ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.01.2025Справа № 910/11208/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "С.А. Енерджі" від 13 січня 2025 року про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/11208/24 за його позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 2 078 191,24 грн,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Курдюмова М.М.;
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "С.А. Енерджі" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) 2 403 375,54 грн заборгованості за договором від 25 серпня 2021 року № 2121/02/21, з яких: 2 312 172,78 грн - основна заборгованість, 20 893,40 грн - три проценти річних, 70 309,36 грн - інфляційні втрати, посилаючись неналежне виконання відповідачем умов вказаного правочину.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
14 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли: заява від 12 жовтня 2024 року про проведення призначеного засідання без участі його представника, а також заява від 12 жовтня 2024 року про зменшення розміру позовних вимог, у якій Товариство просило суд стягнути з відповідача 2 174 894,74 грн заборгованості за договором від 25 серпня 2021 року № 2121/02/21, з яких: 2 083 691,98 грн - основна заборгованість, 20 893,40 грн - три проценти річних, 70 309,36 грн - інфляційні втрати. У цій заяві позивач також просив суд повернути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 3 427,21 грн.
У підготовчому засіданні 17 жовтня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про прийняття до розгляду заяви Товариства від 12 жовтня 2024 року про зменшення розміру позовних вимог та про відкладення підготовчого засідання на 14 листопада 2024 року.
12 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли: заява від цієї ж дати про проведення призначеного засідання без участі його представника, а також заява від 12 листопада 2024 року про зменшення розміру позовних вимог, у якій Товариство просило суд стягнути з відповідача 2 078 191,24 грн заборгованості за договором від 25 серпня 2021 року № 2121/02/21, з яких: 1 986 988,48 грн - основна заборгованість, 20 893,40 грн - три проценти річних, 70 309,36 грн - інфляційні втрати. У цій заяві позивач також просив суд повернути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 1 450,55 грн.
У підготовчому засіданні 14 листопада 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про прийняття до розгляду заяви Товариства від 12 листопада 2024 року про зменшення розміру позовних вимог; про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 9 січня 2025 року позов Товариства задоволено частково, стягнуто з Підприємства на користь позивача 1 121 863,81 грн основного боргу, 13 400,05 грн трьох процентів річних, 40 293,14 грн інфляційних втрат та 17 633,36 грн судового збору.
14 січня 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від 13 січня 2025 року, у якій останнє просило суд ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з Підприємства 23 000,00 грн витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в зв'язку з розглядом даної справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 січня 2025 року вказану заяву Товариства призначено до розгляду в судовому засіданні на 30 січня 2025 року.
29 січня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення від цієї ж дати на заяву позивача від 13 січня 2025 року, у яких останній вказав про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства, оскільки заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23 000,00 грн не підпадає під критерії реальності адвокатських послуг і розумності їх розміру. При цьому, відповідач вказував на те, що стягнення усієї суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу призведе до надмірного фінансового навантаження на нього, як державного підприємства, і це призведе до неможливості виконання ним своїх основних зобов'язань щодо оплати придбаної електричної енергії за "зеленим тарифом". Відповідач також просив суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, з огляду на їх неспівмірність зі складністю даної справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих послуг.
У судовому засіданні 30 січня 2025 року представник Підприємства проти заяви Товариства заперечував з вищевказаних підстав, просив суд відмовити в її задоволенні.
Товариство явку свого уповноваженого представника в призначене судове засідання не забезпечило, про дату, час та місце розгляду вказаної заяви було повідомлене належним чином та в установленому законом порядку. Однак, 27 січня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 25 січня 2025 року про розгляд заяви від 13 січня 2025 року без участі його представника.
Відповідно до частини 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частинами 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 2 статті 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Судом встановлено, що до свого позову від 28 серпня 2024 року Товариство додало лише попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом цієї справи. У вказаному розрахунку зазначено, що судові витрати позивача за розгляд справи в суді першої інстанції складається: з судового збору в розмірі 36 050,63 грн; поштових витрат у розмірі 500,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 27 000,00 грн. У своїй заяві від 13 січня 2025 року позивач заявив про стягнення з відповідача 23 000,00 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та з цією заявою подав докази на підтвердження розміру таких судових витрат.
Разом із цим, за частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин 2, 4 статті 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Положеннями статті 221 ГПК України чітко визначено, якщо сторона саме з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Судом встановлено, що копію договору на надання правничої допомоги від 1 серпня 2024 року, яким визначений порядок сплати позивачем наданих йому адвокатських послуг, у порушення приписів частини 2 статті 80 ГПК України, не було подано разом із позовною заявою від 28 серпня 2024 року, хоча цей документ існував на момент подачі позову до суду. Крім того, позивач при зверненні з позовом письмово не повідомив суду причин, з яких вказаний документ на підтвердження понесених судових витрат не міг бути поданий у визначений Кодексом строк, а також не просив встановити додатковий строк на його подачу. Також позивачем, у порушення приписів статті 221 ГПК України, не було наведено жодних поважних причин неможливості подання вказаного доказу до закінчення судових дебатів.
Оскільки вказаний документ не поданий у встановлений законом строк і заявник не зазначив причин неможливості його своєчасної подачі, цей доказ згідно з приписами частини 8 статті 80 ГПК України не приймаються судом до розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах: Північного апеляційного господарського суду від 23 липня 2024 року в справі № 910/19197/23, Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 285/5547/21 та від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". За відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення зазначених витрат, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 6 березня 2019 року в справі № 922/1163/18.
Враховуючи те, що належний доказ на підтвердження понесених позивачем судових витрат, - договір на надання правничої допомоги від 1 серпня 2024 року, - не прийнятий судом до розгляду в зв'язку з пропуском строку на його подачу, і Товариство не навело жодних поважних причин пропуску цього строку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в зв'язку з її необґрунтованістю.
Керуючись статтями 80, 123, 124, 126, 129, 221, 233, 234, 244 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "С.А. Енерджі" від 13 січня 2025 року про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/11208/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту ухвали: 4 лютого 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко