Справа №491/933/24
Провадження № 2/491/157/25
іменем України
04 лютого 2025 року м. Ананьїв
Ананьївський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Желяскова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ананьїв Подільського району Одеської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до Ананьївського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 14.03.2023-100002163 від 14 березня 2023 року, укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем, яка станом на 24 квітня 2023 року складає 19080,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що 14 березня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №14.03.2023-100002163 шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною договору, та відповідно до якого відповідачеві надано кредит в розмірі 9000,00 гривень строком на 42 дні з фіксованою процентною ставкою «Економ»/«Стандарт». Ставка «Економ» нараховується у розмірі 2% за день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ» та закінчується через 14 днів. Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ».
Відповідно до Розділу 3 договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит, сума та умови якого встановлюється в заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти та в якій встановлюється дата надання, сума кредиту, строк, на який надається кредит та проценти, а також графік платежів.
Пунктом 4.1. договору передбачено надання кредиту на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальникові коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача.
Таким чином, відповідач, уклавши з позивачем кредитний договір № 14.03.2023-100002163, взяв на себе обов'язок повернути позивачеві кредит та відсотки за кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених умовами договору. Проте, всупереч вимог договору відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно умов договору, погашення кредиту та відсотків за кредитом. Станом на 24 квітня 2023 заборгованість відповідача перед ТОВ «Споживчий центр» складає 19080,00 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 9000,00 гривень; заборгованість за відсотками в розмірі 10080,00 гривень.
Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 05 листопада 2024 року було відкрито провадження в справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до частини п'ятої статті 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України. Про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, також клопотала в позовній заяві (а.с.5) представник позивача, Шабатин Н.А., яка діє на підставі довіреності № 0909/24-02 від 09 вересня 2024 року (а.с.22).
Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», позивач самостійно направив відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів рекомендованим листом з описом вкладення 23 жовтня 2024 року та надав суду докази їх надсилання (а.с.20-21).
Відповідачеві, ОСОБА_1 , за зареєстрованим місцем його проживання було надіслано ухвалу суду про відкриття провадження в справі, про що містяться відомості в матеріалах справи (а.с.30). Поштовий конверт з вкладенням повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.31).
Відповідно до положень пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Аналогічні положення закріплені у пунктах 3 та 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, якими врегульовано порядок надсилання та вручення учасникам справи судових повісток та повідомлень.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року в справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 листопада 2019 року в справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року в справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року в справі № 24/260-23/52-б).
За наведених обставин відповідач вважається таким, що 19 листопада 2024 року отримав копію ухвали суду про відкриття провадження в справі (а.с.31).
В установлений судом строк відповідачем не було подано до суду відзив на позовну заяву, тому відповідно до вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, відповідач із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не звертався та будь-яких інших заяв, клопотань не надавав. Отже, відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими ЦПК України не скористався.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи в порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 14 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та відповідачем, ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір № 14.03.2023-100002163 шляхом обміну електронним повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).
Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови, як:
- пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (а.с.9 зворотний-12);
- заявки сформованої на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором (а.с.13);
- відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), сформованої на сайті кредитора, та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в SMS - повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті. (а.с.13 зворотний-14).
Крім того, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту з інформацією про контактні дані кредитодавця, умовами кредитування, орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовною загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.
Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 14.03.2023-100002163 від 14 березня 2023 року, з яким він попередньо уважно ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.
Для підписання і укладення цього правочину був введений код з SMS - повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлення порядку вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначення прав і обов'язків учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини другої (введена в дію з 01 серпня 2022 року) статті 2 цього Закону до послуг систем дистанційного обслуговування, надання платіжних послуг (у тому числі послуг з випуску та виконання платіжних операцій з електронними грошима), страхування та інших послуг, що регулюються спеціальним законодавством, цей Закон застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству України, що регулює здійснення послуг із дистанційного обслуговування, надання платіжних послуг, страхування, зокрема законам України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та фінансові компанії», «Про банки і банківську діяльність» та «Про страхування».
Згідно частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним і Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Порядок укладення електронного договору визначений статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Так, зокрема, відповідно до частини третьої цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною шостою цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно частини першої цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина тринадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно пункту 1.14. пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) підписання споживачем даної пропозиції (оферти) передбачає надання його згоди на зазначені умови надання споживчого кредиту.
Згідно пункту 10.1. оферти цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.
Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до положень статі 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що узгоджується зі статтею 18 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року: заява, чи інша поведінка адресата оферти, що висловлює згоду з офертою, є акцептом, - і також відповідає статті 2.6. Принципів міжнародних комерційних договорів (принципи УНІДРУА). Тобто акцептант погоджується з усіма умовами отриманої оферти і не має щодо них жодних застережень та зауважень.
Акцепт виражає волю контрагента, а саме акцептанта, як і раніше направлена йому оферта (пропозиція укласти договір). Відповідь на оферту набуває юридичної сили тільки за умови повного схвалення акцептантом направлених оферентом умов без будь-яких додаткових умов чи пропозицій про зміну вже сформованих умов договору.
Надані позивачем докази, в тому числі візуальна форма послідовності дій клієнта свідчать, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17:19 відповідач здійснив вхід до особистого кабінету на сайті позивача: https://sgroshi.com.ua/ua, використавши номер телефону, та надав всю необхідну інформацію для формування належної пропозиції клієнту. Позивачем було надіслано відповідачеві в особистому кабінеті паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання. Також клієнту за номером телефону відправлено SMS - повідомлення з одноразовим ідентифікатором «Н358» для підписання. Відповідач ознайомився і підписав одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту. Позивачем надіслано відповідачеві в інформаційно-телекомунікаційній системі індивідуальну оферту (з відповідним активним посиланням), яка містить істотні умови договору, з якою відповідач ознайомся та прийняв її умови (а. с. 6-14).
Відтак, кредитний договір між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено 14 березня 2023 року в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Тож, уклавши кредитний договір № 14.03.2023-100002163 від 14 березня 2023 року його сторони досягли усіх істотних умов щодо взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно абзацу другого частини першої статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України з урахуванням положень статтей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц).
Відповідно до договору від 14 березня 2023 року та квитанції про перерахунок коштів (а.с.15) позивачем надано відповідачеві кредит на зазначені ним реквізити електронного платіжного засобу: 473121*59, в розмірі 9000,00 гривень строком на 42 дні зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,0% (ставка «Економ»), 3,0% (ставка «Стандарт»).
Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання перед відповідачем за договором виконало в повному обсязі.
В свою чергу відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку із чим, станом на 24 квітня 2023 року, утворилася заборгованість в розмірі 19080,00 гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000,00 гривень, по процентам в розмірі 10080,00 гривень.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідач, підписавши електронний кредитний договір, добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
За кредитним договором строк кредитування становить 42 дні, ставка «Економ» - 14 днів, процентна ставка стандартна - 2,0%, ставка «Стандарт» - 3,0%.
В пункті 3.3.6. кредитного договору зазначено, що проценти за користування кредитом встановлюються у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти.
Вказана заявка підписана відповідачем за допомогою електронного підпису.
Відповідно до пунктів 5, 6 заявки, первинний період користування кредитом - 14 днів, період в який застосовується процентна ставка «Економ» (2,0% за один день користування кредитними коштами). Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3,0% за один день користування кредитними коштами, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ».
Тобто сторони, користуючись принципом свободи договору, погодили, що в період дії первинного періоду позичальник сплачує 2,0% процентів за кожен день користування кредитом. Ці проценти є платою за правомірне (договірне) користування кредитом і нараховуються на підставі статті 1048 ЦК України.
Ставка «Стандарт» становить 3,0% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням періоду «Економ»). Вказані проценти є платою за користування кредитом (окрім пільгового періоду) і нараховуються на підставі статті 1048 ЦК України.
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №14.03.2023-100002163 від 14 березня 2023 року заборгованість відповідача, ОСОБА_1 , складає: 10080,00 гривень - основний борг, 9000,00 гривень - проценти. Разом 19080,00 гривень (а.с.16).
Сторони належним чином узгодили умови та відповідний розмір відсоткової ставки.
Так, строк кредитування становить 42 дні.
Термін дії ставки «Економ» 2,0% за один день користування кредитними коштами - 14 днів. Сума кредиту - 9000 гривень 00 коп..
Відтак, розмір нарахованих відсотків за користування кредитними коштами становить 2520 гривень 00 коп. ((9000 гривень 00 коп. х 2,0%) х 14 днів).
Термін дії ставки «Стандарт» 3,0% за один день користування кредитними коштами (враховуючи визначений сторонами строк кредитування) - 28 днів.
Відтак, розмір нарахованих відсотків за користування кредитними коштами становить 7560 гривень 00 коп. ((9000 гривень 00 коп. х 3,0%) х 28 днів).
Враховуючи наведене, суд вважає доведеними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9000,00 гривень та за простроченими відсотками в розмірі 10080,00 гривень (2520+7560).
Розрахунок заборгованості відповідача, ОСОБА_1 , за кредитним договором здійснено ТОВ «Споживчий центр» з дотриманням умов кредитного договору, підписаного відповідачем.
Розрахунок, наданий позивачем, відповідачем не спростований, зокрема, не надано інші розрахунки, які би спростовували нарахування позивача.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Частинами шостою та сьомою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України); достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України); достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Згідно статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Враховуючи обставини справи, з огляду на те, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору та утворення, у зв'язку із цим, заборгованості за кредитом, а відповідачем, в свою чергу, суду не надані заперечення проти позову, які б містили належні та допустимі докази щодо спростування укладення договору та правильності нарахованої позивачем кредитної заборгованості, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
В позовній заяві міститься вимога позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з судового збору (а.с.5).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422 гривень 40 коп. (а.с.1), суд вважає за необхідне судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору, покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 264, 279 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженця с. Боярка Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37356833, місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, заборгованість за кредитним договором № 14.03.2023-100002163 від 14 березня 2023 року в розмірі 19080 (дев'ятнадцять тисяч вісімдесят) гривень 00 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженця с. Боярка Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37356833, місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні, 40 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Відомості про сторін у справі на виконання пункту 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37356833; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А
Відповідач:ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1
Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.
У відповідності до положень частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 04 лютого 2025 року, тобто дата складання повного судового рішення
Суддя Желясков О.О.
Рішення суду набрало законної сили «____» __________________20____ року.
Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/933/24 Ананьївського районного суду Одеської області.