ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4009/23
провадження № 1-кп/753/802/25
"31" січня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022100020003603, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
Дарницьким районним судом м. Києва проводиться судовий розгляд вказаного кримінального провадження.
Прокурор подала клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , посилаючись на продовження існування встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків, вчинити інший злочин та продовжити свою злочинну діяльність. Вважав, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , категорично заперечував проти задоволення клопотання, вважаючи, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде достатнім. Вказав про порушення вимог ч. 3 ст. 199 КПК України, оскільки нові ризики прокурором не зазначені, а продовження існування старих ризиків - не доведено. Також зазначив, що вказані у клопотанні ризики не відповідають дійсності, оскільки потерпіла та свідки допитані, доказів щодо ризику ухилення чи протиправної поведінки - не надано, при цьому ОСОБА_7 ніколи не притягувався до відповідальності. Звертав увагу на тривалість позбавлення волі.
Вислухавши думку учасників судового провадження суд приходить до наступного висновку.
Так, під час досудового розслідування ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було продовжено в ході судового провадження.
Не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованому йому злочині, в даному конкретному випадку суд вважає підозру відносно обвинуваченого у вчиненні злочину небезпідставною, оскільки кримінальне провадження направлено до суду з обвинувальним актом. При цьому обґрунтованість обвинувачення перевірятиметься судом, який здійснює судовий розгляд, шляхом оцінки наданих сторонами кримінального провадження та потерпілим доказів при прийнятті відповідного процесуального рішення.
Також суд враховує практику Європейського суду з захисту прав людини, а саме те, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і тому оцінка такого ризику проводиться з посиланням на ряд інших факторів. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до у ваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки із суспільством.
Приймаючи до уваги наявність підстав для розумної підозри щодо причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також беручи до уваги відсутність доказів постійного офіційного джерела доходу та наявності міцних соціальних і сімейних зв'язків, з огляду на ступінь тяжкості правопорушення, вид і розмір покарання, яке може загрожувати в разі визнання його винуватим, суд приходить до висновку про те, що наведені обставини збільшують ризики втечі та вчинення нового кримінального правопорушення настільки, що їх неможливо відвернути, не продовживши строк тримання під вартою, так як достатні стримуючі фактори, які би свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Дані про те, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та судимостей не має, не можуть бути безумовними підставами для зміни обраного запобіжного заходу, оскільки самі по собі не свідчать про відсутність наведених ризиків.
На даний час судове провадження триває, що свідчить про наявність ризику перешкодити виконанню завдань кримінального провадження в тому числі шляхом впливу на свідків та потерпілу, при цьому обсяг проведених судом процесуальних дій під час судового розгляду судом першої інстанції у кримінальному провадженні та їх результати не зменшують ризик впливу на вказаних осіб до закінчення судового провадження в цілому.
Відомостей, які би свідчили про неможливість подальшого перебування ОСОБА_5 під вартою, немає.
Крім того, суд приймає до уваги високу суспільну небезпечність інкримінованого злочину, що також є причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
При цьому розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі «Lavents v. Latvia» п. 70).
На думку суду, обставинами, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини є підвищена суспільна небезпека злочину, що інкримінується обвинуваченому.
Відтак, на думку суду, жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним у справі ризикам з урахуванням обставин справи та даних щодо особи обвинуваченого, а також забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
Підстав для зменшення раніше визначеного розміру застави на даний час судом не убачається.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд, -
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 31 березня 2025 року включно.
У разі внесення застави в сумі 180 000 грн. на депозитний рахунок Територіального Управління Державної судової адміністрації України в місті Києві та надання документа, що це підтверджує, ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти з роз'ясненням зобов'язання прибувати за кожною вимогою суду, та з покладенням на нього наступних обов'язків строком на 2 місяці з моменту звільнення з під-варти: не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками та обвинуваченим ОСОБА_6 .
Роз'яснити, що в разі невиконання умов застави, застава буде звернута в дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення.
Суддя