Дата документу 22.01.2025 Справа № 334/6563/23
Єдиний унікальний № 334/6563/23 Головуючий у 1-й інстанції: Філіпова І.М.
Провадження № 22-ц/807/147/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
22 січня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Кухаря С.В.,
Онищенка Е.А.
при секретарі: Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коломоєць Ірини Василівни на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2023 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Курочкіна О.О. звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 25.05.2007 року між Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 95-07квф.
Відповідно до п.п. 2.1-2.3 вказаного договору банком було надано відповідачу кредит у розмірі 31 500,00 доларів США зі сплатою 12 відсотків річних та терміном повернення не пізніше 10.05.2027 року.
Згідно п. 3.4 договору у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту він сплачує проценти за користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 30 відсотків річних, порядок нарахування та сплати яких визначається відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору.
За положеннями п. 6.7 договору будь-які протиріччя, що можуть виникнути між сторонами при виконанні цього договору, вирішуються шляхом переговорів між ними, а у випадку недосягнення згоди - судовому порядку. При цьому строк позовної давності встановлюється тривалістю 10 років.
25.05.2023 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги. Відповідно до п. 2.1 цього договору банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальника/іпотекодавця, зазначеного у додатку № 1 до цього договору, включаючи право вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших особі, до яких перейшли обов'язки боржника або які зобов'язані виконати обов'язки боржника.
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору 29.05.2023 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу. Оскільки вказана вимога була проігнорована відповідачем, позивач вважає, що має право вимагати всю суму заборгованості за кредитним договором.
Станом на 25.05.2023 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 39 471,79 доларів США, що становить гривневий еквівалент за курсом НБУ 1 443 428,07 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, представник ОСОБА_2 - адвокат Курочкін О.О. просив суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 39 471,79 доларів США, що становить гривневий еквівалент за курсом НБУ 1 443 428,07 грн., а також покласти на нього судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 39 471 доларів США 79 центів США, що становить гривневий еквівалент 1 443 428 грн. 11 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 13 420,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Коломоєць І.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 03 травня 2023 року на відкритих торгах (аукціоні) позивач ОСОБА_2 купив у ПАТ «Промінвестбанк» право вимоги за кредитним Договором від 25.05.2007р. № 95-07квф за 141 627,75 грн., з укладенням 25.05.2023р. договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, ціна договору 141 627,75 грн. Згідно додатку до зазначеного договору та розрахунку доданого до позову, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 25.05.2007р. № 95-07квф становить 1 443 428,11 грн. Тобто, ОСОБА_2 купив право вимоги на 1 443 428,11 грн. за 141 627,75 грн.
28 серпня 2015 року банком ПАТ «Промінвестбанк» здійснено прощення боргу на суму 11 771,44 доларів США, з переведенням заборгованості в національну валюту за курсом 10,00 грн. за 1 долар США.
Згідно витягу з протоколу № 58 від 28.08.2015р. засідання Комітету з управління ризиками роздрібного бізнесу ПАТ «Промінвестбанк» прийнято рішення здійснити переведення заборгованості в іноземній валюті в заборгованість в національну валюту по курсу 10,00 грн. за один долар США з прощенням частини заборгованості та винести дане рішення на затвердження правління Банку.
Згідно рішення Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 28.08.2015 року № 274 вирішено «Затвердити рішення з другого питання порядку денного засідання КУРРБ від 28.08.2014 (протокол № 58) щодо переведення заборгованості в іноземній валюті в заборгованість в національній валюті за Договором про іпотечний кредит, укладеним між Позичальником та ПАТ «Промінвестбанк» з прощенням частини заборгованості (позичальник ОСОБА_1 ), відповідальним особам, зазначеним в рішенні, прийняти до виконання надані доручення».
На виконання зазначеного прощення, 11.12.2015р. банк надав ОСОБА_1 повідомлення за № 108/05 «Про прощення частини боргу», в якому зазначено, що «Заборгованість за Договором про іпотечний кредит № 95-07квф від 25 травня 2007 року після часткового прощення боргу, становить 225 663,36 грн.».
Тому представник скаржника вважає, що станом на 11.12.2015р. борг ОСОБА_1 перед ПАТ «Промінвестбанк» становив 225 663,36 грн., тобто борг був переведений в гривню, без прив'язки до долара США.
Через малозначність боргу його і було продано на аукціоні з початковою ціною 141 626,75 грн.
Матеріали справи не містять доказів переходу права вимоги до позивача на 39 471,79 доларів США, що еквівалентно 1 443 428,11 грн.
На думку заявниці, суд не вірно встановив, що ОСОБА_1 повинна була вчинити ряд дій, які б свідчили про завершення процесу конвертації заборгованості за договором про іпотечний кредит №95-07квф від 22.05.2007 року та прощення частини заборгованості, а саме укласти додаткові угоди до договору про іпотечний кредит та договору про врегулювання кредитних зобов'язань.
Вважає, що суд при визначенні суми боргу не врахував рішення комітету з управління ризиками роздрібного бізнесу ПАТ «Промінвестбанк» від 28.08.2015р., за яким на дату засідання комітету загальна сума прощення складає 11 774,44 дол. США (курс НБУ 21.995345), яке було затверджено протоколом № 274 правління ПАТ «Промінвестбанк» від 28.08.2015р. - вищим керівним органом банку.
Зазначає, що суд безпідставно не врахував повідомлення ПАТ «Промінвестбанку» від 11.12.2015 року за № 108/05 на ім'я ОСОБА_1 «Про прощення частини боргу», яким повідомлено, що «Заборгованість за Договором про іпотечний кредит № 95-07квф від 25 травня 2007 року після часткового прощення боргу, становить 225 663,36 грн.», через те, що лист не містить підпису директора. Зазначений лист свідчить, що дії по оформленню прощення боргу ОСОБА_1 все таки були завершені, однак банк не зацікавлений про них повідомляти, так як метою діяльності банку є отримання прибутку, в тому числі і від продажу боргу. Строки засідання комісії - 28.08.2015р. та строк повідомлення банку про прощення частини боргу - 11.12.2015р., з різницею в три місяці, також свідчать що за цей час були здійснені всі необхідні дії по прощенню боргу. Крім того, ОСОБА_1 як споживач та слабша сторона правовідносин, є залежною від дій та виконання банком обов'язків по оформленню прощення боргу.
Зауважує, що суд першої інстанції не надав оцінку тій обставині, що позивач купив право вимоги на 1 443 428,11 грн. за 141 627,75 грн., на відкритих торгах (аукціоні) 03 травня 2023р. Банк як суб'єкт господарювання, який здійснює діяльність для отримання прибутку, звісно надасть «потрібні» документи для продажу боргу, адже логіки та прибутку в продажу боргу на 1 443 428,11 грн. за 141 627,75 грн. не має.
Вважає, що суд помилково взяв до уваги пояснення представника ПАТ «Промінвестбанк» Гриб Ю.М. від 25.03.2024р. в якому зазначено, що ОСОБА_1 повинна була вчинити ряд дій, які б свідчили про завершення процесу конвертації заборгованості за договором про іпотечний кредит № 95-07квф від 25.05.2007р., так як банк знаходиться в процесі ліквідації через не отримання прибутків.
Від ОСОБА_2 на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що жодних договорів про внесення змін та доповнень, додаткових угод до Договору про іпотечний кредит №95-07квф від 25 травня 2007 року щодо прощення боргу відповідачем ОСОБА_1 не укладалося. Отже, прощення боргу за Договором про іпотечний кредит №95-07квф від 25 травня 2007 року відповідачу ОСОБА_1 не відбулося.
Щодо повідомлення ПАТ «Промінвестбанк» від 11.12.2015 року №108/05 на ім'я ОСОБА_1 «Про прощення боргу», то це повідомлення повинно було закінчитися вчиненням правочину, а саме укладенням додаткової угоди до договору про іпотечний кредит. Саме по собі повідомлення не може слугувати підставою, яке б підміняло собою умови укладеного між ОСОБА_1 та банком умов договору, щодо того, що всі зміни та доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі шляхом укладання Договору про внесення змін і доповнень, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Стосовно електронних торгів ОСОБА_2 , а саме того, що судом не надано оцінці тій обставині, що позивач купив право вимоги на 1 443 428,11 грн. за 141 627,75грн. зазначає наступне.
Продажу права вимоги передує декілька етапів під час ліквідації банку. А саме продаж активів банку відбувається під час п'ятого етапу ліквідації - продаж майна банку, що ліквідується. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка вміщує в собі: оголошення про ліквідацію банку; призначення уповноваженої особи фонду; вжиття заходів з підготовки задоволення вимог кредиторів; формування ліквідаційної маси банку; продаж майна банку, що ліквідується; завершення ліквідації банку.
20.03.2023 був оголошений аукціон щодо продажу права вимоги за кредитним договором фізичної особи №95-07 квф. Кількість кроків етапу зниження стартової вартості - 30. Аукціон не відбувся в зв'язку з відсутністю учасників. Остаточна ціна продажу, яка планувалася з уцінкою до 30% - 991 387,26 грн.
12.04.2024 був оголошений аукціон щодо продажу права вимоги за кредитним договором фізичної особи №95-07 квф. Кількість кроків етапу зниження стартової вартості - 50. Аукціон не відбувся в зв'язку з відсутністю учасників. Остаточна ціна продажу, яка планувалася з уцінкою 50% - 708 133,76 грн.
19.04.2024 був оголошений аукціон щодо продажу права вимоги за кредитним договором фізичної особи №95-07 квф. Кількість кроків етапу зниження стартової вартості - 80. Аукціон не відбувся в зв'язку з відсутністю учасників. Остаточна ціна продажу, яка планувалася з уцінкою 80% - 283 253,50 грн.
26.04.2023 був оголошений аукціон щодо продажу права вимоги за кредитним договором фізичної особи №95-07 квф. Кількість кроків етапу зниження стартової вартості - 90. Лот був придбаний позивачем ОСОБА_2 за ціною 141 626,75 грн., тобто з уцінкою 90%.
Отже, лот щодо продажу права вимоги за кредитним договором фізичної особи №95-07 квф, а саме до ОСОБА_1 , виставлявся чотири рази на аукціон, та продаж відбувався поступово, починаючи з ціни 991 387,26 грн. з подальшим зниженням.
Тому твердження про те, що продаж права вимоги за ціною 141 627,75 грн. є шахрайством та представник відповідача не вбачає в цьому логіки, спростовується посиланнями на аукціони, які передували продажу за остаточною ціною, за якою його придбав позивач. В разі якби лот не був придбаний позивачем, право вимоги до ОСОБА_1 було б об'єднано в пул з іншими лотами, які не були реалізовані з уцінкою 90%, та були б продані на аукціоні з уцінкою - 99%. Банк не може завершити процедуру ліквідації поки не буде продано все майно банку, яке ліквідовується, в тому числі й право вимоги до ОСОБА_1 .
Щодо обов'язкових реквізитів документа вказує, що скаржниця посилається на те, що суд нібито неправомірно не врахував повідомлення ПАТ «Промінвестбанк» від 11.12.2015 року № 108/05 на ім'я ОСОБА_1 «Про прощення боргу», через те що лист не містить підпису директора.
«Підпис» - це обов'язковий реквізит, що надає документу юридичної сили та доказовості. Оформлення підпису в документі регламентують пункти 5.22, 7.5, 7.7 ДСТУ 4163:2020.
Відповідно ДСТУ 4163:2020 основними реквізитами документа є: Назва організації; Назва виду документа; Дата документа; Реєстраційний індекс документа; Текст документа; Підпис.
Якщо у документі відсутній або неправильно оформлений один із цих реквізитів, документ втрачає чинність, не має юридичної сили.
Отже, повідомлення ПАТ «Промінвестбанк» від 11.12.2015 року № 108/05 в зв'язку з відсутністю основного реквізиту у вигляді підпису не є офіційним документом та не може створювати будь-яких юридичних наслідків.
Крім того, зазначає, що відповідач ОСОБА_1 неодноразово зверталася до ПАТ «Промінвестбанк» із заявами від 16.02.2015, 08.04.2015, 25.05.2015, в яких підтверджує, що її заборгованість за іпотечним договором №95-07квф від 25.05.2007 складає 19 992,51 доларів США. Саме із такими вимогами щодо стягнення основного боргу в сумі 19 992,51 доларів США звернувся позивач ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_1 . Саме така сума по тілу кредиту була зазначена в Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 25 травня 2023 року. Отже, відповідачем фактично визнавався борг за основним зобов'язанням по договору №95-07квф від 25.05.2007 в сумі 19 992,51 доларів США.
Щодо нібито невчинення дій банком по прощенню боргу вказує, що представником скаржника стверджується, що суд нібито невірно встановив, що ОСОБА_1 повинна була вчинити ряд дій, які б свідчили про завершення процесу конвертації заборгованості за договором про іпотечний кредит №95-07квф від 25.05.2007, та вважає, що нібито зазначений обов'язок був доручений Департаменту роздрібних операцій та відділу юридичного супроводу ПАТ «Промінвестбанк» в м. Запоріжжі та відповідача ОСОБА_1 не стосується.
По-перше, ПАТ «Промінвестбанк» не може доручити вчиняти якісь дії відповідачу ОСОБА_1 , та звісно, що вчинення дій, які повинні були б вчинятися зі сторони банку доручив своїм підрозділам.
По-друге, відповідач ОСОБА_1 є зацікавленою стороною щодо процесу прощення боргу та повинна була вчиняти активні дії щодо завершення цього процесу, натомість на запрошення банку щодо завершення процедури конвертації валютного боргу та прощення боргу не реагувала, жодних дій щодо підписання договорів про внесення змін до іпотечного кредиту не вчиняла.
Вищезазначене підтверджується листом-запрошенням № 24-0/2030894/1 від 07.09.2015, в якому зазначено, що: Остаточна сума прощення Вам буде повідомлена в день підписання договору про внесення змін та доповнень до Договору про іпотечний кредит та до договору врегулювання кредитних зобов'язань; З питань реалізації прийнятих Банком рішень та підписання договору про внесення змін та доповнень до Договору про іпотечний кредит та договору врегулювання кредитних зобов'язань просимо Вас звернутися до відділення Банку за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 20а.
Стосовно нібито відсутності доказів переходу прав на вимоги до позивача на суму 39 471,79 доларів США вказує, що представником відповідача помилково стверджується, що матеріали справи не місять доказів переходу права вимоги до позивача в сумі 39 471,79 доларів США, що еквівалентно 1 443 428,11грн.
Зазначене твердження спростовується Договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та Додатком № 1 до Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідченого 25 травня 2023 року Бадаховим Ю.Н., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстраційним номером № 642, згідно якого до нового кредитора, тобто ОСОБА_2 переходить право вимоги до боржника, тобто ОСОБА_1 , усіх сум кредиту, процентів, комісій, неустойок (пеней, штрафів) в розмірі та/або у випадках, передбачених умовами кредитного договору, а саме заборгованість по кредиту, еквівалент грн. за курсом НБУ (станом на 25.05.2023) - 1 443 428,11 грн. (39 471,79 доларів США), яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 731 098,11 грн. (19 992,51 доларів США) та заборгованості по відсотках - 712 330,00 грн. (19 479,28 доларів США).
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав.
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25.05.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит №95-07квф.
Відповідно до п.п. 2.1-2.3 банком було надано відповідачу кредит на споживчі цілі - придбання житла, у розмірі 31 500,00 доларів США на умовах, передбачених цим договором, зі сплатою за користування кредитом 12 відсотків річних та терміном повернення не пізніше 10.05.2027 року.
Згідно п. 2.4 кредитного договору погашення кредиту здійснюється позичальником відповідно до графіку (Додаток №1), який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.4 кредитного договору у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту (п. 2.3 цього договору) він сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 30 відсотків річних, порядок нарахування та сплати яких визначається відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору.
За положеннями п. 5.3.2 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, комісійної винагороди, суму неустойки і збитків, передбачених цим договором, якщо, зокрема, позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом та або/комісійної винагороди.
Також, до кредитного договору надано копії Додатку № 1 до договору - Графік погашення кредиту, з яким відповідач була ознайомлена.
Згідно копії заяви на видачу готівки № 1 від 25.05.2007 року ОСОБА_1 отримала суму у розмірі 31 500,00 доларів США, еквівалент у гривнях - 159 075,00 грн.
Відповідно копії розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Промінвестбанк» (Ліквідація) за кредитним договором №95-07квф від 25.05.2007 року на дату відступлення заборгованості - 25.05.2023 року, загальна сума боргу складає 39 471,79 доларів США, з яких заборгованість по кредиту складає 19 992,51 долар США, у тому числі прострочена заборгованість - 12 989,51 долар США, заборгованість по процентах - 19 479,28 доларів США. Загальна сума боргу по тілу кредиту та процентах станом на 25.05.2023 року у гривневому еквіваленті по курсу НБУ 36,5686 грн., складає 1 443 428,07 грн.
25.05.2023 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги.
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, в порядку та умовах, визначених цим договором банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальника/іпотекодавця, зазначеного у додатку №1 до цього договору, включаючи право вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржника або які зобов'язані виконати обов'язки боржника за кредитним договором (договором про іпотечний кредит) та договором іпотеки (іпотечним договором), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги від 25.05.2023 року до нового кредитора перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №95-07квф від 25.05.2007 року за загальну суму 1 443 428,11 грн. (39 471,79 доларів США), з яких заборгованість по кредиту складає 731 098,11 грн. (19 992,51 долар США), заборгованість по процентах - 712 330,00 грн. (19 479, 28 доларів США). Вказані обставини підтверджуються довідкою банку про рух коштів за період з 01.01.2003 року по 23.05.2023 року, випискою по особовим рахункам за період з 21.06.2022 року по 26.05.2023 року.
29.05.2023 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату простроченої заборгованості у розмірі 1 187 337,55 грн., а також у випадку не виконання вимоги про усунення порушень основного боргу та не оплати простроченої заборгованості - достроково повернути кредит, яка була направлена відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено відповідними квитанціями Укрпошти.
Згідно копії листа № 108/05 від 11.12.2015 року ПАТ «Промінвестбанк», що адресований ОСОБА_1 , її повідомлено, що згідно рішення Правління ПАТ «Промінвестбанк» від 28.08.2015 року № 274 банк простив їй частину боргу в розмірі 310 762,87 грн. (сума різниці між основною сумою боргу за кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за обмінним курсом 10,00 грн. за 1 долар США, за укладеним договором про іпотечний кредит №95-07квф від 25.05.2007 року). Заборгованість за договором про іпотечний кредит №95-07квф від 25.05.2007 року після часткового прощення боргу становить 225 663,36 грн.
Проте, вказаний лист не містить ані підпису директора Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» А.В. Драч, ані печатки банку, лише підпис ОСОБА_1 про отримання екземпляру повідомлення.
Крім того, згідно відповіді ПАТ «Промінвестбанк» від 25.03.2024 року на виконання ухвали суду, відповідно до витягу з протоколу засідання Комітету з управління ризиками роздрібного бізнесу ПАТ «Промінвестбанк» № 58 від 28.08.2015 року, ОСОБА_1 повинна була вчинити ряд дій, які б свідчили про завершення процесу конвертації заборгованості за договором про іпотечний кредит №95-07квф від 22.05.2007 року та прощення частини заборгованості, а саме, укласти додаткові угоди до договору про іпотечний кредит та договору про врегулювання кредитних зобов'язань. Банком повідомлено, що ОСОБА_1 не було укладено необхідних додаткових договорів, тому процес конвертації заборгованості за договором та прощення частини заборгованості не відбувся.
До вказаної відповіді надано копії протоколу № 274 засідання Правління ПАТ «Промінвестбанк». Згідно п. 2 було прийнято рішення щодо переведення заборгованості в іноземній валюті в заборгованість в національній валюті за договором про іпотечний кредит, укладений з позичальником ( ОСОБА_1 ), відповідальним особам, зазначеним в рішенні, прийняти до виконання надані доручення.
Як вбачається з витягу з протоколу № 58 засідання Комітету з управління ризиками роздрібного бізнесу ПАТ «Промінвестбанк» від 28.08.2015 року було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 щодо переведення існуючої заборгованості в доларах США в заборгованість національній валюті шляхом конвертації по 7,9930 грн. за 1 долар США, та вирішено запропонувати здійснити переведення заборгованості в іноземній валюті по курсу 10,00 грн. за один долар США з прощенням частини заборгованості та винести дане рішення на затвердження правління Банку. Станом на 03.07.2015 року у позичальника ОСОБА_1 заборгованість за кредитом 19 992,51 долар США, у тому числі прострочена 1 199,51 долар США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 1 597,77 доларів США. Переведення заборгованості в національну валюту здійснити шляхом переведення кредиту в режим не відновлюваної мультивалютної кредитної лінії (долари США, гривня) з дотриманням наступних умов: здійснити прощення частини заборгованості в іноземній валюті, остаточна сума прощення визначається за вказаною формулою та курсом на дату проведення реструктуризації; ліміт кредитної лінії встановити в день проведення реструктуризації в сумі 44 000,00 доларів США, після погашення заборгованості в іноземній валюті - в сумі залишку заборгованості за основним боргом в національній валюті; залишок заборгованості після прощення частини заборгованості в іноземній валюті погашається за рахунок коштів отриманих в національній валюті в межах ліміту кредитної лінії, на умовах встановлених з договором про іпотечний кредит в день видачі кредитних коштів. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що для виконання вказаних положень щодо прощення боргу та переведення кредиту у національну валюту необхідно було укласти договір про внесення змін та доповнень до Договору про іпотечний кредит та іпотечного договору, а також оформити договір про врегулювання кредитних зобов'язань, відповідальність за оформлення яких була покладена на відділ юридичного супроводу ПАТ «Промінвестбанк» у м. Запоріжжя.
Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга статті 11 Цивільного Кодексу України).
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 2 ст. 615 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частин позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - обов'язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Надаючи оцінку наданим сторонами доказам, суди повинні оцінювати кожний доказ як окремо, так і надавати оцінку сукупності доказів у їх співвідношенні. При цьому суд має з'ясовувати як належність та допустимість доказів за формою, так і за їх змістом.
З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором про іпотечний кредит №95-07квф від 25.05.2007 року станом на дату відступлення заборгованості - 25.05.2023 року в розмірі 39 471,79 доларів США, з яких заборгованість по кредиту складає 19 992,51 долар США, заборгованість по процентах - 19 479,28 доларів США. Загальна сума боргу по тілу кредиту та процентах станом на 25.05.2023 року у гривневому еквіваленті по курсу НБУ 36,5686 грн., складає 1 443 428,07 грн.
Відповідачкою вказаний розмір заборгованості не спростовано, власного контррозрахунку не надано, а тому апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення вказаної суми, оскільки ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за договором про іпотечний кредит №95-07квф від 25.05.2007 року не виконала, у зв'язку чим виникла заборгованість.
Щодо прощення боргу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора, передбачено статтею 605 ЦК України як підстава припинення зобов'язання.
За своєю суттю прощений кредитний борг є додатковим благом особи лише у разі відсутності в банку будь-якої правової підстави вимагати його стягнення в майбутньому, тобто припинення між сторонами кредитних відносин взятих на себе взаємних зобов'язань.
Пунктом 7.3. договору про іпотечний кредит №95-07квф від 25 травня 2007 року передбачено: «Всі зміни та доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі, шляхом укладання Договору про внесення змін і доповнень, що є невід'ємною частиною даного Договору».
Договорів про внесення змін та доповнень, додаткових угод до Договору про іпотечний кредит №95-07квф від 25 травня 2007 року щодо прощення боргу відповідачем ОСОБА_1 не укладалося. Стосовно повідомлення ПАТ «Промінвестбанк» від 11.12.2015 року №108/05 на ім'я ОСОБА_1 «Про прощення боргу», то це повідомлення повинно було закінчитися вчиненням правочину, а саме укладенням додаткової угоди до договору про іпотечний кредит. Саме по собі повідомлення не може слугувати підставою, яке б підміняло собою умови укладеного між ОСОБА_1 та банком договору стосовно того, що всі зміни та доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі шляхом укладання Договору про внесення змін і доповнень, що є невід'ємною частиною даного Договору.
З урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прощення частини боргу не відбулося, тому сума заборгованості за договором про іпотечний кредит №95-07квф від 25 травня 2007 року становить 39 471,79 доларів США, гривневий еквівалент становить 1 443 428, 11 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не надано оцінці тій обставині, що позивач купив право вимоги на 1 443 428,11грн. за 141 627,75грн., що Банк як суб'єкт господарювання, який здійснює діяльність для отримання прибутку, надасть «потрібні» документи для продажу боргу, адже логіки та прибутку в продажу боргу на 1 443 428,11 грн. за 141 627,75 грн. не має, - правильність висновків суду по суті спору не спростовують.
Так, продажу права вимоги передує декілька етапів під час ліквідації банку.
Лот щодо продажу права вимоги за кредитним договором фізичної особи №95-07 квф, а саме до ОСОБА_1 , виставлявся чотири рази на аукціон, продаж відбувався поступово, починаючи з ціни 991 387,26 грн. з подальшим зниженням.
26.04.2023 був оголошений аукціон щодо продажу права вимоги за кредитним договором фізичної особи №95-07 квф. Кількість кроків етапу зниження стартової вартості - 90. Лот був придбаний позивачем ОСОБА_2 за ціною 141 626,75 грн., тобто з уцінкою 90%.
Серед іншого скаржниця посилається на те, що суд безпідставно не врахував повідомлення ПАТ «Промінвестбанк» від 11.12.2015 року № 108/05 на ім'я ОСОБА_1 «Про прощення боргу», через те що лист не містить підпису директора.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що повідомлення ПАТ «Промінвестбанк» від 11.12.2015 року №108/05 в зв'язку з відсутністю основного реквізиту у вигляді підпису не є офіційним документом та не може створювати будь-яких юридичних наслідків.
Посилання скаржниці на відсутність в матеріалах справи доказів переходу права вимоги до позивача на 39 471,79 доларів США, що еквівалентно 1 443 428,11 грн., не знайшли свого підтвердження.
Вказані доводи спростовуються Договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та Додатком №1 до Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідченого 25 травня 2023 року Бадаховим Ю.Н., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстраційним номером № 642, згідно якого до нового кредитора, тобто ОСОБА_2 переходить право вимоги до боржника, тобто ОСОБА_1 , усіх сум кредиту, процентів, комісій, неустойок (пеней, штрафів) в розмірі та/або у випадках, передбачених умовами кредитного договору, а саме заборгованість по кредиту, еквівалент грн. за курсом НБУ (станом на 25.05.2023) - 1 443 428,11 грн. (39 471,79 доларів США), яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 731 098,11 грн. (19 992,51 доларів США) та заборгованості по відсотках - 712 330,00 грн. (19 479,28 доларів США).
Інші докази та обставини, на які посилається заявниця в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коломоєць Ірини Василівни залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 03 лютого 2025 року.
Головуючий Д.А.Трофимова
Судді: С.В. Кухар
Е.А. Онищенко