печерський районний суд міста києва
Справа № 757/2330/25-к
пр. 1-кс-1565/25
30 січня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2023 року № 757/10438/23-к у кримінальному провадженні №12023105060000087,
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2023 року № 757/10438/23-к у кримінальному провадженні №12023105060000087, а саме на автомобіль марки «BMW», моделі «X4», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 01.02.2023 належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що 17.03.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду №757/10438/23-к було накладено арешт на транспортний засіб, а саме: автомобіль марки «BMW», моделі «X4», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 01.02.2023 належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ключі від вказаного автомобіля, із забороною користування та відчуження вказаного майна.
Так, адвокат вказує, що арешт було накладено необґрунтовано, оскільки ОСОБА_4 є добросовісним набувачем даного транспортного засобу, що підтверджується рішеннями суддів в рамках цивільної справи.
Відтак, арешт майна є безпідставним та грубо обмежує права власності ОСОБА_4 .
Таким чином, адвокат просить суд скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/10438/23-к від 17.03.2023 у кримінальному провадженні №12023105060000087.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Учасники кримінального провадження до судового засідання не з'явилися, про день, час, місце розгляду клопотання повідомлені належним чином. Адвокат ОСОБА_3 направив на адресу суду заяву, згідно з якою розгляд справи просив проводити без його участі. Доводи клопотання підтримує в повному обсязі.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті доводів та вимог клопотання за відсутності в судовому засіданні представника володільця майна та прокурора, на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
Слідчим суддею встановлено, що відділом дізнання Печерського ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у формі дізнання у кримінальному провадженні № 12023105060000087 від 25.02.2023 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.
17.03.2023 ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/10438/23-к було накладено арешт на транспортний засіб, а саме: автомобіль марки «BMW», моделі «X4», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 01.02.2023 належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ключі від вказаного автомобіля, із забороною користування та відчуження вказаного майна.
Автомобіль марки «BMW», моделі «X4», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 01.02.2023 належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зберігати на штраф-майданчику за адресою: вул. Гната Хаткевича, 20-Б, м. Київ, а ключі від автомобіля в камері зберігання речових доказів Печерського УП ГУНП у м. Києві.
На обґрунтування вимог поданого клопотання прокурор вказав на те, що підставою для накладення арешту на майно, є сукупність підстав та розумних підозр вважати, що автомобіль марки «BMW», моделі «X4», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , є доказом вчинення злочину, із врахуванням обставин, встановлених досудовим розслідуванням.
Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Поряд з тим, згідно з п. 1 ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Дослідивши ухвалу про накладення арешту на майно, встановлено, що накладаючи арешт на майно, слідчий суддя виходив з того, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а тому є підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Проте, слідчий суддя дослідивши матеріали, вважає, що доводи клопотання про скасування арешту є необґрунтованими, оскільки на час винесення ухвали про накладення арешту на майно, існували підстави для такого арешту, крім того слідчим суддею не встановлено, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї або іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Разом з тим, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Так, слідчим суддею під час розгляду даного клопотання встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , ОСОБА_4 01.02.2023 року набув права власності на автомобіль марки «BMW», моделі «X4», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Таким чином, оскільки вказаний транспортний засіб визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та метою арешту такого майна є забезпечення зберігання речових доказів, проте з урахуванням принципів розумності та співмірності застосування заходів забезпечення кримінального провадження, наслідки накладеного арешту для третіх осіб, слідчий суддя вважає можливим скасувати накладений арешт в частині користування транспортним засобом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2023 року № 757/10438/23-к у кримінальному провадженні №12023105060000087, - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2023 року № 757/10438/23-к у кримінальному провадженні №12023105060000087, в частині користування транспортним засобом, а саме:
- автомобіль марки «BMW», моделі «X4», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає
Слідчий суддя ОСОБА_1