком розгляду спору по суті. Однак це не може перешкодити розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, де прокурор діяв в інтересах ради як сторони договору, і такі вимоги можуть забезпечити ефективний захист інтересів територіальної громади у випадку їх порушення стороною договору та бездіяльності ради щодо належного захисту інтересів територіальної громади.
У постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.3).
У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.
Прокурор у позовній заяві зазначає, що цивільний захист населення є важливим елементом національної безпеки України та необхідною складовою її обороноздатності, який покликаний поряд із вирішенням інших завдань забезпечувати виконання державою зобов'язань щодо захисту прав на життя і здоров'я громадян, що гарантовані статтями 3 та 27 Конституції України.
Одне з провідних місць у системі заходів цивільного захисту населення належить створенню та функціонуванню колективних засобів захисту, призначених для убезпечення широкого кола людей від виливу шкідливих та небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.
Особливої актуальності це питання набуло в умовах повномасштабного вторгнення в Україну російської федерації, яке супроводжується численними ракетними обстрілами, бомбардуванням, руйнуванням населених пунктів, житлових кварталів, об'єктів цивільної інфраструктури, у зв'язку з чим наразі надзвичайно гостро постає проблема забезпечення захисту життя і здоров'я мирного населення.
Як зазначалось, у цій справі Прокурор стверджує що, Міська рада розпорядилась частиною підвального приміщення у будинку (м. Арзиц, вул. Будівельників, буд. 3), шляхом його продажу ПП "ТЕХНІКА", яке згодом перейшло у власність Русєва С.В., втім вказане підвальне приміщення є складовою протирадіаційного укриття.
Тобто, Міська рала, здійснюючи право розпорядження комунальною власністю в межах територіальної громади є учасником цивільних правовідносин (стороною Договору купівлі-продажу), попередньо прийнявши відповідне Рішення про надання згоди на продаж відповідного приміщення ПП "ТЕХНІКА".
У той же час, суд зауважує, що Прокурор оскаржує, як законність прийняття 11.05.2000 Міською радою рішення № 154-ХХІІІ, так і законність укладення 29.09.2000 між Міською радою та ПП "ТЕХНІКА" договору купівлі-продажу підвального приміщення № 3.
Близькій за змістом висновок стосовно можливості звернення прокурора із позовною до суду в інтересах держави без визначення уповноваженого органу позивачем у разі оскарження прийнятого відповідним органом місцевого самоврядування рішення, яке порушує інтереси Українського народу, викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, яку в силу приписів частини 4 статті 236 ГПУ України суд враховує до спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку, що Прокурором доведено наявність підстав із самостійним зверненням з позовом до суду, що спростовує викладене у відзивах на позовну заяву. Враховуючи те, що позовна заява подана в інтересах держави та Українського народу, господарський суд вважає відсутніми підстави для витребування доказів стосовно особи, уповноваженої представляти інтереси мешканців будинку (відповіде об'єднання співвласників багатоквартирного будинку/управляюча компанія/збори співвласників тощо) за адресою: Одеська обл., м. Арциз, вул. Будівельників, 3.
Приписи статті 12 Закону України “Про прокуратуру» визначають, що у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.
Окружну прокуратуру очолює керівник окружної прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників.
При цьому стаття 13 Закону України “Про прокуратуру» у частині 1 встановлює, що керівник окружної прокуратури представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.
Поряд із цим частина 1 статті 24 Закону України “Про прокуратуру» передбачає, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
З огляду на те, що позовна заява підписана керівником Болградської окружної прокуратури Одеської області, в господарського суду відсутні правові підстави стверджувати про її підписання неуповноваженою особою, адже обіймання посади керівника окружної прокуратури передбачає права подання позовної заяви до господарського суду.
В процесі розгляду справи Прокурором наголошувалось на тому, що підвальне приміщенням № 10, загальною площею 278 кв.м, розташоване за адресою: вул. Будівельників, 3, м. Арциз, є частиною протирадіаційного укриття № 56041, натомість Відповідачами (ПП "ТЕХНІКА" та Русєвим С.В.) неодноразово наголошувалось на тому, що на момент купівлі-продажу частина підвального приміщення не мала статусу протирадіаційної або іншої захисної споруди, так само як і не мало відповідного статуту раніше дати укладеного договору; те, що акт прийому-передачі у комунальну власність будинку за адресою: м. Арциз, вул. Будівельників, 3, не містить інформації про розташування протирадіаційної споруди у підвалі; представлені технічні паспорти містять суттєві відмінності у визначенні площі підвального приміщення у будинку; представлені до матеріалів справи паспорти протирадіаційного укриття, складені лише у 2008 році, сфальсифіковані, адже площа укриття не відповідає площі приміщення, яке перебувало у користуванні.
Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади (далі - інші органи державної влади), Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - суб'єкти господарювання), а також інших юридичних осіб (стаття 1 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 32 Кодекс цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, які можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, та іонізуючого опромінення у разі радіаційної аварії і радіоактивного забруднення місцевості та непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.
Інструкція щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затверджена наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006 № 653 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.11.2006 за № 1180/13054 (чинна на момент проведення технічної інвентаризації ПРУ - складання паспорту укриття (2007 рік) та облікової картки укриття (2008 рік)), встановлює єдині вимоги, які є обов'язковими для виконання при утриманні захисних споруд цивільної оборони (сховищ і протирадіаційних укритті) у мирний час.
Інструкція призначена для використання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями (незалежно від форм власності), які утримують захисні споруди цивільної оборони (далі - захисні споруди).
Згідно з приписами цієї Інструкції протирадіаційні укриття призначені для захисту осіб, що укриваються, від впливу іонізуючого випромінювання при радіоактивному забрудненні місцевості і допускають безперервне перебування у них розрахункової кількості осіб, що укриваються, до двох діб.
Статус захисної споруди, її основні технічні характеристики визначаються паспортом сховища (протирадіаційного укриття) (додаток 1), підписаним керівником експлуатуючої організації і представником управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту міста (району).
Списання непридатних до експлуатації захисних споруд здійснюється відповідно до Інструкції про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.99 № 567 (із змінами) (втратила чинність 10.03.2017).
Ця Інструкція визначає умови списання непридатних захисних споруд цивільної оборони, до яких належать сховища всіх класів, протирадіаційні укриття усіх груп і захисні споруди запасних пунктів управління (далі - захисні споруди) центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства), склад і обов'язки відповідних комісій, а також вимоги щодо оформлення, погодження і затвердження відповідної документації.
Для визначення стану захисної споруди і оформлення документації, пов'язаної із списанням цієї споруди, відновлення якої економічно недоцільне, за наказом начальника цивільної оборони утворюється комісія у складі: головного інженера або заступника керівника (голова комісії); осіб, які несуть відповідальність за збереження захисної споруди; представника органу, спеціально уповноваженого органом виконавчої влади розв'язувати завдання цивільної оборони та попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; представника регіонального відділення Фонду державного майна; головного бухгалтера або його заступника, а на підприємстві, де утворено обліково-контрольну групу, - керівника цієї групи; представника проектної організації, яка видала висновок про стан захисної споруди (пункт 5).
За результатами роботи комісія складає акт про списання захисної споруди за формою згідно з додатком 1 (пункт 7).
Для затвердження акта про стан захисної споруди орган, що затверджує цей акт, подає для погодження документацію на списання: протирадіаційних укриттів - до уповноваженого органу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (пункт 10).
Після погодження цієї документації акт затверджується керівником відповідного центрального або місцевого органу виконавчої влади.
Управління захисту населення і території МНС, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації забезпечують ведення журналу обліку списаних захисних споруд цивільної оборони згідно з додатком 2 (пункт 12).
Чинними станом сьогодні Вимогами щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 за № 880/32332, запроваджено систему нумерації (присвоєння облікових номерів) захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди) та визначено зразки облікових документів паперового обліку фонду захисних споруд (паспорта захисної споруди, облікової картки захисної споруди, книги обліку захисних споруд і книги обліку споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів).
Ведення обліку фонду захисних споруд здійснюється шляхом складення в паперовій формі паспорта та облікової картки захисної споруди, а також ведення в паперовій та електронній формі книги обліку захисних споруд і книги обліку споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів (пункт 1).
Номер захисної споруди відображається в документах паперового обліку захисних споруд.
Документи паперового обліку захисних споруд (паспорт та облікову картку захисної споруди цивільного захисту) складає балансоутримувач за формою згідно з додатками 2, 3 до цих Вимог відповідно.
Паперовий облік фонду захисних споруд організовують і ведуть балансоутримувачі та органи, визначені в пункті 22 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 138 (пункт 4).
Узагальнений облік захисних споруд на галузевому та територіальному рівні ведеться в книгах обліку захисних споруд цивільного захисту, що складаються за формою згідно з додатком 4 до цих Вимог (пункт 6).
Книги обліку захисних споруд заповнюються на підставі відомостей, що містяться в паспортах та облікових картках захисних споруд.
Зняття захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів з обліку здійснюється шляхом унесення відповідних змін до документів, передбачених пунктами 4, 7 цих Вимог.
У разі встановлення факту неправомірної постановки на облік захисних споруд та споруд подвійного призначення зняття їх з обліку здійснюється за погодженням з ДСНС на підставі відповідних рішень органів, до повноважень яких належить ведення такого обліку.
Зняття захисних споруд із загальнодержавного електронного обліку захисних споруд здійснюється ДСНС та її територіальними органами, що ведуть електронний облік на відповідних територіях, після зняття захисних споруд з обліку фонду захисних споруд, що ведеться міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та балансоутримувачами (пункт 10).
У матеріалах справи наявні копії:
1) паспорту протирадіаційного укриття № 5 (дата заповнення 21.03.2007), розташованого за адресою: м. Арзиц, вул. Будівельників, 3, належить Міській раді, дата прийняття в експлуатацію 1986 рік. Власник укриття - Міська рада (Представленого Болградським районним управлінням ГУ ДСНС України в Одеській області із поміткою про представлення паспорту протирадіаційного укриття № 056041)
Місткість 425 осіб, загальна площа 850 кв.м., протирадіаційне укриття розміщено у підвалі житлового будинку.
2) облікової картки Протирадіаційного укриття за підписом голови Міської ради від 13.05.2008 року, останнє розташоване за адресою: м. Арзиц, вул. Будівельників, 3, належить Міській раді, дата прийняття в експлуатацію 1986 рік (Представленої Болградським районним управлінням ГУ ДСНС України в Одеській області із поміткою про представлення облікової картки протирадіаційного укриття № 056041)
Тип укриття - вбудоване, місткість 425 осіб, загальна площа 850 кв.м., містить позначки щодо використання укриття у мирний час - частина ПРУ задіяна під котельню.
3) рішення Міської ради від 08.07.2022 № 1359-VIII, котрим створено фонд захисних споруд цивільного захисту на території Арцизької міської територіальної громади. ПРУ № 56041, за адресою: м. Арциз, вул. Будівельників 3, вбудоване, загальна площа 850 кв.м, місткість 425 осіб, перебуває у комунальній власності, перебуває на балансі/управлінні - ТОВ «АРЦИЗЬКА УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ»/КП «ЖИТЛОВИК». ПРУ обмежено готове. У додатку до рішення зазначено під номером 5.
А також представлений Відповідачами (ПП "ТЕХНІКА" та Русєвим С.В.) перелік протирадіаційних укриттів у 7-му мікрорайоні м. Арзиц, які пропонуються для зняття з обліку фонду захисних споруд - укриття, розташоване за адресою: вул. Будівельників, 3, вбудоване у підвалі зі складом харчових продуктів, рік введення в експлуатацію 1975, пропонується до зняття з обліку у зв'язку із тим, що ПРУ демонтовано повністю при установці котлів для обігріву будинку з використанням 35% площі ПРУ, решта 65% площі ПРУ передана ФОП Русєву В.К. для використання під магазин. Вказаний перелік складено директором КП «ЖИТЛОВИК».
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що статус захисної споруди, зокрема протирадіаційного укриття, підтверджується паспортом сховища (протирадіаційного укриття), обліковою карткою захисної споруди та книгою обліку захисних споруд. Зняття захисних споруд з обліку здійснюється за спеціально встановленою процедурою, результат якої відображається компетентними органами в журналі обліку списаних захисних споруд цивільної оборони (відповідно Інструкції, чинної до 10.03.2017) або ж у загальнодержавному електронному обліку захисних споруд (відповідно до чинних Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту).
Водночас невідповідність ПРУ технічним характеристикам, зокрема відмінності у площі підвального приміщення, в якому останнє розташоване не свідчить про відсутність у такої споруди відповідного статусу, а вказує лише на те, що ПРУ перебуває у стані, який перешкоджає використанню споруди за її призначенням.
Близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.07.2024 у справі № 400/2496/23, яку в силу приписів частини 4 статті 236 ГПК України суд враховує до спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, здійснивши системний аналіз представлених до матеріалів справи доказів та вищенаведених норм, господарський суд доходить до висновку, що підвальне приміщенням № 10, загальною площею 278 кв.м, розташоване за адресою: вул. Будівельників, 3, м. Арциз, є частиною протирадіаційного укриття № 56041, при цьому матеріали справи не містять доказів виключення з обліку відповідного протирадіаційного укриття, а представлений перелік фактично підтверджує, що станом на час його складання, відповідне укриття наявне у будинку, проте використовується не за призначення, окрім того, тільки пропонується виключити укриття із переліку.
Приписами частини 4 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» (тут і далі в редакції на час укладення оспорюваного правочину між Міською радою та ПП "ТЕХНІКА") передбачено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно ж до частини 7 статті 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.
При цьому частиною 2 статті 5 вказаного закону передбачено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Підпункт «в» частини 2 статті 5 вказаного закону встановлює, що загальнодержавне значення мають: об'єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема: протирадіаційні споруди;
Приписами статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» (в редакції на час укладення оспорюваного правочину між Міською радою та ПП "ТЕХНІКА") передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (частина 1).
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина 2).
Відповідно ж дослідженого судом та складеного 17 червня 1996 року акту приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність Міської ради, зокрема житловий будинок за адресою: вул. Будівельник, 3, 1975 року введення в експлуатацію прийнято до комунальної власності.
Приписами пункту 4 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Враховуючи викладене, встановлені в процесі розгляду справи обставини, господарський суд доходить до висновку, що в силу приписів частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» протирадіаційні споруди не підлягають приватизації, тобто право приватної власності не може бути набуто на об'єкти, які мають загальнодержавне значення, та можуть перебувати виключно у державній або комунальній власності.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
А відтак, в силу правової конструкції частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», в господарського суду відсутні правові підстави стверджувати, що у ПП "ТЕХНІКА" виникло право приватної власності на підвальне приміщенням № 10, загальною площею 278 кв.м, розташоване за адресою: вул. Будівельників, 3, м. Арциз, адже останнє є частиною протирадіаційного укриття № 56041, тобто не могло бути як відчужене, так і перебувати у приватній власності. Окрім того із змісту оспорюваного правочину, укладеного між ПП "ТЕХНІКА" та Міською радою, вбачається передача лише частини підвального приміщення.
За наведеного, доводи ПП "ТЕХНІКА" про правомірність перебування у його власності спірного приміщення підвалу є необґрунтованими, в той час як протилежні доводи Прокурора є такими, що зроблені з правильним застосовуванням правових норм.
З огляду на відсутність правових підстав для набуття права приватної власності ПП "ТЕХНІКА" на підвальне приміщенням, в господарського суду відсутні правові підстави стверджувати, що шляхом укладення оспорюваного правочину між ПП "ТЕХНІКА" та ОСОБА_1 останнім набуто право приватної власності, адже, як зазначалось судом, протирадіаційні споруди не підлягають приватизації, тобто право приватної власності не може бути набуто на об'єкти, які мають загальнодержавне значення, та можуть перебувати виключно у державній або комунальній власності.
Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об'єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об'єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).
Враховуючи, що спірне приміщення (частина протирадіаційного укриття) не могло бути приватизовано, тобто право комунальної власності на нього не могло бути передано приватній особі, поновлення порушених прав держави (в особі Українського народу) у спірних правовідносинах могло відбутися внаслідок заявлення саме негаторного позову, тобто вимоги про усунення перешкод у користуванні майном.
Окрім того, як встановлено у статті 172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відтак, з огляду на викладене, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині зобов'язання Русєва С.В. усунути перешкоди Арцизькій міській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні підвальним приміщенням № 10, загальною площею 278 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке є частиною протирадіаційного укриття № 56041, шляхом повернення Арцизькій міській територіальній громаді в особі відповідного органу місцевого самоврядування.
Щодо заяви ПП "ТЕХНІКА" та ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред'явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Такий підхід у судовій практиці є усталеним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, постанова Верховного Суду від 12.07.2024 у справі № 918/744/23, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).
Відтак, відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.
При цьому, надаючи оцінку правомірності втручання держави у право ОСОБА_1 на мирне володінні спірним майном, суд доходить до висновку, що позбавлення ОСОБА_1 майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.
Оцінюючи зазначені критерії в контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що задоволення позову в частині повернення майна не призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та неправомірного втручання у право власності ОСОБА_1 на спірне майно, оскільки таке втручання відповідає вимогам закону, оскільки набуття ОСОБА_1 права власності на спірне майно суперечить приписам законодавства щодо імперативної заборони приватизації захисних споруд цивільної оборони, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільного інтересу в умовах триваючої збройної агресії рф проти України, та є пропорційним, враховуючи доведену недобросовісну поведінку набувача майна у приватну власність через те, що немає жодних підстав вважати, що перед тим, як вчиняти дії, спрямовані на набуття спірного майна, у ОСОБА_1 були перешкоди ознайомитися із зазначеними вище вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму цього об'єкта та неможливості набуття на нього права приватної власності, а повернення власникові майна від недобросовісної особи не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23, яку в силу приписів частини 4 статті 236 ГПК України суд враховує до спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
При цьому, господарський суд враховує те, що скасування рішення Міської ради від 11.05.2000, визнання недійним оспорюваних правочинів - між Міською радо та ПП "ТЕХНІКА" від 29.09.2000 та між ПП "ТЕХНІКА" та ОСОБА_1 від 28.12.2022, є неналежним та не ефективним способом захисту порушених прав, відтак у задоволенні вказаних вимог слід відмовити, оскільки такі вимоги не є ефективними та належними способами захисту з огляду на те, що рішення органу місцевого самоврядування та реєстратора, які виконані на час звернення прокурора до суду з відповідним позовом, вичерпують свою дію виконанням, а тому задоволення таких вимог не призведе до ефективного відновлення прав позивача (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 04.09.2018 у справі № 915/127/18).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р., серія A, № 303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 р. “Віктор Назаренко проти України» (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції “справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі “Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Згідно із частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Поряд із цим частиною 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При цьому, відповідно пункту 3 частини 5 та частини 9 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
В даному випадку, доцільно звернути увагу на принцип "належного урядування".
Принцип “належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі “Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу “помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі “Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, “Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, “Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип “належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі “Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та “Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).
Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі “Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах “Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, “Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, “Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, “Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах “Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та “Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Господарськи суд відзначає, що спір у даній справі виник внаслідок того, що Міською радою прийнято рішення про передачу частини підвального приміщення, яке виявилось частиною протирадіаційного укриття, у приватну власність, попри встановлену Законом України «Про приватизацію державного майна» заборону.
Відтак, господарський суд доходить до висновку, що про необхідність покладення судових витрат саме на Міську раду.
Керуючись ст.ст.13,20,45,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави до відповідачів: Арцизької міської ради, ОСОБА_1 , Приватного підприємства "ТЕХНІКА" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (протирадіаційне укриття № 56041) шляхом скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів купівлі-продажу і повернення майна задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) усунути перешкоди Арцизькій міській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні підвальним приміщенням № 10, загальною площею 278 кв.м, розташованого за адресою: вул. Будівельників, 3, м. Арциз, яке є частиною протирадіаційного укриття № 56041, шляхом повернення Арцизькій міській територіальній громаді.
Стягнути з Арцизької міської ради (68400, Одеська обл., Болградський р-н, м. Арциз, вул. Соборна, буд. 46, Код ЄДРПОУ 04057037) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, Код ЄДРПОУ 03528552, рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) 3028/три тисячі двадцять вісім/грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору
У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Накази видати в порядку статті 327 ГПК України.
Повний текст складено 03 лютого 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут