Номер провадження 2/754/170/25
Справа №754/2463/24
Іменем України
(повне виготовлено 04.02.2025)
04 лютого 2025 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя О. Грегуль, секретар судового засідання І. Кочерга, справа № 754/2463/24
ОСОБА_1 - позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом
ОСОБА_2 - відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом
Вимоги позивача за первісним позовом: розірвання договору на право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфікцію)
Вимоги позивача за зустрічним позовом: стягнення збитків
Анфьорова К.С. - адвокат ОСОБА_1
Тімашов А.С. і Нікітіна-Дудікова Г.Ю. - адвокати ОСОБА_2
ОСОБА_1 подано позов у якому посилаючись на неналежне виконання договірних зобов'язань позивач просить 1) Розірвати договір про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфікцій) від 29.12.2021 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун А.І. зареєстрований в реєстрі за № 18511, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; 2) Зобов'язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:62:146:0134 загальною площею 0,0998 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить землевласнику; 3) Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4239,20 грн. - судового збору.
Документ сформований в системі «Електронний суд» 20.02.2024 і головуючому переданий 22.02.2024.
ОСОБА_2 подано зустрічний позов у якому посилаючись на понесення витрат на виконання договору про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфікцій) від 29.12.2021 позивач просить 1) Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 159400 грн. - збитків; 2) Судові витрати за зустрічним позовом покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 22.02.2024 відкрито провадження (спрощене з викликом учасників справи).
Ухвалою суду від 15.03.2024 задоволено заву про забезпечення позову.
Внесеною до протоколу судового засідання ухвалою суду від 09.04.2024 прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом та перейдено до розгляду справи із спрощеного провадження у загальне провадження.
Внесеною до протоколу судового засідання ухвалою суду від 01.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24.04.2024 (суддя Поліщук Н.В.) витребувано справу № 754/2463/24 для розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09.09.2024 (судді Поліщук Н.В., Мережко М.В., Соколова В.В.) відмовлено у прийнятті апеляційної скарги.
22.05.2024 справу передано головуючому у першій інстанції та призначено до розгляду.
Листом Київського апеляційного суду від 09.09.2024 (суддя Мережко М.В.) витребувано справу № 754/2463/24 для розгляду апеляційної скарги.
Постановою Київського апеляційного суду від 31.10.2024 (судді Поліщук Н.В., Мережко М.В., Соколова В.В.) ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 15.03.2024 залишено без змін.
22.05.2024 справу передано головуючому у першій інстанції та призначено до розгляду.
Про час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялись належним чином через повідомлені і доступні суду засоби зв'язку відповідно: поштою, електронною поштою, SMS, додаток «Дія», оголошення на сайті суду, а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.
У судовому засіданні сторона ОСОБА_1 (адвокат Анфьорова К.С.) первісний позов підтримала, а зустрічний позов не визнала, а сторона ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 і адвокат Нікітіна-Дудікова Г.Ю.) первісний позов не визнала, а зустрічний позов підтримала.
Стороною ОСОБА_2 подано відзив та письмові пояснення на первісний позов з проханням відмовити в задоволенні первісного позову.
Стороною ОСОБА_1 подано відзив та письмові заперечення на письмові пояснення на зустрічний позов з прохання відмовити в задоволенні зустрічного позову та задовольнити первісний позов.
Вислухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи (адвокат Анфьорова К.С., ОСОБА_2 і адвокат Нікітіна-Дудікова Г.Ю.), дослідивши матеріали справи суд у судовому засіданні встановив наступне.
Згідно ст. 792 ЦК України, 1. За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. 2. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно ст. 651 ЦК України, 1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. 3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).
ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід'ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.
Приватним нотаріусом КМНО Лігуном А.І. посвідчено укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договір про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфікцій) від 29.12.2021 зареєстрований у реєстрі за № 18511 та відповідно до якого належна ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 048470 від 06.05.2008 земельна ділянка кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:62:146:0134 загальною площею 0,0998 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 передається ОСОБА_1 . ОСОБА_2 у користування для будівництва на ній будівель (споруд) в тому числі парко місць на умовах та в порядку, передбачених цим договором. Право на користування земельною ділянкою виникає у ОСОБА_2 після державної реєстрації цього договору (абзац другий п. 3.2. договору).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 29.12.2021 в 13:26:39 здійснено державну реєстрацію договору про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфікцій) від 29.12.2021.
Відповідно до п. 3.1. договору про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфікцій) від 29.12.2021, 3.1. договір укладено на строк 60 місяців але в будь-якому випадку дія цього договору припиняється не раніше виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до підпункту 8.1.1. п. 8.1. договору про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфікцій) від 29.12.2021, 8.1. Власник земельної ділянки має право: 8.1.1. Вимагати дострокового розірвання даного договору тільки у випадках передбачених цим договором та чинним законодавством.
Відповідно до п. 10.3. - п. 10.5. договору про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфікцій) від 29.12.2021, 10.3. Договір може бути розірваний: 10.3.1. За взаємною згодою сторін; 10.3.2. За рішенням суду. 10.4. Розірвання цього договору в односторонньому порядку не допускається за виключенням випадків, передбачених п. п. 8.1.1., 10.2.2., 10.5. даного договору. 10.5. Розірвання договору та повернення землі в разі затримки будівництва більше ніж на 120 днів.
Відповідно до п. 11.1., п. 11.2. договору про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфікцій) від 29.12.2021, 11.1. У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та законодавством України. Порушення зобов'язання є невиконання або неналежне виконання зобов'язань, тобто виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання. 11.2. Збитки завдані стороні невиконанням або неналежним виконанням цього договору іншою стороною підлягають відшкодуванню останньою у разі наявності її вини (винних дій чи бездіяльності) у повному обсязі.
Відповідно до довідки про обстеження земельної ділянки від 10.10.2023 № 10-10/23, складеної суб'єктом господарювання ТОВ «БТІ Києва та області» при обстеженні 10.10.2023 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:62:146:0134, загальною площею 0,0998 га встановлено, що зазначена земельна ділянка вільна від забудови, будівельні роботи не проводяться.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог за первісним і зустрічним позовами суд у судовому засіданні встановив наступне.
Зокрема, позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовуються невиконанням ОСОБА_2 п. 10.5. договору про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфікцій) від 29.12.2021, яке полягає у затримці будівництва більше ніж на 120 днів, що є підставою для розірвання договору та повернення землі.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.10-7.1, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14? Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форсмажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
З 29.12.2021 по 24.02.2022 пройшло менше 120 днів.
Листом від 31.08.2022 № 01/01 ОСОБА_2 письмово повідомила ОСОБА_1 про форс-мажорні обставини.
Станом на час подання обох позовів та вирішення справи судом в Україні введений воєнний стан офіційно не закінчений.
Відповідно до п. 12.1. договору про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфікцій) від 29.12.2021, 12.1. Сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у разі виникнення особливих обставин з об'єктивних причин (форс-мажорних обставин), які сторони не могли передбачити і які перешкоджають сторонам виконати свої обов'язки за цим договором.
З урахуванням викладеного правові підстави для задоволення первісного позову саме з викладених у ньому підстав відсутні, а тому в задоволенні первісного позову відмовляється за недоведеністю наявності вини ОСОБА_2 в недотриманні 120-денного строку передбаченого п. 10.5. договору про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфікцій) від 29.12.2021.
Доводи сторони ОСОБА_1 , що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.10-7.1 носить загальний характер, не свідчать про відсутність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
У зв'язку з відмовою у задоволенні первісного позову не підлягає задоволенню і зустрічний позов, оскільки правові підстави для задоволення зустрічного позову прямо/пропорційно залежать від задоволення первісного позову, а правових доказів наявності вини (винних дій чи бездіяльності), які б свідчили про порушення ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфікцій) від 29.12.2021 тобто доказів невиконання або неналежного цього договору суду не надано.
За таких обставин у задоволенні обох позовів відмовляється.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 1. Судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 3. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Судові витрати за первісним позовом покласти на позивача за первісним позовом.
Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.