вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
03 лютого 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/909/24
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Кірик К.І., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк», код ЄДРПОУ - 14282829, місцезнаходження - місто Київ, вулиця Андріївська, будинок, 4, поштовий індекс - 04070
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , код РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором «Кредит «всеБізнес» №711809015493 від 05.12.2023,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
Акціонерне товариство “Перший Український міжнародний банк» (далі - позивач) через систему “Електронний суд» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором “Кредит»всеБізнес» №711809015493 від 05.12.2023 у розмірі 283461,48 грн з яких: 254949,34 грн - сума кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 47803,02 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 207146,32 грн, та 28512,14 грн - прострочена заборгованість за комісією. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення оплати за кредитним договором «Кредит «всеБізнес» №711809015493 від 05.12.2023.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисин С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2024 року.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 08.11.2024 позовну заяву Акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк» від 04.11.2024 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором “Кредит всеБізнес» №711809015493 від 05.12.2023 (зареєстрована за вх.№02.3.1-05/972/24 від 05.11.2024)- залишено без руху. Встановлено позивачу строк - 5 (п'ять) календарних днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надати суду докази сплати судового збору в розмірі 3401,54 грн за подання позовної заяви у даній справі.
Після надходження заяви від 08.11.2024 через систему “Електронний суд» від позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучені докази сплати судового збору в розмірі 3401,54 грн, згідно з ухвалою суду від 19.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи, зокрема: запропоновано відповідачу подати суду відзив на позовну заяву, оформлений згідно з вимогами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно відповідно до ухвали суду відповідачу судом роз'яснено, що відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом приписів частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Поряд з цим, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2024 головуючий у справі - суддя Сисин С.В. з 23.12.2024 по 10.01.2025 включно перебував у щорічній відпустці, а тому рішення у справі постановлено поза межами строку, визначеного статтею 248 ГПК України, - 03.02.2025 (після виходу судді з відпустки).
У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи “Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа “Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.
Відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною першою статті 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23 Об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Згідно відповідей №5057578, №5057589 і № 5057633 сформованих на запит суду засобами підсистеми ЄСІТС “Електронний суд» від 07.11.2024, встановлено, що позивач - Акціонерне товариство “Перший Український міжнародний банк», код ЄДРПОУ - 14282829 та його представник Курилова Ольга Анатоліївна, мають зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) немає зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Враховуючи приписи статей 6 і 242 ГПК України, копія ухвала Господарського суду Закарпатської області від 19.11.2024 про відкриття провадження у справі була скерована позивачу та його представнику 19.11.2024 в електронній формі шляхом її направлення до електронного кабінету Акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк», та його представнику Куриловій Ользі Анатоліївній, що підтверджується довідкою від 19.11.2024 про доставку позивачу та представнику позивача електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Поряд з цим, враховуючи відсутність у відповідача електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, ухвала суду від 19.11.2024 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу - Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0600985169664 від 19.11.2024 по адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 90400, Закарпатська область, Хустський район, місто Хуст, вулиця Вокзальна, будинок, 43.
09.12.2024 на адресу Господарського суду Закарпатської області повернулося рекомендоване поштове відправлення №0600985169664 від 19.11.2024, направлене на адресу відповідача разом з ухвалою від 19.11.2024 про відкриття провадження у справі, причина повернення - “інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».
Щодо цього суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.
Так, відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 №1071) (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 15 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Згідно з пунктами 81, 82, 83 Правил надання послуг поштового зв'язку рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками “Судова повістка», “Повістка ТЦК»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Рекомендовані листи з позначкою “Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою “Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 15, 17, 81, 82, 83, 99 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19; у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).
Застосовуючи при розгляді справи відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України і статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України»).
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Таким чином, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді, у належний спосіб, своєчасно повідомлений про відкриття провадження у справі, про його право подати заперечення проти позовних вимог у формі відзиву на позовну заяву та докази на підтвердження таких заперечень.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав відзив на позовну заяву, а також до суду від сторін, які належним чином повідомлені про відкрите провадження у справі, не надходило інших заяв чи клопотань, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 233 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, наявних у справі.
Згідно з приписами частин 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи (виклику), є дата складення повного судового рішення.
Суть спору за позицією позивача
04.11.2024 Акціонерне товариство “Перший Український міжнародний банк», звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 283461,48 грн з яких: 254949,34 грн - сума кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 47803,02 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 207146,32 грн, та 28512,14 грн - прострочена заборгованість за комісією.
У якості обґрунтування власної позиції позивач вказав, що:
- 05.12.2023 уклав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 кредитний договір “Кредит»всеБізнес» № 711809015493;
- укладення договору відбулося в електронному вигляді шляхом підписання електронним цифровим підписом;
- на виконання умов договору 05.12.2023 зарахував на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 , кредитні кошти в сумі 287000,00грн;
- за умовами договору ФОП ОСОБА_1 повинен був сплачувати кредитні кошти та комісію за користування кредитом.
Так як після 05.04.2024 відповідач припинив погашати кредитні кошти за кредитним договором, з урахуванням частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач прийняв рішення вимагати дострокового повернення окрім простроченої заборгованості, також і залишок по тілу кредиту. А тому 04.07.2024 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором №711809015493 від 05.12.2023, зокрема, просив погасити прострочену заборгованість та повідомив, що в іншому випадку - позивач буде звертатися в суд з метою примусового стягнення кредитної заборгованості.
Проте, ця вимога залишена відповідачем без задоволення.
Позивач повідомляє, що станом на 14.10.2024 заборгованість відповідача за кредитним договором складала 283461,48 грн з яких: 254949,34 грн - сума кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 47803,02 грн, строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 207146,32 грн, та 28512,14 грн - прострочена заборгованість за комісією.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).
Відтак, з врахуванням положень частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (далі - банк, кредитодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - клієнт, позичальник, відповідач) за допомогою системи "Інтернет Банкінг" укладено кредитний договір “Кредит»всеБізнес» № 711809015493 від 05.12.2023 (далі - кредитний договір), за умовами статті 1 якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та Типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного:
-сума кредиту - 287000,00 грн (п. 1.1.1 договору);
-строк кредитування - до 05 грудня 2026 року включно (п. 1.1.3 договору);
-тариф комісійної винагороди - 1,8% за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п. 6.3.2 Типових умов та сплачується щомісячно згідно з Графіком платежів, наведеним у п. 1.4 договору (п. 1.1.4.2 договору);
-процентна ставка за користування кредитом - 0,00001% річних. Проценти нараховуються відповідно до п. 6.2 Типових умов та сплачуються за Графіком платежів, наведеним у п. 1.4 договору (п. 1.1.4.3 договору);
-процентна ставка на прострочену суму кредиту - 0,00001% річних. Проценти нараховуються відповідно до п. 6.2 Типових умов (п. 1.1.4.4 договору);
-поточний рахунок позичальника - № НОМЕР_2 в АТ "ПУМБ" (п.1.1.5 договору);
-рахунок для погашення боргових зобов'язань - № НОМЕР_3 в АТ "ПУМБ" (п. 1.1.6 договору);
- цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п. 1.1.4.1 договору (у разі наявності такої комісійної винагороди) в сумі, що визначається згідно п. 1.1.4.1 договору (п. 1.1.7 договору).
Типові умови кредитування в рамках Кредитного договору “Кредит»всеБізнес», укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", розміщуються на інтернет-сайті банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід'ємною частиною договору) (п. 1.1.8 договору).
Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит у розмірах та строки, зазначені в наведеному в договорі Графіку платежів.
Відповідно до указаного Графіку платежів (пункт 1.4 договору) щомісячна сума платежу за кредитом становить 13138,22 грн, що складається з 7972,22 грн платежу за основною сумою кредиту та 5166,00 грн комісійної винагороди за користування кредитом, і підлягає сплаті щомісячно не пізніше до 05 числа відповідного місяця включно, починаючи з 05.01.2024 року та з терміном остаточного повернення не пізніше 05.12.2026.
Кредитний договір складається з кредитного договору “Кредит»всеБізнес» №711809015493 від 05.12.2023 та Типових умов. З моменту укладення договору Типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та Типовими умовами. Умови договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, так само як і банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку (п. 5.1 договору).
Згідно з пунктом 5.2 договору в усіх випадках, не передбачених договором, сторони керуються положеннями Типових умов та законодавством. У разі наявності будь-яких протиріч та/або невідповідностей між Типовими умовами та положеннями договору, такі положення договору мають пріоритет.
У пункті 5.3 кредитного договору визначено, що цей договір укладається сторонами у формі електронного документа за допомогою Системи "ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ". Договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку та КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника).
Договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно договору в повному обсязі (п. 5.4 кредитного договору).
Відповідно до пункту 5.5 кредитного договору позичальник до підписання цього договору ознайомився з Типовими умовами, завантаживши їх за посиланням, що доступне під час укладення договору в Кабінеті Digital, сторони домовились, що розміщення Типових умов за посиланням в Кабінеті Digital є належним способом надання Типових умов позичальнику. Датою надання Типових умов позичальнику та датою приєднання позичальника до Типових умов є дата підписання договору позичальником. Після підписання договору зі свого боку банк направляє позичальнику підписаний обома сторонами договір на адресу електронної пошти позичальника, зазначену в реквізитах договору.
Позичальник підписанням договору підтверджує свою згоду на отримання на зазначену в розділі "Реквізити та підписи Сторін" договору адресу електронної пошти позичальника підписаного сторонами договору, а також будь-яких інших документів та інформації, пов'язаних з виконанням та/або обслуговуванням договору (п. 5.6 кредитного договору).
Факт укладення договору зі сторони позичальника підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 17.10.2024, відповідно до якого файл, що містить кредитний договір, підписано відповідачем і позивачем 05.12.2023 о 18:05:59 та о 18:06:01 відповідно.
Пунктом п.1.1.5 договору кредитного договору “Кредит»всеБізнес» передбачено, що надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 , відкритий в АТ "ПУМБ", та перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 284130 грн підтверджується платіжною інструкцією №TR.74081526.150569.29514 від 05.12.2023.
Поряд з цим, оскільки відповідно до п.1.1.4.1. договору передбачено комісійну винагороду в сумі 1%, яка сплачується позичальником одноразово за рахунок кредитних коштів, відповідно до платіжної інструкції № TR.74081526.150568.29514 від 05.12.2023 підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 перерахував Акціонерному товариству "Перший український міжнародний банк" комісію за надання кредиту у розмірі 2870,00 грн та у цій платіжній інструкції у графі «призначення платежу» зазначено - «оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором №711809015493 від 05.12.2023 за позикою ФОП ОСОБА_1 ».
Згідно розрахунку заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед АТ "Перший український міжнародний банк" за кредитним договором №711809015493 від 05.12.2023 станом на 14.10.2024 та виписки по особовому рахунку відповідача за період з 05.12.2023 по 14.10.2024, встановлено, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 283461,48 грн з яких: 254949,34 грн - сума кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 47803,02 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 207146,32 грн, та 28512,14 грн - прострочена заборгованість за комісією.
Також з цього розрахунку встановлено, що на погашення кредитного договору відповідач сплачував кошти лише 05.01.2024, 05.02.2024, 05.03.2024, 05.04.2024 - по 7972 грн, та сплатив 05.04.2024 - 161,78 грн, і після 05.04.2024 інших коштів на сплату кредиту не здійснив.
Так як після 05.04.2024 відповідач припинив погашати кредитні кошти за кредитним договором, з урахуванням частини 2 статті 1050 ЦК України позивач 04.07.2024 надіслав на адресу відповідача лист-вимогу № 5354 від 04.07.2024 про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором №711809015493 від 05.12.2023.
Вказана вимога була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку 06.07.2024 цінним листом з описом вкладення від 06.07.2024 за №0504007200259, що підтверджується фіскальним чеком від 06.07.2024, листом з описом вкладення, та списком згрупованих поштових відправлень. Згідно з долученої до позовної заяви копії інформації на офіційному сайті АТ "Укрпошта" в розділі пошуку поштових відправлень (трекінг) встановлено, що поштове відправлення від 06.07.2024 за №0504007200259 повернулося відправнику 26.07.2024, та не вручено ФОП ОСОБА_1 по причині «Закінчення встановленого терміну зберігання».
Отже, за наданим банком розрахунком станом на 14.10.2024 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 283461,48 грн з яких: 254949,34 грн - сума кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 47803,02 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 207146,32 грн, та 28512,14 грн - прострочена заборгованість за комісією.
Наявна заборгованість і стала причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Предметом доказування у справі є обставини щодо укладення сторонами кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС» № 711809015493 від 05.12.2023 та виконання зобов'язань за ним.
Правове обґрунтування і оцінка суду
Укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання такої форми вказує на його нікчемність.
Стаття 207 Цивільного кодексу України визначає, що правочин є вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1); правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина 2); використання при вчиненні правочинів електронного підпису допускається у випадках, встановлених законом (частина 3).
Частина 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів врегульовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», згідно статті 6 якого для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, права та обов'язки суб'єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг регулюються Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - це електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частина 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину.
У пункті 7.1. постанови від 16.06.2020 по справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок стосовно застосування цієї статті та вказала, що підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Таким чином, підписання договору, який укладений між сторонами за допомогою електронного підпису, є правомірним та вказує на належне дотримання цих правових положень.
Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами першою, другою статті 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За приписом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом вище встановлено, що 05.12.2023 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» №711809015493, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 287000,00 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом згідно графіку погашення кредиту, а також сплатити комісію.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Отже, враховуючи такі приписи частини 2 статті 1050 ЦК України, через несплату кредиту після 05.04.2024, та наявну кредитну заборгованість за кредитним договором, 04.07.2024 позивач надіслав на адресу відповідача лист-вимогу № 5354 від 04.07.2024 про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором №711809015493 від 05.12.2023. Судом встановлено, що банк дотримався вимог частини 2 статті 1050 ЦК України, та після направлення такої вимоги відповідачу за № 5354 від 04.07.2024 цінним листом з описом вкладення поштовим відправленням від 06.07.2024 за №0504007200259, з 04.07.2024 банк скористався своїм правом дострокового повернення усієї заборгованості за кредитом.
За таких обставин, оскільки відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором «Кредит "всеБІЗНЕС" №711809015493 від 05.12.2023 щодо повернення кредитних коштів та сплати комісійної винагороди за обслуговування кредиту в обумовлені строки не виконав, а позивач відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України згідно вимоги № 5354 від 04.07.2024 повідомив про своє рішення про дострокове повернення простроченої заборгованості та залишку по кредиту, а тому наявними у справі доказами підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем - як на день подачі позову, так і на час ухвалення рішення у справі - за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №711809015493 від 05.12.2023 у загальній сумі 283461,48 грн, з якої: 254949,34 грн - сума кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 47803,02 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 207146,32 грн, та 28512,14 грн - прострочена заборгованість за комісією.
У той же час, здійсненою судом перевіркою наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, помилок не встановлено і такий розрахунок виконаний позивачем з урахуванням умов кредитного договору та фактичних обставин справи.
Враховуючи наведене, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо обгрунтованості рішення
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про судовий розгляд у справі, не подав своїх заперечень проти позовних вимог та наведених позивачем обставин справи, не надав доказів на спростування викладених позивачем обставин, а також не надав доказів оплати спірної суми боргу. Наведене - в сукупності з іншими висновками суду - підтверджує висновок суду про задоволення позовних вимог повністю.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними і достовірними доказами.
Розподіл судових витрат
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частини дев'ятої статті 129 ГПК України).
З положень ч. 1, п.п.1, п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3401,54 грн, а позовна заява подана в електронному вигляді через систему «Електронний суд».
Відтак, на відповідача покладається 3401,54 грн витрат на оплату судового збору, сплачених позивачем при зверненні в суд з позовною заявою.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ - 14282829, місцезнаходження - 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок, 4) заборгованість за кредитним договором «Кредит «всеБізнес» №711809015493 від 05.12.2023 в сумі 283461,48 грн (двісті вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят одну гривню 48 копійок) з якої: 254949,34 грн (двісті п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок дев'ять гривень 34 копійок) - сума кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 47803,02 грн (сорок сім тисяч вісімсот три гривні 02 копійки) та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 207146,32 грн (двісті сім тисяч сто сорок шість гривень 32 копійки) та 28512,14 грн (двадцять вісім тисяч п'ятсот дванадцять гривень 14 копійок) - прострочена заборгованість за комісією, а також стягнути 3401,54 грн (три тисячі чотириста одну гривню 54 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Суддя С.В.Сисин