вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"04" лютого 2025 р. Справа№910/1889/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 04.02.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Комунтех»
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024
у справі №910/1889/24 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Комунтех»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геоакцент»
про стягнення 168 000, 00 грн та розірвання договору
Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Комунтех» (далі- позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геоакцент» (далі відповідач) про стягнення суми авансу за договором від 16.11.20222 у розмірі 168 000, 00 грн та розірвати договір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вніс визначену договором суму авансу, чим виконав свої зобов'язання по договору, що було проігноровано відповідачем, оскільки жодних дій по договору з боку відповідача вчинено не було, що суперечить умовам договору та викликає питання щодо доцільної подальшої співпраці.
Господарський суд міста Києва рішенням від 30.07.2024 у справі №910/1889/24 в задоволенні позову відмовив повністю.
При ухваленні рішення у справі №910/1889/24 суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності визначених законом підстав для розірвання договору та стягнення з відповідача (повернення) суми сплаченого авансу в розмірі 168000 грн, оскільки доказів передачі позивачем, як замовником за договором, виконавцю (відповідачу) інформації та документів, необхідних для виконання послуг, як то передбачено в п. 4.3.2, як і зміни вказаних умов договору позивачем суду не надано.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Комунтех» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/1889/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що жодних запитів про необхідність отримання або заяв/претензій про неотримання необхідної інформації від відповідача матеріали справи не містять, а тому посилання суду першої інстанції на невиконання цього пункту позивачем побудовані на невірній інтерпретації вказаного пункту Договору. Також зазначено, що суд першої інстанції ухвалив рішення без виклику сторін та без проведення судового засідання 30.07.2024, тобто після спливу строку, передбаченого ГПК України для розгляду подібних справ.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Комунтех» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/1889/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.08.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1889/24. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Комунтех» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/1889/24.
Матеріали справи №910/1889/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 31.10.2024.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.11.2024 відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «НВП «Комунтех» в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/1889/24, оскільки такий строк апелянтом не пропущено. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Комунтех» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/1889/24. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 25.11.2024 та попереджено учасників справи про те, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.01.2025 призначив до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Комунтех» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/1889/24 з повідомленням (викликом) учасників справи. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Комунтех» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/1889/24 призначив на 21.01.2025 о 13 год. 45 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1-А, зал судових засідань №6.
Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 21.01.2025 у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі.
Відповідач своїх представників в судове засідання, призначене на 21.01.2025, не направив.
Колегія суддів, порадившись на місці, з метою необхідності забезпечення прав учасників судового процесу на участь їх представників у засіданні господарського суду, дотримання принципів рівності та змагальності учасників спору, дійшла висновку про продовження строку розгляду справи №910/1889/24 та відкладення розгляду справи №910/1889/24 на 04.02.2025 на 11 год. 55 хв.
Представник позивача у судовому засіданні 04.02.2025 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/1889/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Геоакцент» свого представника, у судове засідання, призначене на 04.02.2025, не направило, про причини неявки суд не повідомило, про дату, час і місце розгляду справи повідомлене належним чином шляхом направлення ухвал Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024, 06.01.2025 та 21.01.2025 за адресою: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 59, оф. 159. Дана поштова адреса зазначена в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На адресу суду надійшли поштові повернення з вищезазначеними ухвалами Північного апеляційного господарського суду, однак, колегія суддів апеляційного господарського суду, дослідивши поштові повернення (0610206931208, 0610221241722), встановила, що причина повернення/досилання конверту із ухвалами Північного апеляційного господарського суду - «за закінченням терміну зберігання».
Надсилання судом апеляційної інстанції копій ухвал від 04.11.2024, 06.01.2025 та 21.01.2025 відповідачу на адресу зазначену в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідає приписам статті 120 Господарського процесуального кодексу Країни та вважаються врученими відповідачу відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 названого Кодексу.
Крім того, судом апеляційної інстанції додатково надсилались ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 та 21.01.2025 на офіційну електронну адресу відповідача geo.accent.tov@gmail.com вказану в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, станом на 21.01.2025, з урахуванням строку на поштовий перебіг, відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Згідно із частиною 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
16.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Комунтех» (далі -замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Геоакцент» (далі -виконавець) був укладений договір послуг (далі - Договір) за умовами якого, виконавець зобов'язується надати замовникові платні послуги з оцінки впливу на довкілля планової діяльності на об'єкті «Цех №2 (інвентарний №4200388), Цех №3 (інвентарний №4233963). Капітальний ремонт печі киплячого шару з переведенням на феросплавний газ на АТ «ЗФЗ», м. Запоріжжя, вул. Діагональна, б. 11». Обсяг, етапи, спосіб та строки надання послуг, що надаватимуться замовнику, визначаються у Додатку №2, що є невід'ємною частиною цього Договору ( п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.2 Договору за надання послуг за Договором Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі 560 000,00 грн. (п'ятсот шістдесят тисяч гривень 00 копійок), без ПДВ.
У відповідності до п. 2.3 Договору платежі з виплати винагороди в сумі передбаченій пунктом 2.2. цього Договору, здійснюються наступним чином:
Аванс у розмірі 168 000,00 грн (сто шістдесят вісім тисяч гривень 00 копійок), без ІІДВ, сплачується протягом трьох банківських днів з моменту підписання даного Договору та отримання Замовником від Виконавця (нарочно, поштою або електронною поштою) рахунку Виконавця на оплату (пункт 2.3.1. Договору)
Платіж у сумі 224 000,00 грн (двісті двадцять чотири тисячі гривень 00 копійок), без ПДВ, сплачується протягом десяти банківських днів після отримання (нарочно, поштою або електронною поштою) Замовником проекту звіту з оцінки впливу на довкілля та отримання (нарочно, поштою або електронною поштою) відповідного рахунку Виконавця на оплату (пункт 2.3.2. Договору).
Остаточний розрахунок у сумі 168 000,00 грн (сто шістдесят вісім тисяч гривень 00 копійок), без ПДВ, сплачується протягом десяти банківських днів після опублікування у Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля протоколу проведення громадських слухань, звіту з оцінки впливу на довкілля, висновку з оцінки впливу на довкілля та отримання рахунку Виконавця на оплату. Замовник підписує Акт приймання - передачі наданих послуг відповідно до пункту 3.1. цього Договору (Додаток № 3 до Договору) в одноденний після опублікування у Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля протоколу проведення громадських слухань (пункт 2.3.3. Договору).
Відповідно до п. 3.3 Договору у разі виникнення в процесі надання послуг об'єктивних причин, що обумовлюють недоцільність або неможливість подальшого їх надання, Виконавець або Замовник з відома іншої Сторони мають право призупинити надання послуг, письмово (поштою на адресу Сторони цього Договору) сповістившись про це іншу Сторону не менше, ніж за 5 (п'ять) календарних днів до призупинення послуг. У разі прийняття рішення про призупинення надання послуг зі сторони Замовника, Замовник сплачує Виконавцю винагороду за останній етап послуг на якому відбулося призупинення надання послуг.
Згідно з п.п. 4.1; п.п. 4.4.1. Договору передбачено, що виконавець зобов'язаний надавати визначені цим Договором послуги своєчасно і якісно. Замовник має право одержувати інформацію про хід надання послуг, отримувати та використовувати їх результати для своїх потреб.
Згідно з п. 4.3.2. Договору замовник зобов'язаний надавати негайно виконавцю інформацію/документи, необхідну для виконання послуг з розробки, повідомлення про планову діяльність, Звіту з ОВД, додаткову інформацію/ документи відповідно до запитів, отриманих від виконавця та/або підприємств/установ/ організацій, а також документи та інформацію необхідні для врахування зауваження і пропозиції громадськості, наданих в процесі громадського обговорення обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля. Орієнтовний перелік документів, інформації та вихідних даних, необхідних для надання послуг за цим договором наведено в Додатку №4. Орієнтовний перелік може бути доповнений та уточнений виконавцем в процесі надання послуги за цим Договором.
Розділом 5 даного договору, сторони погодили, що виконавець зобов'язується розпочати надання послуг за договором протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання авансу, зазначеного пунктом 2.3.1. договору та вихідних даних, зазначених у пункті 4.3.2. договору, а виконавець зобов'язався надати послуги, передбачені умовами пункту 1.1 цього договору, протягом 110 (ста десяти) робочих днів з моменту початку надання послуг відповідно до пункту 5.1 договору, за умови виконання замовником зобов'язань, визначених цим договором. Зазначений строк може бути продовжений у випадку обставин непереборної сили, а також у випадках карантинних заходів, необхідності виконання досліджень і робіт, пов'язаних з надання послуг за цим договором, які залежать від сезонних, погодних та інших умов.
Згідно з пунктами 11.1., 11.3. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань згідно цього договору. Цей договір вважається виконаним внаслідок повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Згідно платіжних інструкцій №623 від 21.11.2022 на суму 140 000, 00 грн та №627 від 01.12.2022 на суму 28 000, 00 грн позивачем сплачено на рахунок відповідача відповідно до призначенням платежу: «Аванс за послуги з оцінки на довкілля згідно дог. №б/н від 16.11.2022 без ПДВ».
Тобто, обумовлений в п. 2.3.1. Договору аванс на суму 168 000,00 грн. позивачем повністю сплачений 01.12.2022.
Строк виконання робіт, визначений договором (п.5.2.), протягом 110 робочих днів з моменту початку надання послуг відповідно до п. 5.1. договору, за умови виконання замовником зобов'язань, визначених цим договором.
У п. 5.1. Договору визначений початок надання послуг за договором протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання авансу, зазначеного пунктом 2.3.1. договору та вихідних даних, зазначених у пункті 4.3.2. договору.
Пунктом 5.3. Договору встановлено, що невиконання замовником умов пунктів 2.3.2. та 4.3.2. Договору є порушенням умов Договору та відтерміновує початок надання послуг виконавцем до моменту усунення таких порушень.
Позивач 16.01.2024 направив відповідачу претензію, в якій просив сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «КОМУНТЕХ» суму авансу за Договором у розмірі 168 000, 00 грн у строк 10 (десять) календарних днів від дня отримання цієї претензії та розірвати Договір. В претензії позивач вказував, що станом на сьогоднішній день необхідність виготовлення документів з оцінки впливу на довкілля планової діяльності на об'єкті відпала у зв'язку із невиконанням контрагентом своїх зобов'язань по договору №261. Зазначена претензія залишена без відповіді та задоволення.
У статті 11 ЦК визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2).
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
За загальними умовами виконання зобов'язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2).
Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що договір може бути розірваний одним із таких способів: - за згодою (домовленістю) сторін, що є загальним правилом (частина перша); - в судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина друга); - в односторонньому порядку однією із сторін, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом (частина третя).
При цьому, частина друга статті 651 ЦК України, що стосується судового порядку розірвання договору, не містить вказівки щодо можливості обмежити її застосування законом або договором, зокрема, щодо певного виду правовідносин.
Так, за частиною 2 статті 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені цією нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК.
Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19).
Позивач у даній справі вважає, що оскільки жодних запитів про необхідність отримання або заяв/претензій про неотримання необхідної інформації від відповідача матеріали справи не містять, посилання суду першої інстанції на невиконання пункту 4.3.2 позивачем побудовані на невірній інтерпретації вказаного пункту Договору.
Пунктом 4.3.2. Договору передбачено, що замовник зобов'язаний надавати негайно виконавцю інформацію/документи, необхідну для виконання послуг з розробки, повідомлення про планову діяльність, Звіту з ОВД, додаткову інформацію/ документи відповідно до запитів, отриманих від виконавця та/або підприємств/установ/ організацій, а також документи та інформацію необхідні для врахування зауваження і пропозиції громадськості, наданих в процесі громадського обговорення обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля.
Орієнтовний перелік документів, інформації та вихідних даних, необхідних для надання послуг за цим договором наведено в Додатку №4, а саме:
- довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;
- виписка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;
- викопіювання з генплану населеного пункту або плану зонування території, або детального плану території, або схем планування території в масштабі 1: 1000 з зазначенням рози вітрів;
- топографічний план земельної ділянки підприємства в масштабі 1:1000, або 1:5000;
- ситуаційна карта-схема району розміщення свердловин та інших об?єктів планованої діяльності в масштабі 1:10000 або 1:25000;
- план розміщення технологічного обладнання;
- проектна документація;
- звіт з інженерно-геологічних вишукувань (за наявності);
- детальна інформація про інженерне забезпечення об?єкта, в тому числі водопостачання та водовідведення;
- довідка щодо величин фонових концентрацій забруднюючих речовин атмосферного повітря;
- довідка з гідрометеоцентру щодо метеорологічної характеристики і коефіцієнти, які визначають умови розсіювання забруднюючих речовин в атмосфері для визначеної місцевості;
- проект санітарно-захисної зони (С33);
- висновок санітарно-епідеміологічної експертизи на проект СЗЗ;
- звіт з інвентаризації джерел викидів;
- документи в яких обгрунтовуються обсяги викидів;
- дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;
- документи, що підтверджують право власності (оренди) на землю Договори про надання послуг із збирання, зберігання, перевезення відходів;
- звіт з паспортизації і інвентаризації промислових відходів;
- результати моніторингу атмосферного повітря, шуму, ґрунтів;
- відомості за підписом суб?єкта господарювання про наявність власних виробничих площ, необхідних для провадження господарської діяльності та копії документів, що підтверджують право власності виробничих площ;
Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
За змістом положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у зв'язку із відсутністю у матеріалах справи належних доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а саме надання послуг з оцінки впливу на довкілля планової діяльності на об'єкті «Цех №2 (інвентарний №4200388), Цех №3 (інвентарний №4233963). Капітальний ремонт печі киплячого шару з переведенням на феросплавний газ на АТ «ЗФЗ», м. Запоріжжя, вул. Діагональна, б. 11» початок яких передбачено п. 5.1. Договору, а саме, протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання авансу, зазначеного пунктом 2.3.1. Договору та вихідних даних, зазначених у пункті 4.3.2. Договору.
Як вже зазначено судом, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача (виконавця) виникло зобов'язання розпочати надання послуг за Договором протягом одного робочого дня з моменту отримання авансу, зазначеного пунктом 2.3.1. Договору та вихідних даних, зазначених у пункті 4.3.2. Договору, а також надати послуги обумовлені договором протягом 110 робочих днів з моменту початку надання послуг відповідно до п. 5.1. договору, за умови виконання замовником зобов'язань, визначених цим договором.
Обумовлений в п. 2.3.1. Договору аванс на суму 168 000,00 грн позивачем повністю сплачений відповідачу 01.12.2022 в обумовлений договором строк, тоді як, відповідач не надав суду докази виконання обумовлених пунктом 5.2. Договору послуг у строк 110 робочих днів з моменту початку надання послуг відповідно до п. 5.1. договору, за умови виконання замовником зобов'язань, визначених цим договором.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що матеріали справи не містять жодних запитів направлених виконавцем позивачу на надання позивачем інформації/документів необхідної/необхідних для надання послуг з оцінки впливу на довкілля планової діяльності на об'єкті «Цех №2 (інвентарний №4200388), Цех №3 (інвентарний №4233963). Капітальний ремонт печі киплячого шару з переведенням на феросплавний газ на АТ «ЗФЗ», м. Запоріжжя, вул. Діагональна, б. 11» за оспорюваним договором.
На переконання суду апеляційної інстанції невиконання відповідачем умов договору протягом 2 років є істотним порушенням договору, оскільки в обумовлений договором строк позивач не отримав від відповідача послуг обумовлених пунктом 1.1. Договору, а саме послуги з оцінки впливу на довкілля планової діяльності на об'єкті «Цех №2 (інвентарний №4200388), Цех №3 (інвентарний №4233963). Капітальний ремонт печі киплячого шару з переведенням на феросплавний газ на АТ «ЗФЗ», м. Запоріжжя, вул. Діагональна, б. 11» та більше ніж через 2 роки втратив інтерес на отримання послуг обумовлених Договором.
Відповідно до положень частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 зазначеного Кодексу).
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач в обгрунтування позовних вимог та доводів апеляційної скарги зазначає про не вчинення відповідачем жодних дій, що суперечить умовам договору та викликає питання щодо доцільності подальшої співпраці.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору, на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Врахувавши положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, надавши оцінку умовам спірного договору, змісту зобов'язання та характеру правовідносин сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем умов спірного договору, а саме невиконання ним зобов'язань з надання послуг з оцінки впливу на довкілля планової діяльності на об'єкті «Цех №2 (інвентарний №4200388), Цех №3 (інвентарний №4233963). Капітальний ремонт печі киплячого шару з переведенням на феросплавний газ на АТ «ЗФЗ», м. Запоріжжя, вул. Діагональна, б. 11», що свідчить про недосягнення цілей такого договору, а також про істотність допущеного відповідачем порушення умов договору у розумінні положень статті 651 Цивільного кодексу України та, відповідно, про наявність правових підстав для розірвання в судовому порядку спірного договору за наведених позивачем мотивів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19, сформувала правовий висновок, згідно з яким аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар який має бути поставлений. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Вказане зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України виникає в особи, яка отримала попередню оплату і не виконала обов'язку з надання послуг, фактично у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами строку, після настання якого виконавець має усвідомлювати протиправний характер неповернення грошових коштів.
Тобто, за висновками Великої Палати Верховного Суду у виконавця виникає зобов'язання повернути покупцю суму передоплати (сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку встановленого для надання послуг (виконання робіт).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з урахуванням того, що позивачем повністю сплачено аванс 01.12.2022, то передбачені терміни надання послуг визначені пунктом 5.2. Договору (110 робочих днів) сплинули 27.04.2023.
Отже, станом на момент звернення позивача до суду (16.02.2024) у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення суми грошових коштів у розмірі 168 000, 00 грн у зв'язку з невиконанням зобов'язання, за яким сплачувався позивачем відповідачу аванс.
У частині 3 статті 2 ГПК однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності (статті 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (статті 7 ГПК України), що пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК України).
З урахуванням наведеного, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції встановивши порушення відповідачем своїх зобов'язань, визначених умовами договору, дійшов висновку про доведення позивачем у встановленому процесуальним законом порядку обставин, що свідчать про наявність правових підстав для розірвання договору відповідно до статті 651 ЦК України та відповідно стягнення з відповідача на користь позивача авансу у розмірі 168 000, 00 грн.
За змістом статті 236 ГПК України (частини 1-5) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді на доводи позивача із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи неправильне застосування норм матеріального права, рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/1889/24 підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/1889/24 скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Розподіл судових витрат підлягає здійсненню на підставі положень статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Комунтех» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/1889/24 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/1889/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
3. Розірвати договір про надання послуг від 16.11.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Комунтех» (61166, м. Харків, проспект Науки, 38, код ЄДРПОУ 38384370) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Геоакцент» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 59, оф.159, код ЄДРПОУ 43478465).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геоакцент» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 59, оф.159, код ЄДРПОУ 43478465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Комунтех» (61166, м. Харків, проспект Науки, 38, код ЄДРПОУ 38384370) 168 000, 00 грн (сто шістдесят вісім тисяч гривень 00 копійок) попередньої оплати та 6 056, 00 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок) судового збору.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геоакцент» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 59, оф.159, код ЄДРПОУ 43478465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Комунтех» (61166, м. Харків, проспект Науки, 38, код ЄДРПОУ 38384370) 9 084, 00 грн (дев'ять тисяч вісімдесят чотири гривні 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи №910/1889/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано суддями 04.02.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова