Справа № 573/2054/24
Номер провадження 1-кп/573/32/25
04 лютого 2025 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
з участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12024200570000176 від 10 квітня 2024 по обвинуваченню
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Шевченкове Конотопського району Сумської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , із неповною середньою освітою, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, на обліку у лікаря нарколога не перебуваючого, перебуваючого на обліку у лікаря психіатра з 2012 року з діагнозом «Шизофренія, параноїдна форма, епізодичного перебігу зі стабільним дефектом», особа з інвалідністю ІІІ групи, згідно ст. 89 КК України не судимого,
за ч. 4 ст. 185 КК України,
Будучи обізнаним про дію воєнного стану в Україні, у тому числі, і на території Сумського району Сумської області, вчинив умисний корисливий злочин в умовах воєнного стану за наступних обставин, Так, у період дії воєнного стану на території України, який було введено відповідно до Закону України від 24.02.202.2 № 2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні, який неодноразово продовжувався в Україні, останній раз відповідно до Закону України від 06.02.2024 за № 3564-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05.02.2024 за № 49/2024 з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, а саме: 07 квітня 2024 року, близько 13 години, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , з метою розпивання спиртних напоїв прийшов в гості до своєї знайомої ОСОБА_8 , мешканки АДРЕСА_2 .
В ході розпивання спиртних напоїв в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 , потерпіла ОСОБА_8 сп'яніла та пішла відпочивати до однієї з кімнат будинку, де в подальшому заснула, залишивши на місці розпивання спиртних напоїв, а саме на столі в приміщенні будинку, свій мобільний телефон РОСО М4 Pro 6 GB RAM 128 GB ROM в корпусі синього кольору.
ОСОБА_4 , розуміючи, що власниця мобільного телефону за його діями не спостерігає, впевнившись в тому, що його дії нікому не помітні, вирішив здійснити крадіжку мобільного телефону. Саме у цей час у ОСОБА_9 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, що належите ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, того ж дня та у той самий час, ОСОБА_4 впевнившись, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, тобто діючи таємно, у період воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій у вигляді завдання матеріальної шкоди власнику майна, взяв мобільний телефон РОСО М4 Pro 6 GB RAM 128 GB ROМ в корпусі синього кольору, який знаходився на столі в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 , належний ОСОБА_8 та покинув місце вчинення крадіжки з викраденим майном, чим отримав реальну можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/119-24/5943-ТВ від 17.04.2024 ринкові вартість телефону ТМ «РОСО» М4 Pro 6 GB RAM 128 GB ROM синього кольору IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , бувшого у вжитку без пошкоджень, у справному стані, придбаного в кінці листопада 2022 року за 8000 грн., станом на 07.04.2024 становила 4076,00 грн.
Виконуючи вказані дії, ОСОБА_4 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно- небезпечних наслідків від цих дій та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав та пояснив, що на початку квітня 2024 в обідній час він прийшов за запрошенням у гості до своєї знайомої ОСОБА_8 , яка проживає в АДРЕСА_2 , з метою розпивання спиртних напоїв. В ході розпивання спиртних напоїв ОСОБА_8 пішла відпочивати, залишивши свій мобільний телефон. Він, розуміючи, що ОСОБА_8 спить і за його діями ніхто не спостерігає, взяв мобільний телефон собі в карман та пішов із господарства потерпілої до будинку своєї тещі, де мешкав на той час в АДРЕСА_3 . На наступний день він хотів повернути телефон потерпілій, але не встиг, так як до будинку тещі приїхала поліція, якій теща видала телефон. У вчиненому розкаюється.
Потерпіла ОСОБА_8 повідомила суду, що навесні 2024 року до неї у гості в АДРЕСА_2 , прийшов знайомий ОСОБА_4 . Коли вони відпочивали та вживали алкогольні напої, то ОСОБА_4 брав її телефон і комусь телефонував. У подальшому вона пішла відпочивати, а коли повернулася, то ОСОБА_4 вже у господарстві не було, телефону також не було. Телефон він взяв без її дозволу. На наступний день вона із невісткою поїхали до будинку тещі обвинуваченого, яка повернула телефон у присутності працівників поліції.
Крім визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, факт вчинення ОСОБА_4 інкримінованого його злочину також підтверджується письмовими матеріалами справи, які були ретельно досліджені та проаналізовані судом під час судового розгляду у їх сукупності, а саме :
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.04.2024, згідно з яким ОСОБА_8 , повідомила, що 07.04.2024 в період часу з 10.00 до 15.00 у неї вдома викрадено мобільний телефон POCO синього кольору, IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 ( а.п. 132);
- протокол огляду місця події від 09.04.2024 з фототаблицею до нього, з яких вбачається, що слідчим зі згоди потерпілої ОСОБА_8 було оглянуто домогосподарство, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ( а.п. 139-145);
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.04.2024 щодо реєстрації кримінального провадження №12024200570000176 за ч. 4 ст. 185 КК України за фактом викрадення мобільного телефону, належного ОСОБА_8 ( а.п. 130);
- заявою про добровільну видачу від 10.04.2024, відповідно до якої ОСОБА_10 добровільно видала працівникам поліції телефон POCO синього кольору, IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_5 ( а.п. 146);
- протоколом огляду місцевості від 10.04.2024 з фототаблицею до нього, згідно якого слідчим було оглянуто телефон POCO синього кольору, IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , який добровільно видала ОСОБА_10 ( а.п. 147-152);
- висновком експерта за результатами проведеної товарознавчої експертизи № СЕ-19/119-24/5943-ТВ від 17.04.2024, відповідно до якого ринкова вартість телефону ТМ «РОСО» М4 Pro 6 GB RAM 128 GB ROM синього кольору IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , бувшого у вжитку без пошкоджень, у справному стані, придбаний в кінці листопада 2022 року за 8000 грн., станом на 07.04.2024 становила - 4076,00 грн. ( а.п. 158-162);
- заявою ОСОБА_4 від 17.04.2024 про викрадення мобільного телефону POCO, належного ОСОБА_8 ( а.п. 163);
- протоколом проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_4 від 23.04.2024 з фототаблицею до нього, під час якого останній у присутності понятих і захисника розказав і показав на місці як скоїв крадіжку мобільний телефон POCO, який належить його знайомій ОСОБА_8 ( а.п. 167-178);
- висновком судово-психіатричного експерта від 07.05.2024 №351, з якого вбачається, що на даний час ОСОБА_4 страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді шизофренії, параноїдної форми, неповна ремісія. На момент вчинення кримінального правопорушення (07.04.2024) ОСОБА_4 страждав хронічним психічним захворюванням у вигляді Шизофренії, параноїдної форми, неповна ремісія, не міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_4 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує ( а.п. 179-182).
Жоден із зазначених доказів сторона захисту не просила визнати неналежним чи недопустимим, тому у суду немає підстав не довіряти вказаним вище письмовим доказам, оскільки вони не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого, потерпілу та дослідивши матеріали кримінального провадження, надані стороною обвинувачення, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку суду, доведена повністю.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
При обранні виду та міри покарання для ОСОБА_4 суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Отже, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, з урахуванням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї, його матеріальний стан, тощо.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд враховує визначені пом'якшуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_4 обставини, передбачені у ст. 66 КК України, якими є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки обвинувачений визнав вину у інкримінованому йому злочину, надав показання, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті, що свідчить про наявність належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність.
Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, у судовому засіданні не встановлено.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, якими передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У відповідності до ст. 8 ч. 1 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права.
Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Злочин, вчинений обвинуваченим є дійсно небезпечним, оскільки посягає на власність громадян. Однак мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила злочин. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Уилкокс и Херфорд проти Сполученого Королівства» (заяви № № 43759/10 та 43771/12), зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
При обранні виду та міри покарання для ОСОБА_4 суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Також суд враховує думку потерпілої ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні зазначила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 не має.
Враховуючи обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який згідно ст. 89 КК України не судимий, не працюючий, на обліку у лікаря нарколога не перебуваючий, на обліку у лікаря психіатра з 2012 перебуває з діагнозом «Шизофренія, параноїдна форма, епізодичного перебігу зі стабільним дефектом», особа з інвалідністю ІІІ групи, (а. с. 179-182, 186-193). маючий на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, а саме: повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, позицію потерпілої ОСОБА_8 , усвідомлення свого негативного вчинку, щирий жаль з приводу вчиненого кримінального правопорушення та осуд своєї поведінки обвинуваченим, бажання не повторювати протиправної поведінки в майбутньому, свідчить про дійсне його каяття, а тому враховуючи готовність нести відповідальність за його вчинення, що в своїй сукупності та співвідношенні істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає можливим при призначенні покарання застосувати положення ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ст. 185 ч. 4 КК України у виді обмеженні волі.
На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, та включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Цивільний позов в кримінальному провадженні відсутній.
В ході досудового розслідування проводилась судова товарознавча експертиза №СЕ-19/119-24/5943-ТВ від 17.04.2024, загальна вартість якої становить 1135,92 грн. (а. п. 157). Відповідно до ст. 124 КПК України вказана сума процесуальних витрат підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду від 11.04.2024 накладено арешт на майно, який необхідно скасувати, оскільки необхідність у ньому відпала (а. п. 155-156).
Під час досудового розслідування у рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді від 21.10.2024 відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19.12.2024 включно. 21.11.2024 у підготовчому судовому засіданні відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19.01.2025, який ухвалою суду від 14.01.2025 року продовжено по 12.02.2025 включно.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.
В строк відбування покарання обвинуваченому необхідно зарахувати час попереднього ув'язнення з моменту його затримання, а саме: з 19 жовтня 2024 року до вступу вироку в законну силу, згідно із вимогами ч. 5 ст. 72 КК України.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України (а. п. 154).
Керуючись ст. 100, 124, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один ) рік.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_11 рахувати із дня винесення вироку - 04 лютого 2025 року.
В строк відбування покарання ОСОБА_6 зарахувати час попереднього ув'язнення з моменту затримання, а саме: з 19 жовтня 2024 року до вступу вироку в законну силу, у відповідності з вимогами ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку, що один такий день відповідає двом дням обмеження волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 1135 (одну тисячу сто тридцять п'ять) гривень 92 копійки процесуальних витрат.
Скасувати арешт, накладений 11.04.2024 ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області на мобільний телефон марки РОСО М4 Pro синього кольору ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що належать потерпілій ОСОБА_8 .
Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:
- мобільний телефон марки РОСО М4 Pro синього кольору ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , - залишити останній як власнику.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя
Справа № 573/2054/24
Номер провадження 1-кп/573/32/25
іменем України
( вступна і резолютивна частина)
04 лютого 2025 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
з участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12024200570000176 від 10 квітня 2024 по обвинуваченню
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Шевченкове Конотопського району Сумської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , із неповною середньою освітою, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, на обліку у лікаря нарколога не перебуваючого, перебуваючого на обліку у лікаря психіатра з 2012 року з діагнозом «Шизофренія, параноїдна форма, епізодичного перебігу зі стабільним дефектом», особа з інвалідністю ІІІ групи, згідно ст. 89 КК України не судимого,
за ч. 4 ст. 185 КК України,
Згідно з частиною п'ятнадцятою статті 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст. 100, 124, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один ) рік.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_11 рахувати із дня винесення вироку - 04 лютого 2025 року.
В строк відбування покарання ОСОБА_6 зарахувати час попереднього ув'язнення з моменту затримання, а саме: з 19 жовтня 2024 року до вступу вироку в законну силу, у відповідності з вимогами ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку, що один такий день відповідає двом дням обмеження волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 1135 (одну тисячу сто тридцять п'ять) гривень 92 копійки процесуальних витрат.
Скасувати арешт, накладений 11.04.2024 ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області на мобільний телефон марки РОСО М4 Pro синього кольору ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що належать потерпілій ОСОБА_8 .
Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:
- мобільний телефон марки РОСО М4 Pro синього кольору ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , - залишити останній як власнику.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя