Справа №:755/1833/25
Провадження №: 1-кс/755/422/25
"31" січня 2025 р. м. Київ
Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві капітана поліції ОСОБА_6 , подане в межах кримінального провадження № 12025100040000333 від 30.01.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зугдіді, Грузія, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, що зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
31 січня 2025 року в провадження слідчого судді надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025100040000333, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2025 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Клопотання вмотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 30 січня 2025 року, приблизно о 15 год. 20 хв., тобто під час дії в Україні воєнного стану, ОСОБА_5 , проходив по вул. Сулеймана Стальського, 22/10, в м. Києві, де помітив на передньому пасажирському сидінні автомобіля «Renault Kangoo», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , жіночу сумку, що належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та яка здійснювала торгівлю овочами з вказаного автомобіля. В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на направлений на таємне викрадення чужого майна, обравши об'єктом свого злочинного посягання вказану сумку, що знаходилась в салоні даного автомобіля.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в період дії воєнного стану, скориставшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, таємно від оточуючих, з корисливих мотивів, ОСОБА_5 підійшов до автомобіля «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відкрив незамкнені передні праві двері автомобіля та шляхом вільного доступу таємно викрав з переднього сидіння належне ОСОБА_7 майно, а саме, жіночу сумку вартістю 500 грн., в якій знаходились грошові кошти в сумі 3800 грн., провідні навушники, вартістю 200 грн., окуляри вартістю 350 грн. у футлярі вартістю 50 грн. та інше майно, яке матеріальної цінності для потерпілої не становить.
Після вчинення злочину ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, в результаті чого своїми злочинними діями завдав матеріального збитку потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 4900 гривень, та в подальшому ході переслідування працівниками поліції був затриманий разом із викраденим майном.
Таким чином, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
31.01.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Вина підозрюваного ОСОБА_5 підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: рапортом працівників поліції, протоколом прийняття заяви про вчинення злочину, показами потерпілої, показами свідків, протоколом огляду місця події, протоколом затримання, протоколом проведення обшуку, вилученими речовими доказами та іншими доказами в їх сукупності.
Мотивуючи клопотання щодо необхідності застосування запобіжного заходу підозрюваному, органом досудового розслідування зазначено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про те, що він може переховуватись від органів досудового розслідування або суду; чинити незаконний вплив на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність, враховуючи те, що схильний до аналогічних майнових злочинів, що йому інкримінуються, немає постійного джерела доходу, що може спонукати його до вчинення нових злочинів.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки обвинуваченого, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації.
Не можливе і застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на даний момент не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 саме такого запобіжного заходу.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні цілодобово залишати житло не зможе унеможливити спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків або вчинити інші кримінальні правопорушення. Крім того, підозрюваний не має місця реєстрації у м. Києві.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі. Просив задовольнити, враховуючи те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання. Наполягав на застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, зокрема, домашньому арешті. Вважав тримання під вартою передчасним та занадто суворим.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію захисника, зазначив, що свою причетність до даного правопорушення визнає, щиро кається. Зазначив, що приїхав до аптеки, де замовив ліки, однак не вистачало коштів, побачив автомобіль з відкрити дверцятами та вирішив вкрасти сумку. Повідомив, що він приватний підприємець, має пенсійне посвідчення у зв'язку із пораненням, яке отримав в 2014 році на Майдані.
За таких обставин, слідчий суддя, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП в м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12025100040000333, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
30 січня 2025 року ОСОБА_5 о 20.36 годині було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
31 січня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті. (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48).
Як вбачається зі змісту повідомлення про підозру, ОСОБА_5 умисно вчинив дії, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, які виразились в умисному таємному викраденні чужого майна, вчиненого під час дії в Україні військового стану.
В даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом працівників поліції, протоколом прийняття заяви про вчинення злочину, показами потерпілої та свідків, протоколом огляду місця події; протоколом обшуку; протоколом затримання, протоколом проведення обшуку, вилученими доказами, тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин.
Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Слідчим суддею береться до уваги, що ОСОБА_5 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, зареєстрований як фізична особа-підприємець, одружений, має двох дітей, 2009 та 2014 року народження, має постійне місце проживання у м. Києві, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, особу підозрюваного, вік, сімейний стан, матеріальне становище, стійкість соціальних зв'язків та доходить висновку, що докази та конкретні обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності, враховуючи, що останній ймовірно вчинив тяжке кримінальне правопорушення, яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, здійснювати незаконний вплив на потерпілу у кримінальному провадженні. В контексті цього ризику слідчий суддя враховує, що правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , власне, полягає у таємному викраденні чужого майна в умовах воєнного стану, що свідчить про вірогідність настання цього ризику.
Між тим, відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Оскільки прокурор не довів обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а саме - недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність застосування більш м'якого запобіжного заходу підозрюваному, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Виходячи з конкретних обставин справи, даних про особу підозрюваного, має стійкі соціальні зв'язки, постійне місце проживання у м. Києві, характер вчинення кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування, слідчий суддя переконаний, що пропорційним тому ступеню небезпеки та існуючим ризикам у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби, за адресою проживання: АДРЕСА_1 , з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня.
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне, згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного відповідні обов'язки.
Пунктом 3 частини 3 статті 202 КПК України визначено, що у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно звільняється з-під варти та зобов'язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.
З огляду на те, що до підозрюваного застосовується запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби, ОСОБА_5 підлягає негайному звільненню з-під варти в залі суду, та на нього покладається зобов'язання невідкладно прибути до місця свого проживання.
На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196, 197, 205, 208, 309 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
У задоволенні клопотання - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому в період часу з 23 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. наступної доби залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги, а також необхідності прибути до укриття чи бомбосховища.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Звільнити негайно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та зобов'язати невідкладно прибути до місця свого проживання.
Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
- не відлучатись з населеного пункту, у якому проживає підозрюваний, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну місця свого проживання.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копію ухвали для виконання передати до органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали визначити до 30 березня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1