печерський районний суд міста києва
Справа № 757/8407/23-ц
пр. 2-1892/25
23 січня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Соколова О.М.,
при секретарі судового засідання - Колесник А.Є,
справа № 757/8407/23-ц
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несплату та несвоєчасну сплату аліментів, -
У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення пені за несплату та несвоєчасну сплату аліментів.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що сторони перебували у шлюбі з 07.06.2002 року по 19.01.2019 року. 19.07.2018 року Святошинським районним судом м. Києва видано судовий наказ № 759/10771/18 від 17 липня 2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі !4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумі на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.07.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду з позовом про зміну розміру аліментів, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10.08.2020 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 09.02.2021 рішення Святошинського районного суду м. Києва скасовано, ухвалено нове рішення, яким вирішено змінити розмір аліментів визначений судовим наказом Святошинського районного суду м. Києва від 17.07.2018 р. у справі №759/1077/19 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 15000,00 грн. щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
27.02.2023 року позивач отримала відповідь від Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві на запит щодо отримання довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до наданої відповіді: «станом на 27.02.2023 сукупна заборгованість по аліментам становить 185 819, 75 грн.».
Таким чином, загальний розмір пені, обрахований за кожним місячним періодичним платежем та обмежений у розмірі 100 % заборгованості, на яку така пеня була нарахована, що підлягає стягненню з відповідача за період з лютого 2021 року по січень 2023 року становить 337 739,17 грн.
На підставі викладеного просила задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. від 26.05.2023 року заявлено самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несплату та несвоєчасну сплату аліментів.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2023 року справу передано для розгляду судді Соколову О.М.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.06.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху.
23.06.2023 року на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 02.06.2023 року позивачем усунуто вказані недоліки.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.06.2023 року відкрито провадження у цивільній справі №757/8407/23-ц за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
04.07.2023 року від представника відповідача надійшло клопотання із запереченням щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
18.07.2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
25.07.2023 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи.
02.08.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
28.11.2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшли пояснення на відповідь на відзив.
14.03.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
04.06.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
04.06.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.06.2024 року занесеною до протоколу судового засідання відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача від 04.06.2024 року про зупинення провадження у справі, оскільки цивільна справа № 757/8407/23-ц тривалий час перебуває у провадженні суду і сторона відповідача не позбавлена можливості звернутися з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
02.10.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, разом з тим, на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, вимоги підтримала, просила задовольнити.
Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошення на сайті Печерського районного суду м.Києва, а тому, в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, з 07.06.2002 року по 18.12.2018 року позивач та відповідач перебували у шлюбі.
18.12.2018 року шлюб було розірвано рішенням Печерського районного суду м. Києва (справа №757/18749/18- ц).05.07.2017 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідний актовий запис № 1952, сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19 липня 2018 року Святошинським районним судом м. Києва видано судовий наказ № 759/10771/18 від 17 липня 2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумі на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.07.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду з позовом про зміну розміру аліментів, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10.08.2020 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 09.02.2021 рішення Святошинського районного суду м. Києва скасовано, ухвалено нове рішення, яким вирішено змінити розмір аліментів визначений судовим наказом Святошинського районного суду м. Києва від 17.07.2018 р. у справі №759/1077/19 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 15000,00 грн. щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Таким чином, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на користь позивача у розмірі 15000,00 грн. щомісяця, починаючи з 09.02.2021 до досягнення дитиною повноліття, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Однак, на момент подання даного позову відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку.
27.02.2023 року позивач отримала відповідь від Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві на запит щодо отримання довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до наданої відповіді: «станом на 27.02.2023 року сукупна заборгованість по аліментам становить 185 819, 75 грн.».
Як встановлено судом вказаний розрахунок на момент вирішення даного спору не оскаржений та не визнаний необґрунтованим. Відповідачем заборгованість зі сплати аліментів не погашена.
Статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно вимог ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, який набрав чинності 26 березня 2022 року, було доповнено Закон України «Про виконавче провадження» рядом положень, пов'язаних із військовою агресію Російської Федерації на території нашої держави.
У продовження прийнятого Закону Міністерством юстиції України 1 квітня 2022 року було опубліковано роз'яснення щодо аліментних зобов'язань у період воєнного стану. Зокрема, зазначено, що Верховна Рада прийняла Закон, яким передбачено, що тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення щодо стягнення на заробітну плату та інший дохід боржника. Втім, вказане правило має виключення та не поширюється на рішення про стягнення аліментів, а також рішення, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації.
Частинами 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради Української РСР № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 51 Конституції України проголошено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття закріплений також і в ст. 180 Сімейного Кодексу України. Крім того, статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс 15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Те як враховуються часткові платежі (частковий платіж) при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди (попередній період) та що розуміється під формулюванням «не більше 100 відсотків заборгованості» викладено у Постанові КЦС ВС від 19.01.2022 у справі № 711/679/21.
У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
З наявних у справі доказів вбачається, що розмір заборгованості із сплати аліментів був обчислений державним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», боржнику було роз'яснено право оскаржити його до суду у порядку, встановленому законом. Крім того, розрахунок державного виконавця містить відомості про суму заборгованості по аліментам, період за який вона виникла. Сторона відповідача не скористалася своїм правом на оскарження зазначеного розрахунку.
У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних сумом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до роз'яснень, наведених в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів " від 15 травня 2006 року № 3, передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини, беручи до уваги той факт, що відповідач, будучи достовірно обізнаний про існування судового рішення про стягнення з нього на користь позивача аліментів на утримання дитини до досягнення нею 18 років, аліменти не сплачував, доказів того, що існуюча заборгованість виникла з незалежних від нього причин не здобуто, суд приходить до висновку про доведеність того факту, що заборгованість з аліментів виникла з його вини, у зв'язку з чим позивач набула права на стягнення неустойки (пені).
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Оскільки прострочення розпочинається з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені аліменти, слід вважати, що 09.02.2021 року є початком дії зобов'язання по оплаті аліментів відповідно до Постанови Київського апеляційного суду м. Києва від 09.02.2021 року (в розмірі 15000,00 грн. щомісяця, починаючи з 09.02.2021 р. до досягнення дитиною повноліття), а 01.03.2021 року - початком прострочення виконання зобов'язання за лютий місяць. У свою чергу, 09.03.2021 року є початком дії зобов'язання по оплаті аліментів за березень місяць, а 01.04.2021 року - початком прострочення виконання зобов'язання за березень місяць і т.д.
Оскільки розмір заборгованості змінюється з кожним частковим платежем, відповідно до розрахунку наданого позивачем, прораховано пеню за кожний окремий період, враховуючи й різну кількість днів існування того чи іншого розміру заборгованості. У випадку коли сума пені перевищує суму заборгованості, на яку вона нарахована, позивачем здійснено обмеження у розмірі 100% такої заборгованості. Для прикладу: загальна сума пені за прострочення сплати аліментів за березень 2021 р. складає 20568,83 грн, однак обмежена сумою заборгованості за даний місяць у розмірі 15000.00 грн відповідно до практики ВС.
До розрахунку додається копія Виписки по картці/рахунку щодо здійснення усіх надходжень по сплаті аліментів на ім'я позивача, видана на запит останньої Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 31.01.2023 року та копія доказу здійснення платежу по оплаті аліментів від 06.02.2023 року, дані яких були застосовані у Розрахунку для визначення дати здійснення та суми часткових платежів.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним періодичним платежем.
Як вбачається із наведеного позивачем розрахунку, пеня за несплату та несвоєчасну сплату аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , за період часу з 09.02.2021 року по 27.02.2023 року складає 337 739,17 грн.
На підставі викладеного, вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несплату та несвоєчасну сплату аліментів, слід визнати обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Оскільки позивач згідно Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 3 377,39 грн.
Керуючись ст.ст.180,196 СК України, ст.ст.12, 19, 76-83, 141, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :\
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несплату та несвоєчасну сплату аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несплату та несвоєчасну сплату аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , за період часу з 09.02.2021 року по 27.02.2023 року у розмірі 337 739,17 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3 377,39 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 23.01.2025 року.
Суддя О.М. Соколов