вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/2161/24
Розглянувши матеріали справи за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічно-виробниче підприємство «Авалон ЛТД»
про стягнення 426 458,19 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
За участю представників:
від позивача: Бака О.І.;
від відповідача: Лук'яненко В.О.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічно-виробниче підприємство «Авалон ЛТД» про стягнення 426 458,19 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.11.2024 відкрито провадження у справі № 911/2161/24 за правилами загального позовного провадження.
В ході підготовчого провадження у справі № 911/2161/24 судові засідання відкладались з метою з'ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.11.2024.
У судовому засіданні 06.11.2024 позивач зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримує. Відповідач проти позову заперечував.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 06.11.2024 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, Квартирно-експлуатаційним відділом міста Біла Церква подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічно-виробниче підприємство «Авалон ЛТД» про стягнення 426 458,19 грн. компенсації понесених позивачем витрат на сплату штрафних санкцій через порушення відповідачем зобов'язань за Договором в частині своєчасного відшкодування витрат на сплату земельного податку.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань зі сплати грошових сум відповідно до п. 2.1.5 Договору № 536 від 08.08.2016 зі змінами та доповненнями, що призвело до понесення позивачем збитків у вигляді додаткових витрат, спричинених порушенням зобов'язання відповідачем.
08.08.2016 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екологічно-виробниче підприємство «АВАЛОН ЛТД» (Сторона-2) укладено Договір № 536 (далі - Договір), згідно умов пункту 1.1 якого, з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності в Квартирно-експлуатаційному відділі м Біла Церква, сторони дійшли згоди про те, що цей Договір є змішаним у розумінні статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Сторона-1 зобов'язується за умови сприяння та підтримки Сторони-2 протягом визначеного в Договорі строку, надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, що є власністю Держави та належить Квартирно-експлуатаційному відділу м. Біла Церква на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії Б № 027573 від 1978 року Стороні-2, а Сторона-2 зобов'язується оплачувати надані послуги згідно умов цього Договору. Площа посівів становить 1868 га згідно акта обстеження земельної ділянки, який є невід'ємною частиною Договору.
Факт передачі майна в користування підтверджується підписаним сторонами Актом обстеження земельної ділянки до Договору № 536 від 08.08.2016.
Відповідно до підпункту 2.1.5 пункту 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 01.10.2020 Сторона-2 сплачує (компенсує) земельний податок шляхом щомісячного (до 10 числа поточного місяця) перерахування грошових коштів згідно розрахунку до «Податкової декларації з плати за землю» на поточний рік. У разі несвоєчасної сплати (компенсації) земельного податку з вини Сторони-2, Сторона-2 сплачує (компенсує) Стороні-1 усі пов'язані з несвоєчасною сплатою (компенсацією) земельного податку штрафи, інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством України.
На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 та п.75.1 ст.75, ст. 76, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102, пунктом 69.9 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України Відділом адміністрування рентної плати та екологічного податку, місцевих податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Київській області проведено камерну перевірку щодо порушення термінів сплати земельного податку з юридичних осіб, за результатами якої складено Акт від 11.04.2024 № 24153/10-36-04-01/8167863, в якому встановлено що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква (код ЄДРПОУ 08167863) на порушення п.57.1 ст.57, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за 2022 та 2023 роки.
Відповідно до протоколу засідання комісії ГУ ДПС у Київській області з питань розгляду заперечення Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква (код ЄДРПОУ 08167863) на порушення п.57.1 ст.57, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України було оформлено Податкове повідомлення-рішення від 09.05.2024 № 23525/0401, яким за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання - земельного податку з юридичних осіб, нараховано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) визначену п. 57.1 ст. 57 та п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме: на підставі п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20. п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, у порядку п. 76.3 ст. 76, п. 102.1 ст. 102, п. 120.1 ст.120, п. 69 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за затримку сплати земельного податку з юридичних осіб за 2022 та 2023 роки Квартирно-експлуатаційному відділу міста Біла Церква нараховано штраф у сумі 426 458,19 грн.
Квартирно-експлуатаційним відділом міста Біла Церква штрафні зобов'язання сплачені платіжними інструкціями: № 286 від 20.05.2024 на 300 000,00 грн.;. № 288 від 24.05.2024 на 126 458,19 грн., всього 426 458,19 грн.
Як зазначає позивач, несвоєчасна сплата земельного податку Квартирно-експлуатаційним відділом міста Біла Церква, а в подальшому отримання штрафних санкцій, сталось внаслідок неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Екологічно-виробниче підприємство «АВАЛОН ЛТД» умов п. 2.1.5 Договору № 536 від 08.08.2016, включеного до Договору Додатковою угодою № 6 від 01.10.2020.
13.06.2024 року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква звернувся з претензією до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічно-виробничепідприємство «АВАЛОН ЛТД» з вимогою компенсувати сплачені штрафні санкції, пов'язані з несвоєчасною сплатою земельного податку в сумі 426 458,19 грн. Претензію відповідач отримав 20.06.2024, однак залишив її без відповіді та задоволення.
Відповідно до підпункту 2.1.5 пункту 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 01.10.2020 Сторона-2 сплачує (компенсує) земельний податок шляхом щомісячного (до 10 числа поточного місяця) перерахування грошових коштів згідно розрахунку до «Податкової декларації з плати за землю» на поточний рік. У разі несвоєчасної сплати (компенсації) земельного податку з вини Сторони-2, Сторона-2 сплачує (компенсує) Стороні-1 усі пов'язані з несвоєчасною сплатою (компенсацією) земельного податку штрафи, інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством України.
У зв'язку з чим, позивач зазначає, що нараховані податковим органом штрафні санкції пов'язані з несвоєчасною сплатою земельного податку в сумі 426 458,19 грн., спричинені порушенням відповідачем визначеного п.п. 2.1.5 п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 01.10.2020 зобов'язання щодо сплати щомісячно (до 10 числа поточного місяця) грошових коштів згідно розрахунку до «Податкової декларації з плати за землю» в рахунок компенсації земельного податку за використовувані ним земельні ділянки.
Позивач зазначає, що відповідне зобов'язаня за умовами п.п. 2.1.5 п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 01.10.2020 було прийнято відповідачем і є обґрунтованим, адже саме відповідач використовує земельні ділянки у господарській діяльності і отримує з них прибуток. Відповідно, несвоєчасна сплата відповідачем наведених сум спричинила недостатність у позивача достатніх коштів для своєчасного виконання відповідного податкового зобов'язання.
Відповідним п.п. 2.1.5 п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 01.10.2020 також погоджено сторонами, що у разі несвоєчасної сплати (компенсації) земельного податку з вини Сторони-2, Сторона-2 сплачує (компенсує) Стороні-1 усі пов'язані з несвоєчасною сплатою (компенсацією) земельного податку штрафи, інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством України.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача понесених витрат на сплату штрафних санкцій перед податковим органом в сумі 426 458,19 грн, спричинених несвоєчасною сплатою (компенсацією) відповідачем земельного податку.
В ході розгляду спору відповідач подав відзив, у якому позовні вимоги заперечував.
В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив про відсутність підстав для компенсації сплаченого позивачем податкового штрафу, оскільки відповідне податкове зобов'язання стосувалось позивача і порушене саме ним. Відповідач стверджує, що саме позивач є платником земельного податку, тому зобов'язаний був самостійно виконувати відповідне податкове зобов'язання, відповідно і нести відповідальність за його порушення, а з відповідача може вимагати лише подальшої компенсації сум земельного податку.
При цьому, відповідач зауважив, що в рамках господарських спорів у справі № 911/399/23 та у справі № 911/2953/23 позивач притягав відповідача до відповідальності за порушення строків компенсації земельного податку.
Також, відповідач зазначає про відсутність доказів, що сплата спірного податкового штрафу відбулася саме за земельною ділянкою, на якій сторони разом здійснюють спільний обробіток землі (кадастровий номер 3224986600:03:001:0015). Матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача розрахунків до «Податкової декларації з плати за землю» на 2022-2023 роки.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2).
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України, договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Відповідно до ст. 226 Господарського кодексу України Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Факт та умови порушення зобов'язання щодо сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за 2022 та 2023 роки досліджені та встановлені по суті у справі Господарського суду Київської області № 911/2953/23, у якій рішенням суду від 22.02.2024 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічно-виробниче підприємство «АВАЛОН ЛТД» на користь Квартино-експлуатаційного відділу м. Біла Церква стягнуто за несвоєчасну компенсацію земельного податку згідно підпункту 2.1.5 Договору № 536 за період з 11.11.2022 по 10.09.2023 (за зобов'язаннями з липня 2022 по серпень 2023 включно) 266 489,56 грн. пені. Також, в ході розгляду наведеної справи відповідачем визнано та сплачено самостійно суми компенсації земельного податку згідно підпункту 2.1.5 Договору № 536 за період з 11.11.2022 по 10.09.2023 (за зобов'язаннями з липня 2022 по серпень 2023 включно.
Таким чином, встановлені у справі № 911/2953/23 обставини підтверджують факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання з компенсації земельного податку згідно підпункту 2.1.5 Договору № 536 за період з 11.11.2022 по 10.09.2023 (за зобов'язаннями з липня 2022 по серпень 2023 включно).
Суми щомісячної компенсації земельного податку, що повинні бути сплачені на виконання пп. 2.1.5 п. 2.1 Договору, підтверджуються розділом III Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).
Оскільки, відповідач своєчасно не здійснював компенсацію земельного податку, нарахований позивачу податковий штраф за несвоєчасну сплату земельного податку перебуває у безпосередньому наслідковому зв'язку з порушеннями відповідачем пп. 2.1.5 п. 2.1 Договору, що має наслідком застосування визначених у відповідному пп. 2.1.5 п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 01.10.2020 наслідків - сплати відповідачем (компенсації) позивачу усіх пов'язаних з несвоєчасною сплатою (компенсацією) земельного податку штрафів та інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством України.
Заперечення відповідача щодо безпідставності стягнення з нього понесених позивачем витрат на плату податкового штрафу, суд не бере до уваги, оскільки умову пп. 2.1.5 п. 2.1 Договору та наслідки її порушення погоджено відповідачем під час укладення Договору.
За відсутності у відповідача розрахунків до «Податкових декларацій з плати за землю», відповідач з метою добросовісного та належного виконання прийнятих на себе зобов'язань мав і міг вжити заходів для їх витребування у позивача чи іншим чином ознайомитись з їх змістом в обсязі, необхідному для виконання зобов'язань зі своєчасного відшкодування сум земельного податку.
Однак, відповідачем не вжито усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, яке він прийняв на себе за умовами пп. 2.1.5 п. 2.1 Договору, що є підставою для застосування передбачених Договором господарських санкцій. Наведене відповідає ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України.
Позивач є структурним формуванням Збройних Сил України, фінансується здержавного бюджету, підпорядковується та виконує завдання покладені на ньогоМіністерством оборони України.
Недобросовісне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, ускладнює повноцінне та ефективне виконання завдань, які покладені на позивача зі сторонни Міністерства оборони України, чим завдає шкоди державі, особливо в умовах воєнного стану.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічно-виробничепідприємство «АВАЛОН ЛТД» (57116, Миколаївська обл., Миколаївський район, село Михайлівка, Степівська ТГ, м. Миколаїв, вул. Кошового Олега, 1А, код ЄДРПОУ 38075250) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, 1 код ЄДРПОУ 08167863) 426 458,19 грн. відшкодування витрат на сплату штрафних санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання - земельного податку з юридичних осіб та 5 117,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 03.02.2025.
Суддя Т.П. Карпечкін