"22" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4240/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/4240/24
за позовом Акціонерного товариства “Одесагаз» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код ЄДРПОУ 03351208)
до відповідачів Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод» (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00206539) та до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, 44, код ЄДРПОУ 42795490)
про визнання дій протиправними та стягнення 12 179,38грн.
Представник:
Від позивача: Сметанюк І.М. довіреність;
Від відповідачів: 1. не з'явився;
2. Кисіль Т.В. довіреність;
Вільний слухач: ОСОБА_1
Акціонерне товариство «Одесагаз» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про визнання дій протиправними та стягнення 12 179,38грн.
Крім того, заявник просить суд справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 30.09.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Акціонерного товариства «Одесагаз» було залишено без руху.
04.10.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх. №36145/22) від Акціонерного товариства «Одесагаз» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/4240/24 в порядку загального позовного провадження.
24.10.2024 за вх. №38653/24 до суду від відповідач 2 надійшло клопотання про роз'єднання позовних вимог, згідно якої останній просить суд позовні вимоги АТ «Одесагаз» до ТОВ «Оператор ГТС України» про визнання дій протиправними та стягнення 6 089,69грн. виділити у самостійне провадження.
Судом в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено, з огляду на його необґрунтованість, оскільки заявлені позовні вимоги стосуються одних і тих же осіб (позивача та відповідачів), пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.11.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
24.10.2024 за вх. №38651/24 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
28.10.2024 за вх. №38978/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача 2 є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
28.10.2024 за вх. №39016/24 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
31.10.2024 за вх. №39518/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача 1 є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вказує позивач, між Акціонерним товариством «ОДЕСАГАЗ» та Акціонерним товариством «Одеській припортовий завод» та товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі- Оператором ГТС) були укладені та діють договори, а саме договір транспортування природного газу від 31.01.2020 р. № 1910000190 - укладений між Позивачем та Оператором ГТС; договір розподілу природного газу від 01.01.2016р. №009136, укладений між Позивачем та АТ «Одеській припортовий завод» шляхом підписанням заяви-приєднання останнього до умов Публічного договору.
Позивач, як він зазначає, є Оператором газорозподільної системи та провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видана Регулятором - НКРЕКП. Оператор ГТС є оператором газотранспортної системи - суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників). В своїй діяльності як Позивач так і Оператор ГТС керуються чинними законодавчими та нормативними документами, зокрема Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи, що затверджений Постановою Регулятора від 30.09.2015 № 2493 (далі- Кодекс ГТС), Кодексом газорозподільної системи, що затверджений Постановою Регулятора від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності на ринку природного газу, що затверджені Постановою Регулятора від 16.02.2017 № 201 та ін.
За посиланнями позивача 02.09.2024р. він через Інформаційну платформу Оператора ГТС отримав Повідомлення щодо споживачів у зоні його ліцензійної діяльності, які не включені до Реєстру споживачів жодного постачальника / постачальник яких не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або така номінація була відхилена Оператором ГТС / постачальник яких ініціював припинення їм газопостачання про відсутність підтвердженої номінації по постачальнику. Зокрема було отримане повідомлення щодо необхідності припинення/обмеження газопостачання АТ “Одеський припортовий завод» з газової доби (07:00) 08 вересня 2024 року.
Позивач 03.09.2024р. направив відповідне письмове повідомлення про припинення газопостачання даному споживачу з 08.09.2024р. разом із вимогою самостійно припинити споживання природного газу.
Поряд з цим, як вказує позивач станом на 13 вересня 2024 року відбулось чотири виїзди на адресу АТ «Одеській припортовий завод» з метою перекриття вимикаючого пристрою на газопроводі, що розташований на території вищевказаного підприємства, з наступними результатами:
- 08.09.2024р. о 15:00 - відмова в доступі на територію ОПЗ (складений Акт про недопуск на об'єкт споживача, проведено відеофіксацію);
- 09.09.2024р. о 13:00 - відмова в доступі на територію ОПЗ (складений Акт про недопуск на об'єкт споживача, проведено відеофіксацію);
- 10.09.2024р. о 16:50 - відмова в доступі на територію ОПЗ (складений Акт про недопуск на об'єкт споживача, проведено відеофіксацію);
- 13.09.2024р. о 09:00 - відмова в доступі на територію ОПЗ (складений Акт про недопуск на об'єкт споживача, проведено відеофіксацію);
Крім цього, як зазначає позивач на адресу Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод» неодноразово були направлені листи від Позивача з вимогами про термінове припинення несанкціонованого споживання природного газу.
Поряд з цим, самостійного припинення споживання природного газу з боку Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод» не було здійснено станом на 13 вересня 2024 року.
Такі дії Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод», на переконання позивача, трактуються нормами Кодексу ГРМ як несанкціонований відбір, що є порушенням положень частини другої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу».
Враховуючи, що як вважає Позивач, він здійснив максимально можливий комплекс заходів із припинення (обмеження) газопостачання вищевказаного підприємства, та те, що Акціонерне товариство “Одеський припортовий завод» є підприємством хімічної промисловості з особливостями технологічних процесів зупинки газоспоживання - єдиним можливим варіантом обмеження газопостачання такого несанкціонованого споживача залишалось поетапне зниження тиску газу на точці виходу з газотранспортної системи (ГРС Візирка - напрямок ОПЗ).
В свою чергу АТ “Одеський припортовий завод», у відповідності до пункту 2 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ, зобов'язаний був самостійно припинити споживання (відбір) природного газу. Таких дій з боку Оператора ГТС та Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод» здійснено не було, що на переконання позивача є порушенням Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ відповідно, тобто кваліфікується як порушення господарського зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності.
Так, як зазначає позивач, 10 вересня 2024 року він звернувся до Оператора ГТС із листом № 02/04-277 (лист направлений о 12:34 за допомогою електронної пошти) щодо необхідності зниження на точці виходу з газотранспортної системи (ГРС Візирка - напрямок АТ «Одеський припортовий завод») на 0.2 кгс/см2. У зв'язку із виникненням непорозуміння при визначенні вихідних даних для зниження тиску (в листі Позивача було вказане абсолютне значення тиску від якого необхідно було здійснити зниження), о 14:25 був направлений уточнюючий лист за тим самим номером.
Поряд з цим як вказує позивач, жодної реакції від Оператора ГТС на безпосередньо факт несанкціонованого відбору та на лист Позивача щодо необхідності зниження тиску на точці виходу з газотранспортної системи (ГРС Візирка - напрямок АТ «Одеський припортовий завод») до 16:00 11 вересня поточного року не відбулось.
О 11:44 11 вересня 2024 року на адресу Оператора ГТС за допомогою електронної пошти позивачем було направлено лист (вих.№02/04-280) щодо необхідності термінового вжиття відповідних дій з боку Оператора ГТС.
Як зазначає позивач, о 16:27 11 вересня 2024 року на електронну пошту Позивача надійшов лист від Оператора ГТС (вих.№ ТОВВИХ-24-13975), зі змісту якого вбачається, що Оператор ГТС не вживатиме заходів зі зниження тиску на точці виходу з газотранспортної системи (ГРС Візирка - напрямок ОПЗ), мотивуючи таку позицію тим, що він не має права втручатись у взаємовідносини між Оператором ГРМ та споживачем, що розташований на території ліцензованої діяльності відповідного Оператора ГРМ. Окрім цього, в своєму листі Оператор ГТС чітко підтвердив, що несанкціонований відбір здійснює саме АТ «Одеський припортовий завод» по якому необхідно здійснити заходи з припинення (обмеження) газопостачання.
Також, як вказує позивач, у вищевказаному листі Оператор ГТС допустив викривлення наданої Позивачем інформації (листом за вих.№02/04-280) щодо вжиття з боку Позивача дій на припинення (обмеження) газопостачання ОПЗ з 08.09.2024р.
В листі від 11.09.2024р. (вих.№02/04-280) Позивач зазначив повний перелік документально підтверджених дій (станом на 11.09.2024р.) зі свого боку для вирішення питання припинення (обмеження) газопостачання та вказано на те, що єдиним дієвим кроком у даній ситуації залишається зниження тиску на точці виходу з газотранспортної системи з урахуванням специфіки функціонування вищевказаного Споживача та без негативних наслідків для суміжних Споживачів послуги розподілу природного газу, однак це не було прийнято до уваги Оператором ГТС.
Акціонерне товариство “Одеський припортовий завод» в свою чергу, проігнорував неодноразові вимоги Позивача щодо самостійного припинення споживання природного газу та перешкоджав Позивачу в доступі на власну територію з метою припинення (обмеження) газопостачання.
На переконання позивача, такі дії та бездіяльність Відповідачів йдуть у супереч із вимогами Закону «Про ринок природного газу», Кодексу ГРМ та положеннями п/п 1 п. 2 гл. 1 розділу Х Кодексу ГТС, що тягне за собою й порушення збоку Оператора ГТС п/п 22 п. 2.3 гл. 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування природного газу, а наявність порушень та незаконності дії/бездіяльність Відповідачів встановлюється та полягає у тому, що: -Оператор ГТС самостійно (листом від 11.09.2024р. №ТОВВИХ-24-13975) підтверджує факт несанкціонованого споживання природного газу з боку АТ «Одеський припортовий завод» (EIC-код 56XO000005QEZ00O) з 07:00 08.09.2024р. Тобто Оператором ГТС підтверджено несанкціонований відбір природного газу конкретно визначеним споживачем (а не Позивачем); -Оператор ГТС зобов'язаний припинити(обмежити) транспортування природного газу з точки виходу з газотранспортної системи у разі виявлення несанкціонованого відбору (окрім несанкціонованого відбору Оператора ГРМ); -Оператор ГТС, у порушення вимог Кодексу ГТС, не вчинив жодних самостійних дій щодо виконання заходів, направлених на припинення(обмеження) транспортування природного газу з точки виходу з газотранспортної системи у разі виявлення несанкціонованого відбору, також не вчинив жодних дій навіть не зважаючи на письмові звернення з цього приводу з боку Позивача; -Оператор ГТС офіційно підтвердив своє ухилення і в подальшому від виконання покладених на нього обов'язків; - ОПЗ самостійно не припинив споживання газу до 14.09.2024р. включно.
При цьому як вказує Позивач він поніс матеріальні витрати (завдані збитки(шкода)), обумовлені необхідністю неодноразових виїздів на адресу ОПЗ з метою виконання заходів з припинення(обмеження) газопостачання несанкціонованому споживачу, та вразі дотримання Відповідачами діючих законодавчих та нормативних документів - такі витрати не були б понесені Позивачем, тому вважаю, що вони мають бути стягнуті з Відповідачів рівними частинами на користь Позивача.
За розрахунком позивача, збитки відповідачів перед позивачем становить 12179,38грн
Отже, враховуючи викладене, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Акціонерного товариства “Одесагаз» направлені визнання дій Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» такими, що порушують установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності.
При чому підставою відповідного позову стало на думку позивача, безпідставне ухилення відповідача 1 від його обов'язку щодо самостійного припинення споживання природного газу з 07:00 08 вересня 2024р., невиконання відповідачем 2 дій щодо припинення(обмеження) транспортування природного газу з точки виходу з газотранспортної системи (ГРС «Візирка»-Напрямок ОПЗ, Одеська область) з початку несанкціонованого відбору природного газу відповідачем 1 (з 07:00 08 вересня 2024р.), що передбачено вимогами підпункту 1 пункту 2 глави 1 розділу Х Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493.
Так, взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ).
Згідно із частиною 1 статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
Положеннями пункту 1 глави 1 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи визначено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену у договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Так, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 було затверджено форму Типового договору транспортування природного газу.
Господарська діяльність з розподілу природного газу здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу (пункт 2.1. глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201).
У відповідності до пункту 2.2. глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог: мати укладений з оператором газотранспортної системи договір транспортування природного газу відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого НКРЕКП.
Відтак, у силу вимог статті 32 Закону України «Про ринок природного газу», виходячи з вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, укладення договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, є обов'язковим для учасників ринку природного газу.
Так, як встановлено судом, 31.01.2020 між ТОВ «Оператор ГТС України» (далі - Оператор) та АТ «Одесагаз» (далі - Замовник) було укладено договір транспортування природного газу № 1910000190 (далі - Договір), що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497 (в редакції чинній станом на 31.01.2020).
Відповідно до п.2.1 договору, оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Послуги надаються на умовах, визначених у кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб сайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених правил позбавляє його права пред'являти претензії до оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов'язання із відшкодування оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю замовника (п. 2.2 договору).
Згідно п.2.4 договору, приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог кодексу.
Замовник має виконувати вимоги, визначені в кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, визначених у договорі (п. 2.5 договору).
Положеннями п.2.8 договору передбачає, що взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом.
Замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у ГТС, у порядку, визначеному цим договором та Кодексом; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природного газу з ГТС в порядку, визначеному Кодексом та цим договором; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів замовника протягом звітного газового місяця (п. 4.1 договору).
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до ГТС або точках виходу з ГТС в обсязі, визначеному згідно додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби; надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються оператором на його офіційному веб-сайті (п. 6.3 договору).
Відповідно до пункту 8 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у разі відхилення оператором газотранспортної системи номінації замовника послуг транспортування на відповідну точку виходу до прямого споживача та/або газорозподільної системи або якщо така номінація не була подана оператору газотранспортної системи у встановлений строк, інформаційна платформа, з урахуванням вимог цього Кодексу та за відсутності споживача (-ів) у реєстрі іншого постачальника (-ів), інформує відповідного оператора газорозподільної системи (оператора газотранспортної системи по прямих споживачах) про відсутність замовленого постачальником обсягу транспортування природного газу для потреб споживача (-ів), за виключенням того (тих) споживача (- ів), який (-і) підлягає (-ють) автоматичній реєстрації в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» в порядку, передбаченому пунктом 2 цієї глави.
Оператори газорозподільних систем (АТ «Одесагаз») (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах (АТ «Одеський припортовий завод» не є прямим споживачем)) виходячи з інформації про споживачів, яким не замовлені постачальником обсяги транспортування природного газу для їх потреб, зобов'язані протягом двох робочих днів наступної доби з дати отримання відповідної інформації від оператора газотранспортної системи проінформувати таких споживачів (АТ «Одеський припортовий завод») про відсутність у них замовлених постачальником обсягів транспортування природного газу з певної дати та можливі для них наслідки та зобов'язані розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку розподілу (транспортування) природного газу на об'єкти таких споживачів.
Судом встановлено, що Відповідач 1 знаходиться в зоні ліцензійної діяльності АТ «Одесагаз», що підтверджується договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 009136, укладеним між АТ «Одесагаз» та АТ «Одеський припортовий завод» шляхом підписання заяви-приєднання останнього до умов публічного договору.
Пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначено, що несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу у випадках: - за відсутності споживача в Реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника протягом розрахункового періоду; - за відсутності Оператора ГРМ у Реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника протягом розрахункового періоду, крім випадку закупівлі природного газу відповідно до положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу; - після закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) розподілу (транспортування) природного газу споживачам.
Згідно абз. 2 п. 7 гл. 6 розд. XII Кодексу ГТС обсяг відборів природного газу в мережах оператора газорозподільних систем споживачів за їх відсутності в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника або після закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) розподілу природного газу, а також відбору оператором газорозподільних систем за його відсутності в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника, є обсягом несанкціонованого відбору відповідного оператора газорозподільної системи.
Згідно з пунктом 2 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), споживач зобов'язаний допустити представників Оператора ГРМ на власні об'єкти та не протидіяти їм при здійсненні заходів з припинення (обмеження) розподілу природного газу. При отриманні від Оператора ГРМ письмової вимоги про самостійне обмеження або припинення споживання (відбору) природного газу споживач зобов'язаний виконати вимогу Оператора ГРМ та самостійно обмежити або припинити споживання (відбір) природного газу.
Пунктом 5 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) споживачу здійснюється, зокрема, шляхом перекриття запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування. При несанкціонованому відновленні газоспоживання (розподілу природного газу), відмові представникам Оператора ГРМ в доступі до об'єкта споживача для припинення газопостачання (розподілу природного газу), у тому числі для локалізації чи ліквідації аварійної ситуації, а також після закінчення (розірвання) договору розподілу природного газу Оператор ГРМ може здійснити припинення газопостачання (розподілу природного газу) шляхом механічного від'єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи.
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, за результатами опрацювання номінацій замовників послуг транспортування на газову добу 03.09.2024 Оператор ГТС 02.09.2024 о 17:51 сформував та надіслав АТ «Одесагаз» повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які не включені до Реєстру споживачів жодного постачальника / постачальник яких не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або така номінація була відхилена оператором ГТС / постачальник яких ініціював припинення їм газопостачання (Forma_9_2_4036731_20240903_56X250000000001K.XLS.p7s).
Зокрема, згідно з даного повідомлення о 07:00 08.09.2024 АТ «Одесагаз» мало припинити газопостачання споживачу АТ «Одеський припортовий завод» (EIC-код 56XO000005QEZ00O).
З матеріалів справи вбачається, що позивач 03.09.2024р. направив відповідне письмове повідомлення про припинення газопостачання даному споживачу з 08.09.2024р. разом із вимогою самостійно припинити споживання природного газу.
Крім того, з метою припинити газопостачання споживачу АТ «Одеський припортовий завод» позивачем чотири рази вчинялись спроби потрапити на об'єкт АТ «Одеський припортовий завод» з метою перекриття вимикаючого пристрою на газопроводі, що розташований на території підприємства.
Проте позивачу, відповідачем 1 відповідного доступу надано не було, що підтверджується відповідними Актами про відмову в доступі на територію ОПЗ від 08.09.2024р., 09.09.2024р, 10.09.2024р, 13.09.2024р. та відеофіксацією.
Поряд з цим, як встановлено судом відповідач 1 будучі обізнаний про наявність несанкціонованого відбору природнього газу, ухилився від свого обов'язку щодо припинення такого споживача, а з урахуванням його технологічних процесів у встановлені строки навіть не вчинив дії щодо поступового зниження споживання природнього газу. Відповідні дії від розпочав лише 11.09.2024р., а з 14.09.2024р. повністю припинив відповідне споживання.
При цьому, відповідачем 1 жодного належного обґрунтування невиконання його прямого обов'язку, після отримання від позивача повідомлення про несанкціонований відбору природнього газу, щодо припинення/зниження відповідного споживання не навів. Більш того відповідачем 1 не спростовано порушення пунктом 2 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, щодо забезпечення доступу працівникам позивача на свій об'єкт.
Разом з тим, враховуючи що позивачем були здійснені дії щодо припинення несанкціонованого споживання, які виявились безрезультатними, з огляді на неправомірні дії працівників відповідача 1, позивач 10 вересня 2024 року звернувся до відповідача 2 із листом № 02/04-277 (лист направлений о 12:34 за допомогою електронної пошти) щодо необхідності зниження на точці виходу з газотранспортної системи (ГРС Візирка - напрямок АТ «Одеський припортовий завод») на 0.2 кгс/см2 та у зв'язку необхідністю його коригування о 14:25 був направлений уточнюючий лист за тим самим номером.
В подальшому, враховуючи нездійснення відповідачем 2 дій вказаних в листі від 10 вересні 2024р, позивачем 11 вересня 2024 року на адресу відповідач 2 за допомогою електронної пошти був направлений лист (вих.№02/04-280) щодо необхідності термінового вжиття відповідних дій з боку Оператора ГТС.
11 вересня 2024 року на електронну пошту Позивача надійшов лист від Оператора ГТС (вих.№ ТОВВИХ-24-13975), з відмовою про вживати заходів зі зниження тиску на точці виходу з газотранспортної системи (ГРС Візирка - напрямок ОПЗ).
Поряд з цим, у відповідному листі відповідач 2 підтвердив, що несанкціонований відбір здійснює саме АТ «Одеський припортовий завод» по якому необхідно здійснити заходи з припинення (обмеження) газопостачання.
Відповідно до п.п.12, 13 глави 2 розділу Х Кодексу газотранспортної системи у разі відмови суб'єкта, що приєднаний до точки виходу, самостійно припинити споживання природного газу з точки виходу або у разі самовільного його відновлення оператор газотранспортної системи здійснює примусове припинення (обмеження) шляхом часткового чи повного перекриття вхідної засувної арматури з її опломбуванням або механічного (зварного) від'єднання газопроводу, про що посадовою особою оператора газотранспортної системи складається акт.
Оператор газотранспортної системи має право залучити представників органів внутрішніх справ для безперешкодного доступу його працівників та посадових осіб до вхідної/вихідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) та виконання ними робіт щодо припинення (обмеження) подачі природного газу в точку входу або припинення (обмеження) споживання природного газу з точки виходу.
Приписами підпункту 1 пункту 2 глави 1 розділу X Кодексу ГТС визначено, що Оператор газотранспортної системи зобов'язаний припинити (обмежити) транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках: несанкціонованого відбору природного газу несанкціонованого відбору природного газу (крім оператора газорозподільної системи).
Поряд з цим, в матеріалах справи наявна Вимога про припинення несанкціонованого відбору природного газу від 09.09.2024 №ТОВВИХ-24-13813, з якої вбачається що подача газу споживачу АТ «Одеський припортовий завод» та приймання-передача газу між АТ «ОДЕСАГАЗ» і Оператором ГТС здійснюється в фізичній точці виходу з ГТС до ГРМ - ГРС Визирка.
Судом встановлено, що ГРС Визирка (лінія АТ «Одеський припортовий завод») належить Відповідачу 2 - це підтверджується актом №ЦО-4 від 12.12.2019 розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.
В судовому засідання, при безпосередньому дослідженні відповідного акту розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін та додатку до нього Схеми розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності між ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та АТ "Одесаназ" по ГРС "Визирка" було встановлено, що безпосередній доступ до вхідної/вихідної засувної арматури газопроводу є тільки у працівників та посадових осіб відповідача 2, а тому позивач не маючи відповідного доступу був позбавлений можливості здійснити дії щодо обмеження/припинення несанкціонованого споживання відповідачем 1 природнього газу.
Разом з тим суд зазначає, що відповідач 2 будучі обізнаним про несанкціоноване споживання відповідачем 1 природнього газу, ухилення останнього від самостійного обмеження/припинення споживання газу, вчинення відповідачем 1 дій щодо недопускну позивача до свого об'єкту задля здійснення відповідного припинення, відсутність у останнього доступу до вхідної/вихідної засувної арматури газопроводу та маючи можливість самостійно здійснити дії щодо припинення неакціонованого відбору природнього газу, відповідних дій не вчинив, що призвело до подальшого несанкціонованому споживання відповідач 1 природнього газу.
Так, звертаючись з відповідним позовом до суду позивач просить суд визнати дії відповідачів, які полягали у не здійсненні дії щодо обмеження/припинення несанкціонованого споживання природнього газу такими що порушують установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під час вирішення спору суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов'язку в натурі.
Поряд з цим суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту у даному спорі не є ефективним, позаяк не здатен забезпечити поновлення порушеного (оспорюваного) права позивача, оскільки задоволення вимоги про визнання дій відповідачів такими що порушують установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності не здійснить жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин та не відновить порушене право.
Щодо вимоги про солідарне стягнення з відповідачів збитків в сумі 12 179,38грн. суд зазначає наступне.
Так обґрунтовуючи свої позовні вимоги в цій частині позивач вказує, що відповідні збитки обумовлені необхідністю неодноразових виїздів на адресу ОПЗ з метою виконання заходів з припинення(обмеження) газопостачання несанкціонованому споживачу, та в разі дотримання Відповідачами діючих законодавчих та нормативних документів - такі витрати ним не були б понесені.
Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 «Відшкодування збитків у сфері господарювання» Господарського кодексу України та глави 82 «Відшкодування шкоди» розділу ІІІ «Окремі види зобов'язань» книги п'ятої «Зобов'язальне право» Цивільного кодексу України).
Частиною 3 статті 147 Господарського кодексу України передбачено, що збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до положень частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18). Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17.
Суд, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинен виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового, додаткового. Для застосування заходів цивільно-правової відповідальності необхідний склад цивільного правопорушення.
З системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства можливо зробити висновок, що збитки повинні мати реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення (надати документальне підтвердження понесених витрат).
Виходячи з наведеного Позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 74 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків в розмірі 12 179,38 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено, наявність усіх елементів складу правопорушення, зокрема, наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони, оскільки відповідні виїздів на адресу ОПЗ в перш за все були обумовлені необхідність виконання позивачем свого обов'язку щодо здійснення відповідний дій щодо припинення/обмеження несанкціонованого споживання газу.
Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження матеріальних втрат (збитків), а наданий розрахунок вартості витрат (завданої шкоди збитків) понесених АТ «Одесагаз» в розумінні положень ст. 73-74 ГПК України, не підтверджує фактично понесених таких витрат. При цьому не надано первинних доказів (джерел), з яких обраховувались витрати (як то протокол цін, розмір витрат на оплату праці тощо).
Інші посилання сторін не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Одесагаз» в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову Акціонерного товариства “Одесагаз» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код ЄДРПОУ 03351208) до Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод» (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00206539) та до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, 44, код ЄДРПОУ 42795490) - відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на Акціонерне товариство “Одесагаз» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код ЄДРПОУ 03351208)
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03 лютого 2025 р.
Суддя К.Ф. Погребна