ЄУНСС: 453/2071/24
НП: 3/453/25/25
іменем України
04 лютого 2025 року місто Сколе
Суддя Сколівського районного суду Львівської області Микитин В.Я., з участю особи, який притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши справу за матеріалами, котрі надійшли від Відділення поліції № 3 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця с. Мита Сколівського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , з спеціальною технічною освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх та/чи непрацездатних осіб не має, непрацюючого, встановленими законодавством України пільгами не користується, раніше протягом року до адміністративної відповідальності не притягався,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 191955, складеним 08.12.2024 року о 23:27 год. інспектором СРПП ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області капітаном поліції Бабієм В.А. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується, що останній 08.12.2024 року о 23:05 год. по вул. В. Стефаника у с. Підгородці Стрийського району Львівської області, керував належним ОСОБА_2 транспортним засобом марки ЗАЗ моделі TF69YO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі із застосуванням при цьому технічних засобів відеозапису відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 , будучи двічі належно та завчасно повідомленим про дату, час та місце розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, у призначені судові засідання щоразу з'являвся, після ознайомлення із своїми правами й обов'язками, визначеними у ст. 63 Конституції України та у ст. 268 КУпАП, свою вину у порушенні вимог пункту 2.5. Правил дорожнього руху не визнав, вказав, щоу матеріалах цієї справи відсутній запис з нагрудної камери поліцейських або ж з відеореєстратора патрульного автомобіля, на котрому було б видно, що він керував транспортним засобом та був зупиненим працівниками поліції в силу порушення Правил дорожнього руху саме ним як водієм. До того ж, йому у провину ставиться керування транспортним засобом у стані сп'яніння, заборона котрого міститься у підпункті «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху, а не відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, заборона котрого міститься у пункті 2.5. Правил дорожнього руху, при цьому чомусь у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про порушення ним пункту 2.5. Правил дорожнього руху. Тому наполягає на закритті провадження у цій справі про адміністративне правопорушення, в силу відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя, заслухавши особу, який притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали цієї справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.
Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, відповідно до пункту 2.5. Правил дорожнього руху, порушення котрого ставиться у провину ОСОБА_1 , водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність передбачена нею настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, зібрані матеріали цієї справи про адміністративне правопорушення не підтверджують у цілому ту обставину, що особа, який притягається до адміністративної відповідальності, у вказаній дорожній обстановці, не дотримався вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху, тобто будучи учасником дорожнього руху (водієм транспортного засобу), відмовився на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану його алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, в силу частин 1, 2 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пунктів 2, 3, 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року за № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. При цьому, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
За змістом пунктів 4 та 5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Згідно з абзацом 2 пункту 5, а також пунктів 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року за № 1103, підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
У матеріалах цієї справи про адміністративне правопорушення наявний акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (без дати та часу його складення), згідно з котрим, в силу виявлених інспектором СРПП ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області капітаном поліції Бабієм В.А. у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення мови, останньому запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці з використовуванням технічного засобу DRAGER 6810 (номер приладу не вказано), від якого ОСОБА_1 відмовився. Також наявненаправлення на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення його стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виданого 08.12.2024 року о 23:21 год. за відповідною формою, наведеною в додатку 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року за № 1452/735, у котрому відповідний підпис ОСОБА_1 про вручення та ознайомлення із змістом цього документа відсутній.
Відтак, щодо обставин, пов'язаних із зупинкою транспортного засобу та відмовою ОСОБА_1 від проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння, суддя вживав заходів з метою дослідження відеофайлів, котрі мали б міститися на CD-R диску, що приєднаний до вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, проте на такому носії інформації відсутні файли з відеореєстратора на підтвердження факту керування ОСОБА_1 та зупинки керованого ним транспортного засобу.
Так, на відповідний запит судді у цій справі про адміністративне правопорушення від 14.01.2025 року за вих. № 453/2071/24/5/2025 щодо надання інформації, ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області у визначений у цьому листі строк до 12.12.2024 року не було надано інформацію про наявність повного відеозапису вчинення ОСОБА_1 правопорушення, як і не було надано відеозапису, на котрому було б зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом та обставини його зупинки, відповідні докази у матеріалах цієї справи відсутні.
Натомість, з листа ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області від 23.01.2025 року за вих. № 24908-2025, що надійшов на адресу Сколівського районного суду Львівської області 23.01.2025 року та був зареєстрований в діловодстві за вх. № 568, вбачається, що додатковий відеозапис, котрий би підтверджував факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та причини його зупинки, відсутній.
За таких обставин, суддя вважає, що працівники поліції не довели, що ОСОБА_1 у наведеній вище обстановці у першу чергу був учасником дорожнього руху, зокрема водієм транспортного засобу, як наслідок - також те, що він у встановленому порядку як водій відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, а висновок працівників поліції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та оформлення відносно нього даних матеріалів справи, є передчасним та таким, що не підтверджений належними засобами доказування.
До того ж, у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення суть (фабула) інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення зводиться до того, що останній керував транспортним засобом «у стані алкогольного сп'яніння», а не керував транспортним засобом «з ознаками алкогольного сп'яніння» та не наводяться відповідні ознаки алкогольного сп'яніння, що, відповідно, не може свідчити про порушення ним саме вимог пункту 2.5. Правил дорожнього руху, котрим передбачено обов'язок водія, у випадку наявності в нього ознак сп'яніння, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Однак, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 30 травня 2013 року у справі «Малофеєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04) та від 20 вересня 2016 року у справі «Карєлін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08), щодо формулювання суті адміністративного правопорушення вказує на те, що суди не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винність у скоєні якого певною особою має доводитись в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винності особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а та, у свою чергу, є невід'ємною частиною національного законодавства України.
Відтак суддя, при встановлених у судовому засіданні усіх обставинах цієї справи про адміністративне правопорушення, у їх сукупності та взаємозв'язку, суддя дійшов висновку, що направлені до Сколівського районного суду Львівської області матеріали відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та їх аргументація в цілому не підтверджують в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення, являються сумнівними.
Своєю чергою, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), заява № 5310/71, та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України», заява № 39598/03. Також, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, що сформульовані у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, з відсиланням на рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), заява № 25657/94 від 10 липня 2001 року, згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 року № 1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
То ж суддя, враховуючи усе вищезазначене, у відповідності до положень статей 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, вважає, що у діях ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування у стані алкогольного сп'яніння із порушенням при цьому пункту 2.5., а не підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, а, отже, є підстави для застосування наслідків цього, визначених пунктом 1 ст. 247 КУпАП, без необхідності повернення вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення, так як можливість внесення до викладеного у ньому змісту виправлень, змін чи дописувань, зокрема й у фабулу правопорушення, чинним КУпАП не передбачено, а профільним підзаконними нормативними актами вчиняти відповідні дії після складення протоколу про адміністративне правопорушення та вручення його примірника особі, який притягається до адміністративної відповідальності, безпосередньо заборонено.
Так, згідно пункту 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення, з огляду на що, слід винести передбачену пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП постанову про закриття розпочатого провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Своєю чергою, суддя враховує, що пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення судового збору.
Керуючись статтями 8-9, 40-1, 130, 221, 245, 247, 251-252, 266, 268, 276, 279-280, 283-285 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Копію постанови протягом трьох днів вручити під розписку або ж вислати особі, щодо якого її винесено , про що зробити відповідну відмітку у справі.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, за наслідками розгляду справи по суті.
Суддя Володимир МИКИТИН