Справа № 455/1884/23 Головуючий у 1 інстанції: Пошивак Ю.П.
Провадження № 22-ц/811/1612/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
27 січня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю: секретаря Ковальчука Ю.П.;
Гнатишака О.В. - представника АТ КБ «ПриватБанк»;
адвоката Васіва Ю.М.
- представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 18 квітня 2024 року,
У вересні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (в подальшому - «Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути зі згаданого відповідача на користь позивача 57 396 грн. 50 коп. заборгованості за Договором «Кредитні картки», який було укладено між Банком та відповідачем 27.10.2020 року ( в подальшому - «Кредитний договір»), а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 27.10.2020 року відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим в цей же день підписав відповідну Заяву, згідно якої відповідачу Банком було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому було збільшено до 50 000 грн. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://ргіvаtbanк.uа, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором і в межах встановленого кредитного ліміту. В той же час, відповідач взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 17.07.2023 року у нього виникнула заборгованість перед Банком у розмірі 57 396 грн. 50 коп., яка складається з: 46 141 грн. 16 коп. - заборгованість за тілом кредита та 11 255 грн. 34 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, які і є предметом позовних вимог (а.с. 2-6).
05 жовтня 2023 року відповідач подав до суду Відзив на позовну заяву, у якому заперечує заявлені до нього позовні вимоги, мотивуючи це тим, що кошти в сумі 53 547 гривень було знято з його рахунку невідомими особами, про що йому стало відомо 18.09.2022 року приблизно о 17 годині, і він зразу зателефонував на гарячу лінію Банку та в кіберболіцію, а 19.09.2022 року написав заяву в поліцію, у зв'язку з чим було зареєстровано кримінальне провадження. Стверджував, що коштів в сумі 53 574 грн. він не отримував і ними не володів.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.
Відмову у задоволенні позову суд мотивував тим, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача (на що покликався Банк, заперечуючи доводи відповідача), не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, оскільки наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності(а.с. 232-235).
Вищезгадане рішення оскаржив позивач.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Вважає, що «суд першої інстанції доволі формально підійшов до розгляду справи», оскільки вважає, що «зняття коштів було саме через розголошення Відповідачем персональних даних» (а.с. 240-247).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника відповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263).
Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається (не заперечується) всіма учасниками справи те, що:
-27.10.2020 року між Банком та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом підписання останнім Заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (а.с. 12-19) та паспорту споживчого кредиту, у яких зазначені умови кредитування, в тому числі, розмір процентної ставки, орієнтовна вартість кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови (том 1, а. с. 20-21);
-18.09.2022 року в проміжку часу з 19:07:08 по 19.15.41 (тобто - за неповних 9 хвилин) з банківської карти відповідача 5168752005429702 мало місце списання 49 600 грн. 00 коп., а також 1 984 грн. 00 коп. комісії;
-18.09.2022 року о 19:33 відповідач вже повідомив оператора Банку про списання коштів з його банківської карти, а також про те, що саме він ніяких операцій з коштами не здійснював, на що оператор Банку повідомив ОСОБА_1 про те, що кошти за допомогою платіжного сервісу GooglePay були переказані через платіжну платформу МОNODIRECT та порекомендував Карпінському Є.Д. звернутись з відповідною заявою до правоохоронних органів;
-19.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до Самбірського РВ поліції ГУ НП у Львівській області про вчинення кримінального правопорушення, яким було внесено відомості до ЄРДР №12022141320000484 за ч. 3 ст. 190 КК України (том 1, а.с. 96).
Як вбачається з вищенаведеного, відповідач з перших хвилин після того, як йому стало відомо про несанкціоноване списанням з його банківської картки коштів, вжив всіх можливих заходів, а саме: належним чином повідомив про це Банк, а у подальшому - і правоохоронні органи, про що свідчать відомості про це у ЄРДР.
Статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу. Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Платіжна система - платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів. Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів. Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Згідно з пунктом 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач платіжної системи зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з пунктом 2 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 705), емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Емітент під час видачі електронного платіжного засобу за наявності можливості змінити ПІН користувачем зобов'язаний проінформувати користувача про це право та запропонувати змінити ПІН. Користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором: 1) повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; 2) забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем; 3) реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку; 4) банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).
Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Пунктами 7, 8, 9 Розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 року № 705, передбачено, що емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Такі висновки суду відповідають усталеній судовій практиці в подібних правовідносинах, для прикладу - постанова Верховного Суду від 21.04.2021 року в справі №751/6050/18.
В той же час, Банком не доведено вчинення ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати операції, що мали місце 18.09.2022 року і призвели до несанкціонованого списання коштів з його банківської картки, оскільки саме на Банк, як професійного учасника ринку надання банківських послуг, покладено обов'язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою, як Банк.
Більше того. Судом встановлено та Банком визнається той факт, що кошти з банківської картки «Універсальна» відповідача були перераховані на банківську картку «Монобанку».
В той же час, подані Банком (як позивачем/апелянтом та професійним учасником ринку надання банківських послуг) документи не містять жодних пояснень (коментарів тощо) стосовно того, які Банком були вжиті заходи для встановлення особи, якій було видано банківську картку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на яку 18.09.2022 року в результаті шахрайських дій і було перераховано кошти з банківської карти ОСОБА_1 .
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 18 квітня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 03 лютого 2025 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.