печерський районний суд міста києва
Справа № 757/721/25-к
14 січня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи означене клопотання слідчий вказує наступне.
Слідчими Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000001128 від 13.12.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Матеріали досудового розслідування у даному кримінальному провадженні виділено з кримінального провадження № 62024000000000549 від 01.07.2024 за частиною 1 статті 111 КК України.
01 грудня 2011 року громадянка України ОСОБА_6 вступала на службу до Міграційної служби України, а саме до її територіального підрозділу - Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області.
Не пізніше січня 2012 року ОСОБА_6 призначено на посаду начальника відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області.
У березні - квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Донецької народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «донецька народна республіка» (далі - «днр»).
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «днр» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «днр») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, російської федерації на території Донецької області так званої «днр», які Законом України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17 березня 2014 р. Указом Президента України № 303/2014 оголошено «Про часткову мобілізацію», у зв'язку з чим в Україні з 18.03.2014 настав особливий період.
13.04.2014 року Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014 року, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.
Виходячи з необхідності збереження життя, здоров'я, забезпечення прав і законних інтересів військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, інших військових формувань, працівників правоохоронних органів України, які проходять службу (працюють) на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської області, прийнято рішення «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Донецької та Луганської області України».
Відповідно до пункту 2 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року, окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року, військовослужбовці військових формувань та правоохоронних органів України, які прибули з тимчасово окупованої території і виявили бажання (за наявності підстав) звільнитися з військової служби, звільняються з військової служби, у тому числі в особливий період, за наявних підстав, а при їх відсутності - у зв'язку із скороченням штатів, якщо вони звернулися з клопотанням про звільнення протягом трьох місяців після прибуття з тимчасово окупованої території.
07 квітня 2014 року у м. Донецьку Донецької області невстановленими особами за підтримки РФ (досудове розслідування щодо яких здійснюється у іншому кримінальному провадженні) на виконання завдання щодо зміни меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, з метою здійснення терористичної діяльності створено «Донецьку народну республіку», яка, у відповідності до абз. 19 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», є терористичною організацією.
З квітня 2014 року триває силове захоплення та подальше утримання захопленої частини території Донецької області представниками терористичної організації «ДНР». Як наслідок, частина території Донецької області опинилась під контролем представників терористичної організації «ДНР» та, відповідно до постанови Верховної Ради України № 254-VIII від 17.03.2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», постановою Верховної Ради України № 252-VIII від 17.03.2015 року «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування», Закону України від 18.01.2018 року «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» набула статусу тимчасово окупованої території.
Таким чином, за вказаних умов, на час проведення антитерористичної операції Україна перебувала у стані, що характеризується діями щодо вирішення національно-етнічних, релігійних та інших протиріч із застосуванням збройних засобів, за яких держава не переходить в особливий стан, що визначається як війна, і не вводить режим воєнного стану в країні або на частині ї території, а збройна боротьба не виходить за межі операційного напрямку із застосуванням іррегулярних або регулярних збройних формувань, тобто перебувала у стані збройного конфлікту.
У липні 2014 року начальниця відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Донецькій області ОСОБА_6 знаходилась у м. Донецьку Донецької області.
Будучи працівником правоохоронного органу, ОСОБА_6 достовірно знала про збройний конфлікт на території України, під час якого збройні сили рф та інші незаконні збройні формування, підконтрольні російській федерації, застосовуючи зброю, незаконно, з метою зміни меж території України в порушення порядку встановленого Конституцією України, вторглись на її територію та здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народно-господарче та оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти.
Усвідомлюючи, що на тимчасово окупованій території Донецької області органи державної влади, юрисдикція яких розповсюджується на всю територію України у міжнародно визнаних кордонах України, не діють, а отже виконання покладених на неї обов'язків є неможливим, у ОСОБА_6 , виник злочинний умисел, спрямований на перехід на бік ворога в період збройного конфлікту та надані іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 маючи можливість виїхати з тимчасово окупованої території, умисно не виконала розпорядження керівництва Державної міграційної служби щодо зміни місця дислокації для подальшого виконання посадових обов'язків та у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше липня 2014, перебуваючи в приміщенні підрозділу так званого «мвд днр» - «миграционная служба мвд днр» за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Федора Зайцева, 46В, з метою надання безпосередньої допомоги у становленні та зміцненні ними окупаційної влади рф на території міст Донецької області та недопущення контролю України над цією територією, погодилась на пропозицію невстановленої досудовим розслідуванням особи з числа окупаційної адміністрації рф та зайняла посаду так званого «начальника отдела адресно-справочной работы миграционной службы у незаконному окупаційному правоохоронному органі так званому «министерстве внутренних дел донецкой народной республики», тим самим добровільно перейшла на бік ворога.
В подальшому, починаючи з липня 2014 року, та що найменше до 13 березня 2015 року, ОСОБА_6 , виконуючи обов'язки представника незаконного окупаційного правоохоронного органу, займаючи посаду так званого «начальника отдела адресно-справочной работы миграционной службы министерства внутренних дел донецкой народной республики» перебуваючи за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 190, надавала іноземній державі та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, яка полягала у формуванні та забезпеченні реалізації політики окупаційної влади у сфері міграції, громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб; видачі громадянам України, які проживали на окупованій території України, паспортних документів, адресних довідок, які посвідчували особу та інших документів «днр» та рф, а також вжиття заходів щодо підбору кадрів, вчиняючи таким чином дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, що полягає у переході на бік ворога в період збройного конфлікту, надані іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
28.11.2024 складено та погоджено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, яке вручене у спосіб, передбачений для вручення повідомлення.
Вручити письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 поштовим зв'язком не виявляється за можливе, оскільки відповідно до даних, що містяться на офіційних сайтах АТ «Укрпошта» та ТОВ «Нова Пошта», через тимчасову окупацію м. Донецька, м. Макіївки Донецької області, дані установи не здійснюють відправку кореспонденції до вказаного населеного пункту.
Ідентифіковані (підтверджені) контакти електронної пошти, факсимільного зв'язку, номеру телефону і телеграмного зв'язку ОСОБА_6 відсутні.
Таким чином, здійснити повідомлення про підозру шляхом безпосереднього вручення, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення повідомлення по телефону або телеграмою неможливо.
Враховуючи викладене, повідомлення про підозру ОСОБА_6 у відповідності до ч. 8 ст. 135 КПК України 02.12.2024 опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та 30.11.2024 - в газеті «Урядовий кур'єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в якій у 2024 році розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості.
В аналогічний спосіб 30.11.2024 та 02.12.2024 опубліковано повістку слідчого про виклик ОСОБА_6 до слідчого на 06.12.2024, 07.12.2024, 09.12.2024.
Одночасно слідчим для здійснення захисту підозрюваного залучено захисника, якому теж було вручено повідомлення про підозру та вказану повістку про виклик.
Однак, у вказані дати підозрювана не з'явилася, про причини неявки не повідомив, у зв'язку з чим слідчим складено відповідний рапорт про її неявку.
Ураховуючи викладене, підозрювану ОСОБА_6 оголошено у розшук, проведення якого доручене Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
При цьому, встановлено наявність усіх зазначених у ст. 177 КПК України ризиків, а саме підозрювана переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території; може там, займаючи посаду в незаконному правоохоронному органі, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; може, займаючи посаду в незаконному окупаційному органі, впливати на свідків та інших підозрюваних; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Обставинами, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у клопотанні є факт вчинення підозрюваною особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, а також її неявка за викликом.
Неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, обґрунтовується ч. 6 ст. 176 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України, за наявності вказаних ризиків, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор внесене клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник в судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечив, просить відмовити так як, воно є необґрунтованим та безпідставним.
Заслухавши обґрунтування клопотання сторони обвинувачення, заперечення захисника, вивчивши клопотання з доданими до нього документами, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчими Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000001128 від 13.12.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Матеріали досудового розслідування у даному кримінальному провадженні виділено з кримінального провадження № 62024000000000549 від 01.07.2024 за частиною 1 статті 111 КК України.
Враховуючи викладене, повідомлення про підозру ОСОБА_6 у відповідності до ч. 8 ст. 135 КПК України 02.12.2024 опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та 30.11.2024 - в газеті «Урядовий кур'єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в якій у 2024 році розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження, є серед іншого забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. При чому застосування концепції належної правової процедури являє собою складну багатоелементну систему. Він включає в себе якісне законодавство з вичерпним переліком випадків обмеження прав людини та чіткими умовами таких обмежень; компетентнісну складову - діяльність суб'єктів процесуальної діяльності, яка має відповідати нормам кримінального процесуального кодексу; процедури, спрямовані на вирівняння викривлень процесу, пов'язаних з недобросовісним виконанням процедурних приписів.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку,встановлених законом.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наряду з вказаним, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри ОСОБА_6 слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказів.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення.
Прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ОСОБА_6 буде продовжувати переховуватися від органу досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обов'язковою умовою для здійснення міжнародного розшуку з метою екстрадиції є чинне процесуальне рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачено нормою національного законодавства, а саме статтею 575 КПК України передбачено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо така видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.
Разом з цим, зазначена вимога міститься і у ч. 2 ст. 58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, згідно з якою до запиту про видачу особи для здійснення кримінального переслідування в обов'язковому порядку повинна долучатись завірена постанова про взяття під варту. Аналогічні вимоги передбачені Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року.
Так, згідно Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону, Державної митної служби України від 09.01.1997 року №3/1/2/5/2/2, підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу надісланий до НЦБ. НЦБ вивчає одержані матеріали, при потребі запитує в ініціатора додаткові відомості і, за прийнятими Інтерполом правилами, надсилає запит до Генерального секретаріату Інтерполу або в Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни. Про здійснений запит НЦБ письмово інформує ініціатора, який після цього зобов'язаний негайно повідомляти нові відомі факти щодо розшукуваних для коригування розшукових заходів за кордоном.
Частина 6 статті 193 КПК України містить імперативну норму, з якої слідує, що слідчий суддя обирає запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статей Конвенції випадків до процедури, встановленої законом.
З огляду на вищевикладене слідчий суддя вбачає наявність достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого, так як матеріали клопотання обґрунтовано та прокурором в судовому засіданні доведено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 тяжких злочинів, та наявність ризиків, а саме, те що підозрювана має можливість переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду та фактично вже переховується від слідства; може знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; має можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; схильний вчинити інше кримінальне правопорушення, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою обрання більш м'якого запобіжного заходу та наряду з вказаним доведено, що підозрювана перебуває у міжнародному розшуку.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 2, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, ч. 6 ст. 193, 194, 575 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1