печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19504/24-ц
пр. 2-6189/24
27 січня 2025 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань - Романенко Ю.О.
за участі:
представника позивача - Дементович М.В.
відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,
Позивач - приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК Київводоканал»), звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 57 222, 85 грн, з яких 45 659, 06 грн. заборгованість, 1 971, 91 грн як три відсотки річних та 9 591,88 індекс інфляції, а також стягнути з відповідачів судовий збір в сумі 3028 грн та витрати за отримання відомостей з реєстру речових прав у розмірі 35 грн.
В обґрунтування уточненої позовної заяви, позивач вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 .
05 серпня 2014 року в газеті Хрещатик №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є ПрАТ «АК Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем). Таким чином, відповідачі отримували послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачі користуються та отримують в повному обсязі житлово-комунальні послуги, однак, не виконують свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим, станом на 29 лютого 2024 року утворилась заборгованість в сумі 45 659, 06 грн, починаючи з грудня 2016 року, чим завдають позивачу майнової шкоди.
Крім того, на підставі статті 625 ЦК України відповідачі мають відшкодувати три проценти річних та інфляційні втрати за прострочення виконання зобов'язання.
Ухвалою судді від 20 червня 2024 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
13 серпня 2024 року від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому останні зазначили, що відповідачі не погоджується з позовними вимогами, оскільки в період з 01 березня 2022 року по 01 травня 2022 року в квартирі проживала тільки ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виїжджали в евакуацію. Також просили застосувати строк позовної давності.
09 вересня 2024 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких остання зазначила наступне.
На квартиру АДРЕСА_2 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , по якому нарахування оплати за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення повинні були проводитися за показаннями квартирних засобів обліку води, переданих у попередньому місяці.
Оскільки показання засобів обліку води споживачами не передавались, ПрАТ «АК «Київводоканал» змушене було формувати повідомлення на сплату за середніми показниками.
У лютому 2020 року засоби обліку води, які встановлено в квартирі АДРЕСА_3 , було знято з обліку.
Окрім того, що згідно із пунктом 6 частини першої статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Факт не проживання можна підтвердити довідкою, що видана на підставі акту щодо підтвердження факту проживання без реєстрації/факту не проживання, підписаний не менш як 3 сусідами. Також, у разі, якщо особа зареєстрована, але не проживає за адресою реєстрації, їй доцільно підтвердити факт свого перебування за іншою адресою відповідною довідкою.
Отже, чинне законодавство України дозволяє споживачу тимчасово відмовитись від послуг з водопостачання та водовідведення. Для вирішення питання несплати за послуги необхідно подати до ПрАТ «АК Київводоканал» заявку на відключення (опломбування) водопровідного вводу в квартиру.
У відзиві на позовну заяву зазначено, що у період 01.03.2022 по 01.05.2022 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживала одна особа ОСОБА_2 , а дві особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були в евакуації, про що свідчить довідка ВПО № 6107-7000233420 та № 6107-7001066619.
Отже, враховуючи вищевикладене, ПрАТ «АК «Київводоканал» зазначає, що жодних заяв з документами від відповідачів або інших осіб щодо не споживання послуг з водопостачання та водовідведення у зв'язку з тимчасовим непроживанням в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 не надходило.
Окрім того, ПрАТ «АК «Київводоканал» заперечує щодо застосування строку позовної давності з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) та Закону України 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX), відповідно до яких Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені п.12 та п.19 відповідно.
Пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» було постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020. Строк дії карантину неодноразово продовжувався.
30.06.2023 Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин скасовано.
Таким чином, карантин на території України діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023.
Отже, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки та яка мала спливти з 12.03.2020 по 30.06.2023, була продовжена.
24.02.2022 російською федерацією здійснено військову агресію проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Воєнний стан наразі відповідно до Указу Президента України від 23.07.2024 № 469/2024 продовжено до 09.11.2024.
Отже, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки, сплив якої припадав на карантин, що скасований під час дії воєнного стану, - продовжена до закінчення дії воєнного стану відповідно до положень п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
27 вересня 2024 року від представника позивача надійшов уточнений розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість відповідачів становить 44 750, 79 грн, з яких 34 339, 85 грн. заборгованість за житлово-комунальні послуги, 979, 75 грн. плата за абонентське обслуговування, 1 621, 71 грн три відсотки річних та 7 809, 48 індекс інфляції.
17 грудня 2024 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких наявний новий розрахунок заборгованості з лютого 2017 року по лютий 2024 року, відповідно до якого заборгованість відповідачів становить 44720,27 грн, з яких 34 326,03 грн. заборгованість за житлово-комунальні послуги, 979, 75 грн. плата за абонентське обслуговування, 1 618, 78 грн три відсотки річних та 7 795, 71 індекс інфляції.
27 січня 2025 року від відповідачів до суду надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення у зв'язку з скрутним матеріальним станом та лікуванням від тяжкої (онкологічної) хвороби відповідача ОСОБА_1 . Окрім того, відповідачами 25 січня 2025 року сплачено частину боргу в розмірі 1 567, 23 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідачі в судовому засіданні з приводу задоволення позову заперечили та просили застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно із ч. 1ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
05 серпня 2014 року в газеті Хрещатик №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є ПрАТ «АК Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем).
Згідно з пунктом 1.1 Договору ПрАТ «АТ «Київводоканал» зобов'язується надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньо будинкових систем), а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до п. 3.1 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону, а також ч. 1 ст. 68 Житлового кодексу Української РСР та підп. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 року № 630, обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із наведеними нормами чинного законодавства споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 жовтня 2013 року роз'яснено, що не укладання договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі не звільняє боржника від обов'язку оплачувати отримані ним послуги.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За змістом норми ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
При цьому, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або закон
Згідно із розрахунком, наданим позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з грудня 2016 року до 29 лютого 2024 року за послуги з водопостачання та водовідведення належним чином не сплачують, у зв'язку з чим за адресою: АДРЕСА_1 утворилась заборгованість в сумі 35 319,60 грн.
Окрім того, відповідачами 25 січня 2025 року частково оплачено суму боргу в розмірі 1 567, 23 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем надані докази на підтвердження обґрунтування позову в частині неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті за житлово-комунальні послуги, а стороною відповідача вони не спростовані, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги із відповідача на користь позивача в сумі 33 752,32 грн. (35 319,60 грн. - 1567,23 грн.).
Згідно зі статей 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 цієї статті).
Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов'язаннями, у яких, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частина друга статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Передбачена пунктом 10 частини третьої статті 20 Закону № 1875- IV норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків частини другої статті 625 ЦК України, зазначений висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 20 червня 2012 року в справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 року № 6-2023цс15.
Таким чином, у зв'язку з простроченням оплати за житлово-комунальні послуги, вимоги позивача про застосування статті 625 ЦК України та стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 7 809, 48 грн. та трьох процентів річних в розмірі 1621,71 є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України)
Разом із тим, відповідачами заявлено про застосування строку позовної давності.
Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому змін, зокрема постановами Кабінету Міністрів України №215 від 16 березня 2020 року та №239 від 25 березня 2020 року, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено карантин на усій території України з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року.
Дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, безперервно продовжувалася згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 291 від 22 квітня 2020 року, №343 від 04 травня 2020 року, № 392 від 20 травня 2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року, № 641 від 22 липня 2020 року, № 760 від 26 серпня 2020 року, № 956 від 13 жовтня 2020 року, № 1236 від 09 грудня 2020 року, № 104 від 17 лютого 2021 року, № 405 від 21 квітня 2021 року, № 611 від 16 червня 2021 року, № 855 від 11 серпня 2021 року, № 981 від 22 вересня 2021 року, №1336 від 15 грудня 2021 року, №229 від 23 лютого 2022 року, №630 від 27 травня 2022 року, №928 від 19 серпня 2022 року, №1423 від 23 грудня 2022 року та №383 від 25 квітня 2023 року.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25 квітня 2023 року дію карантину продовжено до 30 червня 2023 року.
Законом України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Суд зазначає, що з 12.03.2020 (дата початку карантину) і до 30.06.2023 (останній день карантину) перебіг позовної давності був зупинений.
Відповідно до приписів п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки позовної давності продовжуються на строк дії зазначеного стану.
Окрім того, ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08 листопада 2023 року внесено наступні зміни до п 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами) в Україні воєнний стан діє з 24.02.2022 року до 09.11.2024 року.
Окрім того, щодо вимог про стягнення заборгованості за період з грудня 2016 року по березень 2017 року слід зазначити, що відповідачами у травні 2018 року було сплачено 68, 75 грн., у жовтні 2018 року було сплачено 418, 47 грн., у грудні 2019 року сплачено 149,17 грн., у лютому 2022 року сплачено 326, 60 грн., а отже строк позовної давності переривався.
За ч. 1ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Враховуючи зазначені норми законодавства, строк позовної давності не можна вважати таким, що сплив на момент подачі позову.
Відповідно до ч.1 ст.267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно із ч.ч.1, 5 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Доданими до клопотання відповідачів документами, а саме: довідкою про доходи № 0334 2137 04045324, випискою із карти амбулаторного хворого, підтверджується скрутне матеріальне становище відповідачів.
Наведені обставини дають підстави для розстрочення виконання судового рішення, однак в межах 1 року відповідно до ч.5 ст.435 ЦПК України.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3028 грн.
Оскільки, до задоволення підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості в розмірі 43 183,56 грн.
Таким чином, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2411,53 грн, що становить приблизно 79,64% від задоволених позовних вимог та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 45 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 611 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», , ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265,267,273,274,280,354,355 ЦПК України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість у розмірі 33 752 (тридцять три тисячі сімсот п'ятдесят дві) гривні 32 копійки, інфляційні втрати в розмірі 7 809 (сім тисяч вісімсот дев'ять) гривень 48 копійок та три проценти річних в розмірі 1 621 (одна тисяча шістсот двадцять одна) гривня 71 копійка, витрати по сплаті судового збору в сумі 2411,53 грн., а також витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 45 грн.
Розстрочити виконання рішення строком на 1 рік з дати набрання законної сили цим рішенням.
пеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664).
Відповідачі: - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 );
- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повний текст судового рішення складено 03 лютого 2025 року.
Суддя О.Л. Бусик