Номер провадження: 11-кп/813/678/25
Справа № 523/4284/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги захисника ОСОБА_11 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , та представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , на вирок Суворовського райсуду м. Одеси від 01.05.2024 у к/п № 12019161490001631 від 09.12.2019 стосовно:
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, розлученого, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції, ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишено без змін - тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Зараховано ОСОБА_10 термін попереднього ув'язнення з моменту його фактичного затримання, а саме з 09.12.2019 по 11.01.2020, а також з 24.08.2023 по час вступу вироку у закону силу із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення до 1 дня позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 500 000 грн.
Грошові кошти в сумі 192100 гривень, які були внесені 11.01.2020, згідно ухвали слідчого судді Суворовського райсуду м. Одеси від 12.12.2019 в якості застави за обвинуваченого ОСОБА_10 , звернуто в дохід держави.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Вказаним вироком суду 1-ої інстанції, ОСОБА_10 визнаний винуватим у тому, що він 07.12.2019 приблизно о 12 год. 30 хв., знаходячись за адресою АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин наніс ОСОБА_12 руками не менше 15-20 травматичних впливів (ударів), а саме:
а) не менше 2-3 ударів в область голови, чим спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_12 у вигляді закритої черепно-мозкової травми, до складу якої входять: по одному садну на нижній повіці лівого ока та у ділянці носо-губного трикутника, по одному крововиливу у м'які тканини лобової ділянки зліва та лобово-тім'яної ділянки справа, крововилив під тверду мозкову оболонку в ділянці середньої черепної ямки справа і зліва та задньої черепної ямки справа, крововиливи під м'які мозкові оболонки на випуклій поверхні лобових та потиличних часток, півкуль мозочка, а також на нижній поверхні правих лобової, скроневої і потиличної часток, півкуль мозочка, забій- розміжчення нижньої поверхні правих скроневої і потиличної часток з контузій ними крововиливами, які у комплексі згідно п. 2.1.1 «а», п. 2.1.3 «в, г» Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6 (далі - Правил), відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя;
б) не менше 2-3 ударів в область грудної клітки, чим спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_12 у вигляді: синця у ділянці лівого надпліччя та передньої поверхні грудної клітки зліва, які згідно п. 2.3.5 Правил відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя; закриті повні поперечні переломи 7, 8-го лівих ребер по передній пахвовій лінії, закриті повні поперечні переломи 4-10-го правих ребер по задній пахвовій лінії, крововиливи під пристінкову плевру в проекції вищевказаних переломів ребер та анатомічних ліній, які згідно п. 2.2.2 Правил, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм небезпеки для життя;
в) приблизно 11 ударів в область кінцівок, чим спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_12 у вигляді: синця зовнішньої поверхні правого плеча в середній третині і закритого осколкового перелому правої плечової кістки в середній третині з крововиливом у навколишні м'які тканини, які в комплексі згідно п. 2.2.2 Правил, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм небезпеки для життя; синця у ділянці правого ліктьового суглоба та правого передпліччя, трьох синців лівої верхньої кінцівки, шести синців зовнішньої поверхні правого стегна, які згідно п. 2.3.5 Правил, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Внаслідок спричинених ОСОБА_12 тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми, остання ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 20 годині померла.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка їх подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 вказала на незаконність та необґрунтованість вироку, не відповідність висновків суду про доведеність вини обставинам справи, з огляду на недоведеність обвинувачення та мотиву вчиненого злочину, не встановлення факту спричинення обвинуваченим потерпілій тілесних ушкоджень, від яких настала її смерть ОСОБА_12 , відсутність в матеріалах справи відомостей про стан здоров'я потерпілої, не встановлення взаємовідносин з іншими особами в сім'ї, та який час потерпіла знаходилась в безпорадному стані.
На підставі викладеного захисник ОСОБА_11 просить скасувати вирок суду та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_10 в інкримінованому йому злочині.
В апеляційній скарзі представника потерпілої ОСОБА_9 , зазначивши, що не погоджується із оскаржуваним вироком, в частині вирішення цивільного позову, зокрема судом не взято до уваги клопотання потерпілої про долучення до матеріалів справи доказів у підтвердження витрат на поховання матері ОСОБА_8 та завданої матеріальної шкоди в сумі 15 475 грн, просила вирок суду в наведеній частині скасувати та стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 15475 грн, моральну шкоду в сумі 500 000 грн.
Прокурор ОСОБА_7 в судове засідання апеляційного суду 22.01.2025 не з'явився, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце його проведення, про причини неприбуття не повідомив та жодних клопотань на адресу суду не подавав, водночас в судове засідання з'явилась прокурор ОСОБА_6 .
Враховуючи викладене, колегія суддів, керуючись вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України та з'ясувавши думку інших учасників провадження, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснювати за відсутності прокурора ОСОБА_7 .
В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_11 та обвинувачений ОСОБА_10 підтримали подану захисником апеляційну скаргу та просили її задовольнити, заперечували проти задоволення скарги представника потерпілої ОСОБА_9 , водночас представник потерпілої ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_8 підтримали подану представником апеляційну скаргу та просили її задовольнити, заперечували проти апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 , при цьому прокурора ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували проти задоволення обох апеляційних скарг.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз вироку суду 1-ої інстанції дає підстави дійти висновку про те, що оскаржуване судове рішення приписам наведеної норми кримінального процесуального закону відповідає з таких підстав.
Оцінюючи твердження сторони захисту щодо того, що висновки суду про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, апеляційний суд доходить переконання про те, що такі доводи є вочевидь помилковими, не відповідають матеріалам кримінального провадження та вимогам закону з огляду на наступні обставини.
Частина 2 ст. 9 КПК України передбачає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Мотивуючи доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України, суд 1-ої інстанції, не зважаючи на повне невизнання провини обвинуваченим, послався у вироку на досліджені ним докази, а саме на:
- показаннями потерпілої ОСОБА_8 , яка пояснила, що із обвинуваченим вони разом навчались у школі та знайомі з того часу. У квітні 2019 року вони переїхали до її батьків у кв. АДРЕСА_3 . Вона постійно працювала, а ОСОБА_10 не працював. ІНФОРМАЦІЯ_3 її батько помер від рака легенів. Під час їх співмешкання обвинувачений систематично бив її, про що можуть свідчити неодноразові притягнення останнього до адміністративної відповідальності за насилля у сім'ї. 06.09.2019 вони відмічали її день народження, між ними сталося сварка, він її побив, та коли вона прийшла до тями, то знаходилась у парку на вул. Преображенской у м. Одесі. Потім він звинуватив її в тому, що вона втратила його документи. Згодом, 29.10.2019 ОСОБА_13 бив її у коридорі, коли на її захист вийшла її мати ОСОБА_12 , він штовхнув її, після чого вона впала та зламала руку. В подальшому, 23.11.2019 ОСОБА_10 знову звинуватив її у пропажі документів та побив, теж саме сталося 01.12.2019, але тоді він бив її та матір, яка пролежала на полу до ранку. До поліції вони не звернулися, оскільки боялись реакції ОСОБА_13 та того, що він знов почне наносити їм тілесні ушкодження. Взагалі у останні пів року він бив її майже щодня, вимагав у неї грошей, оскільки вона загубила його документи. Їй навіть довелось продати квартиру, гроші від продажу якої забрав ОСОБА_13 . 05.12.2019 обвинувачений знов бив її та її матір, а саме її бив по голові та спині, а матір по животу та спині. Після цього її мати перестала вставати з ліжка. В день, коли її мати померла, а саме 07.12.2019 він бив її на кухні, після чого зайшов у кімнату до її матері та бив її. Вона попросила перестати бити її матір, після чого він вийшов із кімнати. Поліцію вона не могла викликати, оскільки він забрав її телефон та вона могла подзвонити тільки в його присутності. Вона не зрозуміла, чому він почав бити її матір, лише бачила, що вранці 07.12.2019 він зайшов до неї та вдарив її не менше 3-х разів по голові та тілу. Ввечері того дня він сильно кричав, що її мать його дратує, оскільки сильно хропе. Приблизно о 20 годині, коли вона зайшла до матері, то та була вже холодна. Він викликав швидку допомогу, коли вони приїхали то на питання чому вона з тілесними пошкодженнями він говорив, що вона впала, але її мать ніколи не падала, всі тілесні ушкодження їй наніс ОСОБА_10 . Також пояснила, що вона продала квартиру за 25.000 доларів США та всі кошти забрав ОСОБА_10 , вона казала йому піти, але він її не слухав. Вона на нього не скаржилась, оскільки боялася за себе та сина. Її мать просила її звернутись до поліції, але вона казала їй, що не може, оскільки він погрожує її сину;
- показаннями свідка ОСОБА_14 , яка пояснила, що потерпіла ОСОБА_8 то її колишня невістка. Після розлучення з її сином у 2013 році вона із внуком залишились мешкати із нею до 2018 року. Тоді вона зустріла свого колишнього однокласника та пішла від неї, щоб створити нову сім'ю. Вона почала винаймати квартиру та вони мешкали разом із обвинуваченим. Її онук ОСОБА_15 у вересні 2018 поступив до технікуму. В грудні 2018 року ОСОБА_16 принесла гроші та сказала, що вона більше допомагати сину не буде, оскільки він вже дорослий. У 2018 році вона 4 рази поверталася жити до них, а потім знову йшла до нього. Потім помер її батько та на похороні її сваха сказала, що відносини у ОСОБА_17 та ОСОБА_13 не складаються, так як він тільки випиває, спить та б'є її. У вересні 2019 року, після дня народження ОСОБА_17 вона перестала їм дзвонити, при цьому її знайомі казали, що ОСОБА_10 піднімає руки на тещу та ОСОБА_18 . У жовтні до них прийшла ОСОБА_16 та позвала ОСОБА_15 , він потім сказав, що його матір вся побита, але не може вигнати ОСОБА_13 . 05.12.2019 вона із ОСОБА_15 приїхали до ОСОБА_17 , но їм двері ніхто не відчинив. Вони зустріли сусідку, яка розповіла, що обвинувачений постійно ОСОБА_19 та ОСОБА_18 . Увечері ОСОБА_15 подзвонив ОСОБА_13 та сказав, що хоче зустрітися із мамою, на що останній почав психувати, кричати та бити ОСОБА_18 . Вона викликала поліцію на адресу ОСОБА_20 , але коли вони приїхали він змусив її сказати, що все добре. 07.12.2019 їй зателефонувала сусідка та повідомила, що вранці ОСОБА_13 знову бив ОСОБА_18 та ОСОБА_21 . Потім 09.12.2019 подзвонила ОСОБА_16 та сказала, що її матір померла, а вона у поліції. На похороні нікого не було, ОСОБА_16 сказала, що ОСОБА_13 заборонив їй усім про них казати.
- показаннями свідка ОСОБА_22 , який пояснила, що потерпіла ОСОБА_8 то його матір. Коли вона зустріла ОСОБА_10 , то спочатку все було добре, але потім вони почали часто сваритись та обвинувачений почав її бити. У жовтні 2019 року, мати приїхала до нього вся у сінцях. Потім вона казала, що ОСОБА_13 збирається у рейс та все закінчиться. Після цього він тривалий час не міг до неї додзвонитись, поки трубку не взяв ОСОБА_10 , тривалий час не давав їй трубку, потім кричав на неї і вона сказала, щоб я більше їй не дзвонив. Під час розмови ОСОБА_13 погрожував йому та рідним, також було чутно як він бив матір та бабу, після чого та сопіла у трубку та не могла нічого сказати. Перед цим він з бабусею приїхали до них у квартиру, але двері їм не відчинили. Він до кінця не розумів, що там коється, тому вони з бабусею, викликали до них поліцію та попросили, щоб ті зайшли до квартири, але останні цього не зробили, оскільки його мати сказала їм, що усе добре. Згодом, коли це все вже сталося, йому подзвонила матір та розповіла як він їх бив та тримав у заручниках.
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.12.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_8 завила про вчинений злочин з боку свого цивільного чоловіка ОСОБА_10 (а.п. 12);
- протоколом огляду трупа від 07.12.2019 із фото таблицями, з яких вбачаються синці на тілі померлої ОСОБА_12 (а.п. 13-17);
- висновком експерта №2451-4058/19 від 12.12.2019 року (а.с. 21-25), відповідно до якого: При дослідженні трупа ОСОБА_12 , виявлені наступні ушкодження:
а) закрита черепно-мозкова травма: по одному садну на нижній повіці лівого ока та у ділянці носо-губного трикутника, по одному крововиливу у м'які тканини лобової ділянки зліва та лобово-тім'яної ділянки справа, крововилив під тверду мозкову оболонку в ділянці середньої черепної ямки справа і зліва та задньої черепної ямки справа (тонкий згорток крові масою до 10 г), крововиливи під м'які мозкові оболонки на випуклій поверхні лобових та потиличних часток, півкуль мозочка, а також на нижній поверхні правих лобової, скроневої і потиличної часток, півкуль мозочка, забій-розміжчення нижньої поверхні правих скроневої і потиличної часток з контузійними крововиливами;
б) синець у ділянці лівого надпліччя та передньої поверхні грудної клітки зліва, закриті повні поперечні переломи 7, 8-го лівих ребер по передній пахвовій лінії, закриті повні поперечні переломи 4-10-го правих ребер по задній пахвовій лінії, крововиливи під пристінкову плевру в проекції вищевказаних переломів ребер та анатомічних ліній;
в) травма кінцівок: синець зовнішньої поверхні правого плеча в середній третині, - синєць у ділянці правого ліктьового та правого передпліччя, синці (3) лівої верхньої кінцівки, синці (6) зовнішньої поверхні правого стегна, закритий осколковий перелом правої плечової кістки в середній третині з крововиливом у навколишні м'які тканини.
Всі вищевказані ушкодження утворилися від дії тупого предмета (предметів), індивідуальні особливості контактуючої поверхні якого (яких) в ушкодженнях не відобразилися.
Враховуючи характер і локалізацію зовнішніх ушкодження на тілі потерпілої, характер і локалізацію внутрішніх ушкоджень (тканини головного мозку, ребер та правої плечової кістки), а також приймаючи до уваги дані із протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 09.12.2019 р. і дані слідчого експерименту від 09.12.2019 (з жовтня місяця з періодичністю приблизно 1 раз на тиждень ОСОБА_10 бив потерпілу ОСОБА_12 ; 07.12.19 р. ОСОБА_10 наносив удари кулаками по голові і тулубу потерпілої - за даними протоколу допиту свідка; 07.12.19 р. ОСОБА_10 наніс 2-3 удари долонею по голові потерпілої - за даними слідчого експерименту), які за своїм змістом являються малоінформативними, так як несуть узагальнений характер механізму утворення ушкодження (свідок ОСОБА_8 в переважній більшості випадків вказує, що ОСОБА_10 «бив» потерпілу ОСОБА_12 , без вказування предмету та ділянки тіла, куди наносились удари), зокрема, відносно подій 07.12.19 р., несуть і суперечливий характер по механізму утворення ушкоджень (за даними протоколу допиту свідка - наносив удари кулаками по голові і тулубу потерпілої; за даними слідчого експерименту - наніс 2-3 удари долонею по голові потерпілої), слід дійти до висновку, що всі вищевказані ушкодження могли утворитися в результаті нанесення ударів руками (долонями, кулаками) і ногами (в тому числі і ногами у взутті). Більш точно встановити механізм утворення всіх ушкоджень у ОСОБА_12 на підставі тих даних, що маються у розпорядженні експерта, не представляється можливим.
Враховуючи характер, механізм утворення, локалізацію і давність утворення ушкоджень на різних ділянках тіла, можна виключити можливість їх утворення в результаті однократного і одномоментного падіння на площині (в тому числі з прискоренням тіла чи без такого або внаслідок удару об тупий предмет).
Всі ушкодження у ОСОБА_12 , з урахуванням їх морфологічних особливостей (садна - покриті червонувато-коричневими, щільними коронками, розташованими вище рівня навколишньої шкіри, синці - блідо-фіолетового кольору з зеленуватим відтінком по периферії), а також даних судово-гістологічного дослідження (ушкодження з виразними реактивними змінами, жирова емболія легенів слабого ступеню), заподіяні прижиттєво, за проміжок часу, обчислюваний добами (від 2-х до 4-х діб), до моменту настання смерті.
Закрита черепно-мозкова травма, оцінюється в комплексі, має ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, згідно з п. 2.1.1 (а) і п. 2.1.3 (в, г) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.).
Закриті повні поперечні переломи 7. 8-го лівих ребер по передній пахвовій лінії та 4-10- го правих ребер по задній пахвовій лінії з крововиливами під пристінкову плевру, спричиняють тривалий розлад здоров'я строком понад трьох тижнів (більш ніж 21 день), і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», мають ознаки тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, і в прямому причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають.
Синець зовнішньої поверхні правого плеча в середній третині і закритий осколковий перелом правої плечової кістки в середній третині з крововиливом у навколишні м'які тканини, оцінюються в комплексі, спричиняють тривалий розлад здоров'я строком понад трьох тижнів (більш ніж 21 день), і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2 «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», мають ознаки тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, і в прямому причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають.
Синець у ділянці лівого надпліччя та передньої поверхні грудної клітки зліва, синець у ділянці правого ліктьового та правого передпліччя, синці лівої верхньої кінцівки і синці правого стегна, як у сукупності, так і окремо, мають незначні, скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6 днів, і згідно з п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.
Смерть ОСОБА_12 перебуває в прямому причинному зв'язку з виявленою у неї закритою черепно-мозковою травмою у вигляді крововиливів під тверду та м'які оболонки головного мозку, забою-розміжчення головного мозку. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_12 з'явився набряк головного мозку.
Виразність трупних явищ, виявлених при дослідженні трупа 09.12.2019 приблизно о 09:00 (помірно, рівномірно виражене трупне заклякання у всіх групах досліджуваних м'язів, синюшно-фіолетове забарвлення, розлитий характер трупних плям, хороша виразність, розташування їх по задньобічним поверхням тіла, збліднення та відновлення їх первинного забарвлення через 15 хвилин при дозованому натисканні на них з силою 2 кг/см2 протягом 3 секунд, відсутність ознак гнильних змін трупа), дозволяє зробити висновок, що смерть ОСОБА_12 могла наступити 33-39 годин тому від моменту дослідження трупа, тобто 07.12.2019 року в проміжку часу близько 18:00 - 00:00.
4. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_12 етіловий спирт не виявлений;
-акт судово-медичного дослідження №4058 від 09.12.2019 (а.п. 26-31),
-акт судово-медичного дослідження №3232/4058 від 09.12.2019 (а.с. 34
-висновок експерта №293-4058/19 від 03.02.2020 (а.с. 39-43), згідно якого:
-протокол проведення слідчого експерименту від 09.12.2019, в ході проведення якого ОСОБА_8 під відео камеру розповіла та продемонструвала як ОСОБА_10 наносив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_12 на протязі вересня 2019 року та в останній раз 07.12.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 . (а.п.61-64);
- висновок експерта №3122/110-Д від 09.12.2019 (а.п.117-118), згідно якого:
- висновок судово-психіатричних експертів №103 від 26.02.2020 (а.п.156-159), згідно якого: підозрюваний ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період часу, що стосується вчиненню кримінального правопорушення у якому він підозрюється, на хронічне психічне захворювання, недоумство, інший, у тому числі і тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності не страждав, у зв'язку з чим був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
У теперішній час підозрюваний ОСОБА_10 , на хронічне психічне захворювання, недоумство, та інший хворобливий стан психіки, також не страждає, у тимчасовому розладі психічної діяльності не перебуває, він за своїм психічним станом здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, може приймати участь в слідчих діях, та предстати перед судом.
У підозрюваного ОСОБА_10 , достовірних клінічних ознак, які відповідають діагностичним критеріям рубрики психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання психоактивних речовин (алкоголю), синдрому залежності за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду, (хронічний алкоголізм за МКХ-9) не виявлено.
Підозрюваний ОСОБА_10 , як такий, що не страждає будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством, іншим хворобливим розладом психіки, може правильно сприймати обставини, що мають значення для справи і давати про них правильні покази, застосування примусових заходів медичного характеру (в тому числі лікування від алкоголізму) не потребує.
- висновок експерта №510 від 20.02.2020, згідно висновків якого у ОСОБА_8 були виявлені множинні тілесні ушкодження, які утворились від дії тупих твердих предметів…
- висновок фахівця №84 від 12.12.2019, згідно висновків якого у ОСОБА_8 були виявлені множинні тілесні ушкодження, які утворились від дії тупих твердих предметів…
- витяг з порталу Судова влада України, який не оспорювався жодним з учасників процесу, відповідно до якого ОСОБА_10 в період часу з 2019 по 2024 рік неодноразово притягався до адміністративної відповідальності.
Вищенаведені докази, на переконання апеляційного суду, узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам зазначеного кримінального провадження.
Надавши об'єктивну правову оцінку дослідженим доказам, суд 1-ої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочині та правильно кваліфікував його дії за:
- ч. 2 ст. 121 КК України за кваліфікуючими ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Оцінюючи твердження захисника ОСОБА_11 про те, що судом 1-ої інстанції були залишені поза увагою відсутність мотиву вчиненого злочину, а також не підтвердження факту завдання обвинуваченим потерпілій тілесних ушкоджень, від яких настала смерть, як і не встановлення стану здоров'я потерпілої та її взаємовідносин з іншими членами сім'ї, колегія суддів зауважує на їх очевидній помилковості з огляду на наступне.
Так, допитаний судом 1-ої інстанції обвинувачений ОСОБА_10 свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що він мешкав із дочкою померлої ОСОБА_12 - ОСОБА_8 у її квартирі з літа 2019 року. Він офіційно не працював, але періодично підробляв неофіційно. ОСОБА_20 була офіційно працевлаштована. Коли він переїхав мешкати до ОСОБА_12 то свого житла у нього не було, та при переїзді він придбав багато необхідних для дома речей та техніки. Зазначає, що 06.12.2019 був день народження чоловіка ОСОБА_12 , якого вже немає у живих. У зв'язку із днем народження він придбав алкоголь та вони із ОСОБА_20 його вжили та він пішов спати. Запевняє, що ОСОБА_12 він не чіпав та коли прокинувся на наступний день вона вже була мертва. ОСОБА_20 зайшла до нього в кімнату та сказала, що її мати померла. Коли він її побачив, то вона була на ліжку, чи були у неї тілесні ушкодження він не звернув уваги та сказав ОСОБА_23 викликати швидку допомогу. Крім того на питання прокурора зазначив, що в той день питав у ОСОБА_12 чи все у неї гаразд, вона відповіла, що все добре. Він її не бив, а лише так просто…, при цьому хто її міг бити він не знає. У квартирі були лише вони втрьох, а саме ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та він. Приблизно у жовтні 2019 року, коли ОСОБА_12 зламала руку, це не вона сама впала, але тоді він також звернувся до лікарні, оскільки бив руками та ногами у двері. Провину не визнає, просить його виправдати.
Разом із тим, надаючи оцінку зазначеним показанням обвинуваченого, суд 1-ої інстанції обґрунтовано зауважив на тому, що викладена останнім версія подій не відповідає зібраним в зазначеному провадженні доказам, заперечення ОСОБА_10 своєї провини вочевидь є його позицією захисту від висунутого йому обвинувачення, направленою на уникнення кримінальної відповідальності за вчинені злочини та покарання.
Апеляційний суд в цьому контексті також критично ставиться до показів обвинуваченого щодо відсутності мотиву вчинення злочину, зокрема, на ґрунті неприязних стосунків із ОСОБА_12 , та погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що його показання суперечать показанням потерпілої ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_22 , які зазначили що обвинувачений на протязі тривалого часу, а також у день смерті ОСОБА_12 наносив останній тілесні ушкодження.
Водночас, апеляційний суд приймає до уваги, що показання свідків ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_22 прямо не підтверджують причетності ОСОБА_10 до вчинення злочину, оскільки вказані свідки не були безпосередніми очевидцями обставин заподіяння померлій тілесних ушкоджень, проте суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути окрему увагу на наступне.
На підставі логічного тлумачення положень ч. 1 ст. 85 КПК України вбачається, що докази в кримінальному провадженні стосовно факту вчинення кримінального правопорушення конкретною особою поділяють на прямі та непрямі.
Підставою для поділу доказів на прямі та непрямі (побічні) є характер їх відношення до обставин, які підлягають доказуванню.
Так, прямим є доказ, який прямо та безпосередньо встановлює наявність чи відсутність обставин, що доказується.
Непрямим (побічним) є доказ, який спочатку обґрунтовує наявність чи відсутність проміжного (доказового) факту, а через нього - наявність чи відсутність шуканої обставини предмета доказування. Непрямі докази вказують на окремі факти, на основі логічного аналізу сукупності яких встановлюються окремі елементи складу кримінального правопорушення та інші обставини предмета доказування.
Існує правило, згідно якого один непрямий доказ не може бути покладений в обґрунтування процесуального рішення, необхідно сформувати систему непрямих доказів, в якій би кожний непрямий доказ був нібито ланкою нерозривного ланцюга.
Враховуючи вищезазначене, норми чинного КПК України не містять заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Як засвідчує судова практика, доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.
На підтвердження винуватості ОСОБА_10 у нанесенні ОСОБА_24 умисних тяжких тілесних ушкоджень суд 1-ої інстанції встановив на підставі дослідження та оцінки сукупності інших вищенаведених належних та допустимих непрямих доказів, які, дозволили суду встановити винуватість ОСОБА_10 відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність та вмотивованість наведених висновків суду 1-ої інстанції апеляційні скарги сторони захисту не містять.
Зазначена позиція суду апеляційної інстанції узгоджується також із практикою суду касаційної інстанції, зокрема, аналогічні висновки містяться в постанові колегії суддів Третьої судової палати ККС у складі ВС від 07.12.2020 у справі №728/578/19 (провадження №51-3411км20).
За встановлених обставин, колегія суддів, погоджуючись із висновком суду 1-ої інстанції, доходить переконання про те, що висунута стороною обвинувачення версія подій знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, сукупності зібраних по справі доказів достатньо для стійкого висновку про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину, спрямованого проти життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_12 .
Так, твердження обвинуваченого ОСОБА_10 щодо необґрунтованості висновків суду про завдання ним померлій тілесних ушкоджень як таких, що ґрунтуються лише на свідченнях її доньки, яка постійно проживала разом із померлою в квартирі, а в подальшому продала квартиру, в якої ще проживала мати, залишивши останню без житла суперечать наданим під час судового розгляду поясненням самого обвинуваченого, який також вказував на спільне проживання із померлою у квартирі з літа 2019 року та відсутність у нього власного житла, при цьому не заперечував, що у день смерті ОСОБА_12 в квартирі окрім нього та доньки померлої нікого не було, при цьому він не може пояснити хто міг їй завдати тілесні ушкодження, від яких вона померла.
В той же час, судом 1-ої інстанції також встановлено, що ОСОБА_12 та ОСОБА_8 отримали схожі тілесні ушкодження, а у обвинуваченого ОСОБА_10 будь-які тілесні ушкодження були відсутні (висновок експерта № 3122/110-Д від 09.12.2019).
Водночас, доводи захисника про те, що у висновку експерта № 293-4058/19 від 03.02.2020, а також у вироку суду відсутнє посилання на тілесне ушкодження, яке спричинило набряк головного мозку, що стало причиною смерті ОСОБА_25 , є такими, що не відповідають дійсності, оскільки як вбачається із вироку в ході судового розгляду досліджувався вказаний висновок експерта, відповідно до якого експерт враховуючи характер і локалізацію зовнішніх ушкодження на тілі потерпілої, характер і локалізацію внутрішніх ушкоджень (тканини головного мозку, ребер та правої плечової кістки), дійшов до висновку, що всі вищевказані ушкодження могли утворитися в результаті нанесення ударів руками (долонями, кулаками) і ногами (в тому числі і ногами у взутті). Більш точно встановити механізм утворення всіх ушкоджень у ОСОБА_12 на підставі тих даних, що маються у розпорядженні експерта, не представилось можливим; смерть ОСОБА_12 перебуває в прямому причинному зв'язку з виявленою у неї закритою черепно-мозковою травмою у вигляді крововиливів під тверду та м'які оболонки головного мозку, забою-розміжчення головного мозку, а безпосередньою причиною смерті ОСОБА_12 є набряк головного мозку.
Зазначений висновок експерта № 293-4058/19 від 03.02.2020 непрямо підтверджує існування обставин вчинення злочину проти життя та здоров'я відносно потерпілої та є належним доказом в зазначеному кримінальному провадженні.
Отже, наведена в апеляційній скарзі версія захисту не відповідає обставинами справи, а також не узгоджується з поясненнями обвинуваченого та з іншими дослідженими судом 1-ої інстанції доказами.
Відтак, суд 1-ої інстанції, на підставі повного, всебічного аналізу та оцінки всіх досліджених доказів у провадженні, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, тому підстав для виправдання останнього у зв'язку із недоведеністю його провини у суду немає.
Надаючи оцінку доводам представника потерпілої щодо безпідставного неврахування судом 1-ої інстанції під час вирішення цивільного позову наданих доказів у підтвердження понесених потерпілою витрат на поховання матері та завданої матеріальної шкоди в сумі 15 475 грн, апеляційний суд наголошує на їх безпідставності з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
За приписами ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 5 зазначеної норми цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Також у ч. 1 ст. 368, ч.ч. 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, і якщо так, на чию користь, у якому розмірі та в якому порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.
Цих вимог закону при розгляді зазначеного провадження суд 1-ої інстанції дотримався.
Представник потерпілої ОСОБА_9 не погодилась із вироком суду в частині вирішення цивільного позову, зокрема, незадоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 матеріальної шкоди у виді витрат на поховання померлої ОСОБА_12 .
Дослідивши цивільний позов суд 1-ої інстанції вважав, що вимога про стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 матеріальної шкоди не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю належних доказів, які б підтверджували суму завданої матеріальної шкоди за цивільним позовом, а тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_10 матеріальної шкоди відмовив.
Моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, суд ухвалив стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 у розмірі 500 000 грн.
В даному випадку доказуванню підлягає факт завдання обвинуваченим матеріальної шкоди у виді понесених потерпілою витрат на поховання матері, проте, як слушно зауважив суд 1-ої інстанції такі витрати належними та допустимими доказами не підтверджені.
Так, на підтвердження своїх позовних вимог потерпілою було надано суду 1-ої інстанції договір замовлення від 10.12.2019, укладений між ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_26 , предметом якого є надання послуг з копання могили для поховання померлої ОСОБА_12 на кладовищі Західне м. Одеса із визначенням ціни послуги в розмірі 1675 грн (т.1, а.с. 132), а також договір замовлення від 08.12.2020, укладений між ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_26 , предметом якого є надання товару та послуг поховання померлої ОСОБА_12 на суму 13800 грн (т. 1, а.с. 133).
Водночас, дослідивши наведені документи під час апеляційного розгляду провадження, колегією суддів встановлено, що вони не підписані замовником, а також не містять у відповідних графах інформації щодо отримання грошових коштів та їх суми.
Під час апеляційного розгляду справи потерпіла пояснила, що вказані кошти нею були сплачені у повному обсязі, натомість доказів оплати по вказаним договорам, зокрема, квитанцій, чеків, платіжних доручень, у підтвердження вказаного не надала.
Відтак, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду 1-ої інстанції про відсутність підстав для задоволення цивільного позову потерпілої в частині відшкодування матеріальної шкоди за недоведеністю позовних вимог в цій частині, при цьому, зауважує, що наведене не позбавляє потерпілу права на звернення до суду із відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.
Слід зауважити, що під час апеляційного провадження представник потерпілої ОСОБА_9 також не надала жодних документів, які б підтверджували доводи її апеляційної скарги в цій частині та свідчили б про незаконність ухваленого судом 1-ої інстанції рішення.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Отже, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг сторони захист і представника потерпілої та скасування законного, обґрунтованого та вмотивованого вироку суду 1-ої інстанції стосовно ОСОБА_10 .
Керуючись ст.ст. 24, 124, 127, 370, 404, 405, 407, 419, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_11 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , та представника потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 01.05.2024, яким ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарження в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим, який утримується під вартою - в цей же строк з дня отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4