03.02.25
22-ц/812/91/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 484/562/24
Провадження №22-ц/812/91/25 Суддя - доповідач апеляційного суду - Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
03 лютого 2025 року м. Миколаїв справа №484/562/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Ковальським Є.В.,
за участі позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки - Філатова І.Л. ,
представника відповідачів Сотської С.О. ,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , поданою їх представником - адвокатом Сотською Світланою Олексіївною, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2024 року, ухвалене у складі головуючого судді - Максютенко О.А., в приміщенні цього ж суду, дата складання повного тексту рішення не зазначена,
встановив:
31 січня 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Філатова І.Л., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту того, що вона та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім'єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 12 грудня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з грудня 2017 року проживала разом з ОСОБА_7 , як дружина та чоловік, без реєстрації шлюбу по день його смерті, за адресою її місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні документи, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем.
Позивач вказувала, що мати ОСОБА_7 - відповідач ОСОБА_4 , як спадкоємниця, яка прийняла спадщину, заперечує вказаний факт, тому з метою оформлення майбутніх своїх спадкових прав вона змушена звернутися до суду з даним позовом.
У неї та ОСОБА_7 склалися близькі стосунки, у його особовій справі, що знаходиться за місцем його служби ВЧ НОМЕР_1 , позивачка записана, як його дружина. Протягом 2022 року ОСОБА_7 неодноразово перераховував на її рахунок грошові кошти та поки він перебував на війні вони постійно спілкувалися по телефону, вели переписку у менеджерах, здійснювали дзвінки за допомогою мобільних додатків.
У відзиві на позов представник відповідачки - адвокат Сотська С.О., заперечуючи проти позову, посилалася на його необґрунтованість та безпідставність.
12 березня 2024 року представник позивача - адвокат Філатов І.Л. подав до суду заяву про зміну підстав позову, де зазначав, що встановлення факту проживання однією сім'єю позивачці необхідно для отримання частини одноразової допомоги, як членом сім'ї військовослужбовця, який загинув під час воєнного стану, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», оскільки військовий комісаріат усно відмовив в отриманні законно належної їй компенсації та допомоги.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 березня 2024 року за клопотанням представника позивача залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В запереченнях на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 , просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що позивачка не належить до жодної категорії осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу на підставі Постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року.
У відзиві на заяву про зміну підстав позову представник відповідачки - адвокат Сотська С.О. просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись його недоведеність.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 квітня 2024 року за клопотанням представника позивача залучено співвідповідача ОСОБА_6 (колишню дружину ОСОБА_7 та матір: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Ухвалою того ж суду від 20 травня 2024 року за клопотанням представника позивача залучено співвідповідача ОСОБА_5 (батька загиблого військовослужбовця).
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , з листопада 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав належним суб'єктний склад учасників процесу та виходив з того, що позивачем доведено, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 має для неї юридичне значення, в іншому, окрім судового, порядку встановити такий факт вона не має можливості, у зв'язку із чим суд вважав за можливе задовольнити заяву, оскільки встановлено, що заявник спільно проживала з ОСОБА_7 саме з листопада 2019 року, їхнім взаєминам були притаманні ознаки шлюбу і сім'ї, що підтверджується дослідженими судом доказами, у тому числі фотокартками, роздруківками переписки з месенджеру, роздруківкою телефонних розмов.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка подана їх представником - адвокатом Сотською С.О., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Скаргу обґрунтовували тим, що позивачка не належить до жодної категорії осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу на підставі Постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року, а також вона не довела належними доказами факту наявності між нею та ОСОБА_7 відносин притаманних сім'ї.
Відзиву на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
ОСОБА_1 вважаючи, що вона має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця звернулася до суду з позовом з метою встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту її проживання разом із ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період часу з 12 грудня 2017 року до дня його смерті.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
- у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
- загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
Так, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України)».
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача або незалучення належного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивачка ОСОБА_1 визначила відповідачем матір загиблого ОСОБА_4 , посилаючись на те, що вона є спадкоємцем за законом після смерті сина ОСОБА_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як встановлено позивач змінила підстави позову та протягом розгляду справи за клопотанням її представника були залучені до участі у справі, як співвідповідачі: батько загиблого ОСОБА_5 та колишня дружина - ОСОБА_6 , яка є матір'ю неповнолітніх дітей ОСОБА_7 .
Між тим, суд не залучив до участі, як співвідповідачів дітей ОСОБА_7 : ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та не звернув уваги на те, що на час подання даного позову ІНФОРМАЦІЯ_6 його старша донька, ОСОБА_8 , досягла повноліття, а тому згідно приписів статті 47 ЦПК України здатна особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
Колегія суддів вважає, що пред'явленні у цій справі вимоги ОСОБА_1 безпосередньо стосуються прав та обов'язків дітей загиблого військовослужбовця: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , можуть вплинути на розмір їх частки у одноразовій грошовій допомозі у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану та не можуть бути розглянуті судом у спорі, в якому останніх не було залучено відповідачами (співвідповідачами), оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд вправі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення. Без залучення належного кола відповідачів позовні вимоги не можуть бути вирішені.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до основних принципів цивільного процесу та наданих чинним ЦПК України повноважень, суд апеляційної інстанції не має права залучати співвідповідачів на стадії апеляційного провадження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що вирішення даного спору за позовом ОСОБА_1 безпосередньо впливає на права, обов'язки та інтереси дітей загиблого військовослужбовця, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, і які не були залучені до участі у справі, що є безумовною та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .
При цьому, апеляційний суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з таким позовом до належного кола відповідачів на загальних підставах.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції внаслідок порушення норм процесуального права, дійшов передчасного висновку про задоволення позову, що є предметом апеляційного перегляду.
За таких обставин рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2024 року необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, у зв'язку з неналежним суб'єктним складом учасників справи.
Колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги щодо неправильності висновків суду першої інстанції про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки вважає ці висновки передчасними з огляду на не притягнення до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Керуючись статтями 367-369, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , подану їх представником - адвокатом Сотською Світланою Олексіївною, задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, у зв'язку з неналежним суб'єктним складом учасників справи.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складений 04 лютого 2025 року.